Правова позиція
Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду
згідно з Постановою
від 20 квітня 2026 року
у справі № 520/25539/25
Адміністративна юрисдикція
Щодо юрисдикції спору про оскарження розпорядження НКРЕКП, яким ліцензіата зобов’язано ініціювати розірвання договорів з фізичною особою
ФАБУЛА СПРАВИ
ОСОБА_1 звернулася до адміністративного суду з позовом до Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (далі - НКРЕКП, Регулятор), третя особа - Приватне акціонерне товариство "Харківенергозбут", в якому просила визнати протиправним та скасувати розпорядження НКРЕКП від 22 липня 2025 року № 116-р «Про усунення порушень ПрАТ "Харківенергозбут"» в частині положень щодо зобов`язання ПрАТ "Харківенергозбут" у термін до 01 вересня 2025 року ініціювати розірвання укладених з нею договорів про постачання електричної енергії постачальником універсальної послуги та договорів про купівлю-продаж електричної енергії за "зеленим" тарифом, які є додатками до зазначених договорів про постачання.
Окружний адміністративний суд ухвалою закрив провадження у справі відповідно до пункту 1 частини першої статті 238 КАС України.
Апеляційний адміністративний суд постановою скасував ухвалу окружного адміністративного суду, передав справу до суду першої інстанції для продовження розгляду.
ОЦІНКА СУДУ
Відповідно до частини другої статті 55 та частини п`ятої статті 125 Конституції України саме адміністративні суди діють для захисту прав, свобод та інтересів особи у сфері публічно-правових відносин. Тому якщо особа оскаржує індивідуальний акт суб'єкта владних повноважень, прийнятий у межах реалізації владних управлінських функцій, визначальним є насамперед характер предмета судового контролю, а саме перевірка законності такого акта, а не лише те, що його виконання може спричинити наслідки у сфері приватноправових відносин.
Інший підхід призводив би до зміщення предмета розгляду з перевірки законності владного рішення на оцінку лише похідних цивільно-правових наслідків його виконання, що не відповідало б завданню адміністративного судочинства щодо ефективного захисту особи від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.
З огляду на це у разі, коли предметом спору є перевірка законності індивідуального акта органу публічної влади, який безпосередньо впливає на права чи законні інтереси особи, така особа не може бути позбавлена доступу саме до адміністративного суду лише з тієї підстави, що реалізація цього акта опосередковується діями іншого суб`єкта у сфері приватноправових відносин.
У цій справі ОСОБА_1 оскаржує розпорядження НКРЕКП від 22 липня 2025 року № 116-р «Про усунення порушень ПрАТ "Харківенергозбут"», прийняте у формі, прямо передбаченій законом для реагування на виявлені порушення ліцензійних умов.
НКРЕКП приймає такий індивідуальний акт на підставі пунктів 11, 12 частини першої статті 17, пунктів 1 та 5 частини четвертої статті 19 Закону України від 22 вересня 2016 року № 1540-VIII «Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики та комунальних послуг» (далі - Закон № 1540-VIII) у межах реалізації контрольних повноважень щодо дотримання ліцензіатом (ПрАТ «Харківенергозбут») ліцензійних умов провадження господарської діяльності з постачання електричної енергії споживачу.
Частиною третьою статті 5 Закону № 1540-VIII передбачено, що рішення Регулятора можуть бути оскаржені в судовому порядку. При цьому цей Закон не обмежує коло осіб, які мають право на таке оскарження, виключно адресатом рішення (ліцензіатом).
Відповідно до пункту 3 частини першої статті 2 Закону № 2073-IX адміністративний акт - рішення або юридично значуща дія індивідуального характеру, прийняте (вчинена) адміністративним органом для вирішення конкретної справи та спрямоване (спрямована) на набуття, зміну, припинення чи реалізацію прав та/або обов`язків окремої особи (осіб).
Розпорядження НКРЕКП від 22 липня 2025 року № 116-р «Про усунення порушень ПрАТ "Харківенергозбут"» є адміністративним актом у розумінні Закону № 2073-IX, прийнятим НКРЕКП як адміністративним органом при вирішенні конкретної справи про усунення порушень ліцензійних умов ПрАТ «Харківенергозбут», який може безпосередньо впливати на права та/або обов`язки конкретних осіб.
Згідно з пунктом 2 частини першої статті 27 Закону № 2073-IX учасником адміністративного провадження є, зокрема, заінтересована особа - особа, на право, свободу чи законний інтерес якої негативно впливає або може вплинути адміністративний акт.
Оскаржуване розпорядження НКРЕКП містить обов`язкову для ПрАТ «Харківенергозбут» вимогу ініціювати розірвання укладених з ОСОБА_1 договорів про постачання електричної енергії та договорів про купівлю-продаж електричної енергії за «зеленим» тарифом, чим безпосередньо та негативно може вплинути на її права та законні інтереси.
Право заінтересованої особи на оскарження адміністративного акта прямо передбачене статтею 78 Закону № 2073-IX, відповідно до пункту 1 частини першої цієї статті право на адміністративне оскарження має особа, яка вважає, що прийнятим адміністративним актом чи його виконанням порушено або може бути порушено її право, свобода чи законний інтерес. Тобто Закон № 2073-IX не обмежує це право виключно адресатом адміністративного акта.
Також абзац другий частини першої статті 80 Закону № 2073-IX прямо встановлює, що особа, на право, свободу чи законний інтерес якої негативно впливає адміністративний акт, але яка не була учасником адміністративного провадження, має право подати скаргу на такий адміністративний акт.
Тобто перелік осіб, права яких зачіпаються адміністративним актом, може бути ширшим за коло учасників адміністративного провадження, і Закон № 2073-IX гарантує таким особам право на оскарження.
Водночас статтею 18 Закону № 2073-IX гарантується право особи на оскарження рішень, дій чи бездіяльності адміністративного органу в порядку адміністративного оскарження відповідно до цього Закону та/або в судовому порядку. Фактично це є реалізацією конституційної гарантії, закріпленої в статті 55 Конституції України.
ВИСНОВКИ: предметом позову є визнання протиправним та скасування саме розпорядження НКРЕКП як індивідуального акта суб'єкта владних повноважень, а не вирішення спору щодо виконання чи тлумачення умов цивільно-правових договорів.
Те, що наслідком виконання оскаржуваного розпорядження може бути розірвання цивільно-правових договорів, не змінює публічно-правового характеру самого спору, оскільки позивачка оскаржує адміністративний акт, а не договірні зобов`язання.
При цьому формальна наявність приватноправових наслідків виконання такого адміністративного акта не може визначати юрисдикцію спору, якщо його сутність полягає у перевірці законності втручання суб`єкта владних повноважень у сферу прав та законних інтересів особи.
Таким чином, суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що спір у цій справі за своєю правовою природою є публічно-правовим і підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства.
КЛЮЧОВІ СЛОВА: порушення ліцензійного законодавства, повноваження НКРЕКП, правовий статус заінтересованої особи
