Правова позиція
Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду
згідно з Постановою
від 08 квітня 2026 року
у справі № 908/2417/25
Господарська юрисдикція
Щодо непідсудності суду, який розглядає справу про банкрутство боржника, заяви контролюючого органу про розкриття банком інформації, яка містить банківську таємницю
ФАБУЛА СПРАВИ
У провадженні господарського суду на стадії ліквідаційної процедури перебуває справа № 908/537/20 про банкрутство Дочірнього підприємства "Центр реабілітації "Надія".
У межах цієї справи Головне управління ДПС (далі - ГУ ДПС, Управління) звернулося до господарського суду із заявою, заінтересовані особи: Акціонерне товариство Комерційний Банк "ПриватБанк"; Дочірнє підприємство "Центр реабілітації "Надія", про розкриття банком інформації, яка містить банківську таємницю.
Ухвалою господарського суду, яка залишена без змін постановою апеляційного господарського суду в, відмовлено у відкритті провадження у справі №908/2417/25 за заявою Головного управління ДПС.
ОЦІНКА СУДУ
Згідно зі статтею 60 Закону України "Про банки і банківську діяльність" інформація щодо діяльності та фінансового стану клієнта, яка стала відомою банку у процесі обслуговування клієнта та взаємовідносин з ним чи третім особам при наданні послуг банку, є банківською таємницею. Банківською таємницею, зокрема, є відомості про банківські рахунки клієнтів, у тому числі кореспондентські рахунки банків у Національному банку України.
Пунктом 2 частини першої статті 62 Закону України "Про банки і банківську діяльність" передбачено, що інформація щодо юридичних та фізичних осіб, яка містить банківську таємницю, розкривається банками, зокрема, за рішенням суду.
Відповідно до пункт 11 частини другої статті 293 ЦПК України розкриття банком інформації, яка містить банківську таємницю, щодо юридичних та фізичних осіб здійснюється в порядку окремого провадження.
Справи окремого провадження суд розглядає за участю заявника і заінтересованих осіб (частина четверта статті 294 ЦПК України).
Визначаючи характер спірних правовідносин у цій справі суди попередніх інстанцій вірно зазначили, що вони стосуються розкриття банком інформації, яка містить банківську таємницю, відповідно до положень Закону України "Про банки і банківську діяльність" та Цивільного процесуального кодексу України, зокрема, глави 12 розділу IV Цивільного процесуального кодексу України, якою врегульовано порядок розгляду судами таких заяв. Таким чином, розгляд таких заяв за загальним правилом, розглядається в порядку цивільного судочинства.
Відповідно до частини другої статті 7 КУзПБ, господарський суд, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство (неплатоспроможність), у межах цієї справи вирішує всі майнові спори, стороною в яких є боржник; спори з позовними вимогами до боржника та щодо його майна; спори про визнання недійсними результатів аукціону; спори про визнання недійсними будь-яких правочинів, укладених боржником; спори про повернення (витребування) майна боржника або відшкодування його вартості відповідно; спори про відшкодування шкоди та/або збитків, завданих боржнику; спори про стягнення заробітної плати; спори про поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника; спори щодо інших вимог до боржника, у тому числі спори про визначення та сплату (стягнення) грошових зобов'язань (податкового боргу), визначених відповідно до Податкового кодексу України.
Відповідно до пункту 8 частини першої статті 20 ГПК України, господарським судом розглядаються справи про банкрутство (неплатоспроможність) та справи у спорах з майновими вимогами до боржника, стосовно якого відкрито провадження у справі про банкрутство (неплатоспроможність), у тому числі справи у спорах про визнання недійсними будь-яких правочинів (договорів), укладених боржником; стягнення заробітної плати; поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника.
Мета та завдання розгляду справ позовного провадження, який охоплюється статтею 7 КУзПБ, окрім визначених загальними нормами ГПК України, полягає в тому, що вони повинні перебувати у взаємозв'язку із метою та завданнями, які закладені в основу реалізації судових процедур банкрутства та провадження у справі про банкрутство в цілому. Якщо триває ліквідаційна процедура, то питання наповнення ліквідаційної маси та з'ясування суми кредиторських вимог не може вирішуватися поза межами справи про банкрутство, оскільки є ризики порушення інтересів кредиторів через закриття провадження у справі про банкрутство до завершення вирішення відповідних спорів.
ВИСНОВКИ: як встановили суди у цій справі, вимоги за заявою Управління про розкриття банком інформації, яка містить банківську таємницю, не відносяться до юрисдикції господарських судів, визначеної статтею 20 ГПК України, та не містяться в переліку спорів прямо визначених як підсудних суду, який розглядає справу про банкрутство боржника, наведеному в статті 7 КУЗПБ.
Крім того заявлені Управлінням вимоги не підлягають вартісній оцінці та є немайновими, а результати їх розгляду не вплинуть на розмір або склад ліквідаційної маси боржника.
Тому відсутні підстави стверджувати, що на вимоги за заявою Управління поширюються положення статті 7 КУзПБ.
КЛЮЧОВІ СЛОВА: господарська юрисдикція, вимоги податкового органу, правила підвідомчості заяв
