Правова позиція
Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду
згідно з Постановою
від 26 серпня 2026 року
у справі № 917/503/24(917/178/26)[1]
Господарська юрисдикція
Щодо відсутності юридичної перешкоди для припинення зобов’язань шляхом зарахування у разі наявності арешту майнових прав боржника
Фабула справи: у межах справи про банкрутство Фермерського господарства "Солард Агрокультура" Фермерське господарство "Солард Агрокультура" в особі ліквідатора звернулось до господарського суду з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Полетехніка", про визнання недійсною угоди про зарахування однорідних вимог, укладеної між Фермерським господарством "Солард Агрокультура" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Полетехніка".
Рішенням господарського суду відмовлено в задоволенні позовних вимог.
Постановою апеляційного господарського суду рішення господарського суду залишено без змін.
Мотивація касаційної скарги: Фермерське господарство "Солард Агрокультура" вказує, що судами попередніх інстанцій не надано належної правової оцінки доводам позивача щодо існування на момент укладення оспорюваної Угоди про зарахування зустрічних однорідних вимог арештів, накладених приватним виконавцем на майно та кошти боржника. Зазначені обставини безпосередньо стосуються правомірності вчинення спірного правочину, оскільки свідчать про наявність встановлених законом обмежень щодо розпорядження активами боржника та впливають на оцінку добросовісності сторін при його укладенні. Зарахування фактично стало способом обходу встановлених виконавцем обмежень та виведення активу з-під можливого примусового стягнення. На думку скаржника, суди взагалі не встановили, чи могла особа за наявності арешту майнових прав припинити дебіторську заборгованість шляхом зарахування, що фактично позбавило стягувача можливості звернення стягнення на відповідний актив, питання арешту майна та коштів взагалі не стало предметом окремої оцінки.
Правова позиція Верховного Суду: у цій справі факт наявності чи відсутності арешту на майнові права боржника не міг вплинути на законність оспорюваного правочину про зарахування зустрічних вимог з таких підстав:
Вичерпність заборон ст. 602 ЦК України: Перелік підстав, за яких зарахування зустрічних вимог не допускається, є вичерпним і розширювальному тлумаченню не підлягає. Стаття 602 ЦК України не містить заборони на вчинення зарахування у разі наявності арешту, накладеного на майнові права. Публічно-правові обмеження виконавчого провадження не скасовують дії матеріальних норм Глави 50 ЦК України щодо підстав припинення зобов'язань.
Відсутність акта відчуження: арешт майна або майнових прав за своєю правовою природою забороняє розпорядження (відчуження) активом на користь третіх осіб з метою його приховування. Натомість зарахування за статтею 601 ЦК України є способом припинення зобов'язань, за якого не відбувається переходу права власності, а має місце взаємне та еквівалентне погашення існуючих боргів. Економічний баланс майна боржника не порушується, оскільки він одночасно позбавляється і пасиву (власного боргу).
Висновки: наявність арешту майнових прав за законом не є юридичною перешкодою для припинення зобов'язань шляхом зарахування.
Ключові слова: спори у процедурі банкрутства, захист прав кредиторів, майнові інтереси боржника, оспорювання правочинів, виконання грошових зобов’язань
