Правова позиція
Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду
згідно з Постановою
від 29 квітня 2026 року
у справі № 160/8164/25
Адміністративна юрисдикція
Щодо обов’язку ведення обліку товарних запасів при реалізації сонцезахисних окулярів
ФАБУЛА СПРАВИ
ФОП ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Головного управління ДПС, в якому просив визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення ГУ ДПС.
Окружний адміністративний суд рішенням частково задовольнив адміністративний позов. Суд визнав протиправним та скасував податкове повідомлення-рішення у частині застосування штрафних санкцій у сумі 23 714 845 грн, залишивши в силі суму 4030 грн, а також повністю скасував податкове повідомлення-рішення.
ОЦІНКА СУДУ
Системний аналіз пункту 12 статті 3 Закону про РРО свідчить, що загальне правило про обов'язок ведення обліку товарних запасів не поширюється на фізичних осіб - підприємців, які перебувають на спрощеній системі оподаткування, не зареєстровані платниками ПДВ та здійснюють господарську діяльність без реалізації товарів, прямо віднесених законом до винятків. Водночас законодавець спеціально виокремив випадки, коли навіть такі суб'єкти зобов`язані вести облік товарних запасів, зокрема у разі здійснення діяльності з реалізації лікарських засобів та виробів медичного призначення.
З огляду на викладене вище, ключовим для розв`язання цього спору зокрема є питання правової кваліфікації товару, реалізованого Позивачем. Висновок про наявність або наявність у Позивача зобов`язання вести облік товарних запасів, передбачених пунктом 12 статті 3 Закону про РРО, залежить від того, чи можуть сонцезахисні окуляри, на чому наполягає Відповідач, бути віднесені до виробів медичного призначення у розумінні вказаної норми.
Податковий кодекс України не містить власного визначення «вироби медичного призначення», як і не містить такого визначення й Закон про РРО.
Постановою Кабінету Міністрів України від 2 жовтня 2013 року № 753 затверджено Технічний регламент щодо медичних виробів, дія якого поширюється на медичні вироби та допоміжні засоби до них, які для цілей цього Технічного регламенту також розглядаються як медичні вироби.
Зазначений нормативно-правовий акт розроблено на основі Директиви Ради ЄС від 14 червня 1993 року № 93/42/ЄЕС щодо медичних виробів.
Медичні вироби (якими, на думку Відповідача, є реалізовані сонцезахисні окуляри) та засоби індивідуального захисту (якими, на переконання Позивача, є реалізовані окуляри) належать до різних категорій продукції, правове регулювання яких здійснюється окремими нормативними актами залежно від функціонального призначення відповідного товару. Ключовим критерієм такого розмежування є не загальна здатність виробу впливати на стан здоров`я людини чи забезпечувати її захист, а його основне цільове призначення, задеклароване виробником, характер використання та сфера застосування.
Виходячи із наведених вище визначень засіб медичного призначення має на меті безпосередній вплив на стан здоров`я людини в медичному сенсі: діагностика, профілактика, моніторинг, лікування або полегшення перебігу хвороби, а також заміну, видозмінювання або підтримку анатомії чи фізіологічного процесу. Тобто медичний взаємодіє з організмом людини, активно впливаючи на її фізіологію.
Натомість засіб індивідуального захисту має іншу функцію, що фактично полягає у створення бар`єру між людиною і зовнішнім ризиком (середовищем, шкідливими факторами, небезпечними чинниками).
Листом Міністерства охорони здоров`я України №24-04/12077-зв від 21 липня 2025 року (том 3, а.с. 10-11) підтверджено, що «... сонцезахисні окуляри можуть відноситися до заходів індивідуального захисту, якщо виробником виробу не декларується медичне призначення цього виробу».
Аналогічні висновки містяться у листі Міністерства економіки України про надання інформації №3432-09/44494-09 від 25 червня 2025 року (том 3, а.с. 12-13), відповідно до якого «...саме виробники та особи, які мають доступ до технічної документації на відповідну продукцію, володіють інформацією, що надає можливість визначити дія яких саме технічних регламентів поширюється на таку продукцію з огляду на її конструкцію, призначення та ризики, які ця продукція може становити».
Отже, у цій справі матеріалами підтверджено, що спірна продукція введена в обіг саме як засоби індивідуального захисту, її відповідність підтверджена спеціальними нормативними актами у сфері засобів індивідуального захисту, а не законодавством щодо засобів медичного призначення. Відтак суб'єктивне тлумачення контролюючим органом потенційних властивостей товару або припущення про його можливий оздоровчий чи профілактичний ефект не може мати переваги над належно оформленою технічною документацією виробника та встановленими процедурами правового регулювання.
Відповідно до додатка до Закону України «Про Митний тариф України» від 19 жовтня 2022 року № 2697-IX, Розділ XVIII охоплює широкий перелік товарів, до якого віднесено прилади та апарати оптичні, фотографічні, кінематографічні, контрольні, вимірювальні, прецизійні, медичні або хірургічні; годинники всіх видів; музичні інструменти; їх частини та приладдя. У межах цього розділу Група 90 є узагальнюючою товарною категорією, що систематизує різнорідну продукцію за товарно-класифікаційними ознаками для цілей митного тарифу, які включають Прилади та апарати оптичні, фотографічні, кінематографічні, контрольні, вимірювальні, прецизійні; медичні або хірургічні; їх частини та приладдя.
Отже, ця група 90 виходячи із назви може включати як медичні прилади, так і інші, зокрема оптичні, фотографічні.
Таким чином сама лише належність товару до Розділу XVIII чи Групи 90 УКТ ЗЕД не свідчить автоматично про його статус саме як медичного виробу або виробу медичного призначення, оскільки зазначені положення охоплюють значно ширший спектр товарів, включно з оптичними та захисними виробами загального призначення. Така класифікація використовується передусім для цілей митного оформлення та тарифного регулювання, але не визначає самостійно функціонального чи правового статусу конкретного товару в контексті спеціального технічного регулювання.
ВИСНОВКИ: віднесення сонцезахисних окулярів, що реалізовував Позивач, до певної товарної позиції в межах Групи 90 саме по собі не є достатнім доказом того, що такий товар належить до медичних виробів, якщо його функціональне призначення, технічна документація виробника та декларації відповідності свідчать про іншу категорію продукції, зокрема засоби індивідуального захисту.
З урахуванням наведеного суд не може не погодитися з висновками судів попередніх інстанцій щодо помилковості висновків Відповідача про здійснення Позивачем реалізації виробів медичного призначення, а відтак і щодо безпідставності висновку про порушення Позивачем вимог Закону про РРО.
КЛЮЧОВІ СЛОВА: технічне регулювання продукції, класифікація товарів, правила РРО