Правова позиція
Великої Палати Верховного Суду
згідно з Постановою
від 07 серпня 2019 року
у справі № 914/804/18
Господарська юрисдикція
Щодо юрисдикції спору про стягнення заборгованості за непоставлений товар за дистриб’юторським договором при передоплаті на рахунок фізичної особи
Фабула справи: ФОП звернувся до господарського суду з позовом до ФОП ОСОБА_1 про стягнення з відповідача 250 050 грн за невиконання належним чином умов дистриб’юторського договору.
На обґрунтування позовних вимог позивач послався, зокрема, на те, що він здійснив відповідачу попередню оплату вартості товару, який останній повністю не поставив. При цьому він вважає, що не зазначення ним у призначенні платежу юридичного статусу фізичної особи-підприємця не змінює характеру спірних правовідносин з господарських, які виникли на підставі дистриб’юторського договору, на цивільні.
Господарський суд рішенням, залишеним без змін постановою апеляційного господарського суду, позов задовольнив частково, стягнув з відповідача на користь позивача 164 459 грн основного боргу, а в іншій частині позовних вимог відмовив. Судові рішення мотивовані тим, що позивач сплатив відповідачу кошти за товар у сумі 388 310 грн, з яких 115 250 грн сплатив на рахунок останнього, визначений у розділі 16 договору, а решту коштів у сумі 273 060 грн - на картку відповідача у банку. Однак, у межах дистриб`юторського договору відповідачем поставлено позивачу товар на загальну суму 223 851 грн. Оскільки обов`язок з поставки товару відповідач виконав не повністю, стягненню з останнього на користь позивача підлягає 164 459 грн.
Мотивація касаційної скарги: ФОП ОСОБА_1 зазначає, що грошові кошти в сумі 164 459 грн. зараховано на картковий рахунок фізичної особи ОСОБА_1 не як оплату за товар у межах дистриб`юторського договору. Суди попередніх інстанцій не перевірили, чи картковий рахунок банку є особистим картковим рахунком ОСОБА_1, чи карткою-ключем до її рахунка як ФОП, про що у справі відсутні відповідні докази. Тобто, суди не з’ясували, які правовідносини виникли між позивачем та ОСОБА_1 щодо перерахованих грошових коштів: господарські у межах дистриб`юторського договору чи цивільні в межах безпідставно одержаних коштів. Також скаржник зазначив про порушення позивачем умов дистриб`юторського договору, яким передбачено, що розрахунки за товар здійснюються шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника (ФОП ОСОБА_1) або шляхом готівкового розрахунку. Тому з`ясування тієї обставини, на який рахунок перераховано кошти, має значення для визначення кола суб'єктів цих правовідносин. У разі перерахування коштів на рахунок, відкритий на ФОП ОСОБА_1, суб`єктом спірних правовідносин виступатиме вона як ФОП і відповідно відносини повинні розглядатися у межах виконання дистриб`юторського договору та матимуть господарський характер, а в разі перерахування коштів на рахунок (особистий рахунок) фізичної особи ОСОБА_1, цей спір належить до вирішення в порядку цивільного судочинства. Крім того, суди не з’ясували питання щодо призначення платежу.
Правова позиція Верховного Суду: критеріями належності справи до господарського судочинства за загальними правилами є одночасно суб'єктний склад учасників спору та характер спірних правовідносин. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, в якому розглядається визначена категорія справ.
Ознаками господарського спору є, зокрема: участь у спорі суб`єкта господарювання; наявність між сторонами господарських відносин, врегульованих ЦК України, ГК України, іншими актами господарського і цивільного законодавства, і спору про право, що виникає з відповідних відносин; наявність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення спору господарським судом; відсутність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення такого спору судом іншої юрисдикції.
Кожна фізична особа має право на підприємницьку діяльність, яка не заборонена законом (ст. 42 Конституції України). Це право закріплено й у ст. 50 ЦК України, у якій передбачено, що право на здійснення підприємницької діяльності, яку не заборонено законом, має фізична особа з повною цивільною дієздатністю. Відповідно до ч. 2 ст. 50 ЦК України фізична особа здійснює своє право на підприємницьку діяльність за умови її державної реєстрації в порядку, встановленому законом.
Фізична особа, яка бажає реалізувати своє конституційне право на підприємницьку діяльність, після проходження відповідних реєстраційних та інших передбачених законодавством процедур не позбавляється статусу фізичної особи, а набуває до свого статусу фізичної особи нової ознаки - суб`єкта господарювання. Вирішення питання про юрисдикційність спору залежить від того, виступає фізична особа - сторона у відповідних правовідносинах - як суб`єкт господарювання чи ні, та від визначення цих правовідносин як господарських.
У цій справі предметом спору є стягнення грошових коштів з відповідача за непоставлений ним товар, який сплачений позивачем, тобто позов мотивовано порушенням прав позивача на повернення грошових коштів, сплачених ним у якості передоплати вартості непоставленого відповідачем товару за укладеним сторонами договором. Тобто, між сторонами існують правовідносини, які притаманні господарській діяльності.
Судами попередніх інстанцій установлено, що відповідачем не доведено існування будь-яких інших зобов'язань між сторонами, ніж ті, які виникли на підставі дистриб`юторського договору, і він не висловлював заперечень щодо отриманих від позивача коштів. Крім того, ОСОБА_1, у випадку отримання цих коштів від позивача на свій картковий рахунок як фізичної особи та за наявності заперечень з цього приводу, мала повернути їх як безпідставно отримані або призупинити поставки товару відповідно до цього договору, повідомивши позивача про неправильно здійснені ним перерахування коштів.
Натомість ФОП ОСОБА_1 не висловлювала заперечень з приводу суми та рахунка, на який позивачем здійснювалися передплати товару.
Висновки: відсутність у призначенні платежу у здійснених позивачем оплатах юридичного статусу відповідача як ФОП не змінює характеру цих правовідносин, що виникли між фізичними особами-підприємцями на підставі дистриб`юторського договору, з господарського на цивільний. За таких обставин Велика Палата Верховного Суду вважає, що суди першої та апеляційної інстанцій правильно визначилися із суб`єктною юрисдикцією цього спору, вирішивши його за правилами господарського судочинства.
Ключові слова: господарська юрисдикція, неналежне виконання зобов’язання, стягнення боргу, договір поставки, порядок оплати вартості товару
Правова позиція зроблена на основі відеоогляду судової практики від адвоката Ростислава Кравця
