Правова позиція
Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду
згідно з Постановою
від 24 жовтня 2019 року
у справі № 127/12616/17
Цивільна юрисдикція
Щодо обов’язку суду встановити належність відповідачів й обґрунтованість позову
Фабула справи: ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до директора Приватного підприємств «Бокуд» (далі - ПП «Бокуд») , в якому просив визнати дії ПП «Бокуд» незаконними, стягнути з ПП «Бокуд» на його користь оплачені рахунки, витрати понесені згідно з актом за договором на суму 400 грн, витрати згідно з актом на суму 59,65 грн та комунальні платежі на суму 248,59 грн, а всього на суму 1 160,24 грн, та моральну шкоду в розмірі 50 000 грн.
В обґрунтування заявлених вимог ОСОБА_1 посилався на те, що відповідно до договору найму жилого приміщення для тимчасового проживання та на підставі рішення виконавчого комітету міської ради ПП «Бокуд» в особі директора як виконавець надало йому як споживачеві кімнату для тимчасового проживання. Після вселення з`ясувалося, що дана кімната не підключена до електромережі, в ній відсутні електролічильник, електрична проводка на кухню, душ, туалет, розетки, вимикачі тощо, внаслідок чого проживання в ній є неможливим.
З приводу відсутності підключення до електромережі, що є порушенням умов укладеного між сторонами договору і його прав як споживача, передбачених Законом України «Про захист прав споживачів» він звертався до ПП «Бокуд», після відмови якого він за свій рахунок провів роботи з підключення кімнати до мережі, сплатив відповідні рахунки, що не було його обов`язком. Оскільки дії та бездіяльність ПП «Бокуд» порушують умови договору найму житлового приміщення, а також є нечесною підприємницькою практикою, позивач на підставі ст.ст. 22, 23, 1167 ЦК України, ст.ст. 4, 5, 19, 21, 22 Закону України «Про захист прав споживачів» просив позов задовольнити.
Суд першої інстанції в задоволенні позову відмовив. Апеляційний суд рішення суду першої інстанції скасував та ухвалив нове рішення, яким у задоволенні позову відмовив.
Мотивація касаційної скарги: ОСОБА_1 вказує, що рішення апеляційного суду ухвалено з неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права, зокрема, апеляційний суд при розгляді справи не врахував, що його позовна заява подана на підставі Закону України «Про захист прав споживачів», норми якого судом проігноровані, а доводи його позовної заяви не враховані.
Правова позиція Верховного Суду: ч. 1 ст. 33 ЦПК України (у редакції, чинній на момент розгляду справи судом першої інстанції) передбачено, що суд за клопотанням позивача, не припиняючи розгляду справи, замінює первісного відповідача належним відповідачем, якщо позов пред'явлено не до тієї особи, яка має відповідати за позовом, або залучає до участі у справі іншу особу як співвідповідача.
Згідно п. 2 ч. 6 ст. 130 ЦПК України (у редакції, чинній на момент розгляду справи судом першої інстанції) якщо спір не врегульовано суд вирішує питання про склад осіб, які братимуть участь у справі.
Висновки: пред`явлення позову до неналежного відповідача не є підставою для відмови у відкритті провадження у справі, оскільки заміна неналежного відповідача здійснюється в порядку, визначеному ЦПК України. За результатами розгляду справи суд відмовляє в позові до неналежного відповідача та приймає рішення по суті заявлених вимог щодо належного відповідача. Тобто, визначення відповідачів, предмета та підстав позову є правом позивача. Натомість, встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи, а не на стадії відкриття провадження.
Ключові слова: суб’єктний склад спору, підстави заміни сторони спору, порушення вимог подання позову
