Правова позиція
Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду
згідно з Постановою
від 22 жовтня 2019 року
у справі № 910/11946/18
Господарська юрисдикція
Щодо надання заставодержателю процесуальних прав учасника провадження у справі про банкрутство
Фабула справи: ТОВ "Укрмедпак" подало заяву про порушення справи про банкрутство ТОВ "Юнік Фарма" у загальному порядку, передбаченому нормами Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".
Заява мотивована існуванням підстав для порушення справи про банкрутство боржника через непогашену ним безспірну заборгованість перед кредитором, що перевищує суму в 300 мінімальних розмірів заробітної плати та становить 5 204 511 грн 78 коп., що виникла внаслідок неналежного виконання боржником як покупцем зобов`язань за укладеним між сторонами договору поставки та була стягнена згідно за рішенням господарського суду, яке набрало законної сили, за результатами чого виданий наказ, з виконання якого постановою відкрито виконавче провадження, яке станом на дату звернення із заявою у цій справі сукупно триває більше трьох місяців.
Господарський суд ухвалив про відкриття провадження у справі про банкрутство боржника, визнання розміру вимог ініціюючого кредитора в сумі 5 015 617 грн 92 коп., введення мораторію на задоволення вимог кредиторів, введення процедури розпорядження майном боржника та призначення розпорядником майна боржника - арбітражного керуючого.
Апеляційний господарський суд постановив про задоволення апеляційної скарги ТОВ "Фінансова компанія "Кредит Фактор", скасування ухвали господарського суду про відкриття провадження у справі про банкрутство боржника та про відмову у відкритті провадження у цій справі.
Мотивація касаційної скарги: ТОВ "Укрмедпак" вказує, що Закон України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" не встановлює обов`язку суду при відкритті провадження у справі про банкрутство за заявою кредитора здійснювати перевірку доходів боржника та перевірку повноти дій судового виконавця, як передумови для порушення процедури банкрутства.
Правова позиція Верховного Суду: згідно з ч.ч. 2, 3 ст. 19 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" мораторій на задоволення вимог кредиторів вводиться одночасно з відкриттям провадження (проваджень) у справі про банкрутство, про що зазначається в ухвалі господарського суду. Ухвала є підставою для зупинення виконавчого провадження. Про запровадження мораторію розпорядник майна повідомляє відповідному органу або особі, яка здійснює примусове виконання судових рішень, рішень інших органів, за місцезнаходженням (місцем проживання) боржника та знаходженням його майна.
Протягом дії мораторію на задоволення вимог кредиторів: забороняється стягнення на підставі виконавчих та інших документів, що містять майнові вимоги, у тому числі на предмет застави, за якими стягнення здійснюється в судовому або в позасудовому порядку відповідно до законодавства, крім випадків перебування виконавчого провадження на стадії розподілу стягнутих з боржника грошових сум (у тому числі одержаних від продажу майна боржника), перебування майна на стадії продажу з моменту оприлюднення інформації про продаж, а також у разі звернення стягнення на заставлене майно та виконання рішень у немайнових спорах.
Відповідно до ч.ч. 2, 8 ст. 23 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" забезпечені кредитори зобов`язані подати заяву з грошовими вимогами до боржника під час провадження у справі про банкрутство лише в частині вимог, що є незабезпеченими, або за умови відмови від забезпечення.
Розпорядник майна зобов`язаний окремо внести до реєстру вимоги кредиторів, які забезпечені заставою майна боржника, згідно з їхніми заявами, а за їх відсутності - згідно з даними обліку боржника, а також внести окремо до реєстру відомості про майно боржника, яке є предметом застави згідно з державним реєстром застав.
Нормами ст.ст. 589, 590 ЦК України визначені правові наслідки невиконання зобов`язання, забезпеченого заставою (заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави), а також порядок звернення стягнення на предмет застави (за рішенням суду, якщо інше не встановлено договором або законом; заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави в разі, коли зобов`язання не буде виконано у встановлений строк (термін), якщо інше не встановлено договором або законом; у разі ліквідації юридичної особи - заставодавця заставодержатель набуває право звернення стягнення на заставлене майно незалежно від настання строку виконання зобов`язання, забезпеченого заставою).
Аналогічні положення містить ст. 20 Закону України "Про заставу".
Ч.ч. 1, 2 ст. 33 Закону України "Про іпотеку" передбачено, що у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов`язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов`язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки, якщо інше не передбачено законом. Право іпотекодержателя на звернення стягнення на предмет іпотеки також виникає з підстав, встановлених ст. 12 цього Закону. У разі порушення провадження у справі про відновлення платоспроможності іпотекодавця або визнання його банкрутом або при ліквідації юридичної особи-іпотекодавця іпотекодержатель набуває право звернення стягнення на предмет іпотеки незалежно від настання строку виконання основного зобов`язання, якщо іпотекодержатель і правонаступник іпотекодавця не досягнуть згоди про інше.
Висновки: передбачені Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" наслідки, що настають з моменту порушення справи про банкрутство, полягають, зокрема в обмеженні прав заставодержателя майна боржника вільно обирати способи та процедуру звернення стягнення на передане в заставу (іпотеку) майно, а також в особливостях задоволення вимог забезпечених кредиторів до боржника - лише в порядку, передбаченому Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", та в межах провадження у справі про банкрутство.
А тому ухвала про відкриття провадження у справі про банкрутство має наслідком зміну порядку задоволення вимог заставодержателя майна боржника, у зв`язку з чим є судовим рішенням, яке ухвалено про права та інтереси цієї особи, що надає заставодержателю права заперечувати у підготовчому засіданні відкриття провадження у справі про банкрутство боржника з наділенням у такому разі заставодержателя процесуальними правами учасника у справі про банкрутство - щодо подання клопотань, надання доказів тощо, а відповідно і процесуальним правом на оскарження ухвали про відкриття провадження у справі про банкрутство у розумінні ч. 1 ст. 254 ГПК України.
Ключові слова: процедура банкрутства, забезпечення виконання зобов’язання
