МІНІСТЕРСТВО З ПИТАНЬ ЖИТЛОВО-КОМУНАЛЬНОГОГОСПОДАРСТВА УКРАЇНИ
Н А К А З
04.04.2008 N 94
Про затвердження Рекомендацій щодовпровадження технологій очищення
та знезараження природних вод
з метою скорочення використання
газоподібного хлору
Відповідно до Законів України "Про питну воду та питне
водопостачання" ( 2918-14 ) та "Про Загальнодержавну програму
"Питна вода України" на 2006-2020 роки" ( 2455-15 ), з метою
поліпшення якості очищення та знезараження природних вод
Н А К А З У Ю:
1. Затвердити Рекомендації щодо впровадження технологій
очищення та знезараження природних вод з метою скорочення
використання газоподібного хлору (далі - Рекомендації), що
додаються.
2. Управлінню водопровідно-каналізаційного господарства
(В.П.Рудий) довести Рекомендації до відома керівників Міністерства
житлово-комунального господарства Автономної Республіки Крим,
структурних підрозділів з питань житлово-комунального господарства
обласних, Київської та Севастопольської міських державних
адміністрацій.
3. Контроль за виконанням цього наказу покласти на заступника
Міністра А.М.Козленка.
Міністр О.Ю.Кучеренко
Додаток
ІНФОРМАЦІЯщодо впровадження технологій очищення
та знезараження природних вод
з метою скорочення використання
газоподібного хлору
Головні критерії щодо якості питної води в цілому були
визначені у середині двадцятого століття і полягають у наступному:
питна вода повинна бути безпечною у епідемічну відношенні,
нешкідлива за хімічним складом і мати задовільні органолептичні
властивості. При оцінці ризику питної води для здоров'я населення
найбільше значення мають мікробіологічні забруднення. Вважається,
що небезпека захворювань від мікробіологічних забруднень води в
кілька тисяч разів вища, ніж при забрудненні води хімічними
сполуками різної природи. Це означає, що питна вода, яка
призначена для споживанням населенням, насамперед, повинна бути
надійно знезаражена.
У системах комунального водопостачання тривалий час для
дезінфекції води використовувався метод хлорування за допомогою
газоподібного хлору. Однак незважаючи на видиму простоту та
дешевизну даного методу, багаторічний досвід виявив ряд недоліків,
серед яких найбільш суттєвим є небезпека використання самого
реагенту, якій може становити загрозу населенню на прилеглих до
очисних споруд територіях. Крім того, використання хлору
призводить до утворення у воді токсичних сполук -
тригалогенметанів, концентрація яких достатньо суворо
регламентується нормативними документами з якості питної води.
Зазначені обставини, а також постійне зростання вимог до якості
питної води та охороні навколишнього природного середовища
зумовили необхідність пошуку альтернативних існуючому методу
знезараження рішень.
Надійне знезараження є однією з головних задач при
виробництві питної води. У документах ВООЗ зазначено "Потенційні
наслідки мікробного забруднення є такими, що контроль за ними
повинен бути завжди найважливішою справою і тут недопустимі ніякі
компроміси".
Досягти гарантованої якості води за мікробіологічними
показниками можливо тільки в тому випадку, коли система
знезараження води відповідає ряду вимог: Ефективність: знезараження повинно забезпечувати видалення
патогенних і зниження концентрації індикаторних організмів до
рівня, установленого санітарними нормами. Безперервність: знезараження повинне проводитись постійно. Надійність: система дезінфекції повинна забезпечувати
знезараження в самий несприятливий період року (при високій
каламутності, кольоровості та ін.). Безпека для людини: у процесі знезараження не повинні
утворюватися побічні продукти (токсичні для людини) у
концентраціях, що перевищують відповідні ГДК. Екологічна безпека: продукти, що утворяться при знезараженні,
не повинні здійснювати негативний вплив на навколишнє природне
середовище. В противному випадку потрібно передбачати видалення
цих продуктів.
У практиці водопідготовки, як в усьому світі, так і в нашій
країні, хлорування було і поки ще залишається основним методом
знезараження води (наприклад, у США більш 98% питної води
піддається хлоруванню, озонування та інші методи складають близько
0,4 і 0,8%, відповідно). Це зв'язано з тим, що на сьогодні
хлорування є найбільш економічним і ефективним методом
знезараження питної води у порівнянні з будь-якими іншими відомими
методами. Воно дозволяє забезпечувати мікробіологічну безпеку води
в розподільній мережі в будь-який момент часу завдяки ефекту
післядії. Всі інші методи знезараження води, доступні для
використання в умовах діючих систем водопостачання, не можуть в
повній мірі замінити хлорування, що вимагає застосування
зазначеного методу хоча б на одній із стадій виробництва води для
питних цілей.
Одним з основних недоліків хлорування є утворення побічних
продуктів - галогенорганічних сполук, більшість з яких відноситься
до канцерогенів. Ці сполуки одержали загальну назву
тригалогенметанов (ТГМ). Серед останніх в основному виділяють
хлороформ, дихлорбромметан, дибромхлорметан, бромоформ та ін.,
причому кількість хлороформу зазвичай є на 1-3 порядку вищою за
інші хлорорганічні сполуки. Утворення ТГМ обумовлено взаємодією
активного хлору з органічними речовинами, які присутні у природних
водах. Як правило, максимальні концентрації ТГМ утворюються на
етапі первинного хлорування при введенні у вихідну (неочищену)
воду хлору.
На Україні, як і у країнах СНД, хлорування води в основному
реалізується за допомогою газоподібного хлору. Це викликає
необхідність збереження на водоочисних станціях великої кількості
зазначеного реагенту, потребує, відповідно, дотримання особливих
заходів безпеки і, як наслідок, робить водопровідну станцію
об'єктом підвищеної небезпеки.
Основні схеми знезараження газоподібним хлором, існуючі на
вітчизняних водопровідних станціях, розроблені ще у 40-50 роках
минулого сторіччя. Вони ґрунтуються на застосуванні двохстадійного
хлорування. Первинне хлорування необхідне для підтримки належного
санітарного стану очисних споруд шляхом запобігання в них росту
мікроорганізмів (включаючи фітопланктон), а також для попередження
виникнення неприємних запахів, що утворяться при загниванні осаду
у відстійниках. Вторинне хлорування повинне забезпечити надійну
дезінфекцію питної води, щоб гарантувати відсутність росту у
водогінній і розподільній мережах.
Треба відмітити, що у теперішній час одержані дані, які
свідчать про недостатній ефект існуючих схем хлорування по
відношенню до ентеровірусів (останні можуть не знищуватися навіть
при застосуванні двоступеневого хлорування і транзитом надходить
до розподільчої мережі). З урахуванням життєвої важливості
забезпечення санітарної безпеки питної води у відношенню
ентеровірусів, норми на їх вміст були введені у багатьох країнах.
Забезпечення потрібного рівня знезараження води у відношенні
вірусів (порівняно із бактеріальними показниками) потребує, як
більш високого ступеня її очищення, так і більших доз
дезінфектантів.
Є методи знезараження, які менш прийнятними для умов
водопровідних станцій країни: - диоксид хлору - в основному використовується на об'єктах
невеликої і середньої продуктивності і потребує значних
капітальних і експлуатаційних витрат. Крім того, для одержання
диоксиду хлору необхідна постійна закупівля імпортної сировини, що
несе загрозу зриву процесу знезараження води у випадку будь-яких
ускладнень з закупівлею чи доставкою реагентів; - амонізація води при удаваній економічності за рахунок
зниження дози хлору призводить до значного зниження ефективності у
відношенні мікроорганізмів і практично повній відсутності захисту
від вірусів. Крім того, при амонізації води відбувається її
збагачення сполуками азоту, що створює сприятливі умови для росту
мікроорганізмів; - озонування - застосування озону обмежується через високу
вартість, як при впровадженні, так і при подальшій експлуатації.
Однак, враховуючи що на Дніпровському водопроводі існує озонаторна
станція, у перспективі озон може бути використаний як окислювач
разом з вугільними фільтрами для доочищення води (як ще одна
ступінь фільтрів). Але в цьому випадку досить високі вимоги
повинні пред'являтися до чистоти розподільної мережі, у
протилежному випадку немає сенсу в такому глибокому (і досить
дорогому) методі очищення води на водопроводі через можливість
вторинного забруднення води у мережі.
Найбільш перспективним на сьогоднішній день методом
знезараження вважається УФ-опромінення. Однак через відсутність
бактеріостатичного ефекту (післядії) УФ-знезараження в основному
застосовується в комбінації з іншими дезінфектантами (частіше з
хлоруванням). При цьому необхідно підкреслити, що на завершальному
етапі обробки води перед її надходженням у розподільну водогінну
мережу альтернативи хлоруванню поки що немає.
Для підвищення епідемічної безпеки води протягом всього циклу
її обробки і для посилення ефективності знезараження в цілому
найбільш перспективним представляється використання комбінованого
методу УФ-опромінення - хлор, як з погляду на його бактерицидну
ефективність, так і з точки зору технологічності процесу (відносно
невисокі капітальні й експлуатаційні витрати).
