КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
П О С Т А Н О В А
10.02.2011 Справа: N 2-а-115/09/2670
Київський апеляційний адміністративний суд в складі:
головуючого, судді - Лічевецького І.О., суддів: Грищенко Т.М.,
Мацедонської В.Е., при секретарі - Погорілій О.М., розглянувши у
відкритому судовому засіданні за апеляційною скаргою Міністерства
внутрішніх справ України на постанову Окружного адміністративного
суду м. Києва від 2 липня 2009 р. ( v0115805-09 ) адміністративну
справу за позовом ОСОБА_3 до Міністерства внутрішніх справ
України, Державного департаменту у справах громадянства,
імміграції та реєстрації фізичних осіб Міністерства внутрішніх
справ України, Головного управління Міністерства внутрішніх справ
України у м. Києві, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог
на предмет спору на стороні відповідача - Міністерство юстиції
України, про скасування нормативно-правового акта в частині та
зобов'язання вчинити дії, В С Т А Н О В И В:
ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом про визнання незаконною
та скасування статті 7 наказу Міністра внутрішніх справ України
N 1603 ( z0068-05 ) від 21.12.2004 р. в частині вилучення та
знищення в установленому порядку паспорта громадянина України з
відміткою про зняття з реєстраційного обліку. Одночасно позивач
просив поновити його право на отримання документа, що посвідчує
особу власника і підтверджує громадянство України та зобов'язати
Міністерство внутрішніх справ України видати йому паспорт
громадянина України.
Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від
02.07.2009 р. ( v0115805-09 ) адміністративний позов задоволено
частково, визнано незаконним та нечинним абзац 4 пункту 7 наказу
Міністерства внутрішніх справ України від 21 грудня 2004 р. N 1603
( z0068-05 ) в частині "За наявності в таких осіб двох
паспортів/проїзних документів один з них вилучається і підлягає
знищенню в установленому порядку. Підлягає також вилученню в таких
осіб та знищенню в установленому порядку паспорт громадянина
України з відміткою про зняття з реєстраційного обліку". В іншій
частині позову відмовлено.
В апеляційній скарзі Міністерство внутрішніх справ України,
посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального
та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення
справи, просить скасувати названу постанову в частині задоволених
позовних вимог та прийняти нову про відмову в задоволенні позову.
Колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга
підлягає до задоволення виходячи з наступного.
Згідно довідки Управління у справах громадянства, імміграції
та реєстрації фізичних осіб N 11/к-1443 від 05.11.2008 р. ОСОБА_3
в березні 1999 р. надано дозвіл про виїзд на постійне місце
проживання до Канади. До його паспорта громадянина України для
виїзду за кордон серії НОМЕР_1 проставлено відмітку "Постійне
місце проживання до Канади". Листок вибуття про зняття 08.04.99 р.
з реєстраційного обліку долучено до виїзної справи, а паспорт
громадянина України серії НОМЕР_2 здано до управління для
знищення.
Статтею 5 Закону України "Про громадянство України" від
18 січня 2001 р. N 2235-III ( 2235-14 ) встановлено, що
документами, які підтверджують громадянство України, зокрема, є
паспорт громадянина України та паспорт громадянина України для
виїзду за кордон.
Положення про паспорт громадянина України затверджено
Постановою Верховної Ради України від 26 червня 1992 р. N 2503-XII
( 2503-12 ) (в редакції Постанови Верховної Ради України від
2 вересня 1993 р. N 3423-XII) ( 3423-12 ), (надалі за
текстом - "Положення про паспорт").
Відповідно до пункту 23 названого Положення про паспорт
( 2503-12 ) забороняється вилучення у громадянина паспорта, крім
випадків, передбачених законодавством України, зокрема
забороняється взяття паспорта у заставу.
Пунктом 24 Положення про паспорт ( 2503-12 ) до компетенції
Міністерства внутрішніх справ України віднесено встановлення
зразків печаток, штампів і бланків документів, які застосовуються
для виконання цього Положення ( 2503-12 ), порядку зберігання
паспортів громадян, які проходять військову службу, перебувають
під вартою, відбувають покарання, а також порядку зберігання
бланків паспортів та їх знищення.
Згідно пункту 3 Положення про Міністерство внутрішніх справ
України, затвердженого Указом Президента України від
17 жовтня 2000 р. N 1138/2000 ( 1138/2000 ), (було чинне на момент
виникнення спірних правовідносин), одним з основних завдань МВС
України є забезпечення проведення паспортної, реєстраційної та
міграційної роботи.
Пунктом 8 цього Положення ( 1138/2000 ) визначено, що
МВС України у межах своїх повноважень видає на основі та на
виконання актів законодавства накази, організовує і контролює їх
виконання. Нормативно-правові акти МВС України підлягають
реєстрації в порядку, встановленому законом.
Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що поняття
"законодавство України" вжите у Положенні про паспорт ( 2503-12 )
включає в себе і нормативно-правові акти, видані МВС України.
З метою виконання покладених на нього завдань
21 грудня 2004 р. Міністерством внутрішніх справ України видано
наказ N 1603 ( z0068-05 ), яким затверджено Порядок провадження за
заявами про оформлення паспортів громадянина України для виїзду за
кордон і проїзних документів дитини (надалі за текстом - Порядок).
Цей Порядок ( z0068-05 ) зареєстровано в Міністерстві юстиції
України 20 січня 2005 р. за N 68/10348.
Відповідно до абзацу 4 пункту 7 Порядку ( z0068-05 ) при
оформленні паспорта/проїзного документа для виїзду за кордон на
постійне проживання на четвертій чи п'ятій сторінці
паспорта/проїзного документа проставляється штамп "Постійне
проживання", який скріплюється печаткою. За наявності в таких осіб
двох паспортів/проїзних документів один з них вилучається і
підлягає знищенню в установленому порядку. Підлягає також
вилученню в таких осіб та знищенню в установленому порядку паспорт
громадянина України з відміткою про зняття з реєстраційного
обліку.
Звертаючись до фактів цієї справи суд апеляційної інстанції
перш за все враховує, що термін "паспорт" вживається в Порядку
( z0068-05 ) для визначення паспорта громадянина України для
виїзду за кордон, а під терміном "проїзний документ" розуміється
проїзний документ дитини (п. 2 Порядку) ( z0068-05 ).
При цьому пункт 7 Порядку ( z0068-05 ) передбачає можливість
отримання громадянином двох паспортів для виїзду за кордон та двох
проїзних документів.
Відповідно до частини 2 статті 171 КАС України ( 2747-15 )
право оскаржити нормативно-правовий акт мають особи, щодо яких
його застосовано, а також особи, які є суб'єктом правовідносин, у
яких буде застосовано цей акт.
У контексті наведеного колегія суддів зазначає, що позивач не
посилався на наявність в нього двох паспортів для виїзду за
кордон, не стверджував, що в цій частині порушені його права та,
відповідно, не заявляв вимогу про скасування згаданого положення
нормативно-правового акта.
Право на звернення до адміністративного суду з позовом є
складовою права на судовий захист, яке передбачено статтею 55
Конституції України ( 254к/96-ВР ). Це право є первинним
диспозитивним правом в адміністративному процесі.
Згідно із статтею 7 КАС України ( 2747-15 ) одним з принципів
здійснення правосуддя в адміністративних справах є принцип
диспозитивності.
Цей принцип закріплено в статті 11 КАС України ( 2747-15 ),
відповідно до частини 2 якої суд розглядає адміністративні справи
не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього
Кодексу ( 2747-15 ), і не може виходити за межі позовних вимог.
Таким чином, матеріально-правові межі розгляду справи в
апеляційному порядку обмежені змістом позовних вимог, заявлених у
суді першої інстанції.
Інакше кажучи, суд зв'язаний предметом і розміром заявлених
вимог і позбавлений можливості ініціювати судове провадження.
Під цим кутом зору судова колегія розглядає і задоволені
судом передньої інстанції вимоги про визнання незаконним абзацу 4
пункту 7 наказу Міністерства внутрішніх справ України N 1603
( z0068-05 ) від 21.12.2004 р. в частині "вилучення і знищення
паспорта громадянина України".
Зазначений наказ ( z0068-05 ) містить лише шість пунктів, а
визнана судом першої інстанції незаконною норма викладена в пункті
7 Порядку провадження за заявами про оформлення паспортів
громадянина України для виїзду за кордон і проїзних документів
дитини ( z0068-05 ), вимога про скасування якого позивачем не
заявлялась.
В силу приписів частини 4 статті 195 КАС України ( 2747-15 )
суд апеляційної інстанції не може розглядати позовні вимоги, що не
були заявлені в суді першої інстанції.
Колегія суддів також бере до уваги, що вимога про скасування
пункту 7 Порядку ( z0068-05 ) була предметом спору у справі
N 2а-10164/09/2670 за позовом ОСОБА_3 до Міністерства внутрішніх
справ України, Головного управління Міністерства внутрішніх справ
України у м. Києві, Управління громадянства, імміграції та
реєстрації фізичних осіб ГУ МВС України в м. Києві, Оболонського
районного управління ГУ МВС України в м. Києві, судове рішення у
якій ухвалено 12.03.2010 р.
З огляду на викладене постанова суду в частині задоволених
позовних вимог підлягає скасуванню з прийняттям нової постанови
про відмову в задоволенні позову.
Керуючись статтями 160, 198, 202, 205 Кодексу
адміністративного судочинства України ( 2747-15 ), суд
П О С Т А Н О В И В:
Апеляційну скаргу Міністерства внутрішніх справ України
задовольнити.
Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від
2 липня 2009 р. ( v0115805-09 ) в частині визнання незаконним та
нечинним абзацу 4 пункту 7 наказу Міністерства внутрішніх справ
України від 21 грудня 2004 р. N 1603 ( z0068-05 ) скасувати та
прийняти нову постанову.
В задоволенні позовних вимог про визнання незаконним та
скасування пункту 7 наказу Міністерства внутрішніх справ України
від 21 грудня 2004 р. N 1603 ( z0068-05 ) відмовити.
В іншій частині постанову Окружного адміністративного суду
м. Києва від 2 липня 2009 р. ( v0115805-09 ) залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту прийняття, проте
може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подачі в 20-ти
денний строк з дня складення постанови в повному обсязі касаційної
скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України, з
подачею документу про сплату судового збору, а також копій
касаційної скарги відповідно до кількості осіб, які беруть участь
у справі, та копій оскаржуваних рішень судів першої та апеляційної
інстанцій.
Постанова складена в повному обсязі 15 лютого 2011 р.
Головуючий, суддя І.О.Лічевецький
Суддя Т.М.Грищенко
Суддя В.Е.Мацедонська
Джерело:Офіційний портал ВРУ
