Протоколпро Статут Суду
( консолідована версія станом на 1 січня 2005 року )
ВИСОКІ ДОГОВІРНІ СТОРОНИ,
ПРАГНУЧИ закласти Статут Суду, що його передбачено статтею
245 Договору про заснування Європейської Спільноти ( 994_017 ) та
статтею 160 Договору про заснування Європейської спільноти з
атомної енергії ( 994_027 ),
ПОГОДИЛИСЯ, що до Договору про Європейський Союз ( 994_029 ),
Договору про заснування Європейської Спільноти ( 994_017 ) та
Договору про заснування Європейської спільноти з атомної енергії
( 994_027 ) належить додати такі положення:
Стаття 1
Визначати склад Суду та його функціювання належить згідно з
положеннями Договору про Європейський Союз ( 994_029 ) (ДЄС),
Договору про заснування Європейської Спільноти ( 994_017 ) (ДЗЄС),
Договору про заснування Європейської спільноти з атомної енергії
( 994_027 ) (Договір про Євратом) та цього Статуту.
РОЗДІЛ I
СУДДІ ТА ГЕНЕРАЛЬНІ АДВОКАТИ
Стаття 2
Перед вступом на посаду кожен суддя на відкритому судовому
засіданні складає присягу, що він виконуватиме свої обов'язки
неупереджено й сумлінно та зберігатиме таємницю розгляду справ у
Суді.
Стаття 3
Судді мають імунітет від судового переслідування. Після
полишення посади, вони зберігають імунітет стосовно дій, вчинених
у посадовому статусі, зокрема щодо всього сказаного та написаного.
Суд, засідаючи в повному складі, може відхилити імунітет.
У тих випадках, коли імунітет відхилено, а проти судді
порушено кримінальну справу, у будь-якій державі-членові його
справу належить розглядати лише в суді, що має компетенцію судити
осіб найвищого національного суддівського корпусу.
Статті від 12 до 15 та стаття 18 Протоколу про привілеї та
імунітет у Європейських спільнотах ( 994_623 ) стосуються суддів,
генеральних адвокатів, секретаря, помічників доповідачів Суду без
порушення положень про імунітет від судового переслідування,
закладених у попередніх частинах.
Стаття 4
Судді не можуть обіймати будь-яких політичних чи
адміністративних посад.
Вони не можуть займатися будь-якою професійною діяльністю,
прибутковою чи неприбутковою, хіба що дозвіл як виняток надає
Рада.
Перебираючи обов'язки, їм належить урочисто взяти
зобов'язання під час та після закінчення строку перебування на
посаді шанувати обов'язки, що з цього випливають, зокрема
обов'язок поводитися чесно та стримано, отримуючи певні
призначення чи пільги після полишення посади.
Будь-який сумнів щодо цього питання належить регулювати
рішенням Суду.
Стаття 5
Крім звичайної заміни чи смерті, виконання обов'язків судді
належить припинити, коли він подає у відставку.
Якщо суддя подає у відставку, йому належить подати заяву про
звільнення Голові Суду, а останньому належить передати її Голові
Ради. Після такого сповіщення постає вакансія.
За винятком випадків, що підпадають під статтю 6, судді
належить далі виконувати свої обов'язки доти, доки його наступник
перебере обов'язки.
Стаття 6
Суддю може бути звільнено з посади чи позбавлено права на
пенсію чи інших аналогічних пільг лише якщо він, за одностайним
рішенням суддів та генеральних адвокатів Суду, вже не задовольняє
вимоги чи не виконує обов'язків, що випливають із посади.
Зацікавленому судді не належить брати участь у розгляді цього
питання.
Секретареві суду належить передати рішення Суду Голові
Європейського Парламенту та Голові Комісії та сповістити про нього
Голову Ради.
Якщо прийнято рішення звільнити суддю з посади, після
сповіщення про це постає вакансія на посаду судді.
Стаття 7
Суддю, що заступає члена Суду до закінчення строку його
перебування на посаді, належить призначати на період до закінчення
строку його попередника.
Стаття 8
Положення статей від 2 до 7 належить застосовувати до
генеральних адвокатів.
РОЗДІЛ II
ОРГАНІЗАЦІЯ
Стаття 9
Під час часткової заміни, що відбувається щотри роки,
належить почергово замінювати по тринадцять та дванадцять
суддів. (*) ______________(*) Частину змінено Актом про умови приєднання Чеської
Республіки, Республіки Естонія, Республіки Кіпр, Республіки
Латвія, Республіки Литва, Республіки Угорщина, Республіки Мальта,
Республіки Польща, Республіки Словенія і Словацької Республіки та
про узгіднення договорів, на яких засновано Союз ( 994_710 ).
Під час часткової заміни генеральних адвокатів, що
відбувається щотри роки, належить замінювати чотирьох генеральних
адвокатів.
Стаття 10
Секретар присягає перед Судом, що він виконуватиме свої
обов'язки неупереджено й сумлінно та зберігатиме таємницю розгляду
справ у Суді.
Стаття 11
Судові належить подбати про заміну секретаря у випадках, коли
він не може брати участь у засіданні Суду.
Стаття 12
До Суду належить призначити посадовців та інших службовців,
що мають забезпечувати його функціювання. Вони підзвітні
секретареві та підконтрольні Голові.
Стаття 13
На пропозицію Суду, Рада може одностайно обумовити
призначання помічників доповідачів та закласти правила, що
визначають їхні службові обов'язки. Помічників доповідачів, за
умов, закладених у Правилах процедури, можна залучати до участі в
попередньому слідстві у справах, що перебувають на розгляді в
Суді, та до співпраці з суддею-доповідачем.
Помічників доповідачів належить добирати з осіб, чия
незалежність поза сумнівом та що мають належний фаховий рівень; їх
призначає Рада. Вони складають присягу перед Судом, що вони
виконуватимуть свої обов'язки неупереджено та сумлінно та
зберігатимуть таємницю розгляду справ у Суді.
Стаття 14
Суддям, генеральним адвокатам та секретареві належить мешкати
там, де перебуває Суд.
Стаття 15
Суд працює постійно. Тривалість судових канікул Суд визначає
з огляду на потреби його діяльності.
Стаття 16
Суд формує палати, до складу яких входять три та п'ять
суддів. Суддям належить обирати Голів палат з числа їх членів.
Голів палат, до складу яких входять п'ять суддів, належить обирати
на три роки. Їх можна переобрати один раз.
Велика Палата складається з одинадцяти суддів. Її очолює
Голова Суду. Голови палат, до складу яких входять п'ять суддів, та
інші судді, яких призначено згідно з умовами, закладеними в
Правилах процедури, становлять також частину Великої Палати.
Суд провадить засідання у складі Великої Палати, коли цього
вимагає держава-член чи інституція Спільноти, що є стороною у
справі.
Суд провадить засідання у повному складі, коли справи
порушено на підставі частини другої статті 195, частини другої
статті 213, статті 216 чи частини сьомої статті 247 ДЗЄС
( 994_017 ), чи частини другої статті 107d, частини другої статті
126, статті 129 чи частини сьомої статті 160b Договору про
Євратом ( 994_027 ).
Крім того, коли Суд вважає, що розглядувана справа є
винятково важливою, Суд може, заслухавши генерального адвоката,
вирішити передати справу на розгляд Суду у повному складі.
Стаття 17
Рішення Суду є чинними лише тоді, коли у розгляді справи
беруть участь непарне число його членів.
Рішення палат, до складу яких входять три чи п'ять суддів, є
чинними лише тоді, коли їх приймають троє суддів.
Рішення Великої Палати є чинними лише тоді, коли у засіданні
беруть участь дев'ять суддів.
Рішення Суду у повному складі є чинними лише тоді, коли у
засіданні беруть участь одинадцять суддів.
У разі, коли один із суддів не може брати участі в засіданні
Суду, можна залучити суддю з іншої палати, щоб провести засідання
згідно з умовами, закладеними в Правилах процедури.
Стаття 18
Жоден суддя чи генеральний адвокат не може брати участь у
розгляді справи, в якій він попередньо брав участь як представник
чи радник, чи діяв в інтересах однієї з сторін, чи до якої його
запрошували як члена судового органу, чи члена комісії з
розслідування, чи в будь-якому іншому статусі.
Якщо, через якусь особливу причину, суддя чи генеральний
адвокат вважає, що йому не належить брати участь в ухвалюванні
рішення чи досліджуванні конкретної справи, йому належить
проінформувати про це Голову. Якщо, через якусь особливу причину,
Голова вважає, що судді чи генеральному адвокатові не належить
брати участь у судовому засіданні чи робити подання з конкретної
справи, йому належить відповідно сповістити його.
Будь-яку перешкоду, що постає у зв'язку з застосуванням цієї
статті, належить врегулювати рішенням Суду.
Жодна сторона не може робити подання щодо змін у складі Суду
чи однієї з його палат на підставі національної належності судді
чи браку в Суді чи в одній з палат судді такої самої національної
належності, як ця сторона.
РОЗДІЛ III
ПРОЦЕДУРА
Стаття 19
Держав-членів та інституції Спільнот в Суді представляють
представники, що їх призначають для ведення кожної справи;
представникові можуть допомагати радник, адвокат чи юрисконсульт.
Держави, що не є державами-членами, але є учасницями Договору
про Європейський економічний простір, а також членами Наглядового
органу ЄАВТ (Європейської асоціації вільної торгівлі), зазначеного
у цій Угоді, в Суді належить представляти таким самим чином.
Інші сторони представляють адвокати чи юрисконсульти.
Лише адвокати чи юрисконсульти, що мають право виступати
перед судом держави-члена чи іншої держави, що є членом Договору
про Європейський економічний простір, можуть представляти інтереси
сторони в Суді чи надавати допомогу стороні.
Таким представникам, радникам та адвокатам чи юрисконсультам,
коли вони виступають у Суді, належить надавати права та імунітети,
потрібні, щоб незалежно виконувати свої обов'язки згідно з
умовами, закладеними в Правилах процедури.
Стосовно радників та адвокатів чи юрисконсультів, що
виступають у Суді, Суд має такі самі повноваження, як суди
загальної юрисдикції, за умов, закладених у Правилах процедури.
Викладачам університетів, що є громадянами держави-члена, чиє
законодавство надає їм право виступати в суді, належить мати такі
самі права, яких надано адвокатам згідно з цією Статтею.
Стаття 20
Процедури у Суді складаються з двох частин: письмової та
усної.
Письмова процедура складається з повідомлення сторін та
інституцій Спільнот, чиї рішення є предметом спору, заяв, викладу
справи, аргументів захисту, коментарів, відповідей на запити, якщо
такі є, разом з усіма супроводжувальними паперами та документами
чи їх засвідченими копіями.
Повідомлення належить робити секретареві у порядку та
протягом строку, закладених у Правилах процедури.
Усна процедура складається з виголошення доповіді, що її
представляє суддя-доповідач, слухання у Суді представників,
радників та адвокатів чи юрисконсультів та подань генерального
адвоката, а також слухання свідків та експертів, якщо такі є.
Якщо Суд вважає, що справа не порушує нових питань права, він
може, заслухавши генерального адвоката, вирішити, що справу можна
вирішити без подання від генерального адвоката.
Стаття 21
Порушувати справу в Суді належить через письмову заяву,
адресовану секретареві. Заяві належить містити ім'я заявника,
адресу місця постійного перебування та відомості про особу, що її
підписала, назву сторони чи сторін, проти яких подано заяву,
предмет спору, позовні вимоги та короткий виклад правових підстав
заяви.
До заяви належить додати, якщо це доцільно, акт, що його
скасування домагаються, або, за обставин, зазначених у статті 232
ДЗЄС ( 994_017 ) та статті 148 Договору про Євратом ( 994_027 ),
документальним засвідченням дати, коли інституції належало діяти
згідно з цими Статтями. Якщо ці документи не подано із заявою,
секретареві належить запропонувати зацікавленій стороні надати їх
протягом розумного строку, але в такому випадку права зацікавленої
сторони не втрачають сили навіть якщо ці документи подано після
терміну подання позову.
Стаття 22
Справу, що підпадає під статтю 18 Договору про Євратом
( 994_027 ), належить порушувати в Суді через апеляцію, адресовану
секретареві. Апеляції належить містити ім'я та адресу місця
постійного перебування заявника, відомості про особу, що її
підписала, посилання на рішення, проти якого подано апеляцію,
імена відповідачів, предмет спору, подання та стислий виклад
підстав до апеляції.
Апеляцію належить супроводжувати засвідченою копією
заперечуваного рішення Арбітражного комітету.
Якщо Суд відхиляє апеляцію, рішення Арбітражного комітету є
остаточним.
Якщо Суд скасовує рішення Арбітражного комітету, то в
Арбітражному комітеті, якщо доцільно, можливий повторний розгляд
справи з ініціативи однієї зі сторін. Арбітражному комітетові
належить діяти згідно з будь-якими рішеннями Суду щодо питань
права.
Стаття 23
У справах, що підпадають під частину першу статті 35 ДЄС
( 994_029 ), статтю 234 ДЗЄС ( 994_017 ) та статтю 150 Договору
про Євратом ( 994_027 ), зацікавленому судовому органові
держави-члена належить сповістити Суд про рішення судового органу,
що зупиняє розгляд справи й передає справу до Суду. Тоді
секретареві Суду належить сповістити про рішення сторони,
держави-члени та Комісію, а також Раду чи Європейський Центральний
Банк, якщо акт, чинність чи тлумачення якого є предметом спору,
походить від однієї з цих сторін, чи Європейський Парламент та
Раду, якщо акт, чинність чи тлумачення якого є предметом спору,
спільно ухвалили ці дві інституції.
Протягом двох місяців від дати цього сповіщення, сторони,
держави-члени, Комісія та, в разі потреби, Європейський Парламент,
Рада та Європейський Центральний Банк мають змогу подати до Суду
виклад суті справи чи коментарі в письмовій формі.
Крім того, у справах, що підпадають під статтю 234 ДЗЄС
( 994_017 ), секретареві Суду належить сповістити про рішення
національного судового органу, крім держав-членів, також інші
держави, що є сторонами Угоди про Європейський економічний
простір, а також Наглядовий комітет ЄАВТ, зазначений в Угоді, які
мають змогу протягом двох місяців від дати сповіщення подати до
Суду виклад суті справи чи коментарі, якщо заторкнуто одну зі сфер
застосування цієї Угоди.
Стаття 24
Суд може вимагати від сторін подати всі документи та надати
всю інформацію, яку Суд вважає потрібною. Про будь-яку відмову
належить скласти формальний акт.
Суд може також вимагати від держав-членів та інституцій, що
не є сторонами у цій справі, надати всю інформацію, яку Суд вважає
потрібною для розгляду справи.
Стаття 25
Суд може будь-коли доручити будь-якій особі, установі,
комітетові чи іншій організації, за його вибором, подати
експертний висновок.
Стаття 26
Свідків можна заслухати за умов, закладених у Правилах
процедури.
Стаття 27
Стосовно свідків, що не з'явилися на судове засідання, Суд
має такі самі повноваження, які зазвичай мають судові органи, та
може накладати штрафні санкції згідно з умовами, закладеними в
Правилах процедури.
Стаття 28
Свідків та експертів можна заслуховувати під присягою в
формі, закладеній у Правилах процедури, та у спосіб, закладений у
праві держави, громадянином якої є свідок чи експерт.
Стаття 29
Суд може наказати, щоб свідка чи експерта заслухав судовий
орган за місцем його постійного перебування.
Наказ належить надіслати до виконання компетентному судовому
органові згідно з умовами, закладеними у Правилах процедури.
Документи, оформлені згідно з судовим дорученням, належить
повернути до Суду згідно з тими самими умовами.
В разі потреби Суд сплачує витрати без порушення свого права
покласти їх на сторони.
Стаття 30
Державі-членові належить трактувати будь-яке порушення
присяги з боку свідка чи експерта так, ніби такий злочин скоєно в
одному з її судів з юрисдикцією у цивільних справах. На вимогу
Суду зацікавленій державі-членові належить притягти злочинця до
відповідальності у своєму суді відповідної юрисдикції.
Стаття 31
Слухання в Суді належить провадити прилюдно, хіба що Суд, із
власної ініціативи чи за поданням однієї з сторін, на серйозних
підставах вирішить інакше.
Стаття 32
Під час слухань Суд може допитувати експертів, свідків та
самі сторони. Проте останні можуть звертатися до Суду лише через
своїх представників.
Стаття 33
Належить вести протокол кожного засідання; його належить
підписувати Голові та секретареві.
Стаття 34
Порядок розгляду справ належить встановлювати Голові.
Стаття 35
Обговорення справ у Суді не підлягає розголошенню.
Стаття 36
У рішеннях належить формулювати підстави їхнього ухвалення.
Їм належить містити імена суддів, що взяли участь у обговоренні.
Стаття 37
Рішення підписують Голова та секретар. Їх належить зачитувати
на відкритому судовому засіданні.
Стаття 38
Суд виносить рішення щодо судових витрат.
Стаття 39
Голова Суду може за спрощеною процедурою, що в разі потреби
може відступати від правил, що містяться в цьому Статуті та що їх
належить закласти у Правилах процедури, виносити рішення щодо
подань про зупинення виконання, як обумовлено в статті 242 ДЗЄС
( 994_017 ) та статті 157 Договору про Євратом ( 994_027 ),
призначати тимчасові заходи згідно зі статтею 243 ДЗЄС чи статті
158 Договору про Євратом, чи зупиняти виконавче провадження згідно
з частиною четвертою статті 256 ДЗЄС чи частиною третьою статті
164 Договору про Євратом.
Якщо через якусь перешкоду Голова не може з'явитися в суді,
його належить заступити іншому судді згідно з умовами, закладеними
в Правилах процедури. Рішення Голови чи судді, що його заступає, є
попередніми та в жодному разі не повинні порушувати рішення Суду
за суттю справи.
Стаття 40
Держави-члени та установи Спільнот можуть вступати у справи,
що перебувають на розгляді Суду.
Таке саме право належить надавати будь-якій особі, що
доводить зацікавленість у результатах розгляду будь-якої справи,
поданої до Суду, за винятком справ між державами-членами, між
інституціями Спільнот, чи між державами-членами та інституціями
Спільнот.
Без порушення частини другої, держави, що не є
державами-членами, але є сторонами Угоди про Європейський
економічний простір, а також Наглядовий комітет ЄАВТ, зазначений в
Угоді, можуть вступати у справи, що перебувають на розгляді Суду,
коли заторкнуто одну зі сфер застосування цієї Угоди.
Заяву про вступ у справу належить обмежити підтримкою
позовних вимог однієї зі сторін.
Стаття 41
Якщо відповідач, що його належним чином викликано до суду, не
подає письмових пояснень на свій захист, належить автоматично
ухвалювати рішення проти нього. Рішення можна оскаржити протягом
одного місяця після сповіщення про нього. Із факту оскарження не
випливає, що виконання рішення належить зупинити, хіба що Суд
вирішить інакше.
Стаття 42
Держави-члени, інституції Спільнот та будь-які інші фізичні
чи юридичні особи можуть, у випадках та за умов, що їх належить
визначити в Правилах процедури, вступити до справи як треті особи,
щоб оспорити рішення, ухвалене без їх заслухання, коли це рішення
упереджене щодо їхніх прав.
Стаття 43
Якщо значення чи сфера застосовування рішення викликає
сумніви, Судові належить дати його тлумачення за заявою будь-якої
сторони чи інституції Спільнот, що доведе свою зацікавленість у
ньому.
Стаття 44
Заяву про перегляд рішення можна подавати до Суду лише якщо
виявлено факт такого характеру, що він може бути вирішальним
чинником, і що на момент прийняття рішення був невідомий Судові та
стороні, що вимагає перегляду.
Перегляд справи належить починати з рішення Суду, що прямо
фіксує наявність нового факту, визнає, що його характер є таким,
що дає підстави відкрити справу до перегляду, та оголошує заяву
прийнятною на цій підставі.
Заяви про перегляд подавати не можна, якщо минуло 10 років
від дати, коли рішення ухвалено.
Стаття 45
Періоди відстрочування через віддаленість належить визначити
у Правилах процедури.
Закінчення терміну не є підставою порушувати права, якщо
зацікавлена сторона доведе наявність непередбачених чи
форс-мажорних обставин.
Стаття 46
Позови до Спільнот стосовно питань, що випливають з
позадоговірних зобов'язань, належить унеможливлювати через п'ять
років від дати події, що їх спричинила. Строк позовної давності
належить переривати, якщо в Суді порушено справу чи якщо перед
таким порушенням сторона, що їй завдано шкоди, подає заяву до
відповідної інституції Спільнот. В останньому випадку справу
належить порушити протягом двох місяців, обумовлених у статті 230
ДЗЄС ( 994_017 ) та статті 146 Договору про Євратом ( 994_027 );
коли це доцільно, належить застосовувати положення частини другої
статті 232 ДЗЄС та частини другої статті 148 Договору про Євратом.
РОЗДІЛ IV
СУД ПЕРШОЇ ІНСТАНЦІЇ ЄВРОПЕЙСЬКИХ СПІЛЬНОТ
Стаття 47
Статті від 2 до 8, статті 14 та 15, частини першу, другу,
четверту та п'яту статті 17 та статтю 18 належить застосовувати до
Суду першої інстанції та його членів. Присягу, зазначену в статті
2, належить складати в Суді, а рішення, зазначені в статтях 3, 4
та 6, ухвалює цей Суд, заслухавши Суд першої інстанції.
Частину четверту статті 3 та статті 10, 11 та 14 належить
застосовувати до секретаря Суду першої інстанції mutatis mutandis
(1). ______________(1) Mutatis mutandis (лат) - із заміною того, що належить
замінити, враховуючи відповідні відмінності, із змінами, що
випливають з обставин, з потрібними змінами (прим. пер.).
Стаття 48 (*)
До складу Суду першої інстанції входять двадцять п'ять
суддів. ______________(*) Статтю змінено Актом про умови приєднання Чеської
Республіки, Республіки Естонія, Республіки Кіпр, Республіки
Латвія, Республіки Литва, Республіки Угорщина, Республіки Мальта,
Республіки Польща, Республіки Словенія і Словацької Республіки та
про узгіднення договорів, на яких засновано Союз ( 994_710 ).
Стаття 49
Членів Суду першої інстанції можна залучати до виконання
функцій генерального адвоката.
Обов'язком генерального адвоката є робити на відкритому
судовому засіданні, цілком неупереджено та незалежно, зважені
подання з певних справ, що їх винесено на розгляд Суду першої
інстанції, щоб допомагати Судові першої інстанції виконувати його
завдання.
Критерії добору таких справ, а також процедуру призначання
генеральних адвокатів, належить закласти у Правилах процедури Суду
першої інстанції.
Член суду, якого залучено до виконання функції генерального
адвоката у справі, не може брати участі в ухвалюванні рішення у
цій справі.
Стаття 50
Суд першої інстанції провадить засідання в палатах, що
складаються з трьох чи п'яти суддів. Суддям належить обирати голів
палат з числа їхніх членів. Голів палат, до складу яких входять
п'ять суддів, належить обирати на три роки. Їх можна переобрати
один раз.
Склад палат та розподіл справ між ними належить визначити у
Правилах процедури. В окремих випадках, обумовлених у Правилах
процедури, Суд першої інстанції може провадити засідання у повному
складі чи у складі з одного судді.
Правила процедури можуть також обумовлювати, що Суд першої
інстанції може провадити засідання у складі Великої Палати у
випадках та за умов, вказаних у них.
Стаття 51
Як виняток з правила, закладеного в частині першій статті 225
ДЗЄС ( 994_017 ) та в частині першій статті 140a Договору про
Євратом ( 994_027 ), Суд має юрисдикцію щодо дій, що їх здійснюють
держави-члени, інституції Спільнот та Європейський Центральний
Банк.
Стаття 52
Голова Суду та Голова Суду першої інстанції за взаємною
згодою визначають умови, за якими посадовці та інші службовці Суду
можуть надавати послуги Судові першої інстанції, щоб уможливити
його функціювання. Окремі посадовці чи інші службовці підзвітні
секретареві Суду першої інстанції та підконтрольні Голові Суду
першої інстанції.
Стаття 53
Процедури Суду першої інстанції визначено в Розділі III.
Дальші та детальніші положення в разі потреби належить
закласти в Правилах процедури. Правила процедури можуть містити
відступи від частини четвертої статті 40 та від статті 41, щоб
враховувати специфічні риси судових процесів у сфері
інтелектуальної власності.
Попри частину четверту статті 20, генеральний адвокат може
робити зважені подання у письмовій формі.
Стаття 54
У разі, якщо заяву чи інший процесуальний документ,
адресовані до Суду першої інстанції, помилково подано секретареві
Суду, останньому належить негайно переслати її/його до секретаря
Суду першої інстанції; так само, якщо заяву чи інший процедурний
документ, адресовані до Суду, помилково подано секретареві Суду
першої інстанції, останньому належить негайно переслати його/її до
секретаря Суду.
У разі, якщо Суд першої інстанції вважає, що він не має
юрисдикції заслуховувати та визначати дії, що підлягають
юрисдикції Суду, йому належить передати цю справу Судові; так
само, якщо Суд вважає, що справа підлягає юрисдикції Суду першої
інстанції, йому належить передати справу Судові першої інстанції,
тоді цей Суд не може відмовитися від юрисдикції.
У разі, якщо Суд та Суд першої інстанції розглядають справи,
в яких є домагання задовольнити однакові вимоги, порушено те саме
питання щодо тлумачення, чи на розгляд подано той самий акт, Суд
першої інстанції може, заслухавши сторони, зупинити розгляд доти,
доки Суд винесе своє рішення. Коли подано заяви щодо оголошення
того самого акта нікчемним, Суд першої інстанції також може
відмовитися від юрисдикції, щоб Суд прийняв постанову щодо таких
заяв. У випадках, зазначених у цій частині, Суд також може
відкласти слухання; в такому разі Судові першої інстанції належить
продовжити розгляд справи.
Стаття 55
Секретареві Суду першої інстанції належить сповістити всі
сторони, а також держави-члени та інституції Спільнот, про
остаточні рішення Суду першої інстанції, рішення, що лише частково
розв'язують питання по суті, чи розв'язують процесуальне питання
про брак компетенції чи неприйнятність, навіть якщо ці особи не
вступали у справу, що розглядав Суд першої інстанції.
Стаття 56
До Суду можна подати апеляцію протягом двох місяців від дня
сповіщення про заперечуване рішення; апеляцію можна подавати щодо
остаточних рішень Суду першої інстанції та проти рішень цього
Суду, що лише частково розв'язують питання по суті чи розв'язують
процесуальне питання про брак компетенції чи неприйнятність.
Таку апеляцію може подати будь-яка сторона, чиє подання
цілком чи частково є незадоволеним. Проте сторони, що вступають у
справу, які не є державами-членами та інституціями Спільнот,
можуть подати таку апеляцію лише тоді, коли рішення Суду першої
інстанції прямо стосується їх.
За винятком справ, пов'язаних зі спорами між Спільнотами та
їхніми службовцями, апеляцію можуть подавати також держави-члени
та інституції Спільнот, що не вступали у справу в Суді першої
інстанції. Таким державам-членам та інституціям належить бути в
такій самій позиції, як держави-члени та інституції, що вступили у
справу в першій інстанції.
Стаття 57
Будь-яка особа, чию заяву про намір вступити у справу
відхилив Суд першої інстанції, може подати апеляцію до Суду
протягом двох тижнів від дня сповіщення про рішення відхилити
заяву.
Сторони процесу можуть подавати апеляцію до Суду проти
будь-якого рішення Суду першої інстанції, прийнятого згідно зі
статтею 242, статтею 243, чи з частиною четвертою статті 256 ДЗЄС
( 994_017 ), чи зі статтею 157, статтею 158, чи частиною третьою
статті 164 Договору про Євратом ( 994_027 ) протягом двох місяців
від дня сповіщення про нього.
Апеляцію, зазначену в перших двох частинах цієї статті,
належить заслуховувати та розв'язувати згідно з процедурою,
зазначеною у статті 39.
Стаття 58
Апеляцію до Суду належить обмежувати питаннями права. Її
підставою може бути брак компетенції Суду першої інстанції,
порушення процедури, що негативно вплинуло на інтереси заявника, а
також порушення права Спільноти в Суді першої інстанції.
Апеляцію не можна подавати з приводу лише обсягу коштів чи
сторони, що дістала наказ сплатити їх.
Стаття 59
У разі, якщо апеляцію подано проти рішення Суду першої
інстанції, процедура в Суді складається з письмової та усної
частин. Згідно з умовами, закладеними в Правилах процедури, Суд
може провадити усну процедуру після того, як заслухано
генерального адвоката та сторони.
Стаття 60
Без порушення статей 242 та 243 ДЗЄС ( 994_017 ) чи статей
157 та 158 Договору про Євратом ( 994_027 ), апеляція не зупиняє
виконання рішення.
Як відступ від статті 244 ДЗЄС ( 994_017 ) та статті 159
Договору про Євратом ( 994_027 ), рішення Суду першої інстанції,
що оголошують положення нікчемним, набирають чинності лише після
закінчення періоду, зазначеного в частині першій статті 56 цього
Статуту, або якщо протягом цього періоду належало подати апеляцію
- від дати відмови в апеляції, проте без порушення права сторони
звернутися до Суду з позовом щодо зупинення наслідків норми, що її
проголошено нікчемною, чи щодо припису вжити будь-якого іншого
тимчасового заходу, згідно зі статтями 242 та 243 ДЗЄС та статтями
157 та 158 Договору про Євратом.
Стаття 61
Якщо апеляцію добре обгрунтовано, Судові належить скасувати
рішення Суду першої інстанції. Він може сам прийняти остаточне
рішення з цього питання, якщо стан розгляду справи дає змогу це
зробити, або повернути справу до Суду першої інстанції на
повторний розгляд.
У випадку, коли справу спрямовано до Суду першої інстанції,
цей Суд є зв'язаним рішенням Суду в питаннях права.
Якщо апеляцію, що її подає держава-член чи інституція
Спільнот, що не входила у справу в Суді першої інстанції, добре
обгрунтовано, Суд може, якщо вважає за потрібне, зазначити, які
наслідки скасованого рішення Суду першої інстанції належить
вважати остаточними стосовно сторін судового спору.
Стаття 62
У випадках, обумовлених у частинах другій та третій статті
225 ДЗЄС ( 994_017 ) та частинах другій та третій статті 140а
Договору про Євратом ( 994_027 ), перший генеральний адвокат може
запропонувати Судові переглянути рішення Суду першої інстанції,
якщо він вважає, що існує серйозна загроза цілісності та
узгодженості права Спільноти.
Пропозицію належить зробити протягом одного місяця від дати,
коли Суд першої інстанції прийняв рішення. Протягом одного місяця
від дати отримання пропозиції Першого генерального адвоката,
Судові належить вирішити, буде він переглядати рішення, чи ні.
РОЗДІЛ V
КІНЦЕВІ ПОЛОЖЕННЯ
Стаття 63
Правилам процедури Суду та Суду першої інстанції належить
містити будь-які положення, потрібні, щоб застосовувати та, в разі
потреби, доповнювати цей Статут.
Стаття 64
Доти, доки в цьому Статуті буде ухвалено правила, що
регулюють вживання мов у Суді та Суді першої інстанції, належить
далі застосовувати положення Правил процедури Суду та Правил
процедури Суду першої інстанції. До цих положень можна лише
вносити зміни чи скасовувати їх за процедурою, закладеною, щоб
змінювати цей Статут.
Конституційні акти Європейського Союзу .Частина I/
Упорядник Г.Друзенко,за загальною редакцією Т.Качки.-К.:
Видавництво " Юстініан", 2005 р.-512с.
