Конвенціяпро свободу асоціації та захист права на організацію
N 87
Статус Конвенції див. ( 993_373 )
Генеральна конференція Міжнародної організації праці, що скликана в Сан-Франциско Адміністративною радою
Міжнародного бюро праці та зібралася 17 червня 1948 року на свою
тридцять першу сесію, ухваливши прийняти у формі конвенції ряд пропозицій стосовно
свободи асоціації і захисту права на організацію, що є сьомим
пунктом порядку денного сесії, беручи до уваги, що преамбула Статуту Міжнародної організації
праці ( 993_154 ) проголошує серед засобів, здатних поліпшити
умови праці та забезпечити мир, визнання принципу свободи
об'єднання, беручи до уваги, що Філадельфійська Декларація знову
проголосила, що свобода слова і свобода об'єднання є неодмінними
умовами постійного прогресу, беручи до уваги, що Міжнародна конференція праці на своїй
тридцятій сесії одностайно ухвалила засади, які має бути покладено
в основу міжнародної регламентації, беручи до уваги, що Генеральна асамблея Організації
Об'єднаних Націй на своїй другій сесії приєдналася до цих засад і
просила Міжнародну організацію праці і надалі докладати всіх
зусиль з метою ухвалення однієї чи кількох міжнародних конвенцій, ухвалює цього дев'ятого дня липня місяця тисяча дев'ятсот
сорок восьмого року нижченаведену Конвенцію, котра називатиметься
Конвенцією 1948 року про свободу асоціації та захист права на
організацію:
Розділ I. Свобода асоціації
Стаття 1
Кожний член Міжнародної організації праці, для якого ця
Конвенція набула чинності, зобов'язується впровадити в життя
нижченаведені постанови.
Стаття 2
Працівники та роботодавці, без якої б то не було різниці
мають право створювати на свій вибір організації без попереднього
на те дозволу, а також право вступати в такі організації з єдиною
умовою підлягати статутам цих останніх.
Стаття 3
1. Організації працівників і роботодавців мають право
опрацьовувати свої статути й адміністративні регламенти, вільно
обирати своїх представників, організовувати свій апарат і свою
діяльність і формулювати свою програму дій. 2. Державна влада утримується від будь-якого втручання,
здатного обмежити це право або перешкодити його законному
здійсненню.
Стаття 4
Організації працівників і роботодавців не підлягають
розпускові або тимчасовій забороні в адміністративному порядку.
Стаття 5
Організації працівників і роботодавців мають право створювати
федерації та конфедерації, а також право приєднуватися до них, і
кожна така організація, федерація чи конфедерація має право
вступати до міжнародних організацій працівників і роботодавців.
Стаття 6
Постанови статей 2, 3 та 4 застосовуються до федерацій та
конфедерацій організацій працівників і роботодавців.
Стаття 7
Набуття прав юридичної особи організаціями працівників і
роботодавців, їхніми федераціями та конфедераціями не може бути
підпорядковано умовам, здатним перешкодити застосуванню постанов
статей 2, 3 та 4.
Стаття 8
1. Здійснюючи права, визнані за ними цією Конвенцією,
працівники, роботодавці та відповідні їхні організації, так само
як і інші особи або організовані колективи, дотримуються
законності. 2. Національне законодавство не зачіпає гарантій,
передбачених цією Конвенцією, і застосовується таким чином, щоб не
порушувати їх.
Стаття 9
1. Національне законодавство визначає, якою мірою гарантії,
передбачені цією Конвенцією, застосовуватимуться до збройних сил
та поліції. 2. Відповідно до засад, викладених у параграфі 8 статті 19
Статуту Міжнародної організації праці ( 993_154 ), ратифікація
цієї Конвенції будь-яким членом Організації не може розглядатися
як така, що зачіпає закони, рішення судових органів, звичаї або
угоди, які надають членам збройних сил та поліції гарантії,
передбачені цією Конвенцією.
Стаття 10
У цій Конвенції термін "організація" означає будь-яку
організацію працівників чи роботодавців, котра має за мету
забезпечення та захист інтересів працівників або роботодавців.
Розділ II. Захист права на організацію
Стаття 11
Кожний член Міжнародної організації праці, для якого ця
Конвенція набула чинності, зобов'язується вжити всіх потрібних і
відповідних заходів, щоб гарантувати працівникам і роботодавцям
вільне здійснення права на організацію.
Розділ III. Різні положення
Стаття 12
1. Стосовно територій, згаданих у статті 35 Статуту
Міжнародної організації праці ( 993_154 ), зміненого відповідно до
Акта про поправку 1946 року до Статуту Міжнародної організації
праці, за винятком територій, згаданих у параграфах 4 і 5 цієї
статті, кожний член Організації, який ратифікує цю Конвенцію,
надсилає Генеральному директорові Міжнародного бюро праці
одночасно з документом про ратифікацію або в якомога коротший
строк після ратифікації заяву із зазначенням: a) територій, щодо яких він зобов'язується застосовувати
положення Конвенції без змін; b) територій, щодо яких він зобов'язується застосувати
положення Конвенції зі змінами, та деталей цих змін; c) територій, на яких Конвенція не застосовуватиметься і в
цьому разі причин, з яких вона не застосовуватиметься; d) територій, стосовно яких він резервує своє рішення. 2. Зобов'язання, згадані в a) та b) параграфа 1 цієї статті,
вважаються невід'ємною частиною документа про ратифікацію і
спричиняють однакові з ним наслідки. 3. Будь-який член Організації може за допомогою нової заяви
відмовитися від усіх або від частини застережень, зроблених в його
попередній заяві відповідно до b), c) та d) параграфа 1 цієї
статті. 4. Будь-який член Організації може в періоди, протягом яких
Конвенція може бути денонсована відповідно до положень статті 16,
надіслати Генеральному директорові нову заяву, котра змінює в
будь-якому іншому відношенні умови будь-якої попередньої заяви і
повідомляє про становище, що існує на певних територіях.
Стаття 13
1. Коли питання, що порушуються в цій Конвенції, належать до
компетенції самої влади території поза метрополією, член
Організації, відповідальний за міжнародні відносини цієї
території, може за погодженням з урядом цієї території надіслати
Генеральному директорові Міжнародного бюро праці заяву про взяття
зобов'язань за цією Конвенцією від імені такої території. 2. Заяву про взяття зобов'язань за цією Конвенцією може бути
надіслано Генеральному директорові Міжнародного бюро праці: a) двома чи більше членами Організації щодо території, яка
перебуває під їхнім спільним управлінням; b) будь-якою міжнародною владою, відповідальною за управління
територією на підставі Статуту Організації Об'єднаних Націй
( 995_010 ) або будь-якої іншої чинної постанови щодо цієї
території. 3. У заявах, що надсилаються Генеральному директорові
Міжнародного бюро праці відповідно до положень попередніх
параграфів цієї статті, зазначається, чи будуть положення
Конвенції застосовуватися на цій території без змін чи зі змінами;
у разі, якщо заява зазначає, що положення Конвенції
застосовуватимуться зі змінами, у ній уточнюється, в чому
полягають зазначені зміни. 4. Заінтересовані член або члени Організації чи міжнародна
влада можуть за допомогою нової заяви відмовитися повністю або
частково від права скористатися змінами, обумовленими в
будь-якій попередній заяві. 5. Заінтересовані член або члени Організації чи міжнародна
влада у періоди, коли Конвенція може бути денонсована відповідно
до положень статті 16, можуть надіслати Генеральному директорові
Міжнародного бюро праці нову заяву, котра змінює в будь-якому
іншому відношенні умови будь-якої попередньої заяви і повідомляє
про стан застосування цієї Конвенції.
Розділ IV. Прикінцеві положення
Стаття 14
Офіційні документи про ратифікацію цієї Конвенції
надсилаються Генеральному директорові Міжнародного бюро праці для
реєстрації.
Стаття 15
1. Ця Конвенція зв'язує тільки тих членів Міжнародної
організації праці, чиї документи про ратифікацію зареєстрував
Генеральний директор. 2. Вона набуває чинності через дванадцять місяців після того,
як Генеральний директор зареєструє документи про ратифікацію від
двох членів Організації. 3. Надалі ця Конвенція набуває чинності щодо кожного члена
Організації через дванадцять місяців після дати реєстрації його
документа про ратифікацію.
Стаття 16
1. Будь-який член Організації, що ратифікував цю Конвенцію,
може після закінчення десятирічного періоду з моменту, коли вона
початково набула чинності, денонсувати її актом про денонсацію,
надісланим Генеральному директорові Міжнародного бюро праці і
зареєстрованим ним. Денонсація набуває чинності через рік після
реєстрації акта про денонсацію. 2. Кожний член Організації, що ратифікував цю Конвенцію, який
протягом року після закінчення згаданого у попередньому параграфі
десятирічного періоду не скористається своїм правом на денонсацію,
передбаченим у цій статті, буде зв'язаний на наступний період
тривалістю десять років і надалі зможе денонсувати цю Конвенцію
після закінчення кожного десятирічного періоду в порядку,
встановленому в цій статті.
Стаття 17
1. Генеральний директор Міжнародного бюро праці сповіщає всіх
членів Міжнародної організації праці про реєстрацію всіх
документів про ратифікацію, заяв та актів про денонсацію,
отриманих ним від членів Організації. 2. Сповіщаючи членів Організації про реєстрацію отриманого
ним другого документа про ратифікацію, Генеральний директор
звертає їхню увагу на дату настання чинності цієї Конвенції.
Стаття 18
Генеральний директор Міжнародного бюро праці надсилає
Генеральному секретареві Організації Об'єднаних Націй для
реєстрації відповідно до статті 102 Статуту Організації Об'єднаних
Націй ( 995_010 ) повні відомості щодо всіх документів про
ратифікацію, заяв та актів про денонсацію, зареєстрованих ним
відповідно до положень попередніх статей.
Стаття 19
Кожного разу, коли Адміністративна рада Міжнародного бюро
праці вважає це за потрібне, вона подає Генеральній конференції
доповідь про застосування цієї Конвенції і вирішує, чи слід
вносити до порядку денного Конференції питання про повний або
частковий її перегляд.
Стаття 20
1. Якщо Конференція ухвалить нову конвенцію, що цілком або
частково переглядає цю Конвенцію, і якщо в новій конвенції не
передбачено іншого, то: a) ратифікація будь-яким членом Організації нової,
переглянутої конвенції спричиняє автоматично, незалежно від
положень статті 16, негайну денонсацію цієї Конвенції за умови, що
нова, переглянута конвенція набула чинності. b) починаючи від дати настання чинності нової, переглянутої
конвенції, цю Конвенцію закрито для ратифікації її членами
Організації. 2. Ця Конвенція залишається в усякому разі чинною за формою
та змістом щодо тих членів Організації, які її ратифікували, але
не ратифікували нової, переглянутої конвенції.
Стаття 21
Англійський і французький тексти цієї Конвенції мають
однакову силу.
Дата набуття чинності: 4 липня 1950 року.
Конвенції та рекомендації, ухвалені
Міжнародною організацією праці
1919-1964, Том I
Міжнародне бюро праці, Женева *---* Конвенцияо свободе ассоциации и защите права на организацию
N 87
