КАБІНЕТ МІНІСТРІВ УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В Авід 14 грудня 1991 р. N 360
Київ
( Постанова втратила чинність на підставі Постанови КМN 203 ( 203-93-п ) від 19.03.93 )
Про порядок найняття і звільнення керівникадержавного підприємства, що перебуває
у загальнодержавній власності
( Із змінами, внесеними згідно з Постановою КМN 72 ( 72-93-п ) від 30.01.93 )
Кабінет Міністрів України п о с т а н о в л я є:
1. Установити, що найняття керівника державного підприємства,
що перебуває у загальнодержавній власності та діє на основі Закону
"Про підприємства в Українській РСР" ( 887-12 ), здійснюється
міністерством, відомством або іншим органом, уповноваженим
управляти цим підприємством, шляхом підписання з ним контракту і
призначення його на посаду.
При укладанні зазначених контрактів виходити з того, що вони
як особлива форма трудового договору спрямовуються на забезпечення
умов для ініціативності та самостійності працівника з урахуванням
його індивідуальних здібностей і професійних навичок, підвищення
взаємної відповідальності сторін, правову й соціальну захищеність
керівника підприємства.
Рекомендувати при підготовці контракту передбачати в ньому
строк його дії, результати виробничо-господарської та комерційної
діяльності підприємства, досягнення яких має забезпечити керівник,
права, обов'язки й відповідальність сторін, умови організації і
оплати праці, соціально-побутові та інші умови, необхідні
керівникові для виконання зобов'язань, що беруться ним з
урахуванням стану підприємства, його виробничих і фінансових
можливостей, підстави для розірвання контракту. При цьому умови
контракту не можуть погіршувати становище керівника державного
підприємства, визначене чинним законодавством.
2. Контракт підписується керівником органу, вказаного у
пункті 1 цієї постанови, та особою, яка призначається на посаду
керівника підприємства.
З обраними або призначеними на посаду до прийняття Закону
"Про підприємства в Українській РСР" керівниками державних
підприємств, що перебувають у загальнодержавній власності, також
укладається контракт. У разі відмови керівника від укладання
контракту трудовий договір з ним припиняється за пунктом 6 статті
36 Кодексу законів про працю УРСР ( 322-08 ). У разі відмови
власника від укладання контракту з керівником трудовий договір з
ним припиняється за пунктом 1 статті 40 цього Кодексу.
Контракт набуває чинності з моменту його підписання сторонами
і може бути змінений тільки за згодою сторін.
3. Розірвання контракту провадиться на підставах,
установлених чинним законодавством, а також передбачених сторонами
у контракті.
Спори між сторонами контракту розглядаються у порядку,
встановленому чинним законодавством.
4. Умови оплати праці, що визначаються у контракті, повинні
встановлюватися у прямій залежності від результатів
виробничогосподарської та комерційної діяльності підприємства. При
цьому розмір посадового окладу керівника не може бути нижчим від
розміру мінімального посадового окладу, передбаченого на цій
посаді рішеннями Уряду України або уповноваженого ним органу.
( Пункт 5 втратив чинність на підставі Постанови КМ N 72
( 72-93-п ) від 30.01.93 )
6. Міністерствам і відомствам та іншим органам, уповноваженим
управляти державними підприємствами, що перебувають у
загальнодержавній власності, забезпечити у шестимісячний строк
укладання контрактів з керівниками указаних підприємств.
7. Рекомендувати місцевим Радам народних депутатів розробити
порядок укладання контрактів з керівниками державних підприємств,
що перебувають у комунальній власності.
8. Установити, що при прийнятті на роботу керівників
структурних підрозділів державних підприємств, що перебувають у
загальнодержавній та комунальній власності, з ними, за їхнім
бажанням, можуть укладатися трудові договори у формі контракту на
умовах, передбачених пунктами 1-4 цієї постанови.
9. Міністерству праці України з участю Ради Федерації
незалежних профспілок України розробити і затвердити у місячний
строк рекомендації щодо укладання контрактів з керівниками
державних підприємств, що перебувають у загальнодержавній та
комунальній власності, передбачивши в них особливості галузей
народного господарства, включаючи невиробничу сферу, а також
специфіку конкретних підприємств.
Перший
