З А К О Н У К Р А Ї Н И
Про запобігання захворюванню на СНІД тасоціальний захист населення
( Відомості Верховної Ради України (ВВР), 1992, N 11, ст.152 )
( Вводиться в дію Постановою ВР
N 1973-XII ( 1973-12 ) від 12.12.91, ВВР, 1992, N 11, ст.153 )
СНІД - особливо небезпечна інфекційна хвороба, зараження
людини збудником якої за умови відсутності у даний час ефективних
методів лікування та специфічної профілактики призводить до
смерті. Боротьба з цією інфекцією є одним з пріоритетних завдань
держави в галузі охорони здоров'я населення. Закон визначає порядок правового регулювання питань,
пов'язаних з поширенням цього захворювання, відповідно до норм
міжнародного права і рекомендацій Всесвітньої організації охорони
здоров'я.
Розділ I
ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ
ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ
Стаття 1. Основні терміни та поняття, що вживаються в Законі: ВІЛ-інфекція - захворювання, викликане вірусом імунодефіциту
людини (ВІЛ); ВІЛ-інфіковані - особи, в організмі яких виявлено вірус
імунодефіциту людини. До категорії ВІЛ-інфікованих належать як
особи без клінічних проявів хвороби (носії ВІЛ), так і хворі на
СНІД; СНІД (синдром набутого імунодефіциту) - кінцева стадія
ВІЛ-інфекції. Хворі на СНІД - особи з різноманітними патологічними
проявами, зумовленими глибоким ураженням імунної системи вірусом
імунодефіциту людини.
Стаття 2. Державна політика України у сфері боротьби із
захворюванням на СНІД реалізується шляхом організації виконання
цього Закону, інших актів законодавства України, а також розробки,
фінансового та матеріального забезпечення відповідної Національної
програми, яка передбачає систему заходів щодо профілактики
поширення цього захворювання, інформування та навчання широких кіл
населення, спеціальної підготовки медичного персоналу, проведення
фундаментальних та прикладних наукових досліджень.
Стаття 3. Спеціальними органами державного управління та
міжвідомчої координації у сфері боротьби із захворюванням на СНІД
є Національний комітет боротьби із захворюванням на СНІД при
Президенті України та регіональні і місцеві комітети боротьби із
захворюванням на СНІД, що утворюються при відповідних органах
влади. Положення про Національний комітет боротьби із захворюванням
на СНІД при Президенті України затверджується Президентом України. Голова Національного комітету боротьби із захворюванням на
СНІД при Президенті України призначається Президентом України.
Стаття 4. Заходи щодо боротьби із захворюванням на СНІД
здійснюються Міністерством охорони здоров'я України, його органами
на місцях, а також всіма іншими державними органами,
підприємствами, установами, організаціями.
Стаття 5. У здійсненні заходів боротьби із захворюванням на
СНІД можуть брати участь громадські об'єднання (в тому числі
міжнародні) та приватні особи (включаючи громадян інших держав),
які займаються благодійною діяльністю. Діяльність таких об'єднань та приватних осіб не повинна
суперечити вимогам законодавства.
Розділ II
УМОВИ І ПОРЯДОК МЕДИЧНОГО ОГЛЯДУ З МЕТОЮ ВИЯВЛЕННЯВІЛ-ІНФІКОВАНИХ. ОБЛІК, МЕДИЧНЕ ОБСТЕЖЕННЯ ТА
ПРОФІЛАКТИЧНИЙ НАГЛЯД ЗА ІНФІКОВАНИМИ
УМОВИ І ПОРЯДОК МЕДИЧНОГО ОГЛЯДУ З МЕТОЮ ВИЯВЛЕННЯВІЛ-ІНФІКОВАНИХ. ОБЛІК, МЕДИЧНЕ ОБСТЕЖЕННЯ ТА
ПРОФІЛАКТИЧНИЙ НАГЛЯД ЗА ІНФІКОВАНИМИ
Стаття 6. Громадянам України, інших держав та особам без
громадянства, які проживають або перебувають на території України,
забезпечується право на: медичний огляд з метою виявлення зараження вірусом
імунодефіциту людини та медичне обстеження у спеціалізованих
медичних закладах незалежно від їх відомчої підпорядкованості; одержання інформації про результати такого огляду і
рекомендацій щодо запобігання поширенню інфекції. Це право забезпечується кваліфікованою медичною допомогою,
створенням достатньої мережі закладів для профілактики СНІДу та
лікування громадян. Обстежуваним гарантується безпека медичного огляду, його
добровільність, анонімність та конфіденціальність інформації про
результати огляду, яка надається медичним закладом.
Стаття 7. Обов'язковому медичному огляду на виявлення
зараження вірусом імунодефіциту людини підлягають особи, які
займаються проституцією, та наркомани, які вводять наркотичні
речовини шляхом ін'єкцій. Обов'язковий медичний огляд до таких
осіб може бути застосований лише у разі, коли вони визначені в
установленому законом порядку як такі, що займаються проституцією
або є наркоманами. Обов'язковому медичному огляду можуть підлягати також інші
особи за епідеміологічними показниками.
Стаття 8. Громадяни інших держав та особи без громадянства,
які прибули на територію України на навчання або роботу,
підлягають обов'язковому медичному огляду на наявність
ВІЛ-інфекції. Від огляду звільняються особи, які мають
сертифікат, передбачений відповідною угодою між Україною та іншою
державою. Дипломатичні працівники іноземних дипломатичних
представницьких і консульських установ та інші особи, які
користуються на території України дипломатичним імунітетом,
привілеями, можуть бути оглянуті лише за їх згодою.
Стаття 9. Відомості про зараження тієї чи іншої особи вірусом
імунодефіциту людини або захворювання її на СНІД становлять
службову таємницю, що охороняється Законом. Передача таких відомостей дозволяється тільки законним
представникам особи, медичним закладам, органам прокуратури,
слідства, дізнання, суду та іншим органам і особам, передбаченим
законодавством.
Стаття 10. Відповідні медичні установи забезпечують облік,
медичне обстеження громадян України, громадян інших держав та
осіб без громадянства, інфікованих вірусом імунодефіциту людини
(вірусоносіїв та хворих), які проживають або перебувають на
території України, та профілактичний нагляд за ними.
Стаття 11. Правила медичного огляду з метою виявлення
зараження вірусом імунодефіциту людини, обліку, медичного
обстеження ВІЛ-інфікованих та профілактичного нагляду за ними
розробляються Міністерством охорони здоров'я України і
затверджуються Кабінетом Міністрів України.
Стаття 12. Громадяни інших держав та особи без громадянства,
інфіковані ВІЛ, підлягають адміністративному виселенню за межі
України в установленому законом порядку. Не підлягають виселенню іноземні громадяни та особи без
громадянства, у яких дружина або чоловік - громадяни України.
Розділ III
ОБОВ'ЯЗКИ ВІЛ-ІНФІКОВАНИХ ТА ОСІБ, ЯКІПІДЛЯГАЮТЬ МЕДИЧНОМУ ОГЛЯДУ НА СНІД
ОБОВ'ЯЗКИ ВІЛ-ІНФІКОВАНИХ ТА ОСІБ, ЯКІПІДЛЯГАЮТЬ МЕДИЧНОМУ ОГЛЯДУ НА СНІД
Стаття 13. Особи, які підлягають обов'язковому медичному
огляду на зараження вірусом імунодефіциту людини, повинні
з'являтися для його проведення у медичні заклади за їх письмовим
викликом. У разі неявки без поважної причини для здійснення огляду такі
особи за поданням медичних закладів з санкції прокурора
доставляються до закладів охорони здоров'я органами міліції за
місцем проживання або перебування. В поданні не повинна
вказуватись хвороба, у зв'язку з якою застосовується привід
названих осіб. У разі незгоди особи, яка підлягає такому огляду, з
рішенням медичного закладу вона може звернутися до суду.
Стаття 14. Інфіковані вірусом імунодефіциту людини громадяни
України, інших держав і особи без громадянства, які проживають або
перебувають на території України, після одержання відомостей про
їх зараження збудником СНІДу зобов'язані за викликом відповідних
медичних закладів з'являтися до цих закладів для медичного
обстеження. В разі ухилення від обстеження до таких осіб
вживаються заходи, передбачені частиною другою статті 13 цього
Закону.
Стаття 15. При одержанні від медичних закладів інформації про
зараження вірусом імунодефіциту людини і попередження про
необхідність дотримання профілактичних заходів з метою запобігання
поширенню ВІЛ-інфекції та про кримінальну відповідальність за
свідоме поставлення в небезпеку зараження або зараження іншої
особи інфіковані зобов'язані письмово засвідчити факт одержання
зазначеної інформації та попередження.
Стаття 16. Інфіковані вірусом імунодефіциту людини та хворі
на СНІД зобов'язані: вживати заходів щодо запобігання поширенню інфекції,
передбачених відповідною інструкцією та запропонованих лікарем; повідомити осіб, які були з ними в статевих контактах до
реєстрації факту інфікованості, про можливість їх зараження.
Розділ IV
СОЦІАЛЬНИЙ ЗАХИСТ ВІЛ-ІНФІКОВАНИХ, ХВОРИХ НА СНІДТА ЧЛЕНІВ ЇХ СІМЕЙ
СОЦІАЛЬНИЙ ЗАХИСТ ВІЛ-ІНФІКОВАНИХ, ХВОРИХ НА СНІДТА ЧЛЕНІВ ЇХ СІМЕЙ
Стаття 17. Громадяни України, інших держав та особи без
громадянства, інфіковані вірусом імунодефіциту людини та хворі на
СНІД, які проживають або перебувають на території України, мають
право: на поважне та гуманне ставлення суспільства, яке виключає
приниження людської гідності; вимагати збереження у таємниці відомостей про стан свого
здоров'я, якщо умови та особливості їх життя та праці не створюють
загрози для зараження інших осіб; на відшкодування збитків, пов'язаних з обмеженням їх прав,
яке мало місце внаслідок розголошення інформації про факт
зараження цих осіб вірусом імунодефіциту людини; на професійну діяльність за обраним фахом, за винятком роботи
за спеціальностями та на посадах, встановлених спеціальним
переліком; на безкоштовне забезпечення ліками, необхідними для лікування
будь-якого наявного у них захворювання; на безкоштовний проїзд до місця лікування і назад за рахунок
лікувальної установи, яка видала направлення на лікування; на користування ізольованою жилою кімнатою. Використання таких осіб як об'єктів для випробувань медичних
засобів і методів, наукового вивчення або навчального процесу,
фотографування, відео- або кінозйомки проводиться тільки за їх
згодою.
Стаття 18. Не допускається відмова у прийнятті до лікувальних
закладів, у наданні невідкладної медичної допомоги, ущемлення
інших прав осіб на підставі тільки того, що вони є вірусоносіями
або хворими на СНІД, так само як ущемлення прав рідних і близьких
інфікованого.
Стаття 19. Неправомірні дії посадових осіб, які порушують
права ВІЛ-інфікованих, хворих на СНІД, їх рідних і близьких,
можуть бути оскаржені відповідно до законодавства.
Стаття 20. Особам, зараження яких сталося внаслідок виконання
медичних маніпуляцій, встановлюється пенсійне забезпечення та
право на першочергове одержання житла в разі його відсутності або
в разі необхідності поліпшення житлових умов у порядку, що
визначається законодавством.
Стаття 21. Батьки дітей, інфікованих вірусом імунодефіциту
людини або хворих на СНІД, та особи, які їх заміняють, мають
право на: спільне перебування в стаціонарах з малолітніми дітьми
(віком до 14 років) із звільненням на цей час від роботи і виплату
допомоги по тимчасовій непрацездатності; збереження за одним із батьків у разі звільнення його з
роботи у зв'язку з доглядом за дитиною віком до 16 років
безперервного трудового стажу для нарахування допомоги по
тимчасовій непрацездатності за умови вступу на роботу до
досягнення дитиною зазначеного віку.
Стаття 22. Матері, які мають дітей віком до 16 років,
заражених вірусом імунодефіциту людини або хворих на СНІД, мають
право на одержання щорічної відпустки у літній чи інший зручний
для них час. У разі відсутності матері та виховання такої дитини
батьком або іншою особою це право надається зазначеним особам.
Стаття 23. Дітям віком до 16 років, інфікованим вірусом
імунодефіциту людини або хворим на СНІД, призначається щомісячна
державна допомога у розмірі мінімальної заробітної плати,
встановлюваної Кабінетом Міністрів України.
Розділ V
СОЦІАЛЬНИЙ ЗАХИСТ ОСІБ МЕДИЧНИХ ТА ІНШИХ ПРОФЕСІЙ,ЯКІ ПІДПАДАЮТЬ ПІД РИЗИК ІНФІКУВАННЯ ВІРУСОМ
ІМУНОДЕФІЦИТУ ЛЮДИНИ
СОЦІАЛЬНИЙ ЗАХИСТ ОСІБ МЕДИЧНИХ ТА ІНШИХ ПРОФЕСІЙ,ЯКІ ПІДПАДАЮТЬ ПІД РИЗИК ІНФІКУВАННЯ ВІРУСОМ
ІМУНОДЕФІЦИТУ ЛЮДИНИ
Стаття 24. Зараження вірусом імунодефіциту людини медичних і
фармацевтичних працівників при виконанні ними службових обов'язків
належить до професійних захворювань.
Стаття 25. Працівники, зайняті поданням медичної допомоги
населенню, проведенням лабораторних та наукових досліджень з
проблем ВІЛ-інфекції і виробництвом вірусних препаратів,
підлягають обов'язковому державному страхуванню на випадок
інфікування вірусом імунодефіциту людини при виконанні ними
службових обов'язків, а також настання у зв'язку з цим
інвалідності або смерті від СНІДу. Застрахованому працівнику при інфікуванні його вірусом
імунодефіциту людини сплачується страхова сума в розмірі 10
мінімальних заробітних плат, при настанні інвалідності внаслідок
захворювання на СНІД - 50 мінімальних заробітних плат. У разі
смерті застрахованого працівника внаслідок захворювання на СНІД
його спадкоємцям сплачується страхова сума у розмірі десятирічної
заробітної плати померлого за останньою посадою, яку він займав. Виплата страхових сум у зв'язку з визнанням застрахованого
інвалідом внаслідок захворювання на СНІД або його смертю від цього
захворювання провадиться з вирахуванням раніше сплачених страхових
сум. Вимоги щодо виплати страхової суми можуть бути пред'явлені
протягом 3 років з моменту встановлення факту інфікування вірусом
імунодефіциту людини, інвалідності внаслідок захворювання на СНІД
або настання смерті від цього захворювання. Виплата страхової суми вищезазначеним працівникам, у разі їх
смерті - спадкоємцям провадиться державними страховими
організаціями за поданням органів Міністерства охорони здоров'я
України.
Стаття 26. Медичні працівники, які були заражені вірусом
імунодефіциту людини або захворіли на СНІД внаслідок виконання
службових обов'язків, мають право на щорічне безкоштовне одержання
путівки для санаторно-курортного лікування в спеціалізованих
оздоровчих закладах міністерств та відомств, у підпорядкуванні
яких знаходяться відповідні медичні служби, а також право на
щорічну відпустку тривалістю не менш як 36 робочих днів з
використанням її у літній або інший зручний для них час.
Стаття 27. Медичні працівники, які були заражені вірусом
імунодефіциту людини або захворіли на СНІД внаслідок виконання
службових обов'язків, мають право на першочергове поліпшення
житлових умов у порядку, що визначається законодавством.
Стаття 28. Працівникам, зайнятим поданням медичної допомоги
особам, інфікованим вірусом імунодефіциту людини, або хворим на
СНІД, лабораторною діагностикою ВІЛ-інфекції, проведенням наукових
досліджень з використанням інфікованого матеріалу, виробництвом
біологічних препаратів для діагностики, лікування та профілактики
СНІДу, встановлюється доплата до заробітної плати, надається право
на достроковий вихід на пенсію та щорічну додаткову відпустку у
порядку, що визначається законодавством.
Стаття 29. Адміністрація медичних закладів, персонал яких
проводить діагностичні дослідження на ВІЛ-інфекцію, подає
лікувальну допомогу носіям ВІЛ та хворим на СНІД, а також
має контакт з кров'ю та іншими матеріалами від інфікованих осіб,
зобов'язана забезпечити цих працівників необхідними засобами
захисту та їх систематичне обстеження з метою виявлення зараження
ВІЛ. Медичний працівник у разі відсутності засобів захисту має
право відмовитися від лікування та подання допомоги хворому.
Розділ VI
ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ ЗА ПОРУШЕННЯ ЗАКОНОДАВСТВА УПИТАННЯХ БОРОТЬБИ ІЗ ЗАХВОРЮВАННЯМ НА СНІД
ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ ЗА ПОРУШЕННЯ ЗАКОНОДАВСТВА УПИТАННЯХ БОРОТЬБИ ІЗ ЗАХВОРЮВАННЯМ НА СНІД
Стаття 30. Відмова особі у реалізації її права на проведення
медичного огляду з метою виявлення зараження вірусом імунодефіциту
людини, розголошення відомостей про проведення такого огляду та
його результатів, неналежне чи несумлінне виконання медичними і
фармацевтичними працівниками та іншими посадовими особами своїх
професійних обов'язків, що призвело до зараження іншої особи (або
кількох осіб) вірусом імунодефіциту людини, а також відмова у
поданні медичної допомоги ВІЛ-інфікованим або хворим на СНІД тягне
за собою встановлену законодавством України відповідальність.
Стаття 31. Завідоме поставлення в небезпеку зараження чи
зараження іншої особи (або кількох осіб) вірусом імунодефіциту
людини особою, яка знала про наявність у неї ВІЛ-інфекції, тягне
за собою кримінальну відповідальність. Винна у цьому особа
відшкодовує також збитки, завдані у зв'язку з поданням
зараженій особі медичної та соціальної допомоги, у порядку,
встановленому законодавством України.
Президент України Л.КРАВЧУК
м. Київ, 12 грудня 1991 рокуN 1972-XII
