br> З А К О Н У К Р А Ї Н И
Про Збройні Сили України
( Відомості Верховної Ради України (ВВР), 1992, N 9, ст.108 )
( Вводиться в дію Постановою ВР
N 1935-XII ( 1935-12 ) від 06.12.91, ВВР, 1992, N 9, ст.109 )
( Із змінами, внесеними згідно із Законом
N 3548-XII ( 3548-12 ) від 21.10.93, ВВР, 1993, N 44, ст.421
( В редакції Закону
N 2019-III ( 2019-14 ) від 05.10.2000, ВВР, 2000, N 48, ст.410 )
( Із змінами, внесеними згідно із Законом
N 1003-IV ( 1003-15 ) від 19.06.2003, ВВР, 2004, N 2, ст. 8 )
Україна, враховуючи необхідність забезпечення власної воєнної
безпеки та оборони, усвідомлюючи свою відповідальність у справі
підтримання міжнародної стабільності, як суверенна і незалежна,
демократична, соціальна, правова держава має Збройні Сили України
із необхідним рівнем їх бойової готовності та боєздатності.
Цей Закон визначає функції, склад Збройних Сил України,
правові засади їх організації, діяльності, дислокації, керівництва
та управління ними.
Розділ IЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ
Стаття 1. Функції Збройних Сил України
Збройні Сили України - це військове формування, на яке
відповідно до Конституції України ( 254к/96-ВР ) покладаються
оборона України, захист її суверенітету, територіальної цілісності
і недоторканності.
Збройні Сили України забезпечують стримування збройної
агресії проти України та відсіч їй, охорону повітряного простору
держави та підводного простору у межах територіального моря
України.
З'єднання, військові частини і підрозділи Збройних Сил
України відповідно до закону, в межах, визначених указами
Президента України, що затверджуються Верховною Радою України,
можуть залучатися до здійснення заходів правового режиму воєнного
і надзвичайного стану, посилення охорони державного кордону
України і виключної (морської) економічної зони, континентального
шельфу України та їх правового оформлення, ліквідації надзвичайних
ситуацій природного та техногенного характеру, надання військової
допомоги іншим державам, а також брати участь у міжнародному
військовому співробітництві та міжнародних миротворчих операціях
на підставі міжнародних договорів України та в порядку і на
умовах, визначених законодавством України.
Органи військового управління забезпечують неухильне
додержання вимог Конституції України стосовно того, що Збройні
Сили України не можуть бути використані для обмеження прав і
свобод громадян або з метою повалення конституційного ладу,
усунення органів державної влади чи перешкоджання їх діяльності.
Ніякі надзвичайні обставини, накази чи розпорядження
командирів і начальників не можуть бути підставою для будь-яких
незаконних дій по відношенню до цивільного населення, його майна
та навколишнього середовища.
За віддання і виконання явно злочинного розпорядження чи
наказу військовослужбовці несуть відповідальність згідно з
законом.
Права і обов'язки військовослужбовців, які залучаються до
здійснення заходів, передбачених частиною третьою цієї статті,
визначаються законом.
Стаття 2. Правова основа діяльності Збройних Сил України
Правовою основою діяльності Збройних Сил України є
Конституція України, цей Закон, Закон України "Про оборону
України" ( 1932-12 ), статути Збройних Сил України, інші закони
України, акти Президента України, Кабінету Міністрів України,
міжнародні договори України, що регулюють відносини в оборонній
сфері.
Розділ IIЗАГАЛЬНА СТРУКТУРА, СКЛАД, ОРГАНІЗАЦІЯ
ТА ДИСЛОКАЦІЯ ЗБРОЙНИХ СИЛ УКРАЇНИ
Стаття 3. Структура Збройних Сил України
Міністерство оборони України є центральним органом виконавчої
влади і військового управління, у підпорядкуванні якого
перебувають Збройні Сили України.
Збройні Сили України мають таку загальну структуру:
Генеральний штаб Збройних Сил України як основний орган
військового управління;
види Збройних Сил України - Сухопутні війська,
Військово-Повітряні Сили, Війська Протиповітряної оборони,
Військово-Морські Сили;
об'єднання, з'єднання, військові частини, військові навчальні
заклади, установи та організації, що не належать до видів Збройних
Сил України.
Організаційно Збройні Сили України складаються з органів
військового управління, об'єднань, з'єднань, військових частин,
військових навчальних закладів, установ та організацій.
Стаття 4. Чисельність Збройних Сил України
Чисельність Збройних Сил України затверджується Верховною
Радою України за поданням Президента України.
Гранична чисельність працівників центрального апарату
Міністерства оборони України затверджується Кабінетом Міністрів
України.
Стаття 5. Комплектування Збройних Сил України
Особовий склад Збройних Сил України складається з
військовослужбовців і працівників Збройних Сил України, які є
громадянами України.
Окремі посади працівників Збройних Сил України можуть
комплектуватися громадянами, які проходять альтернативну
(невійськову) службу у порядку, визначеному законом.
Громадяни України проходять військову службу та виконують
військовий обов'язок у запасі відповідно до закону.
Громадяни України, які проходять військову службу у Збройних
Силах України, складають військову присягу на вірність
Українському народові, при виконанні обов'язків служби носять
військову форму одягу, їм довічно встановлюються законом військові
звання. Порядок позбавлення військового звання визначається
законом.
Трудові відносини працівників Збройних Сил України
регулюються законодавством про працю.
Стаття 6. Дислокація Збройних Сил України
Органи військового управління, об'єднання, з'єднання,
військові частини, військові навчальні заклади, установи та
організації Збройних Сил України дислокуються на території держави
або тимчасово за її межами відповідно до завдань оборони,
стратегічного плану застосування і завдань Збройних Сил України з
урахуванням військово-адміністративного поділу території України
та соціально-економічних умов районів дислокації.
План дислокації Збройних Сил України розробляється
Генеральним штабом Збройних Сил України, узгоджується
Міністерством оборони України з Кабінетом Міністрів України і
затверджується Президентом України.
Передислокація військових частин, а також військових
навчальних закладів, установ та організацій Збройних Сил України
до рівня з'єднання здійснюється за рішенням Міністерства оборони
України за погодженням з Кабінетом Міністрів України, а з'єднань і
об'єднань - за рішенням Президента України.
Розділ IIIКЕРІВНИЦТВО ЗБРОЙНИМИ СИЛАМИ УКРАЇНИ ТА
ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ЇХ ДІЯЛЬНОСТІ
Стаття 7. Президент України - ВерховнийГоловнокомандувач Збройних Сил України
Керівництво Збройними Силами України в межах, передбачених
Конституцією України ( 254к/96-ВР ), здійснює Президент України як
Верховний Головнокомандувач Збройних Сил України.
В особливий період керівництво Збройними Силами України та
іншими військовими формуваннями Президент України може здійснювати
через Ставку Верховного Головнокомандувача, робочим органом якої є
Генеральний штаб Збройних Сил України.
Стаття 8. Безпосереднє керівництво Збройними Силами України
Безпосереднє керівництво Збройними Силами України у мирний та
воєнний час здійснює Головнокомандувач Збройних Сил України.
Головнокомандувачем Збройних Сил України є за посадою Міністр
оборони України, якщо він військовослужбовець, а в разі, коли
Міністром оборони України призначається цивільна особа, -
начальник Генерального штабу Збройних Сил України.
Стаття 9. Повноваження Кабінету Міністрів Українистосовно Збройних Сил України
Кабінет Міністрів України:
організує підготовку та реалізацію загальнодержавних програм
розвитку Збройних Сил України, озброєння та військової техніки,
інших державних програм стосовно Збройних Сил України, державного
оборонного замовлення на поставку (закупівлю) продукції, виконання
робіт, надання послуг для потреб Збройних Сил України, створення
недоторканних та мобілізаційних запасів;
забезпечує постачання Збройним Силам України озброєння,
військової техніки, енергетичних, матеріально-технічних та інших
ресурсів і майна, надання послуг та їх фінансування в обсягах, що
необхідні для ефективного виконання Збройними Силами України
покладених на них завдань і функцій;
забезпечує комплектування Збройних Сил України особовим
складом, їх мобілізаційне та оперативне розгортання в особливий
період, здійснює заходи, пов'язані з підготовкою та призовом
громадян на військову службу;
встановлює порядок надання Збройним Силам України в
управління об'єктів державної власності, в тому числі земельних
(водних) ділянок, інших природних ресурсів, фондів і майна,
використання повітряного і водного простору, морських і річкових
портів, аеропортів та аеродромів (посадочних майданчиків), засобів
зв'язку і радіочастотного ресурсу, комунікацій, інших об'єктів
інфраструктури держави, навігаційної, топогеодезичної,
метеорологічної, гідрографічної та іншої інформації, ведення
геодезичних і картографічних робіт, необхідних для виконання
покладених на Збройні Сили України функцій та завдань як на
платній, так і безоплатній основі, у грошовій та інших формах
розрахунків;
визначає порядок застосування зброї і бойової техніки
військовими частинами Збройних Сил України у мирний час в умовах
надзвичайного стану або виконання ними завдань, визначених
частиною третьою статті 1 цього Закону;
забезпечує реалізацію права на соціально-економічний захист
військовослужбовців та осіб, звільнених з військової служби,
членів їх сімей, а також членів сімей військовослужбовців, які
загинули (померли), пропали безвісти, стали інвалідами під час
проходження військової служби або потрапили в полон у ході бойових
дій (війни) чи під час участі в міжнародних миротворчих операціях;
регулює економічну та господарську діяльність у Збройних
Силах України;
здійснює відповідно до Конституції і законів України контроль
за діяльністю Збройних Сил України та інші повноваження щодо
забезпечення бойової, мобілізаційної готовності, боєздатності і
функціонування Збройних Сил України.
Стаття 10. Повноваження Міністерства оборони Україниу сфері управління Збройними Силами України
Міністерство оборони України:
здійснює військово-політичне та адміністративне управління
Збройними Силами України;
реалізує політику держави у Збройних Силах України, розробляє
принципи їх будівництва, визначає напрями розвитку Збройних Сил
України і підготовки їх у мирний та воєнний час;
всебічно забезпечує життєдіяльність Збройних Сил України, їх
функціонування, бойову та мобілізаційну готовність, боєздатність,
підготовку до виконання покладених на них завдань та застосування,
комплектування особовим складом та його підготовку, постачання
озброєння та військової техніки, матеріальних, фінансових, інших
ресурсів та майна, згідно з потребами, визначеними Генеральним
штабом Збройних Сил України в межах коштів, передбачених державним
бюджетом, і здійснює контроль їх ефективного використання,
організує виконання робіт в інтересах Збройних Сил України і
надання послуг;
провадить розвідувальну та інформаційно-аналітичну діяльність
з метою забезпечення виконання завдань, які покладені на Збройні
Сили України;
взаємодіє з органами державної влади та громадськими
організаціями, контролює дотримання законодавства у Збройних Силах
України; ( Абзац шостий частини першої статті 10 в редакції Закону
N 1003-IV ( 1003-15 ) від 19.06.2003 )
розглядає звернення, здійснює прийом громадян з питань, що
належать до компетенції Міністерства оборони України; ( Частину
першу статті 10 доповнено абзацом згідно із Законом N 1003-IV
( 1003-15 ) від 19.06.2003 )
здійснює в межах своєї компетенції міжнародне співробітництво
за воєнно-політичним, військово-технічним та іншими напрямами, а
також з питань цивільно-військових відносин з відповідними
органами інших держав та міжнародними організаціями; ( Частину
першу статті 10 доповнено абзацом згідно із Законом N 1003-IV
( 1003-15 ) від 19.06.2003 )
здійснює інші повноваження, передбачені законом.
Забезпечення окремих видів діяльності Збройних Сил України
може проводитися державними підприємствами, що створюються у
встановленому порядку Міністерством оборони України.
Організація діяльності Міністерства оборони України
визначається законами України та Положенням, яке затверджує
Президент України.
Функції структурного підрозділу Міністерства оборони України,
який проводить розвідувальну та інформаційно-аналітичну діяльність
в інтересах оборони і безпеки держави, визначаються Положенням,
яке затверджує Президент України.
Розділ IVДІЯЛЬНІСТЬ ЗБРОЙНИХ СИЛ УКРАЇНИ
Стаття 11. Засади діяльності Збройних Сил України
Збройні Сили України провадять свою діяльність на засадах:
вірності конституційному обов'язку та військовій присязі;
верховенства права, законності та гуманності, поваги до
людини, її конституційних прав і свобод;
гласності, відкритості для демократичного цивільного
контролю;
поєднання єдиноначальності і колегіального розроблення
найбільш важливих рішень;
комплектування шляхом призову громадян на військову службу та
прийняття на військову службу за контрактом;
постійної бойової та мобілізаційної готовності;
збереження державної та військової таємниці;
виховання військовослужбовців на патріотичних, бойових
традиціях Українського народу, додержання військової дисципліни;
забезпечення державного соціально-економічного та
соціально-правового захисту громадян, які перебувають на службі у
Збройних Силах України, а також членів їх сімей;
заборони створення і діяльності організаційних структур
політичних партій.
Стаття 12. Основні складові діяльності Збройних Сил України
Підготовка Збройних Сил України до виконання покладених на
них Конституцією України ( 254к/96-ВР ) завдань, організація та
забезпечення їх виконання, підтримання на належному рівні бойової
і мобілізаційної готовності та боєздатності, виховна робота,
збереження життя і здоров'я особового складу, забезпечення
законності та військової дисципліни у Збройних Силах України
здійснюються органами військового управління, командирами і
начальниками всіх рівнів відповідно до вимог Конституції України
та законів України, інших нормативно-правових актів, що регулюють
відносини у сфері оборони.
Стаття 13. Мова у Збройних Силах України
У Збройних Силах України мовою службової діяльності,
діловодства та документації є державна мова.
Стаття 14. Господарська діяльність у Збройних Силах України
Збройні Сили України можуть здійснювати господарську
діяльність згідно із законом.
Земля, води, інші природні ресурси, а також майно, закріплені
за військовими частинами, військовими навчальними закладами,
установами та організаціями Збройних Сил України, є державною
власністю, належить їм на праві оперативного управління та
звільняються від сплати усіх видів податків.
Особливості правового режиму майна Збройних Сил України
визначаються відповідним законом.
Стаття 15. Фінансування Збройних Сил України
Фінансування Збройних Сил України здійснюється за рахунок
коштів Державного бюджету України.
Фінансування витрат Міністерства оборони України на виконання
завдань, до яких можуть залучатися з'єднання, частини і підрозділи
Збройних Сил України, визначених частиною третьою статті 1 цього
Закону, здійснюється Кабінетом Міністрів України за рахунок
коштів, що виділяються у встановленому законом порядку на
виконання цих завдань, або додаткових коштів (надходжень).
Контроль за виконанням Державного бюджету України в частині,
що стосується витрат на забезпечення функціонування Збройних Сил
України, здійснюється згідно із законом.
Стаття 16. Соціальний і правовий захиствійськовослужбовців, членів їх сімей
та працівників Збройних Сил України
Держава забезпечує соціальний і правовий захист
військовослужбовців, членів їх сімей, працівників Збройних Сил
України та осіб, звільнених у запас або у відставку, членів їх
сімей, а також членів сімей військовослужбовців, які загинули
(померли), пропали безвісти, стали інвалідами під час проходження
військової служби або постраждали в полоні у ході бойових дій
(війни) чи під час участі в міжнародних миротворчих операціях.
Військовослужбовцям гарантується одержання за рахунок держави
житла, фінансового, речового, продовольчого, медичного (у тому
числі санаторно-курортного) та інших видів забезпечення у
розмірах, які визначаються Кабінетом Міністрів України і
враховують характер та умови службової діяльності, стимулюють
заінтересованість громадян України у військовій службі. Залежно
від характеру і умов службової діяльності військовослужбовцям
Збройних Сил України можуть встановлюватися затверджені Кабінетом
Міністрів України надбавки до видів забезпечення, передбачених
цією статтею.
Члени сімей військовослужбовців та осіб, звільнених у запас
або у відставку, а також військовослужбовців, які загинули
(померли), пропали безвісти, стали інвалідами під час проходження
військової служби або постраждали в полоні у ході бойових дій
(війни) чи під час участі в міжнародних миротворчих операціях,
якщо ці особи прослужили у Збройних Силах України не менш як 20
календарних років, мають право на медичне обслуговування у
закладах Міністерства оборони.
Військовослужбовці строкової служби користуються правом
безплатного проїзду всіма видами міського пасажирського транспорту
(за винятком таксі) та автомобільним транспортом загального
користування в сільській місцевості, а також залізничним, водним
та автомобільним транспортом приміського сполучення.
Офіцери, прапорщики, мічмани, військовослужбовці, які
проходять службу за контрактом, військовослужбовці-жінки та члени
їх сімей мають право на пільгове санаторно-курортне лікування та
відпочинок у санаторіях, будинках відпочинку, пансіонатах і на
туристських базах Міністерства оборони України та на медичне
обслуговування.
Військовослужбовці строкової служби, курсанти військових
навчальних закладів при наявності медичних показань забезпечуються
безплатним санаторно-курортним лікуванням.
Особам, звільненим з військової служби, надається перевага у
працевлаштуванні на державну службу та отримання освіти за
державний рахунок.
Соціальний захист працівників Збройних Сил України
забезпечується на загальних підставах відповідно до законодавства
про працю, якщо інше не передбачено трудовим договором.
Стаття 17. Обмеження політичної діяльностіу Збройних Силах України
Військовослужбовці зупиняють членство у політичних партіях та
професійних спілках на період військової служби.
Військовослужбовці можуть бути членами громадських
організацій, за винятком організацій, статутні положення яких
суперечать засадам діяльності Збройних Сил України, і можуть брати
участь в їх роботі у вільний від обов'язків військової служби час,
коли вони вважаються такими, що не виконують обов'язків військової
служби.
Організація військовослужбовцями страйків і участь в їх
проведенні не допускаються.
Військовослужбовці та працівники Збройних Сил України можуть
бути обмежені у свободі пересування, вільному виборі місця
проживання та праві вільно залишати територію України, праві на
збирання, використання і поширення інформації відповідно до
закону.
Працівники Міністерства оборони України зупиняють членство у
політичних партіях на період роботи у Збройних Силах України.
Функціонування професійних спілок працівників, які уклали
трудовий договір із Збройними Силами України, здійснюється
відповідно до Закону України "Про професійні спілки, їх права та
гарантії діяльності" ( 1045-14 ).
Організація працівниками Збройних Сил України страйків і
участь в їх проведенні не допускаються.
Кожному військовослужбовцю гарантується право сповідувати
будь-яку релігію або не сповідувати ніякої.
Військовослужбовцям надається можливість відправляти,
одноособово чи колективно, релігійні культи і ритуальні обряди,
вести релігійну діяльність з додержанням вимог Конституції України
та законів України.
Стаття 18. Контроль і відповідальність за виконанняцього Закону
Контроль за виконанням цього Закону покладається на органи
державної влади, передбачені законами України.
Нагляд за додержанням законності у Збройних Силах України,
цивільний демократичний контроль за діяльністю Збройних Сил
України здійснюються відповідно до закону.
Розділ VПРИКІНЦЕВІ ПОЛОЖЕННЯ
1. Цей Закон набирає чинності з дня його опублікування, крім
статті 16, яка набирає чинності з 2001 року.
2. Кабінету Міністрів України у шестимісячний строк після
набрання чинності цим Законом:
подати Верховній Раді України пропозиції щодо внесення змін
до законів України, що випливають з цього Закону;
привести свої нормативно-правові акти у відповідність з цим
Законом;
забезпечити перегляд і скасування міністерствами та іншими
центральними органами виконавчої влади їх нормативно-правових
актів, що суперечать цьому Закону.
Президент України Л.КРАВЧУК
м. Київ, 6 грудня 1991 рокуN 1934-XII
