П О С Т А Н О В АВЕРХОВНОЇ РАДИ УКРАЇНСЬКОЇ РСР
Про земельну реформу
( Відомості Верховної Ради УРСР (ВВР), 1991, N 10, ст.100 )
( Із змінами, внесеними згідно із Законом
N 3180-XII ( 3180-12 ) від 05.05.93, ВВР, 1993, N 26, ст.277Постановами ВР
N 4028-XII ( 4028-12 ) від 24.02.94, ВВР, 1994, N 27, ст.229
N 744/97-ВР від 17.12.97, ВВР, 1998, N 16, ст.78
N 1312-XIV ( 1312-14 ) від 17.12.99, ВВР, 2000, N 4, ст.32
N 1492-IV ( 1492-15 ) від 17.02.2004, ВВР, 2004, N 19, ст.286 )
( Щодо визнання неконституційними окремих положень див.Рішення Конституційного Суду
N 5-рп/2005 ( v005p710-05 ) від 22.09.2005 )
Земельна реформа є складовою частиною економічної реформи,
здійснюваної в Україні у зв'язку з переходом економіки держави до
ринкових відносин. Завданням цієї реформи є перерозподіл земель з
одночасною передачею їх у приватну та колективну власність, а
також у користування підприємствам, установам і організаціям з
метою створення умов для рівноправного розвитку різних форм
господарювання на землі, формування багатоукладної економіки,
раціонального використання та охорони земель. ( Преамбула в
редакції Закону N 3180-12 від 05.05.93 )
Верховна Рада Української Радянської Соціалістичної
Республіки п о с т а н о в л я є:
1. Оголосити з 15 березня 1991 року всі землі Української РСР
об'єктом земельної реформи.
2. Здійснення земельної реформи покласти на обласні, районні,
міські, селищні і сільські Ради народних депутатів і Раду
Міністрів Української РСР. Доручити Раді Міністрів Української РСР в межах існуючих
штатів вирішити питання про створення відповідного органу для
здійснення земельної реформи.
3. Місцевим Радам народних депутатів, Раді Міністрів
Української РСР до 15 березня 1991 року: провести інвентаризацію земель усіх категорій, визначивши
ділянки, що використовуються не за цільовим призначенням,
нераціонально або способами, які призводять до зниження родючості
грунтів, їх хімічного і радіоактивного забруднення, погіршення
екологічної обстановки; здійснити реєстрацію громадян, які бажають організувати
селянське (фермерське) господарство, розширити особисте підсобне
господарство, займатися індивідуальним садівництвом, одержати в
користування земельні ділянки для городництва, сінокосіння і
випасання худоби; провести облік і аналіз клопотань підприємств, установ,
організацій про надання їм земель для ведення підсобного
сільського господарства, колективного садівництва і городництва; розглянути обгрунтування потреб у земельних ділянках
підприємств, установ і організацій, які за станом на 1 листопада
1990 року мали у користуванні ділянки для сільськогосподарських і
несільськогосподарських цілей.
4. Зобов'язати місцеві Ради народних депутатів: на підставі матеріалів інвентаризації земель та відповідно до
статті 27 Земельного кодексу Української РСР ( 561-12 ) вирішити
питання про припинення права користування ділянками, що
використовуються не за цільовим призначенням, з порушенням
встановлених вимог, а також нераціонально, і передачу їх до складу
земель запасу для наступного надання у першочерговому порядку
громадянам для організації селянських (фермерських) господарств,
ведення особистого підсобного господарства, садівництва,
городництва; з урахуванням потреб у земельних ділянках громадян,
підприємств, установ і організацій розробити пропозиції про
перерозподіл земель у встановленому законом порядку та розглянути
їх на засіданнях постійних депутатських комісій та сесіях Рад
народних депутатів.
5. Передачу земель у приватну та колективну власність, а
також надання їх у користування громадянам, підприємствам,
установам і організаціям у ході земельної реформи та закріплення
їх прав власності або користування землею здійснювати в порядку,
встановленому Земельним кодексом України ( 561-12 ). ( Пункт 5 в
редакції Закону N 3180-12 від 05.05.93 )
( Положення пункту 6 втрачають чинність, як такі, що не
відповідають Конституції України (є неконституційними) в частині
щодо втрати громадянами, підприємствами, установами і
організаціями після закінчення строку оформлення права власності
або права користування землею раніше наданого їм права
користування земельною ділянкою на підставі Рішення
Конституційного Суду N 5-рп/2005 ( v005p710-05 ) від 22.09.2005 )
6. Встановити, що громадяни, підприємства, установи й організації,
які мають у користуванні земельні ділянки, надані їм до введення у
дію Земельного кодексу Української РСР, повинні до 15 березня 1994
року оформити право власності або право користування землею. Після
закінчення вказаного строку раніше надане їм право користування
земельною ділянкою втрачається. ( Пункт 6 із змінами, внесеними
згідно із Законом N 3180-12 від 05.05.93; дію пункту 6 продовжено
до 01.01.98 згідно з Постановою ВР N 4028-12 від 24.02.94; дію
пункту 6 продовжено до 01.01.2000 року згідно з Постановою ВР N
744/97-ВР від 17.12.97; дію пункту 6 продовжено до 01.01.2004 року
згідно з Постановою ВР N 1312-XIV ( 1312-14 ) від 17.12.99; дію
пункту 6 продовжено до 01.01.2008 року згідно з Постановою ВР
N 1492-IV ( 1492-15 ) від 17.02.2004 )
7. Раді Міністрів Української РСР: виділити відповідні кошти і матеріально-технічні ресурси,
необхідні для проведення земельної реформи; забезпечити підготовку у вищих учбових закладах і технікумах
республіки необхідної кількості спеціалістів-землевпорядників з
метою задоволення потреби у них місцевих Рад народних депутатів,
землевпорядних та природоохоронних органів.
8. Доручити комісіям Верховної Ради Української РСР з питань
агропромислового комплексу, з питань відродження і соціального
розвитку села та з питань економічної реформи і управління
народним господарством забезпечити контроль за здійсненням
земельної реформи.
Голова Верховної Ради Української РСР Л.КРАВЧУК
м. Київ, 18 грудня 1990 рокуN 563-XII
