ПЛЕНУМ ВЕРХОВНОГО СУДУ УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
N 9 від 03.10.86м.Київ
Про практику застосування судами України законодавства і виконання постанови Пленуму Верховного Суду України у справах, пов'язаних з порушеннями правил охорони праці
( Назва в редакції Постанови Пленуму Верховного Суду України
N 3 ( v0003700-93 ) від 04.06.93 )
( Із змінами, внесеними згідно з Постановою ПленумуВерховного Суду України
N 3 ( v0003700-93 ) від 04.06.93 )
Пленум Верховного Суду України, обговоривши узагальнення
судової практики і практики діяльності судів Донецької і
Полтавської областей, зазначає, що суди України в основному
правильно застосовують законодавство, що регулює відповідальність
за порушення правил охорони праці, безпеки проведення гірничих,
будівельних робіт і робіт на вибуховонебезпечних підприємствах (у
цехах), і роз'яснення Пленуму Верховного Суду України у справах
даної категорії.( Абзац перший преамбули із змінами, внесеними згідно з
Постановою Пленуму Верховного Суду України N 3 ( v0003700-93 )
від 04.06.93 ) Разом з тим у діяльності судів по розгляду справ про злочини,
передбачені статтями 135, 218-220 КК України ( 2002-05 ), є
істотні недоліки. Суди не завжди враховують суспільну небезпечність цих
злочинів, внаслідок яких народному господарству і громадянам
заподіюється значна шкода.( Абзац третій преамбули із змінами, внесеними згідно з
Постановою Пленуму Верховного Суду України N 3 ( v0003700-93 )
від 04.06.93 ) Мають місце факти, коли винним у вчиненні злочинів покарання
призначається без врахування характеру і ступеня суспільної
небезпечності допущених порушень правил, що забезпечують безпеку
виробництва, і тяжкості наслідків, що настали; із застосуванням
статей 45 і 46-1 КК України ( 2001-05 ) при відсутності до цього
підстав. Рідко застосовується додаткове покарання у вигляді
позбавлення права займати певні посади. Окремі суди допускають помилки у кваліфікації злочинів,
кваліфікуючи за ст.135 КК України порушення спеціальних правил,
які забезпечують безпеку гірничих, будівельних робіт або робіт на
вибуховонебезпечних підприємствах (у цехах), безпеку руху та
експлуатації транспорту. Не усунуті ще недоліки, пов'язані зі з'ясуванням розміру
матеріальної шкоди, заподіяної в ході нещасних випадків на
виробництві, і забезпеченням її відшкодування. Окремі суди не з'ясовують причин і умов, що сприяли
виробничому травматизму, у встановленому законом порядку не
реагують на них.
Пленум Верховного Суду України П О С Т А Н О В Л Я Є:
1. Зобов'язати суди вжити заходів до усунення вказаних у
даній постанові недоліків і вдосконалення діяльності по розгляду
справ цієї категорії на основі суворого додержання вимог закону і
роз'яснень, що містяться в постанові Пленуму Верховного Суду
України від 10 жовтня 1982 р. N 6 "Про практику застосування
судами України законодавства у справах, пов'язаних з порушеннями
правил охорони праці". ( Пункт 1 із змінами, внесеними згідно з
Постановою Пленуму Верховного Суду України N 3 ( v0003700-93 )
від 04.06.93 ) 2. Суди зобов'язані пред'являти належні вимоги до якості
попереднього слідства у справах вказаної категорії з тим, щоб були
вжиті передбачені законом заходи до всебічного, повного і
об'єктивного розслідування всіх обставин справи, добиватися
притягнення до відповідальності всіх осіб, які не забезпечили
здорові і безпечні умови праці. У випадку залишення безкарними осіб, причетність яких до
вчинення злочину випливає з матеріалів справи, суди відповідно до
ст.278 КПК ( 1003-05 ) повинні вирішувати питання про порушення
проти них кримінальної справи. По кожній справі належить з'ясовувати обставини, пов'язані з
матеріальною шкодою, заподіяною при аваріях і нещасних випадках, і
вживати заходів до забезпечення її відшкодування. Якщо такі
обставини органами слідства не з'ясовувались і в судовому
засіданні ця неповнота слідства не може бути усунута, справа
повинна бути направлена на додаткове розслідування. 3. Звернути увагу судів на необхідність неухильного
додержання роз'яснень, що містяться в постанові Пленуму Верховного
Суду України від 10 жовтня 1982 р. N 6 в частині кваліфікації дій
осіб, які порушують правила охорони праці, правила ведення
будівельних, гірничих робіт або робіт на вибуховонебезпечних
підприємствах (цехах).( Абзац перший пункту 3 із змінами, внесеними згідно з
Постановою Пленуму Верховного Суду України N 3 ( v0003700-93 )
від 04.06.93 ) Суди не повинні допускати кваліфікації за ст.135 КК України
порушень спеціальних правил, які забезпечують безпеку гірничих,
будівельних робіт або робіт на вибуховонебезпечних підприємствах
(цехах), безпеку руху і експлуатації транспорту, оскільки
відповідальність за них передбачена спеціальними нормами. 4. Призначаючи міри кримінального покарання особам, винним у
вчиненні злочинів, передбачених статтями 135 ( 2001-05 ), 218-220
( 2002-05 ) КК України, суди зобов'язані суворо виконувати вимоги
ст.39 КК України ( 2001-05 ), пунктів 3 і 4 постанови Пленуму
Верховного Суду України від 10 жовтня 1982 р. N 6 - в кожному
конкретному випадку з вичерпною повнотою враховувати характер і
мотиви допущених порушень правил, що забезпечують безпеку ведення
робіт, тяжкість наслідків, що настали, ставлення винного до
додержання вказаних правил. Враховуючи запобіжне значення додаткового покарання у вигляді
позбавлення права займати певні посади або займатися певною
діяльністю, суди по кожній справі про порушення правил, що
забезпечують безпеку ведення робіт, зобов'язані обговорювати
питання про застосування такого покарання. 5. При розгляді кримінальних справ судам необхідно з
особливою ретельністю виявляти причини і умови, що сприяли
порушенню правил, що забезпечують безпеку ведення робіт, у
встановленому законом порядку реагувати на виявлені недоліки в
діяльності окремих підприємств, установ, організацій, колгоспів і
радгоспів. 6. Судовій колегії в кримінальних справах Верховного Суду
України, обласним, Київському і Севастопольському міським судам
забезпечити постійний нагляд за належним виконанням нижчестоящими
судами вимог закону і постанов Пленуму Верховного Суду України,
спрямованих на створення здорових і безпечних умов праці,
запобігання аваріям і нещасним випадкам на виробництві.( Пункт 6 в редакції Постанови Пленуму Верховного Суду України N
3 ( v0003700-93 ) від 04.06.93 ) 7. ( Пункт 7 фактично втратив силу ) 8. Доповнити постанову Пленуму Верховного Суду України від
10 жовтня 1982 р. N 6 ( v0006700-82 ) пунктом 17-1 такого змісту: "17-1. Порушення на вибуховонебезпечному підприємстві (у
цеху) правил пожежної безпеки, яке в силу умов виробництва могло
спричинити вибух або спричинило його, за відсутності людських
жертв, інших тяжких наслідків або пожежі підлягає кваліфікації за
ч.1 ст.220 КК України ( 2002-05 ). Те саме діяння, що спричинило лише виникнення пожежі,
кваліфікується за сукупністю ч.1 ст.220 і ч.2 ст.220-1 КК України. Порушення на вибуховонебезпечному підприємстві (у цеху)
правил пожежної безпеки, що викликало вибух, який спричинив
людські жертви або інші тяжкі наслідки, підлягає кваліфікації за
ч.2 ст.220 КК України. Те саме діяння, яке викликало вибух і пожежу, що спричинили
людські жертви або інші тяжкі наслідки, кваліфікується за
сукупністю ч.2 ст.220 і ч.3 ст.220-1 КК України".
