У К А ЗПРЕЗИДІЇ ВЕРХОВНОЇ РАДИ УКРАЇНСЬКОЇ РСР
( Указ втрачає чинність з 01.01.2004 року на підставі Кодексу
N 1129-IV ( 1129-15 ) від 11.07.2003, ВВР, 2004, N 3-4, ст. 21 )
Про внесення змін і доповненьдо Виправно-трудового кодексу Української РСР
( Відомості Верховної Ради (ВВР), 1985, N 42, ст. 986 )
( Указ затверджено Законом
N 1407-XI ( 1407-11 ) від 04.12.85, ВВР, 1985, N 51, ст.1210 )
Відповідно до Указу Президії Верховної Ради СРСР від 2 квітня
1985 року "Про внесення змін і доповнень до Основ кримінального
законодавства Союзу РСР і союзних республік і Основ
виправно-трудового законодавства Союзу РСР і союзних республік"
Президія Верховної Ради Української РСР п о с т а н о в л я є:
I. Внести до Виправно-трудового кодексу Української РСР
( 3325-07 ) такі зміни і доповнення:
1. Статтю 13 викласти в такій редакції:
"Стаття 13. Види виправно-трудових колоній
Виправно-трудові колонії поділяються на колонії-поселення для
осіб, які вчинили злочини з необережності, колонії-поселення для
осіб, які вчинили умисні злочини, колонії-поселення для осіб, які
твердо стали на шлях виправлення, колонії загального режиму,
посиленого режиму, суворого режиму, особливого режиму".
2. У статті 14:
частину першу викласти в такій редакції:
"Засуджені до позбавлення волі чоловіки відбувають покарання
у виправно-трудових колоніях:
загального режиму - вперше засуджені за злочини, що не є
тяжкими, крім засуджених за злочини, перелічені в абзаці третьому
частини четвертої статті 25 Кримінального кодексу Української РСР
( 2001-05 );
посиленого режиму - вперше засуджені за тяжкі злочини;
суворого режиму - засуджені за особливо небезпечні державні
злочини або ті, що раніше відбували покарання у вигляді
позбавлення волі;
особливого режиму - визнані особливо небезпечними
рецидивістами і засуджені, яким покарання у вигляді смертної кари
замінено позбавленням волі в порядку помилування або амністії";
у частині другій слово і цифру "частини 7" замінити словами
"частини сьомої";
частину четверту після слів "з необережності" доповнити
словами "і з колоній-поселень для осіб, що вчинили умисні
злочини".
3. У частині другій статті 15 слово і цифру "частини 7"
замінити словами "частини сьомої". Частину третю цієї статті після
слів "з необережності" доповнити словами "і з колоній-поселень для
осіб, що вчинили умисні злочини".
4. Статтю 16 викласти в такій редакції:
"Стаття 16. Виправно-трудові колонії-поселення
У виправно-трудових колоніях-поселеннях для осіб, які вчинили
злочини з необережності, відбувають покарання засуджені вперше до
позбавлення волі за злочини, вчинені з необережності.
У виправно-трудових колоніях-поселеннях для осіб, які вчинили
умисні злочини, відбувають покарання засуджені вперше до
позбавлення волі за злочини, перелічені в абзаці третьому частини
четвертої статті 25 Кримінального кодексу Української РСР
( 2001-05 ).
У виправно-трудових колоніях-поселеннях для осіб, які твердо
стали на шлях виправлення, відбувають покарання особи, переведені
в ці колонії в порядку, передбаченому статтею 46 цього Кодексу, з
колоній загального, посиленого і суворого режимів".
5. У статті 18:
частину другу викласти в такій редакції:
"У виховно-трудових колоніях загального режиму відбувають
покарання неповнолітні чоловічої статі, вперше засуджені до
позбавлення волі, причому засуджених за злочини, що не є тяжкими,
тримають окремо від засуджених за тяжкі злочини, а також всі
засуджені неповнолітні жіночої статі";
у частині третій слово і цифру "частини 7" замінити словами
"частини сьомої";
частину четверту викласти в такій редакції:
"У виховно-трудових колоніях посиленого режиму відбувають
покарання неповнолітні чоловічої статі, які раніше відбували
покарання у вигляді позбавлення волі, а також переведені з
виховно-трудових колоній загального режиму за злісне порушення
вимог режиму (стаття 47 цього Кодексу)".
6. Частини другу, третю і четверту статті 21 викласти в такій
редакції:
"Вперше засуджених до позбавлення волі чоловіків тримають
окремо від тих, хто раніше відбував позбавлення волі, вперше
засуджених за злочини, що не є тяжкими, - від уперше засуджених за
тяжкі злочини; засуджених до позбавлення волі жінок і
неповнолітніх тримають роздільно відповідно до правил,
передбачених статтями 15 і 18 цього Кодексу. Ізольовано від інших
засуджених, а також роздільно тримають: засуджених за особливо
небезпечні державні злочини; особливо небезпечних рецидивістів;
засуджених, яким покарання у вигляді смертної кари замінено
позбавленням волі в порядку помилування або амністії. Засуджених
іноземних громадян і осіб без громадянства тримають, як правило,
окремо від засуджених громадян СРСР. У різних колоніях-поселеннях
тримають: засуджених, яких направлено відповідно до вироку суду в
колонії-поселення для осіб, що вчинили злочини з необережності;
засуджених, яких направлено відповідно до вироку суду в
колонії-поселення для осіб, що вчинили умисні злочини; засуджених,
яких переведено в колонії-поселення для осіб, що твердо стали на
шлях виправлення, в порядку, передбаченому статтею 46 цього
Кодексу.
Вперше засуджених до позбавлення волі жінок тримають окремо
від тих, хто раніше відбував позбавлення волі.
Неповнолітніх, які досягли сімнадцятирічного віку і твердо
стали на шлях виправлення, можуть тримати окремо від інших
засуджених неповнолітніх. Крім того, неповнолітніх, засуджених за
вчинення в період відбування покарання умисних злочинів, а також
неповнолітніх, які систематично або злісно порушують режим
відбування покарання, можуть тримати окремо від інших засуджених
неповнолітніх".
7. У частині першій статті 26 слово "переводяться" замінити
словами "і не стали на шлях виправлення, можуть бути переведені".
8. Частину першу статті 27 викласти в такій редакції:
"З метою закріплення результатів виправлення і перевиховання,
завершення загальноосвітнього або професійно-технічного навчання
засуджені, які досягли вісімнадцятирічного віку, як правило,
залишаються у виховно-трудовій колонії до закінчення строку
покарання, але не більш як до досягнення ними двадцятирічного
віку. Залишення засуджених, які досягли вісімнадцятирічного віку,
у виховно-трудовій колонії провадиться за мотивованою постановою
начальника колонії, погодженою з комісією в справах
неповнолітніх".
9. У статті 33:
у частині першій слова "У виправно-трудових
колоніях-поселеннях для осіб, що вчинили злочини з необережності,
і колоніях-поселеннях" замінити словами "У виправно-трудових
колоніях-поселеннях усіх видів";
у частині другій слова "які відбули покарання в
колоніях-поселеннях для осіб, що вчинили злочини з необережності,
і засудженим, які відбули покарання в колоніях-поселеннях, куди їх
було переведено в порядку, передбаченому статтею 46 цього Кодексу"
замінити словами "які відбули покарання в колоніях-поселеннях усіх
видів".
10. У статті 38:
частини першу і другу викласти в такій редакції:
"Засудженим дозволяється витрачати на місяць для купівлі
продуктів харчування і предметів першої потреби:
- у виправно-трудових колоніях загального режиму - до десяти
карбованців, посиленого режиму - до дев'яти карбованців, суворого
режиму - до восьми карбованців, особливого режиму - до семи
карбованців;
- у виховно-трудових колоніях загального режиму - до десяти
карбованців, посиленого режиму - до восьми карбованців;
- у тюрмах на загальному режимі - до п'яти карбованців, на
суворому режимі - до трьох карбованців.
Засудженим при добрій поведінці і чесному ставленні до праці
після відбуття ними не менш як половини строку покарання може бути
додатково дозволено витрачати на місяць у виправно-трудових
колоніях загального режиму - вісім карбованців, посиленого
режиму - сім карбованців, суворого режиму - шість карбованців,
особливого режиму - п'ять карбованців, у тюрмах на загальному
режимі - три карбованці; у виховно-трудових колоніях загального
режиму після відбуття засудженими чверті строку покарання - сім
карбованців, у колоніях посиленого режиму після відбуття
засудженими третини строку покарання - шість карбованців";
у частині третій слова "два карбованці" і "чотири карбованці"
замінити відповідно словами "п'ять карбованців" і "сім
карбованців".
11. У частині першій статті 39-1 слова "колоніях-поселеннях
для осіб, що вчинили злочини з необережності, колоніях-поселеннях"
замінити словами "колоніях-поселеннях усіх видів".
12. У статті 46:
абзац четвертий викласти в такій редакції:
"- з виправно-трудових колоній загального, посиленого і
суворого режимів у колонію-поселення для осіб, які твердо стали на
шлях виправлення, - після відбуття не менше третини строку
покарання; засуджені, перелічені в частині шостій статті 52 і
пунктах 3, 5 і 6 статті 52-1 Кримінального кодексу Української РСР
( 2001-05 ), - після відбуття не менше двох третин призначеного
строку покарання";
доповнити статтю частиною другою такого змісту:
"Не підлягають переведенню в колонію-поселення для осіб, які
твердо стали на шлях виправлення:
1) особливо небезпечні рецидивісти;
2) особи, засуджені за особливо небезпечні державні злочини;
3) особи, яким покарання у вигляді смертної кари замінено
позбавленням волі в порядку помилування або амністії;
4) особи, яким поряд з покаранням за вчинений злочин
призначено заходи примусового лікування від алкоголізму чи
наркоманії, а також ті, що не пройшли повного курсу лікування
венеричного захворювання".
13. Статтю 47 після слів "злочини з необережності" доповнити
словами "і особи, засуджені за умисні злочини з направленням у
колонії-поселення для осіб, що вчинили умисні злочини".
14. У частині першій статті 50 слова "загального, посиленого,
суворого і особливого режиму" і в частині другій цієї статті слова
"у виправно-трудових колоніях-поселеннях для осіб, що вчинили
злочини з необережності, і колоніях-поселеннях і" виключити.
15. У частині третій статті 52 слова "у виправно-трудових
колоніях-поселеннях для осіб, що вчинили злочини з необережності,
і в колоніях-поселеннях" замінити словами "у виправно-трудових
колоніях-поселеннях усіх видів".
16. В абзаці восьмому частини першої статті 65 слова "до двох
карбованців" замінити словами "до трьох карбованців".
17. У статті 82-1:
частину першу після слів "про виїзд до місця роботи"
доповнити словами "Умовно засуджені до позбавлення волі з
обов'язковим залученням до праці, які перебувають під вартою,
звільняються із слідчого ізолятора після набрання вироком законної
сили. Адміністрація слідчого ізолятора вручає засудженому
розпорядження про виїзд до місця роботи";
перше речення частини другої викласти в такій редакції:
"З урахуванням особи винного та інших обставин справи суд
може направити умовно засудженого з обов'язковим залученням до
праці, який перебуває на момент набрання вироком законної сили під
вартою, до місця роботи в порядку, встановленому для осіб,
засуджених до позбавлення волі".
II. Цей Указ набирає чинності з 1 жовтня 1985 року.
Голова Президії
Верховної Ради Української РСР В.ШЕВЧЕНКО
Секретар Президії
Верховної Ради Української РСР М.ХОМЕНКО
м. Київ, 30 вересня 1985 р.N 1010-XI
