Д Е К Р Е ТКАБІНЕТУ МІНІСТРІВ УКРАЇНИ
Про стандартизацію і сертифікацію
( Відомості Верховної Ради України (ВВР), 1993, N 27, ст.289 )
{ Із змінами, внесеними згідно із Законами
N 333/97-ВР від 11.06.97, ВВР, 1997, N 31, ст.201
N 1288-XIV ( 1288-14 ) від 14.12.99, ВВР, 2000, N 5, ст.34
N 2134-III ( 2134-14 ) від 07.12.2000, ВВР, 2001, N 4, ст.16
N 2779-III ( 2779-14 ) від 15.11.2001, ВВР, 2002, N 9, ст.68
N 540-IV ( 540-15 ) від 20.02.2003, ВВР, 2003, N 16, ст.126
N 543-IV ( 543-15 ) від 20.02.2003, ВВР, 2003, N 16, ст.128
N 1407-IV ( 1407-15 ) від 03.02.2004, ВВР, 2004, N 16, ст.238
N 2863-IV ( 2863-15 ) від 08.09.2005, ВВР, 2005, N 51, ст.557
N 1704-VI ( 1704-17 ) від 05.11.2009, ВВР, 2010, N 5, ст.41
N 3176-VI ( 3176-17 ) від 05.04.2011, ВВР, 2011, N 40, ст.402
N 1193-VII ( 1193-18 ) від 09.04.2014, ВВР, 2014, N 23, ст.873
N 1315-VII ( 1315-18 ) від 05.06.2014, ВВР, 2014, N 31, ст.1058
N 1602-VII ( 1602-18 ) від 22.07.2014, ВВР, 2014, N 41-42, ст.2024 N 124-VIII ( 124-19 ) від 15.01.2015, ВВР, 2015, N 14, ст.96
N 868-VIII ( 868-19 ) від 08.12.2015, ВВР, 2016, N 4, ст.41 }
{ У тексті Декрету слова "Державний комітет України постандартизації, метрології та сертифікації" у всіх
відмінках замінено словами "центральний орган виконавчої
влади з питань технічного регулювання" у відповідному
відмінку згідно із Законом N 2863-IV ( 2863-15 ) від
08.09.2005 }
{ У тексті Декрету слова "державних стандартів" та "центральний
орган виконавчої влади з питань технічного регулювання" у
всіх відмінках замінено відповідно словами "національний
стандарт" та "центральний орган виконавчої влади, що реалізує
державну політику у сфері технічного регулювання" у
відповідному відмінку згідно із Законом N 1602-VII ( 1602-18 )
від 22.07.2014 }
Цей Декрет визначає правові та економічні основи систем
стандартизації та сертифікації, встановлює організаційні форми їх
функціонування на території України.
Розділ I
ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ
Стаття 1. Сфера дії Декрету
Дія Декрету поширюється на підприємства, установи і
організації незалежно від форм власності та видів діяльності, що
діють на території України, а також на громадян - суб'єктів
підприємницької діяльності.
Положення Декрету не поширюються на обов’язкову сертифікацію
продукції, що є харчовим продуктом. Статтю 1 доповнено абзацом другим згідно із Законом N 1602-VII
( 1602-18 ) від 22.07.2014; із змінами, внесеними згідно із
Законом N 868-VIII ( 868-19 ) від 08.12.2015 }
{ Статтю 2 виключено на підставі Закону N 543-IV ( 543-15 )
від 20.02.2003 }
{ Статтю 3 виключено на підставі Закону N 543-IV ( 543-15 )
від 20.02.2003 }
Розділ II
НОРМАТИВНІ ДОКУМЕНТИ ІЗ СТАНДАРТИЗАЦІЇ ТА ВИМОГИ ДО НИХ
{ Статтю 4 виключено на підставі Закону N 1193-VII
( 1193-18 ) від 09.04.2014 }
{ Статтю 5 виключено на підставі Закону N 1193-VII
( 1193-18 ) від 09.04.2014 }
{ Статтю 6 виключено на підставі Закону N 1193-VII
( 1193-18 ) від 09.04.2014 }
{ Статтю 7 виключено на підставі Закону N 1193-VII
( 1193-18 ) від 09.04.2014 }
{ Статтю 8 виключено на підставі Закону N 1193-VII
( 1193-18 ) від 09.04.2014 }
{ Статтю 9 виключено на підставі Закону N 1193-VII
( 1193-18 ) від 09.04.2014 }
Розділ III
ОРГАНІЗАЦІЯ РОБІТ ІЗ СТАНДАРТИЗАЦІЇ
{ Статтю 10 виключено на підставі Закону N 543-IV ( 543-15 )
від 20.02.2003 }
{ Статтю 11 виключено на підставі Закону N 543-IV ( 543-15 )
від 20.02.2003 }
{ Статтю 12 виключено на підставі Закону N 543-IV ( 543-15 )
від 20.02.2003 }
Розділ IV
СЕРТИФІКАЦІЯ ПРОДУКЦІЇ
Стаття 13. Види сертифікації та її мета
Сертифікація продукції в Україні поділяється на обов'язкову
та добровільну. Сертифікація харчової продукції, послуг і систем
управління в державній системі сертифікації є добровільною. Частина перша статті 13 із змінами, внесеними згідно із Законом
N 868-VIII ( 868-19 ) від 08.12.2015 }
Сертифікація продукції здійснюється уповноваженими на те
органами з сертифікації - підприємствами, установами і
організаціями з метою:
запобігання реалізації продукції, небезпечної для життя,
здоров'я та майна громадян і навколишнього природного середовища;
сприяння споживачеві в компетентному виборі продукції;
створення умов для участі суб'єктів підприємницької
діяльності в міжнародному економічному, науково-технічному
співробітництві та міжнародній торгівлі.
Стаття 14. Державна система сертифікації
1. Державну систему сертифікації створює центральний орган
виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері технічного
регулювання - національний орган України з сертифікації, який
проводить та координує роботу щодо забезпечення її функціонування,
а саме:
визначає основні принципи, структуру та правила системи
сертифікації в Україні;
затверджує переліки продукції, що підлягає обов'язковій
сертифікації, та визначає терміни її запровадження;
призначає органи з сертифікації продукції;
{ Абзац п'ятий статті 14 виключено на підставі Закону
N 543-IV ( 543-15 ) від 20.02.2003 }
встановлює правила визнання сертифікатів інших країн;
розглядає спірні питання з випробувань і дотримання правил
сертифікації продукції;
веде Реєстр державної системи сертифікації;
організує інформаційне забезпечення з питань сертифікації.
Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну
політику у сфері технічного регулювання, в межах своєї компетенції
несе відповідальність за дотримання правил і порядку сертифікації
продукції.
Стаття 15. Обов'язкова сертифікація
1. Обов’язкова сертифікація на відповідність вимогам
нормативних документів проводиться органами з сертифікації
незалежно від форми власності виключно в державній системі
сертифікації. Пункт 1 статті 15 із змінами, внесеними згідно із Законом
N 1315-VII ( 1315-18 ) від 05.06.2014; в редакції Закону
N 1602-VII ( 1602-18 ) від 22.07.2014 }
2. Обов'язкова сертифікація в усіх випадках повинна включати
перевірку та випробування продукції для визначення її
характеристик і подальший державний технічний нагляд за
сертифікованою продукцією.
3. Випробування з метою обов'язкової сертифікації повинні
проводитися акредитованими випробувальними лабораторіями
(центрами) методами, які визначені відповідними нормативними
документами, а за відсутності цих документів - методами, що
визначаються органом з сертифікації чи органом, який виконує його
функції. Результати випробувань, проведених зазначеними
лабораторіями (центрами), у подальшому не потребують підтвердження
іншими акредитованими випробувальними лабораторіями (центрами).
Сертифікації продовольчої сировини та харчових продуктів
тваринного походження здійснюються після проведення
ветеринарно-санітарної експертизи та видачі відповідних
ветеринарних документів. Пункт 3 статті 15 із змінами, внесеними згідно із Законами
N 540-IV ( 540-15 ) від 20.02.2003, N 1602-VII ( 1602-18 ) від
22.07.2014 }
Стаття 16. Сертифікат і знак відповідності державноїсистеми сертифікації
Під час проведення сертифікації та у разі позитивного рішення
органу з сертифікації заявникові видається сертифікат та право
маркувати продукцію спеціальним знаком відповідності.
Форма, розміри і технічні вимоги до знаку відповідності
визначаються національним стандартом. Абзац другий статті 16 із змінами, внесеними згідно із Законом
N 1315-VII ( 1315-18 ) від 05.06.2014 }
Знак відповідності не може бути застосований, якщо порушено
правила його використання.
{ Статтю 17 виключено на підставі Закону N 543-IV ( 543-15 )
від 20.02.2003 }
Стаття 18. Обов’язкова сертифікація продукції, щоімпортується
Відповідність продукції (товару), що ввозиться і реалізується
на території України та включена до переліку продукції, що
підлягає обов’язковій сертифікації, стандартам, що діють в
Україні, повинна підтверджуватися сертифікатом відповідності чи
свідоцтвом про визнання відповідності, виданим призначеним
органом.
Органи доходів і зборів здійснюють митне оформлення імпортних
товарів, які підлягають обов’язковій сертифікації, на підставі
інформації, включеної до Реєстру, у встановленому Кабінетом
Міністрів України порядку.
Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну
політику у сфері технічного регулювання, здійснює контроль за
наявністю сертифікатів для товарів, що реалізуються фізичними або
юридичними особами на митній території України. Стаття 18 в редакції Законів N 333/97-ВР ( 333/97-ВР ) від
11.06.97, N 2863-IV ( 2863-15 ) від 08.09.2005; із змінами,
внесеними згідно із Законом N 1602-VII ( 1602-18 ) від 22.07.2014;
в редакції Закону N 124-VIII ( 124-19 ) від 15.01.2015 }
Стаття 19. Оплата робіт, пов'язаних з обов'язковоюсертифікацією продукції
1. Оплаті підлягають всі види робіт, пов'язані з обов'язковою
сертифікацією продукції: підготовчі, експертні, щодо акредитації,
атестації, випробування, контролю та реєстрації.
2. Кошти, витрачені заявником на обов'язкову сертифікацію
продукції, відносяться на її собівартість.
3. Вартість робіт, пов'язаних з обов'язковою сертифікацією
продукції, визначається в договорі між замовником і виконавцем.
4. Методика розрахунку вартості робіт, пов'язаних з
обов'язковою сертифікацією продукції, затверджується Кабінетом
Міністрів України. Статтю 19 доповнено пунктом 4 згідно із Законом N 3176-VI
( 3176-17 ) від 05.04.2011 }
Стаття 20. Відповідальність органів з сертифікаціїпродукції та випробувальних лабораторій
(центрів), що проводять обов'язкову
сертифікацію
1. Орган з сертифікації продукції при проведенні обов'язкової
сертифікації несе відповідальність за:
необгрунтовану чи неправомірну видачу сертифіката
відповідності;
порушення правил сертифікації.
Акредитована випробувальна лабораторія (центр) несе
відповідальність за недостовірність результатів випробувань.
2. Якщо дії, вказані в пункті 1 цієї статті, не завдали шкоди
споживачеві, громадянам, їхньому майну та навколишньому природному
середовищу, орган, винний у порушенні правил, сплачує до
державного бюджету України подвійну вартість виконаних робіт на
підставі рішення центрального органу виконавчої влади, що реалізує
державну політику у сфері технічного регулювання. При повторному
аналогічному порушенні правил сертифікації орган з сертифікації
продукції та випробувальна лабораторія (центр) позбавляються
акредитації в державній системі сертифікації.
Збитки (включаючи очікуваний і неодержаний прибуток), завдані
виготівником споживачам, їхньому майну, та шкода, заподіяна
навколишньому природному середовищу діями, вказаними в пункті 1
цієї статті, підлягають відшкодуванню за рахунок органу, що
проводив обов'язкову сертифікацію, в порядку, встановленому чинним
законодавством, і цей орган позбавляється акредитації в державній
системі сертифікації.
{ Статтю 21 виключено на підставі Закону N 543-IV ( 543-15 )
від 20.02.2003 }
{ Статтю 22 виключено на підставі Закону N 543-IV ( 543-15 )
від 20.02.2003 }
Розділ V
ФІНАНСУВАННЯ РОБІТ ІЗ СТАНДАРТИЗАЦІЇ, СТИМУЛЮВАННЯЗАСТОСУВАННЯ НАЦІОНАЛЬНИХ СТАНДАРТІВ
{ Статтю 23 виключено на підставі Закону N 543-IV ( 543-15 )
від 20.02.2003 }
{ Статтю 24 виключено на підставі Закону N 543-IV ( 543-15 )
від 20.02.2003 }
Розділ VI
МІЖНАРОДНІ ВІДНОСИНИ У СФЕРІ СТАНДАРТИЗАЦІЇТА СЕРТИФІКАЦІЇ
{ Статтю 25 виключено на підставі Закону N 543-IV ( 543-15 )
від 20.02.2003 }
{ Статтю 26 виключено на підставі Закону N 543-IV ( 543-15 )
від 20.02.2003 }
Розділ VII
ЗАКЛЮЧНІ ПОЛОЖЕННЯ
Стаття 27. Набуття чинності Декретом
Цей Декрет набуває чинності з дня опублікування.
{ Абзац другий статті 27 виключено на підставі Закону
N 124-VIII ( 124-19 ) від 15.01.2015 }
Прем'єр-міністр України Л.КУЧМА
Міністр Кабінету Міністрів України В.ПУСТОВОЙТЕНКО
м. Київ, 10 травня 1993 року
