У К А ЗПРЕЗИДІЇ ВЕРХОВНОЇ РАДИ УКРАЇНСЬКОЇ РСР
Про внесення доповнень і змін до Кодексу законівпро працю Української РСР
(Відомості ВВР, 1977 р., N 1 ст. 4)
Відповідно до Указу Президії Верховної Ради СРСР від 13 липня
1976 року "Про затвердження Положення про матеріальну
відповідальність робітників і службовців за шкоду, заподіяну
підприємству, установі, організації" (Відомості Верховної Ради
СРСР, 1976 р., N 29, ст. 427) Президія Верховної Ради Української
РСР п о с т а н о в л я є:
I. Внести до Кодексу законів про працю Української РСР
( 322-08 ) (Відомості Верховної Ради УРСР, 1971 р., додаток до N
50 ст. 375; 1973 р., N 40, ст. 343; 1975 р., N 24, ст. 296) такі
доповнення і зміни:
1. Доповнити Кодекс статтями 135-1, 135-2, 135-3 такого
змісту:
"С т а т т я 135-1. Письмові договори про повну матеріальнувідповідальність
Письмові договори про повну матеріальну відповідальність може
бути укладено підприємством, установою, організацією з
працівниками (що досягли вісімнадцятирічного віку), які займають
посади або виконують роботи, безпосередньо зв'язані із
зберіганням, обробкою, продажем (відпуском), перевезенням або
застосуванням у процесі виробництва переданих їм цінностей.
Перелік таких посад і робіт, а також типовий договір про повну
індивідуальну матеріальну відповідальність затверджуються в
порядку, який визначається Радою Міністрів СРСР.
С т а т т я 135-2. Колективна (бригадна) матеріальнавідповідальність
При спільному виконанні робітниками і службовцями окремих
видів робіт, зв'язаних із зберіганням, обробкою, продажем
(відпуском), перевезенням або застосуванням у процесі виробництва
переданих їм цінностей, коли неможливо розмежувати матеріальну
відповідальність кожного працівника і укласти з ним договір про
повну матеріальну відповідальність, може запроваджуватися
колективна (бригадна) матеріальна відповідальність.
Колективна (бригадна) матеріальна відповідальність
установлюється адміністрацією підприємства, установи, організації
за погодженням з фабричним, заводським, місцевим комітетом
профспілки. Письмовий договір про колективну (бригадну)
матеріальну відповідальність укладається між підприємством,
установою, організацією і всіма членами колективу (бригади).
Перелік робіт, при виконанні яких може запроваджуватися
колективна (бригадна) матеріальна відповідальність, умови її
застосування, а також типовий договір про колективну (бригадну)
матеріальну відповідальність затверджуються Державним комітетом
Ради Міністрів СРСР по праці і соціальних питаннях спільно з
ВЦРПС.
С т а т т я 135-3. Визначення розміру шкоди
Розмір заподіяної підприємству, установі, організації шкоди
визначається за фактичними втратами, на підставі даних
бухгалтерського обліку, виходячи з балансової вартості
(собівартості) матеріальних цінностей за вирахуванням зносу
згідно з установленими нормами.
При розкраданні, недостачі, умисному знищенні або умисному
зіпсутті матеріальних цінностей шкода визначається за державними
роздрібними цінами. При відсутності на даний вид матеріальних
цінностей роздрібних цін шкода визначається за цінами, обчисленими
в порядку, який встановлюється Державним комітетом цін Ради
Міністрів СРСР.
На підприємствах громадського харчування (на виробництві та в
буфетах) і в комісійній торгівлі розмір шкоди, заподіяної
розкраданням або недостачею продукції і товарів, визначається за
цінами, встановленими для продажу (реалізації) цієї продукції і
товарів.
Законодавством Союзу РСР може бути встановлено окремий
порядок визначення розміру шкоди, в тому числі у кратному
обчисленні, заподіяної підприємству, установі, організації,
розкраданням, недостачею або втратою окремих видів майна та інших
цінностей, у тих випадках, коли фактичний розмір шкоди перевищує
її номінальний розмір.
Розмір підлягаючої покриттю шкоди, заподіяної з вини кількох
працівників, визначається для кожного з них з урахуванням ступеня
вини, виду і межі матеріальної відповідальності".
2. Статті 131 і 134 викласти в такій редакції:
"С т а т т я 131. Обов'язки адміністрації та робітників іслужбовців по збереженню майна
Адміністрація підприємства, установи, організації зобов'язана
створити робітникам і службовцям умови, необхідні для нормальної
роботи і забезпечення повного збереження дорученого їм майна.
Робітники і службовці зобов'язані бережливо ставитися до
майна підприємства, установи, організації і вживати заходів до
запобігання шкоді".
"С т а т т я 134. Випадки повної матеріальноївідповідальності
Відповідно до законодавства Союзу РСР робітники і службовці
несуть матеріальну відповідальність у повному розмірі шкоди,
заподіяної з їх вини підприємству, установі, організації, у
випадках, коли:
1) між працівником і підприємством, установою, організацією
відповідно до статті 135-1 цього Кодексу укладено письмовий
договір про взяття на себе працівником повної матеріальної
відповідальності за незабезпечення цілості майна та інших
цінностей, переданих йому для зберігання або для інших цілей;
2) майно та інші цінності були одержані працівником під звіт
за разовою довіреністю або за іншими разовими документами;
3) шкоди завдано діями працівника, які мають ознаки діянь,
переслідуваних у кримінальному порядку;
4) шкоди завдано недостачею, умисним знищенням або умисним
зіпсуттям матеріалів, напівфабрикатів, виробів (продукції), в тому
числі при їх виготовленні, а також інструментів, вимірювальних
приладів, спеціального одягу та інших предметів, виданих
підприємством, установою, організацією працівникові в
користування;
5) відповідно до законодавства Союзу РСР на працівника
покладено повну матеріальну відповідальність за шкоду, заподіяну
підприємству, установі, організації при виконанні трудових
обов'язків;
6) шкоди завдано не при виконанні трудових обов'язків".
3. Статтю 130 доповнити частиною п'ятою такого змісту:
"Робітник чи службовець, який заподіяв шкоду, може
добровільно покрити її повністю або частково. За згодою
адміністрації підприємства, установи, організації працівник може
передати для покриття заподіяної шкоди рівноцінне майно або
поправити пошкоджене".
У зв'язку з цим із статті 137 Кодексу виключити частину
третю.
4. Пункти 1 і 2 статті 133 викласти в такій редакції:
"1) робітники і службовці - за зіпсуття або знищення через
недбалість матеріалів, напівфабрикатів, виробів (продукції), в
тому числі при їх виготовленні, - у розмірі заподіяної з їх вини
шкоди, але не більше двох третин свого середнього місячного
заробітку. В такому ж розмірі робітники і службовці несуть
матеріальну відповідальність за зіпсуття або знищення через
недбалість інструментів, вимірювальних приладів, спеціального
одягу та інших предметів, виданих підприємством, установою,
організацією працівникові в користування;
2) керівники підприємств, установ, організацій та їх
заступники, а також керівники структурних підрозділів на
підприємствах, в установах, організаціях та їх заступники - у
розмірі заподіяної з їх вини шкоди, але не більше свого середнього
місячного заробітку, якщо шкоду підприємству, установі,
організації заподіяно зайвими грошовими виплатами, неправильною
постановкою обліку і зберігання матеріальних чи грошових
цінностей, невжиттям необхідних заходів до запобігання простоям,
випускові недоброякісної продукції, розкраданню, знищенню і
зіпсуттю матеріальних чи грошових цінностей".
5. Статтю 136 після частини третьої доповнити частинами
четвертою і п'ятою такого змісту:
"Шкода, заподіяна підприємству, установі, організації з вини
керівників та їх заступників, покривається ними за розпорядженням
вищестоящого в порядку підлеглості органу з додержанням правил
цієї статті.
Стягнення з керівників підприємств, установ, організацій та
їх заступників матеріальної шкоди в судовому порядку провадиться
за позовом вищестоящого в порядку підлеглості органу або за
заявою прокурора".
У зв'язку з цим частину четверту цієї статті в попередній
редакції вважати частиною шостою.
6. Статтю 232 доповнити частиною третьою такого змісту:
"Встановлені частиною другою цієї статті строки
застосовуються і при зверненні в суд вищестоящого в порядку
підлеглості органу або прокурора".
7. Статтю 238 після слів "рішення суду" доповнити словами "чи
вищестоящого в порядку підлеглості органу".
II. Ввести цей Указ в дію з 1 січня 1977 року.
III. Указ внести на затвердження Верховної Ради Української
РСР.
Голова ПрезидіїВерховної Ради Української РСР О.ВАТЧЕНКО
Секретар ПрезидіїВерховної Ради Української РСР Я.КОЛОТУХА
м. Київ, 24 грудня 1976 р.N 1616-IX
