У К А ЗПРЕЗИДІЇ ВЕРХОВНОЇ РАДИ СРСР
N 311-09 від 24.09.74
Про умови праці тимчасових робітників і службовців
( Із змінами, внесеними згідно з Указом ПрезидіїВерховної Ради СРСР
N 8723-10 ( v8723400-83 ) від 26.01.83
Висновком Комітету Конституційного НаглядуN 20 (2-22 ) ( v0020400-91 ) від 04.04.91 )
У зв'язку з Основами законодавства Союзу РСР і союзних
республік про працю Президія Верховної Ради СРСР
п о с т а н о в л я є:
1. Тимчасовими робітниками і службовцями вважаються робітники
і службовці, прийняті на роботу на строк до двох місяців, а для
заміщення тимчасово відсутніх працівників, за якими зберігається
їх місце роботи (посада), - до чотирьох місяців.
2. На тимчасових робітників і службовців поширюється дія
законодавства Союзу РСР і союзних республік про працю з винятками,
встановленими цим Указом.
3. Осіб, яких приймають на роботу тимчасовими робітниками і
службовцями, має бути попереджено про це при укладенні трудового
договору. В наказі (розпорядженні) про прийняття на роботу
зазначається, що даний працівник приймається на тимчасову роботу,
або зазначається строк його роботи.
4. При прийманні на роботу тимчасовими робітниками і
службовцями випробування з метою перевірки відповідності робітника
або службовця доручуваній йому роботі не встановлюється.
5. Тимчасові робітники і службовці мають право розірвати
трудовий договір, попередивши про це адміністрацію письмово за три
дні.
6. Трудовий договір з тимчасовими робітниками і службовцями
може бути розірвано з ініціативи адміністрації на підставах,
передбачених законодавством Союзу РСР і союзних республік про
працю (крім підстав, передбачених у пункті 5 статті 17 Основ
законодавства Союзу РСР і союзних республік про працю), а також у
випадках: а) припинення роботи на підприємстві, в установі, організації
на строк більше одного тижня з причин виробничого характеру, а
також скорочення роботи в них; б) нез'явлення на роботу протягом більше двох тижнів підряд
внаслідок тимчасової непрацездатності. В разі втрати працездатності внаслідок трудового каліцтва або
професійного захворювання, а також коли законодавством Союзу РСР
встановлено триваліший строк збереження місця роботи (посади) при
певному захворюванні, за тимчасовими робітниками і службовцями
місце роботи (посада) зберігається до відновлення працездатності
або встановлення інвалідності, але не більш як до закінчення
строку роботи за договором; в) невиконання робітником або службовцем без поважних причин
обов'язків, покладених на нього трудовим договором чи правилами
внутрішнього трудового розпорядку.
7. Тимчасовим робітникам і службовцям вихідна допомога
виплачується у випадках, передбачених статтею 19 Основ
законодавства Союзу РСР і союзних республік про працю, а також у
разі розірвання трудового договору на підставах, передбачених у
пункті "а" статті 6 цього Указу. Вихідна допомога тимчасовим робітникам і службовцям
виплачується в розмірі триденного середнього заробітку, а в разі
призову або вступу на військову службу - в розмірі двотижневого
середнього заробітку.
8. Тимчасовому робітникові або службовцеві, незаконно
звільненому з роботи, виплачується за рішенням чи постановою
органу по розгляду трудових спорів середній заробіток за час
вимушеного прогулу з дня звільнення до поновлення на роботі чи
закінчення строку роботи за договором, але не більш як за три
місяці. У таких же межах виплачується середній заробіток за час
вимушеного прогулу чи різниця в заробітній платі за час виконання
нижчеоплачуваної роботи робітникові або службовцеві, незаконно
переведеному на іншу роботу.
9. Тимчасових робітників і службовців, які уклали трудовий
договір на строк не більше шести днів, може бути в межах цього
строку залучено до роботи у вихідні дні без дозволу
профспілкового комітету підприємства, установи, організації, а
також до роботи в святкові дні. За роботу в ці дні інші дні
відпочинку не надаються, а оплата праці провадиться в одинарному
розмірі. ( Пункт 9 із змінами, внесеними згідно з Указом Президії
Верховної Ради СРСР N 8723-10 ( v8723400-83 ) від 26.01.83 )
10. ( Частина перша статті 10 втратила чинність як така, що
не відповідає Конституції СРСР на підставі Висновку Комітету
Конституційного Нагляду N 20 (2-22 ) ( v0020400-91 ) від
04.04.91 ) Тимчасові робітники і службовці правом на відпустку
або на заміну її грошовою компенсацією не користуються. Забезпечення зазначених робітників і службовців допомогою у
зв'язку з тимчасовою непрацездатністю встановлюється в порядку,
який визначається Радою Міністрів СРСР.
11. Трудовий договір з тимчасовими робітниками і службовцями
вважається продовженим на невизначений строк і на них не
поширюється дія цього Указу в таких випадках: а) коли тимчасовий робітник або службовець пропрацював
відповідно зверх строків, зазначених у статті 1 цього Указу, і ні
одна з сторін не зажадала припинення трудових відносин; б) коли звільненого тимчасового робітника або службовця знову
прийнято на роботу на те саме підприємство, в установу,
організацію після перерви, яка не перевищує одного тижня, якщо при
цьому строк його роботи до і після перерви загалом відповідно
перевищує два або чотири місяці. В зазначених випадках робітники або службовці не вважаються
тимчасовими з дня першого укладення трудового договору.
12. Визнати такою, що втратила чинність, Постанову ЦВК і РНК
СРСР від 14 січня 1927 року "Про умови праці тимчасових робітників
і службовців" (33 СРСР, 1927 р., N 9, ст. 80) із змінами (33 СРСР,
1927 р., N 25, ст. 272; 1929 р., N 23, ст. 196; 1930 р., N 23,
ст. 252, пункт 6 розділу III).
Голова Президії Верховної Ради СРСР М.ПІДГОРНИЙ
Секретар Президії Верховної Ради СРСР М.ГЕОРГАДЗЕ
Москва, Кремль. 24 вересня 1974 р.N 311-IX.
