З А К О Н У К Р А Ї Н И
Про внесення змін і доповнень до Кодексу прошлюб та сім'ю України
( Відомості Верховної Ради України (ВВР), 1996, N 7, ст. 26 )
Верховна Рада України п о с т а н о в л я є:
Внести до Кодексу про шлюб та сім'ю України ( 2006-07 )
(Відомості Верховної Ради УРСР, 1969 р., N 26, ст.204; 1971 р., N
20, ст.141; 1980 р., N 38, ст.754; 1985 р., N 11, ст.206; 1987 р.,
N 8, ст.149; 1991 р., N 9, ст.89; Відомості Верховної Ради
України, 1992 р., N 36, ст.528) такі зміни і доповнення:
1. Частину першу статті 33 викласти в такій редакції:
"Розмір аліментів, що стягуються на користь одного з
подружжя, який є непрацездатним і потребує матеріальної допомоги,
визначається судом у частковому відношенні до заробітку (доходу),
включаючи вартість натуральних видач, з урахуванням матеріального
і сімейного становища обох сторін, а також можливості одержання
утримання від дітей. При цьому можливість одержання утримання від
дітей для одного з подружжя, який є непрацездатним і потребує
матеріальної допомоги, не звільняє другого з подружжя від сплати
аліментів". 2. У частині першій статті 82 слова і цифри "але не менше 25
процентів мінімальної заробітної плати на місяць" замінити
словами і цифрами "але не менше 1/2 неоподатковуваного мінімуму
доходів громадян".
3. У статті 89:
назву статті після слів "розмір аліментів на" доповнити
словом "непрацездатних"; у частині першій слова "в твердій грошовій сумі" замінити
словами "у частковому відношенні до заробітку (доходу)"; частину другу доповнити словами і цифрами "і не може бути
меншим 1/2 неоподатковуваного мінімуму доходу громадян на кожну
дитину".
4. У статті 90: у частині першій слова "у твердій грошовій сумі" замінити
словами "у частковому відношенні до заробітку (доходу)"; частину другу доповнити реченням такого змісту: "При цьому
сукупний розмір аліментів, що підлягають стягненню з повнолітніх
дітей, не може бути меншим 1/2 неоподатковуваного мінімуму доходу
громадян". 5. У частині п'ятій статті 92 цифри і слово "50 процентів"
замінити словом "половину". 6. У частині першій статті 97 слова "в твердій грошовій сумі"
замінити словами "у частковому відношенні до заробітку (доходу)".
7. Статтю 101 викласти в такій редакції: "Стаття 101. Поняття усиновлення (удочеріння)
Усиновлення (удочеріння) є оформлене спеціальним юридичним
актом прийняття в сім'ю неповнолітньої дитини на правах сина чи
дочки".
8. Доповнити Кодекс статтею 101-1 такого змісту:
"Стаття 101-1. Особи, які можуть бути усиновлені
Усиновлення допускається щодо дітей та виключно в їх
інтересах. Діти, від яких відмовилися батьки в пологовому будинку,
можуть бути усиновлені за наявності письмової згоди батьків на
усиновлення після досягнення ними двомісячного віку".
9. Статтю 102 викласти в такій редакції:
"Стаття 102. Органи, що приймають рішення про усиновлення
Усиновлення дітей провадиться за заявою особи, яка бажає
усиновити дитину, у судовому порядку. Присутність усиновителів при прийнятті рішення про
усиновлення є обов'язковою".
10. Доповнити Кодекс ( 2006-07 ) статтями 102-1, 102-2, 102-3
такого змісту:
"Стаття 102-1. Централізований облік дітей-сиріт і дітей, якізалишилися без опіки (піклування) батьків
Керівники закладів, у яких перебувають, утримуються або
виховуються діти, зобов'язані в тижневий термін з дня, коли їм
стало відомо, що дитина залишилася без опіки (піклування)
батьків, повідомити про це відділи та управління районних,
районних у містах Києві і Севастополі державних адміністрацій,
виконавчих комітетів міських чи районних у містах Рад, на які
покладається безпосереднє ведення справ по опіці і піклуванню. Відділи та управління районних, районних у містах Києві і
Севастополі державних адміністрацій, виконавчих комітетів міських
або районних у містах Рад, на які покладається безпосереднє
ведення справ по опіці і піклуванню, у місячний термін з дня
надходження інформації щодо зазначених дітей та в разі
неможливості їх усиновлення, передачі під опіку (піклування) чи
на виховання в сім'ї громадян України надсилають дані про них до
Уряду Автономної Республіки Крим, обласних, Київської і
Севастопольської міських державних адміністрацій. Уряд Автономної Республіки Крим, обласні, Київська і
Севастопольська міські державні адміністрації у місячний термін з
дня надходження інформації та в разі неможливості усиновлення
дітей, передачі їх під опіку (піклування) чи на виховання в сім'ї
громадян України на території даної або будь-якої іншої області
України зобов'язані передати цю інформацію до Центру по
усиновленню дітей при Міністерстві освіти України для
централізованого обліку. За невиконання вимог, передбачених частинами першою, другою і
третьою цієї статті, надання недостовірних даних, а також за дії,
пов'язані з приховуванням дитини від усиновлення, передачі під
опіку (піклування) чи на виховання в сім'ї громадян України,
керівники закладів, в яких перебувають, утримуються або
виховуються діти, посадові особи відповідних органів державної
виконавчої влади Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва
і Севастополя та органів місцевого самоврядування несуть
відповідальність згідно з чинним законодавством України.
Стаття 102-2. Облік дітей, які можуть бути усиновлені, таоблік осіб, які бажають усиновити дитину
Облік дітей, які можуть бути усиновлені, а також облік осіб,
які бажають усиновити дитину, ведеться відділами та управліннями
районних, районних у містах Києві і Севастополі державних
адміністрацій, виконавчих комітетів міських, районних у містах
Рад, на які покладається безпосереднє ведення справ по опіці і
піклуванню, Міністерством освіти Автономної Республіки Крим,
управліннями освіти обласних, Київської і Севастопольської міських
державних адміністрацій, а також Центром по усиновленню дітей при
Міністерстві освіти України в порядку, встановленому Кабінетом
Міністрів України. Облік іноземних громадян, які бажають усиновити дітей,
ведеться виключно Центром по усиновленню дітей при Міністерстві
освіти України.
Стаття 102-3. Недопустимість посередницької комерційноїдіяльності щодо усиновлення дітей
Посередницька комерційна діяльність щодо усиновлення дітей,
передачі їх під опіку (піклування) чи на виховання в сім'ї
громадян України або громадян інших держав забороняється".
11. Статтю 103 викласти в такій редакції:
"Стаття 103. Усиновителі
Усиновителем може бути кожний повнолітній дієздатний
громадянин. Між усиновителем і усиновленою дитиною повинна бути
різниця у віці не менше 15 років. За наявності поважних причин цю
різницю може бути скорочено під час розгляду заяви про
усиновлення. У разі усиновлення дітей родичами різниця у віці між
усиновителями та усиновленими до уваги не береться. Не можуть бути усиновителями: 1) особи, позбавлені батьківських прав; 2) особи, які подали завідомо неправдиві документи щодо
усиновлення; 3) особи, які бажають оформити усиновлення з метою отримання
матеріальної чи іншої вигоди; 4) особи, які були усиновителями, якщо з їх вини усиновлення
було скасовано або визнано недійсним; 5) особи, які перебувають на обліку у психоневрологічних та
наркологічних диспансерах або лікуються в зазначених установах; 6) особи, які на час усиновлення не мають постійного
заробітку або інших установлених законом видів доходу".
12. Доповнити Кодекс ( 2006-07 ) статтею 103-1 такого змісту:
"Стаття 103-1. Особи, які мають переважне правона усиновлення
За наявності кількох осіб, які бажають усиновити одну й ту ж
дитину, переважне право надається: 1) родичам незалежно від місця їх проживання; 2) громадянам України; 3) особам, у сім'ї яких проживає дитина, яка усиновлюється; 4) особам, які усиновлюють двох або більше дітей (сестер,
братів), не розриваючи родинних зв'язків".
13. Статті 105 і 106 викласти в такій редакції:
"Стаття 105. Згода батьків на усиновлення їх дітей
Для усиновлення дитини необхідна письмова згода батьків.
Згода батьків повинна бути свідомою, непримусовою, без отримання
будь-якої винагороди, засвідчена державним нотаріусом або
адміністрацією державного дитячого закладу, в якому перебуває,
утримується чи виховується дитина. Батьки можуть дати згоду на усиновлення лише після народження
дитини.
Стаття 106. Усиновлення без згоди батьків
Усиновлення може бути проведено без згоди батьків, якщо: 1) батьки невідомі; 2) батьків позбавлено батьківських прав; 3) батьків визнано недієздатними або безвісно відсутніми; 4) батьки понад 6 місяців не проживають разом з дитиною і без
поважних причин не беруть участі в її вихованні та утриманні, не
виявляють щодо дитини батьківської уваги і турботи".
14. Частину першу статті 110 після слова "необхідна"
доповнити словами "засвідчена державним нотаріусом".
15. У статті 111:
частину першу після слів "про усиновлення" доповнити словами
"громадянами України, а також іноземними громадянами, які
перебувають у шлюбі з громадянами України";
доповнити статтю частиною другою такого змісту:
"Заява про усиновлення дітей-сиріт, які проживають на
території України, іноземними громадянами подається до Центру по
усиновленню дітей при Міністерстві освіти України".
16. Статтю 112 доповнити частиною п'ятою такого змісту:
"Таємниця усиновлення не поширюється на випадки усиновлення
дітей іноземними громадянами".
17. Статтю 113 викласти в такій редакції:
"Усиновлення настає з часу набрання чинності рішенням суду
про усиновлення".
18. Доповнити Кодекс статтею 113-1 такого змісту:
"Стаття 113-1. Порядок передачі дітей на усиновлення таздійснення контролю за умовами їх проживання
і виховання
Порядок передачі дітей на усиновлення, а також здійснення
контролю за умовами їх проживання і виховання в сім'ях
усиновителів встановлюється Кабінетом Міністрів України".
19. У статті 124:
назву статті викласти в такій редакції:
"Стаття 124. Скасування усиновлення після досягненняусиновленим повноліття";
доповнити статтю частиною другою такого змісту:
"Скасування усиновлення після досягнення усиновленим
повноліття допускається, якщо діяння усиновленого (усиновителя)
загрожують життю або здоров'ю усиновителя (усиновленого), другому
з подружжя або їх дітям".
20. У статті 199:
у назві статті друге речення виключити;
у частинах першій і другій слова "Міністерства освіти
України" замінити словами "Центру по усиновленню дітей при
Міністерстві освіти України";
частини третю і четверту виключити.
21. Доповнити Кодекс ( 2006-07 ) статтями 199-1, 199-2,
199-3, 199-4, 199-5 такого змісту:
"Стаття 199-1. Усиновлення дітей, які є громадянами України,іноземними громадянами на території України
Усиновлення дітей, які є громадянами України, іноземними
громадянами на території України провадиться відповідно до глави
14 цього Кодексу у випадках, коли були вичерпані всі можливості
щодо усиновлення, взяття під опіку (піклування) чи на виховання
цих дітей в сім'ї громадян України та коли ці діти перебувають на
обліку в Центрі по усиновленню дітей при Міністерстві освіти
України не менше одного року з дня взяття їх на облік. У разі коли
іноземні громадяни перебувають у родинних стосунках з дітьми або у
випадках захворювання дитини на хворобу, передбачену переліком,
затвердженим Міністерством охорони здоров'я України, усиновлення
провадиться без дотримання строків перебування на централізованому
обліку дітей. Усиновлення дітей, які є громадянами України,
іноземними громадянами на території України дозволяється за умови
одержання дозволу Центру по усиновленню дітей при Міністерстві
освіти України. Діти, які є громадянами України, можуть бути усиновлені
громадянами інших держав у випадках, коли відповідно до
законодавства держави усиновителя їм будуть забезпечені всі права
в обсязі не меншому, ніж передбачено законодавством України, а
також коли їм будуть забезпечені гарантії і норми, встановлені
щодо усиновлення законами країни усиновителя. За усиновленими дітьми зберігається громадянство України до
досягнення ними 18-річного віку.
Стаття 199-2. Усиновлення дітей іноземними громадянами, якіперебувають у шлюбі з громадянами України на
території України
Усиновлення дітей іноземними громадянами, які перебувають у
шлюбі з громадянами України на території України, провадиться
відповідно до глави 14 цього Кодексу в порядку, передбаченому для
громадян України.
Стаття 199-3. Усиновлення дітей, які є іноземними громадянамиабо особами без громадянства, на території
України громадянами інших держав
Усиновлення дітей-сиріт і дітей, які залишилися без опіки
(піклування) батьків і які є іноземними громадянами або особами
без громадянства, на території України громадянами інших держав
провадиться відповідно до законодавства України, якщо інше не
передбачено міжнародними договорами України.
Стаття 199-4. Переважне право серед інших іноземнихгромадян на усиновлення дітей
Переважне право серед інших іноземних громадян на усиновлення
дітей, які є громадянами України і проживають на території
України, мають іноземні громадяни країн, які уклали міжнародні
договори з Україною про усиновлення дітей-сиріт. Укладання
договорів провадиться відповідно до положень Конвенції ООН про
права дитини ( 995_021 ) та законодавства України.
Стаття 199-5. Нагляд за станом утримання та вихованнядітей, усиновлених іноземними громадянами
Нагляд за межами України за станом утримання та виховання
дітей, усиновлених іноземними громадянами, здійснюється за
дорученням Міністерства закордонних справ України відповідною
консульською установою, в якій діти перебувають на обліку до
досягнення ними 18-річного віку, в порядку, встановленому
Кабінетом Міністрів України".
Президент України Л.КУЧМА
м. Київ, 30 січня 1996 рокуN 11/96-ВР
