{У тексті Закону слова "Державний комітет України у справах сім’ї та молоді" в усіх відмінках замінено словами "уповноважений центральний орган виконавчої влади у справах сім’ї та молоді" у відповідних відмінках згідно із Законом № 673-IV від 03.04.2003}

{У тексті Закону (крім статей 6 і 10) слово "неповнолітні" в усіх відмінках замінено словом "діти" у відповідному відмінку згідно із Законом № 609-V від 07.02.2007}

{У тексті Закону слова "спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади у справах сім’ї, дітей та молоді, уповноважений орган влади Автономної Республіки Крим у справах сім’ї, дітей та молоді" в усіх відмінках замінено словами "центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері усиновлення та захисту прав дітей, орган виконавчої влади Автономної Республіки Крим у сфері сім’ї та дітей" у відповідному відмінку згідно із Законом № 5462-VI від 16.10.2012}

{У тексті Закону слова "засоби масової інформації" в усіх відмінках і числах замінено словом "медіа" згідно із Законом № 2849-IX від 13.12.2022}

Виходячи з Конституції України та Конвенції ООН про права дитини цей Закон визначає правові основи діяльності органів і служб у справах дітей та спеціальних установ для дітей, на які покладається здійснення соціального захисту і профілактики правопорушень серед осіб, які не досягли вісімнадцятирічного віку.

Розділ I
ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ

Стаття 1. Органи і служби у справах дітей, спеціальні установи та заклади, які здійснюють соціальний захист дітей, захист прав дитини і профілактику правопорушень

Здійснення діяльності із соціального захисту дітей, захисту прав дитини і профілактики правопорушень покладається в межах визначеної компетенції на:

центральні органи виконавчої влади, що забезпечують формування та реалізують державну політику у сфері соціальної політики, соціального захисту населення, з питань сім’ї та дітей, оздоровлення та відпочинку дітей, запобігання та протидії домашньому насильству;

центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері усиновлення та захисту прав дитини;

орган виконавчої влади Автономної Республіки Крим у сфері сім’ї та дітей, служби у справах дітей обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій, районних, районних у містах Києві та Севастополі державних адміністрацій, міських, селищних, сільських рад;

органи опіки та піклування в частині здійснення повноважень та заходів у сфері захисту прав дитини;

органи управління у сфері освіти, заклади освіти, установи та організації системи освіти;

органи охорони здоров’я, установи та заклади охорони здоров’я;

органи соціального захисту населення, установи та заклади соціального захисту;

територіальні органи центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері соціального захисту населення з питань надання соціальних послуг, соціальної підтримки сім’ї, оздоровлення та відпочинку дітей;

уповноважені підрозділи органів Національної поліції України;

приймальники-розподільники для дітей органів Національної поліції України;

суди;

прокуратуру;

центри з надання безоплатної вторинної правової допомоги;

уповноважені органи з питань пробації;

спеціальні виховні установи Державної кримінально-виконавчої служби України;

притулки для дітей;

центри соціально-психологічної реабілітації дітей;

центри соціальної підтримки дітей та сімей;

центри медико-соціальної реабілітації дітей закладів охорони здоров’я;

школи соціальної реабілітації та професійні училища соціальної реабілітації органів управління у сфері освіти;

соціально-реабілітаційні центри (дитячі містечка);

центри соціальних служб.

У забезпеченні соціального захисту дітей, захисту прав дитини беруть участь у межах своєї компетенції інші органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування, підприємства, установи та організації незалежно від форми власності, громадяни України.

Під соціальним захистом дітей та захистом прав дитини у цьому Законі розуміється комплекс заходів, рішень і дій суб’єктів, зазначених у частинах першій і другій цієї статті, із забезпечення дитини соціальними, освітніми, медичними, правовими та іншими послугами, забезпечення найкращих інтересів дитини, дотримання прав дитини, визначених Конституцією України, Конвенцією ООН про права дитини та законодавством України.

{Стаття 1 із змінами, внесеними згідно із Законами № 312-XIV від 11.12.98, № 864-XIV від 08.07.99, № 673-IV від 03.04.2003, № 2377-IV від 20.01.2005, № 609-V від 07.02.2007, № 1254-VI від 14.04.2009, № 5462-VI від 16.10.2012, № 901-VIII від 23.12.2015; в редакції Закону № 2541-IX від 30.08.2022}

Стаття 2. Основні принципи діяльності органів і служб у справах дітей, спеціальних установ та закладів, які здійснюють соціальний захист дітей, захист прав дитини

{Назва статті 2 в редакції Законів № 609-V від 07.02.2007, № 2541-IX від 30.08.2022}

Діяльність органів і служб у справах дітей, спеціальних установ та закладів, які здійснюють соціальний захист дітей, захист прав дитини, здійснюється на принципах:

{Абзац перший статті 2 із змінами, внесеними згідно із Законом № 609-V від 07.02.2007; в редакції Закону № 2541-IX від 30.08.2022}

законності;

застосування переважно методів виховання і переконання, що передбачають вжиття примусових заходів лише після вичерпання всіх інших заходів впливу на поведінку дітей;

гласності, тобто систематичного інформування про стан справ щодо захисту прав дитини, роботу центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері усиновлення та захисту прав дитини, органу виконавчої влади Автономної Республіки Крим у сфері сім’ї та дітей, служб у справах дітей, спеціальних установ, закладів соціального захисту для дітей і закладів, які здійснюють захист прав дитини, у відкритій державній статистичній інформації, засобах масової інформації;

{Абзац четвертий статті 2 в редакції Законів № 864-XIV від 08.07.99, № 609-V від 07.02.2007; із змінами, внесеними згідно із Законом № 5462-VI від 16.10.2012; в редакції Закону № 2541-IX від 30.08.2022}

збереження конфіденційності інформації про дітей, які вчинили правопорушення і до яких застосовувалися заходи індивідуальної профілактики;

{Абзац п’ятий статті 2 із змінами, внесеними згідно із Законом № 1170-VII від 27.03.2014}

неприпустимості приниження честі і гідності дітей, жорстокого поводження з ними.

Стаття 3. Профілактика правопорушень серед дітей

Під профілактикою правопорушень серед дітей слід розуміти діяльність органів і служб у справах дітей, спеціальних установ для дітей, спрямовану на виявлення та усунення причин і умов, що сприяють вчиненню дітьми правопорушень, а також позитивний вплив на поведінку окремих дітей на території України, в її окремому регіоні, в сім’ї, на підприємстві, в установі чи організації незалежно від форм власності, за місцем проживання.

Розділ II
ОРГАНИ І СЛУЖБИ У СПРАВАХ ДІТЕЙ

Кабінет Міністрів України відповідно до своїх повноважень забезпечує загальне регулювання діяльності у сфері захисту прав дитини.

Центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері усиновлення та захисту прав дитини, є Державна служба України у справах дітей.

Державна служба України у справах дітей є центральним органом виконавчої влади із спеціальним статусом, на який покладається здійснення повноважень з попередження, виявлення, припинення випадків порушення прав дитини, повноважень компетентного органу з питань усиновлення, координація діяльності центральних органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування, служб у справах дітей, інших органів у справах дітей з питань усиновлення та захисту прав дитини, виконання Конвенції ООН про права дитини.

Державна служба України у справах дітей:

забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері захисту прав дітей та усиновлення;

здійснює нормативно-правове та організаційно-методичне забезпечення діяльності органів опіки та піклування стосовно дітей, служб у справах дітей, інших органів у справах дітей з питань усиновлення та захисту прав дитини, щодо здійснення опіки та піклування, забезпечення прав та інтересів малолітніх і неповнолітніх дітей;

координує діяльність центральних органів виконавчої влади з питань захисту прав дитини, здійснює експертизу проектів нормативно-правових актів на відповідність положенням Конвенції ООН про права дитини;

здійснює у встановленому порядку координацію співробітництва центральних органів виконавчої влади з Дитячим фондом ООН (ЮНІСЕФ), координує виконання в Україні програм, що підтримуються ЮНІСЕФ;

забезпечує у встановленому порядку діяльність консультативних, дорадчих органів, утворених Кабінетом Міністрів України, з питань реалізації державної політики у сфері захисту прав дитини;

забезпечує взаємодію центральних та місцевих органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування, закладів, підприємств, установ та організацій, громадських організацій та об’єднань з питань забезпечення прав та інтересів малолітніх і неповнолітніх дітей;

забезпечує безпосередню взаємодію з дипломатичними установами України за кордоном та закордонними дипломатичними представництвами в Україні з питань забезпечення прав та найкращих інтересів дітей - громадян України за кордоном, у тому числі щодо їх повернення в Україну, усиновлення;

здійснює аналіз ефективності реалізації заходів із забезпечення найкращих інтересів дитини, моніторинг та оцінювання результатів дотримання та захисту прав дитини, реалізації державної політики у сфері усиновлення та захисту прав дитини;

забезпечує розроблення та організацію реалізації програм з поліпшення становища дітей, бере участь та ініціює розроблення та реалізацію програм щодо підтримки сімей з дітьми;

здійснює з питань, що належать до її компетенції, координацію та методологічне забезпечення діяльності центральних та місцевих органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування щодо захисту прав дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, осіб із їх числа;

здійснює методичне забезпечення діяльності та контроль за додержанням вимог законодавства щодо усиновлення дітей громадянами України та іноземцями, передання дітей під опіку, піклування, влаштування дітей у прийомні сім’ї, дитячі будинки сімейного типу, вилучення або вибуття дітей із сімейних форм виховання;

забезпечує здійснення діяльності з питань усиновлення, у тому числі веде централізований облік дітей-сиріт і дітей, позбавлених батьківського піклування, у тому числі дітей, які можуть бути усиновлені, а також облік іноземців та громадян України, які проживають за межами України, - кандидатів в усиновлювачі та дітей, усиновлених ними;

забезпечує функціонування банку даних про дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, сім’ї кандидатів в усиновлювачі, опікуни, піклувальники, прийомні батьки, батьки-вихователі у порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері усиновлення та захисту прав дітей;

здійснює контроль за додержанням органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами та організаціями незалежно від форми власності вимог законодавства щодо захисту прав дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, встановлення опіки та піклування над дітьми, їх влаштування у сімейні форми виховання та усиновлення;

проводить роботу з цивільно-правового захисту дітей, їхніх законних представників, надає методичну допомогу у забезпеченні надання органами місцевого самоврядування правової допомоги дітям-сиротам та дітям, позбавленим батьківського піклування, особам, які бажають створити сімейні форми виховання, усиновити дитину;

здійснює контроль і координацію діяльності служб у справах дітей;

організовує роботу з підвищення рівня професійної компетентності працівників служб у справах дітей;

забезпечує складання та ведення державної статистики щодо дітей відповідно до законодавства України та міжнародних стандартів.

Орган виконавчої влади Автономної Республіки Крим у сфері сім’ї та дітей, служби у справах дітей обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій:

забезпечують у межах своїх повноважень реалізацію в області, містах Києві та Севастополі державної політики щодо захисту прав і законних інтересів дітей;

здійснюють з питань, що належать до їхньої компетенції, координацію та методологічне забезпечення діяльності місцевих органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування, територіальних органів центральних органів виконавчої влади щодо захисту прав дитини, у тому числі дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, осіб із їх числа, а також забезпечення додержання законодавства щодо встановлення опіки і піклування над дітьми-сиротами та дітьми, позбавленими батьківського піклування, їх усиновлення громадянами України та іноземцями, влаштування у прийомні сім’ї, дитячі будинки сімейного типу, застосування інших передбачених законодавством форм влаштування дітей;

здійснюють контроль за додержанням органами виконавчої влади вимог законодавства щодо захисту прав дитини, у тому числі дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування;

здійснюють контроль за станом виконання органами місцевого самоврядування делегованих повноважень у сфері захисту прав дитини;

здійснюють моніторинг забезпечення дотримання прав дітей;

сприяють створенню закладів, що здійснюють захист прав дитини;

реалізують програми з попередження, запобігання, профілактики порушення прав дитини;

забезпечують у межах, визначених законодавством, здійснення діяльності з усиновлення, у тому числі ведуть регіональний облік дітей-сиріт і дітей, позбавлених батьківського піклування, у тому числі дітей, які можуть бути усиновлені;

надають кандидатам в усиновлювачі, опікуни, піклувальники, прийомні батьки, батьки-вихователі інформацію про дітей, які перебувають на регіональному обліку;

здійснюють контроль за умовами утримання і виховання дітей у закладах з цілодобовим перебуванням, патронатних сім’ях, дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, у сім’ях опікунів, піклувальників, дитячих будинках сімейного типу та прийомних сім’ях;

забезпечують складання статистичної звітності щодо дітей у регіоні;

здійснюють у межах компетенції координацію діяльності служб у справах дітей районних, районних у містах Києві та Севастополі державних адміністрацій, міських, селищних, сільських рад, надають їм практичну і методичну допомогу, узагальнюють і поширюють кращий досвід роботи із захисту прав дитини;

організовують проведення навчання та підвищення рівня професійної компетенції працівників служб у справах дітей районних, районних у містах Києві та Севастополі державних адміністрацій, міських, селищних, сільських рад;

розробляють і здійснюють самостійно або спільно з відповідними органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами та організаціями всіх форм власності, громадськими об’єднаннями та організаціями програми та заходи щодо захисту прав, свобод і законних інтересів дітей;

аналізують у межах повноважень стан роботи щодо захисту прав дитини та вживають заходів для усунення недоліків і відновлення прав дитини;

забезпечують надання консультацій та роз’яснень дітям, їхнім батькам чи іншим законним представникам з питань захисту прав дитини;

надають у межах своїх повноважень місцевим органам виконавчої влади, органам місцевого самоврядування, підприємствам, установам та організаціям усіх форм власності, громадським організаціям, громадянам практичну, методичну та консультаційну допомогу у вирішенні питань щодо захисту прав дитини;

надають організаційну і методичну допомогу притулкам для дітей, центрам соціально-психологічної реабілітації дітей, центрам соціальної підтримки дітей та сімей, малим груповим будинкам, що діють на території області, міст Києва та Севастополя, здійснюють безпосередній контроль за діяльністю підпорядкованих закладів;

здійснюють в межах компетенції контроль ведення єдиного банку даних про дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, сім’ї кандидатів в усиновлювачі, опікуни, піклувальники, прийомні батьки, батьки-вихователі у порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері усиновлення та захисту прав дітей;

проводять інформаційно-роз’яснювальну роботу з питань, що належать до їхньої компетенції;

вживають заходів до усунення порушень законодавства з питань захисту прав дитини.

Служби у справах дітей районних державних адміністрацій:

забезпечують реалізацію на території району державної політики з питань захисту прав дитини та виконання територіальними громадами делегованих повноважень територіальних громад з питань захисту прав дитини;

здійснюють координацію діяльності служб у справах дітей територіальних громад, які діють на території району, надають їм організаційно-методичну та практичну допомогу, контролюють виконання делегованих повноважень у сфері захисту прав дитини;

перевіряють інформацію про порушення прав дітей шляхом їх відвідування за місцем проживання (перебування), навчання, роботи;

здійснюють аналіз прийнятих органами опіки та піклування, службами у справах дітей територіальних громад рішень стосовно дітей;

здійснюють контроль за своєчасністю надання дітям статусу дитини-сироти, дитини, позбавленої батьківського піклування, за забезпеченням права таких дітей на виховання у сім’ї, за додержанням вимог законодавства при усиновленні та переданні дитини під опіку чи піклування, влаштуванні у дитячі будинки сімейного типу, прийомні сім’ї;

здійснюють контроль за умовами виховання дітей, які перебувають у закладах для дітей з цілодобовим перебуванням;

забезпечують надання консультацій та роз’яснень дітям, їхнім батькам та іншим законним представникам з питань захисту прав дитини;

здійснюють перевірку актів з питань захисту прав дитини відповідних міських, сільських, селищних рад, їх виконавчих органів, служб у справах дітей на відповідність Конституції та законам України;

{Щодо набрання чинності абзацу десятого частини шостої статті 4 див. абзац третій пункту 1 розділу II}

вживають заходів щодо виявлення та усунення порушень законодавства з питань захисту прав дитини;

інформують орган виконавчої влади Автономної Республіки Крим у сфері дітей, служби у справах дітей обласних державних адміністрацій про стан справ на території відповідних адміністративно-територіальних одиниць/територіальних громад, про тенденції та проблеми реалізації державної політики у сфері захисту прав дитини, а також звітують про діяльність служби у справах дітей районної державної адміністрації.

Служби у справах дітей районних у містах Києві та Севастополі державних адміністрацій, міських, селищних, сільських рад:

забезпечують реалізацію на території районних у містах Києві та Севастополі державних адміністрацій, міської, селищної, сільської ради державної політики та власних (самоврядних) повноважень з питань захисту прав дитини;

надають правову допомогу дітям, їхнім батькам та іншим законним представникам у вирішенні питань усиновлення, влаштування дітей у сім’ї громадян України, позбавлення та поновлення батьківських прав; побачення з дитиною матері/батька, яких позбавлено батьківських прав; розв’язання спорів між батьками щодо дитини тощо;

здійснюють підготовку справ дітей та їхніх законних представників для розгляду органом опіки та піклування;

вживають заходів до виявлення порушень та захисту прав дітей, життю чи здоров’ю яких існує загроза, які залишилися без батьківського піклування;

здійснюють діяльність із захисту прав дітей, яких батьки відмовилися забрати із лікувального закладу, підкинутих, знайдених дітей;

здійснюють безпосереднє ведення справ з питань захисту прав дитини, зокрема дітей-сиріт, дітей, позбавлених батьківського піклування, дітей, які опинилися у складних життєвих обставинах, та інших категорій дітей;

у межах визначених законодавством повноважень надають правову допомогу з метою реалізації права дитини бути усиновленою, влаштованою в сім’ю громадян України, реалізації громадянами України та іноземцями можливості усиновити дитину;

забезпечують створення різних форм влаштування дітей-сиріт і дітей, позбавлених батьківського піклування;

організовують взаємодію структурних підрозділів районних у містах Києві та Севастополі державних адміністрацій, міських, селищних, сільських рад, підприємств, установ, організацій усіх форм власності, розташованих на території громади, для вирішення питань захисту прав дитини, у тому числі на сімейне виховання, з питань усиновлення та влаштування дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, у прийомні сім’ї, дитячі будинки сімейного типу, передання дітей під опіку, піклування, запобігання дитячій бездоглядності, жорстокому поводженню з дітьми, залученню дітей до найгірших форм дитячої праці, а також з питань реалізації прав дитини на навчання, на охорону здоров’я тощо;

виявляють та ведуть облік дітей, які постраждали внаслідок воєнних дій та збройних конфліктів, вживають заходів для надання таким дітям відповідного статусу;

здійснюють нагляд за станом утримання та виховання дітей, переданих під опіку чи піклування, влаштованих у прийомні сім’ї, дитячі будинки сімейного типу, за умовами проживання та виховання усиновлених дітей;

забезпечують у межах компетенції виконання договору про організацію діяльності прийомної сім’ї, дитячого будинку сімейного типу;

здійснюють контроль за умовами виховання дітей, які перебувають у закладах для дітей;

здійснюють контроль за умовами проживання дітей, які опинилися у складних життєвих обставинах, вживають заходів до вилучення дітей з умов, що становлять загрозу життю чи здоров’ю дитини;

визначають потреби дітей та забезпечують допомогу дітям у сім’ях, які опинилися у складних життєвих обставинах;

порушують перед органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування, органами Національної поліції України, прокуратури, керівниками підприємств, установ та організацій питання про притягнення до відповідальності згідно із законом фізичних та юридичних осіб, а також посадових осіб у разі порушення ними прав і законних інтересів дітей;

представляють у разі необхідності інтереси дітей у суді;

ведуть обліки дітей, які опинилися у складних життєвих обставинах; дітей, які залишилися без батьківського піклування, дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування; усиновлених дітей; кандидатів в опікуни, піклувальники, прийомні батьки, батьки-вихователі дитячих будинків сімейного типу; опікунів, піклувальників, прийомних батьків, батьків-вихователів дитячих будинків сімейного типу; нерухомого майна дітей-сиріт, дітей, позбавлених батьківського піклування, яке належить їм на праві власності;

забезпечують ведення та функціонування банку даних про дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, сім’ї кандидатів в усиновлювачі, опікуни, піклувальники, прийомні батьки, батьків-вихователів у порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері усиновлення та захисту прав дітей;

забезпечують здійснення діяльності з усиновлення, у тому числі ведуть місцевий облік дітей, які можуть бути усиновлені;

надають кандидатам в усиновлювачі, опікуни, піклувальники, прийомні батьки, батьки-вихователі дитячих будинків сімейного типу інформацію про дітей, які перебувають на обліку у службі у справах дітей, і видають направлення на відвідування сімей, закладів з метою встановлення контакту з дитиною;

забезпечують підготовку документів для створення сімейних форм виховання та влаштування дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, у прийомні сім’ї, дитячі будинки сімейного типу, передання під опіку, піклування;

забезпечують влаштування дітей, які опинилися у складних життєвих обставинах, дітей, які залишилися без батьківського піклування, у заклади соціального захисту дітей, інші форми влаштування дітей;

здійснюють за направленням зарахування дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, до малих групових будинків чи інших закладів із цілодобовим перебуванням;

звертаються до органів Національної поліції щодо проведення розшукової роботи з установлення місця проживання, перебування батьків або інших представників дітей, які залишилися без батьківського піклування, дітей, позбавлених батьківського піклування;

за дорученням органу опіки та піклування звертаються до відділів реєстрації актів цивільного стану для державної реєстрації народження дитини;

надають згоду на відрахування дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, із закладів загальної середньої, професійної (професійно-технічної), фахової передвищої та вищої освіти;

вживають відповідно до законодавства заходів щодо захисту майнових та житлових прав дітей, зокрема дотримання прав дитини під час вчинення правочинів щодо житла, право власності чи право користування яким мають діти, під час вирішення спорів щодо управління батьками майном дитини; виселення дитини; зняття дитини з реєстрації місця проживання; визнання дитини такою, що втратила право користування житловим приміщенням;

готують клопотання щодо взяття дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, на соціальний квартирний облік та на облік громадян, які потребують поліпшення житлових умов;

вживають заходів відповідно до законодавства для вирішення спорів між батьками щодо імені, прізвища дитини, участі одного з батьків у вихованні дитини, визначення місця проживання дитини, управління майном дитини;

вживають у межах компетенції заходів для повернення в Україну дітей, які залишилися без батьківського піклування, дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, які є громадянами України;

забезпечують здійснення заходів щодо захисту прав дитини, розлученої з сім’єю;

вживають у межах компетенції заходів для повернення до місця постійного проживання дітей, розлучених із сім’єю, у тому числі дітей-іноземців;

у встановленому законом порядку вживають заходів для підтвердження місця проживання дитини під час вирішення питання про її тимчасовий виїзд за межі України;

збирають матеріали, забезпечують їх попередній розгляд та готують висновки і проекти рішень районних у містах Києві та Севастополі державних адміністрацій, виконавчих комітетів міських, селищних, сільських рад з питань щодо захисту прав дитини, надання статусу, влаштування дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, розв’язання спорів між батьками стосовно дитини тощо;

готують та подають у встановленому порядку статистичну звітність щодо дітей;

вивчають потребу та подають пропозиції щодо створення у громаді закладів, які здійснюють захист прав дитини;

у встановленому порядку здійснюють контроль за цільовим витрачанням аліментів на дитину;

готують проекти позовів та висновків органу опіки та піклування для подання до судових органів, представляють орган опіки та піклування у судових засіданнях під час розгляду справ стосовно дітей;

розробляють і реалізують самостійно або спільно з іншими структурними підрозділами міської, селищної, сільської ради, підприємствами, установами та організаціями незалежно від форми власності, громадськими організаціями заходи та програми, спрямовані на поліпшення становища дітей, захист прав дитини, а також здійснюють контроль за виконанням таких заходів;

забезпечують виконання інших визначених законом повноважень.

Положення про Державну службу України у справах дітей, типові положення про служби у справах дітей обласних, Київської та Севастопольської міських, районних, районних у містах Києві та Севастополі державних адміністрацій, міських, селищних, сільських рад затверджуються Кабінетом Міністрів України.

Орган виконавчої влади Автономної Республіки Крим у сфері сім’ї та дітей, служби у справах дітей обласних, Київської та Севастопольської міських, районних, районних у містах Києві та Севастополі державних адміністрацій є юридичними особами публічного права, мають власний бланк, печатку із зображенням Державного Герба України та рахунки в органах Державного казначейства України.

Служби у справах дітей міських, селищних, сільських рад є окремими структурними підрозділами відповідних рад, мають власний бланк та печатку, вид структурного підрозділу (департамент, управління, відділ, сектор). Питання встановлення службам у справах дітей міських, селищних, сільських рад статусу юридичної особи публічного права визначається рішенням відповідної ради.

Служби у справах дітей районних, районних у містах Києві та Севастополі державних адміністрацій, міських, селищних, сільських рад підпорядковуються головам відповідних державних адміністрацій, міським, селищним, сільським радам, підзвітні та підконтрольні (у частині делегованих повноважень) службам у справах дітей відповідних міських, районних, обласних державних адміністрацій, центральному органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері усиновлення та захисту прав дитини.

Служби у справах дітей обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій підпорядковуються головам відповідних державних адміністрацій, підзвітні та підконтрольні центральному органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері усиновлення та захисту прав дитини.

Штатна чисельність працівників служб у справах дітей районних у містах Києві та Севастополі державних адміністрацій, міських, селищних, сільських рад встановлюється з розрахунку один працівник служби на 1 тисячу дітей, які проживають у сільській місцевості, та на 1,5 тисячі дітей, які проживають у місті, але не менше ніж один працівник на територіальну громаду, якщо у громаді проживає менше 1 тисячі дітей.

{Щодо набрання чинності частини тринадцятої статті 4 див. абзац другий пункту 1 розділу II}

Штатна чисельність працівників служб у справах дітей районних державних адміністрацій встановлюється з розрахунку один працівник служби на 5 тисяч дітей, які проживають на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці, але не менше ніж три працівники, якщо у районі проживає менше 15 тисяч дітей.

Штатна чисельність працівників служб у справах дітей обласних, міст Києва та Севастополя міських державних адміністрацій встановлюється з розрахунку один працівник служби на 15 тисяч дітей, які проживають на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці.

{Стаття 4 в редакції Закону № 864-XIV від 08.07.99; із змінами, внесеними згідно із Законами № 673-IV від 03.04.2003, № 3167-IV від 01.12.2005; в редакції Закону № 609-V від 07.02.2007; із змінами, внесеними згідно із Законами № 5462-VI від 16.10.2012, № 1824-VIII від 19.01.2017; в редакції Закону № 2541-IX від 30.08.2022}

Стаття 5. Уповноважені підрозділи органів Національної поліції

{Назва статті 5 в редакції Законів № 5462-VI від 16.10.2012, № 901-VIII від 23.12.2015}

{Частину першу статті 5 виключено на підставі Закону № 5462-VI від 16.10.2012}

Уповноважені підрозділи органів Національної поліції зобов’язані:

{Абзац перший частини другої статті 5 в редакції Закону № 5462-VI від 16.10.2012; з змінами, внесеними згідно із Законом № 901-VIII від 23.12.2015}

проводити роботу щодо запобігання правопорушенням дітей;

виявляти, припиняти та розкривати кримінальні правопорушення, вчинені дітьми, вживати з цією метою оперативно-розшукових і профілактичних заходів, передбачених чинним законодавством;

{Абзац третій частини другої статті 5 із змінами, внесеними згідно із Законом № 245-VII від 16.05.2013}

розглядати у межах своєї компетенції заяви і повідомлення про правопорушення, вчинені дітьми;

{Абзац п’ятий частини другої статті 5 виключено на підставі Закону № 245-VII від 16.05.2013}

виявляти причини та умови, що сприяють вчиненню правопорушень дітьми, вживати в межах своєї компетенції заходів до їх усунення; брати участь у правовому вихованні дітей;

розшукувати дітей, що зникли, дітей, які залишили сім’ї, навчально-виховні заклади (бродяжать) та спеціальні установи для дітей;

{Абзац сьомий частини другої статті 5 із змінами, внесеними згідно із Законом № 609-V від 07.02.2007}

виявляти дорослих осіб, які втягують дітей у злочинну діяльність, проституцію, пияцтво, наркоманію та жебрацтво;

виявляти осіб, які займаються виготовленням та розповсюдженням порнографічної продукції, видань, що пропагують насильство, жорстокість, сексуальну розпусту;

виявляти батьків або осіб, що їх замінюють, які ухиляються від виконання передбачених законодавством обов’язків щодо створення належних умов для життя, навчання та виховання дітей;

{Частину другу статті 5 доповнено абзацом згідно із Законом № 609-V від 07.02.2007}

вести облік правопорушників, що не досягли 18 років, у тому числі звільнених з спеціальних виховних установ, з метою проведення профілактичної роботи, інформувати відповідні служби у справах дітей стосовно цих дітей;

{Абзац частини другої статті 5 в редакції Закону № 673-IV від 03.04.2003; із змінами, внесеними згідно із Законами № 2377-IV від 20.01.2005, № 609-V від 07.02.2007}

повертати до місця постійного проживання, навчання або направляти до спеціальних установ для дітей у термін не більше восьми годин з моменту виявлення дітей, яких було підкинуто, або які заблукали, або залишили сім’ю чи навчально-виховні заклади;

викликати дітей, їх батьків (усиновителів) або опікунів (піклувальників), а також інших осіб у справах та інших матеріалах про правопорушення і у разі ухилення без поважних причин від явки за викликом - піддавати їх приводу;

відвідувати правопорушників, що не досягли 18 років, за місцем їх проживання, навчання, роботи, проводити бесіди з ними, їх батьками (усиновителями) або опікунами (піклувальниками);

{Абзац чотирнадцятий статті 5 із змінами, внесеними згідно із Законом № 609-V від 07.02.2007}

отримувати від підприємств, установ та організацій незалежно від форм власності відомості, необхідні у зв’язку з матеріалами про правопорушення, що перебувають у її провадженні;

затримувати і тримати у спеціально відведених для цього приміщеннях дітей, які залишилися без опіки та піклування, - на період до передачі їх законним представникам або до влаштування в установленому порядку, але не більше восьми годин;

{Абзац частини другої статті 5 із змінами, внесеними згідно із Законом № 1410-IV від 03.02.2004; в редакції Закону № 2507-VI від 09.09.2010}

затримувати і тримати у спеціально відведених для цього приміщеннях дітей віком від 11 років, які підозрюються у вчиненні суспільно небезпечних діянь, за які Кримінальним кодексом України передбачено покарання у виді позбавлення волі до п’яти років або більш м’яке покарання, і які не досягли віку, з якого за такі діяння особи підлягають кримінальній відповідальності, - до передачі їх під нагляд батьків, осіб, які їх замінюють, або адміністрації навчального чи іншого дитячого закладу, в якому постійно проживає ця дитина, але не більше восьми годин;

{Абзац частини другої статті 5 в редакції Закону № 2507-VI від 09.09.2010}

затримувати і тримати у спеціально відведених для цього приміщеннях дітей віком від 11 років, які підозрюються у вчиненні суспільно небезпечних діянь, що підпадають під ознаки діянь, за які Кримінальним кодексом України передбачено покарання у виді позбавлення волі понад п’ять років, і які не досягли віку, з якого за такі діяння особи підлягають кримінальній відповідальності, - до доставлення їх до суду для вирішення питання про поміщення їх у приймальники-розподільники для дітей, але не більше дванадцяти годин з моменту їх затримання;

{Абзац частини другої статті 5 в редакції Закону № 2507-VI від 09.09.2010}

здійснювати згідно з чинним законодавством гласні та негласні оперативно-розшукові заходи з метою розкриття кримінальних правопорушень, вчинених дітьми або за їх участю;

{Абзац дев’ятнадцятий частини другої статті 5 із змінами, внесеними згідно із Законом № 245-VII від 16.05.2013}

виявляти, вести облік осіб, які втягують дітей в антигромадську діяльність;

{Абзац частини другої статті 5 в редакції Закону № 864-XIV від 08.07.99}

проводити обшуки, вилучення та інші слідчі дії відповідно до кримінального процесуального законодавства;

{Абзац двадцять перший частини другої статті 5 із змінами, внесеними згідно із Законом № 245-VII від 16.05.2013}

проводити за наявності законних підстав огляд дітей, речей, які є при них, транспортних засобів;

вилучати документи і предмети, що можуть бути речовими доказами правопорушення або використані на шкоду здоров’ю дітей;

{Абзац частини другої статті 5 із змінами, внесеними згідно із Законом № 864-XIV від 08.07.99}

складати протоколи про адміністративні правопорушення дітей, а також їх батьків (усиновителів) або опікунів (піклувальників), які не виконують обов’язків щодо виховання і навчання дітей, інформувати відповідні служби у справах дітей;

{Абзац частини другої статті 5 із змінами, внесеними згідно із Законом № 673-IV від 03.04.2003}

вносити підприємствам, установам та організаціям незалежно від форм власності обов’язкові для розгляду подання про необхідність усунення причин та умов, що сприяють вчиненню правопорушень дітьми;

доставляти в органи Національної поліції на строк до восьми годин дітей, які вчинили адміністративне правопорушення, але не досягли віку, з якого настає адміністративна відповідальність, для встановлення особи, обставин вчинення правопорушення та передачі їх батькам чи особам, які їх замінюють, або у притулки для дітей служб у справах дітей;

{Абзац статті 5 із змінами, внесеними згідно із Законами № 609-V від 07.02.2007, № 2507-VI від 09.09.2010, № 901-VIII від 23.12.2015}

після встановлення особи дитини невідкладно сповіщати батьків або осіб, які їх замінюють, про адміністративне затримання дитини, а в разі вчинення кримінального правопорушення також інформувати органи прокуратури;

{Частину другу статті 5 доповнено абзацом згідно із Законом № 673-IV від 03.04.2003; в редакції Закону № 609-V від 07.02.2007; із змінами, внесеними згідно із Законом № 245-VII від 16.05.2013}

повідомляти органи опіки та піклування за місцем перебування дитини про відомий факт залишення його без опіки (піклування) батьків;

{Частину другу статті 5 доповнено абзацом згідно із Законом № 673-IV від 03.04.2003; із змінами, внесеними згідно із Законом № 609-V від 07.02.2007}

інформувати відповідні служби у справах дітей про дітей, які затримані чи яким повідомлено про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень;

{Частину другу статті 5 доповнено абзацом згідно із Законом № 673-IV від 03.04.2003; із змінами, внесеними згідно із Законом № 245-VII від 16.05.2013}

здійснювати відповідно до законодавства заходи соціального патронажу щодо дітей, які відбували покарання у виді позбавлення волі на певний строк;

{Частину другу статті 5 доповнено абзацом згідно із Законом № 3167-IV від 01.12.2005}

вести облік правопорушників, що не досягли 18 років, які потребують медичної допомоги, у тому числі звільнених із спеціальних виховних установ, з метою проведення профілактичної роботи, інформувати відповідні служби у справах дітей стосовно цих дітей.

{Частину другу статті 5 доповнено абзацом згідно із Законом № 3167-IV від 01.12.2005; із змінами, внесеними згідно із Законом № 609-V від 07.02.2007}

Уповноважені підрозділи органів Національної поліції виконують також інші обов’язки та мають інші права, передбачені законодавством.

{Частина третя статті 5 в редакції Закону № 5462-VI від 16.10.2012; із змінами, внесеними згідно із Законом № 901-VIII від 23.12.2015}

{Частину четверту статті 5 виключено на підставі Закону № 5462-VI від 16.10.2012}

Розділ III
СУДИ

Стаття 6. Суди

Суди розглядають справи:

щодо неповнолітніх, які вчинили кримінальні правопорушення;

{Абзац другий частини першої статті 6 із змінами, внесеними згідно із Законом № 245-VII від 16.05.2013}

щодо неповнолітніх, які вчинили адміністративні правопорушення у віці від 16 до 18 років;

про поміщення дітей віком від 11 років у приймальники-розподільники для дітей;

{Абзац четвертий статті 6 в редакції Закону № 609-V від 07.02.2007; із змінами, внесеними згідно із Законом № 2507-VI від 09.09.2010}

про адміністративну відповідальність батьків (усиновителів) або опікунів (піклувальників) неповнолітніх за невиконання ними своїх обов’язків щодо виховання і навчання дітей;

про обмеження батьків у дієздатності, відібрання дітей та позбавлення батьківських прав, виселення осіб, позбавлених батьківських прав, якщо їх спільне проживання з дітьми, щодо яких вони позбавлені батьківських прав, неможливе;

про поновлення батьківських прав і розв’язання спорів між батьками щодо місця проживання дітей;

{Абзац сьомий статті 6 із змінами, внесеними згідно із Законом № 609-V від 07.02.2007}

щодо інших питань, пов’язаних з особистими, житловими і майновими правами неповнолітніх.

{Абзац восьмий частини першої статті 5 із змінами, внесеними згідно із Законом № 673-IV від 03.04.2003}

Справи, зазначені у частині першій цієї статті, розглядаються спеціально уповноваженими на те суддями (складом суддів) за участю представників служб у справах дітей, крім випадків, передбачених законом.

{Частина друга статті 6 в редакції Закону № 864-XIV від 08.07.99; із змінами, внесеними згідно із Законом № 609-V від 07.02.2007}

{Частину третю статті 6 виключено на підставі Закону № 609-V від 07.02.2007}

Розділ IV
СПЕЦІАЛЬНІ УСТАНОВИ ДЛЯ ДІТЕЙ

Стаття 7. Приймальники-розподільники для дітей

Приймальники-розподільники для дітей - спеціальні установи органів Національної поліції, призначені для тимчасового тримання дітей віком від 11 років. Приймальники-розподільники для дітей створюються в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві і Севастополі та діють згідно з положенням, затвердженим наказом Міністерства внутрішніх справ України. Права та обов’язки посадових осіб приймальників-розподільників визначаються положенням про приймальники-розподільники для дітей.

{Частина перша статті 7 із змінами, внесеними згідно із Законом № 901-VIII від 23.12.2015}

Приймальники-розподільники для дітей є юридичними особами.

У приймальники-розподільники для дітей діти поміщаються за рішенням суду.

Строк перебування дитини у приймальнику-розподільнику для дітей визначається судом залежно від наявності об’єктивних підстав для її тримання в цій установі. У приймальники-розподільники для дітей поміщаються діти, які:

1) досягли 11-річного віку та щодо яких є достатньо підстав вважати, що вони вчинили суспільно небезпечне діяння, що підпадає під ознаки діяння, за яке Кримінальним кодексом України передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п’ять років, і які не досягли віку, з якого за таке діяння особи підлягають кримінальній відповідальності, - на строк, визначений слідчим суддею, судом у постановленій у кримінальному провадженні ухвалі про поміщення особи у приймальник-розподільник для дітей.

Влаштування дитини, тримання якої у приймальнику-розподільнику для дітей припинено, та невідкладне доставлення до подальшого місця влаштування здійснюються посадовими особами приймальника-розподільника для дітей;

{Пункт 1 частини четвертої статті 7 в редакції Закону № 245-VII від 16.05.2013}

2) підлягають направленню за рішенням суду, що набрало законної сили, до спеціальних навчально-виховних закладів, і є достатньо підстав вважати, що такі діти займатимуться протиправною діяльністю, - на строк, необхідний для доставлення їх до спеціальних навчально-виховних закладів, але не більше 30 діб;

3) самовільно залишили спеціальні навчально-виховні заклади, в яких вони перебували, - на строк, необхідний для доставлення їх до спеціальних навчально-виховних закладів, але не більше 30 діб;

4) перебувають у розшуку як такі, що зникли, залишили сім’ї або навчально-виховні заклади (бродяжать), - на строк, необхідний для передання їх уповноваженому підрозділу органів Національної поліції, який ініціював розшук, але не більше 36 годин;

{Пункт 4 частини четвертої статті 7 із змінами, внесеними згідно із Законами № 5462-VI від 16.10.2012, № 901-VIII від 23.12.2015}

5) залишили держави постійного проживання і відповідно до міжнародних договорів, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України, підлягають поверненню до держави свого постійного проживання, - на строк, необхідний для передачі їх батькам, особам, які їх замінюють, або працівникам спеціалізованих установ держав постійного проживання.

Не підлягають доставленню до приймальників-розподільників для дітей діти, які перебувають у стані алкогольного сп’яніння або під впливом наркотичних чи токсичних речовин, а також психічно хворі діти з вираженими симптомами хвороби.

Порядок тримання дітей, поміщених у приймальники-розподільники для дітей, визначається правилами внутрішнього розпорядку приймальника-розподільника для дітей, затвердженими Міністерством внутрішніх справ України.

{Стаття 7 із змінами, внесеними згідно із Законом № 609-V від 07.02.2007; в редакції Закону № 2507-VI від 09.09.2010}

Стаття 8. Загальноосвітні школи та професійні училища соціальної реабілітації

Загальноосвітні школи та професійні училища соціальної реабілітації є спеціальними навчально-виховними закладами для дітей, які потребують особливих умов виховання, та підпорядковуються центральному органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері освіти і науки. До цих закладів можуть направлятися особи, які вчинили кримінальне правопорушення у віці до 18 років або правопорушення до досягнення віку, з якого настає кримінальна відповідальність.

{Частина перша статті 8 із змінами, внесеними згідно із Законами № 609-V від 07.02.2007, № 5462-VI від 16.10.2012, № 245-VII від 16.05.2013}

Основними завданнями загальноосвітніх шкіл і професійних училищ соціальної реабілітації є:

створення належних умов для життя, навчання і виховання учнів, підвищення їх загальноосвітнього і культурного рівня, професійної підготовки, розвитку індивідуальних здібностей і нахилів, забезпечення необхідної медичної допомоги;

забезпечення соціальної реабілітації учнів, їх правового виховання та соціального захисту в умовах постійного педагогічного режиму.

До загальноосвітніх шкіл соціальної реабілітації направляються за рішенням суду діти віком від 11 до 14 років, а до професійних училищ соціальної реабілітації - віком від 14 років.

Дітей тримають у зазначених школах і професійних училищах соціальної реабілітації у межах встановленого судом терміну, але не більше трьох років.

У загальноосвітніх школах соціальної реабілітації дітей можуть тримати у виняткових випадках до досягнення ними 15 років, а у професійних училищах соціальної реабілітації - до досягнення 19 років, якщо це необхідно для завершення навчального року або професійної підготовки.

Учні загальноосвітніх шкіл соціальної реабілітації, яким виповнилося 15 років, але вони не стали на шлях виправлення, за рішенням суду за місцезнаходженням зазначеного закладу можуть бути переведені до професійного училища соціальної реабілітації. Це переведення може здійснюватися у межах терміну, встановленого рішенням суду, що застосував примусовий захід виховного характеру, але не більше трьох років.

Звільнення учнів з навчально-виховних закладів соціальної реабілітації провадиться достроково або після закінчення терміну перебування.

Діти, звільнені із загальноосвітніх шкіл соціальної реабілітації, направляються директором школи до батьків (усиновителів) або опікунів (піклувальників), а ті, які не мають батьків (усиновителів) або опікунів (піклувальників), - до відповідних навчально-виховних закладів загального типу.

Діти, звільнені з професійних училищ соціальної реабілітації, направляються директором училища, як правило, за місцем проживання для працевлаштування за набутою спеціальністю, а в окремих випадках - до іншої місцевості за умови письмового підтвердження відповідної служби у справах дітей або державної служби зайнятості про можливість працевлаштування та забезпечення житлом дитини у цій місцевості.

{Частина дев’ята статті 8 із змінами, внесеними згідно із Законом № 609-V від 07.02.2007}

Дострокове звільнення дітей із загальноосвітніх шкіл та професійних училищ соціальної реабілітації провадиться судом за місцезнаходженням закладу за клопотанням ради школи чи училища.

Школи соціальної реабілітації та професійні училища соціальної реабілітації створюються відповідно до законодавства.

{Частина одинадцята статті 8 в редакції Закону № 864-XIV від 08.07.99}

Стаття 9. Центри медико-соціальної реабілітації дітей

Центри медико-соціальної реабілітації дітей створюються органами місцевого самоврядування за погодженням із центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері усиновлення та захисту прав дитини, і центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров’я, для дітей, які за станом здоров’я не можуть бути направлені до інших закладів соціального захисту або бути влаштованими у сімейні форми виховання.

{Частина перша статті 9 в редакції Закону № 864-XIV від 08.07.99; із змінами, внесеними згідно із Законами № 609-V від 07.02.2007, № 5462-VI від 16.10.2012; в редакції Закону № 2541-IX від 30.08.2022}

Основним завданням центрів медико-соціальної реабілітації дітей є створення та забезпечення умов для психосоціальної реабілітації дітей та корекції особливостей розвитку дитини.

{Частина друга статті 9 в редакції Закону № 2541-IX від 30.08.2022}

До центрів медико-соціальної реабілітації направляються діти віком від 11 років на підставі висновку медико-експертної комісії.

Діти перебувають у центрах медико-соціальної реабілітації протягом терміну, необхідного для лікування, але не більше двох років.

Питання про перебування дитини у центрі медико-соціальної реабілітації розглядається керівництвом центру на підставі прохання, поданого батьками (усиновителями) чи опікунами (піклувальниками), а в разі відсутності останніх - на основі рішення служби у справах дітей.

{Частина п’ята статті 9 із змінами, внесеними згідно із Законами № 673-IV від 03.04.2003, № 609-V від 07.02.2007}

Центри медико-соціальної реабілітації дітей мають права юридичної особи, власний бланк, печатку із зображенням Державного герба України та своїм найменуванням.

Положення про центри медико-соціальної реабілітації дітей затверджується Кабінетом Міністрів України.

Стаття 10. Спеціальні виховні установи Державної кримінально-виконавчої служби України

{Назва статті 10 із змінами, внесеними згідно із Законами № 2377-IV від 20.01.2005, № 1254-VI від 14.04.2009}

Спеціальні виховні установи Державної кримінально-виконавчої служби України - це установи, в яких відбувають покарання неповнолітні віком від 14 років, засуджені до позбавлення волі.

{Частина перша статті 10 із змінами, внесеними згідно із Законами № 2377-IV від 20.01.2005, № 1254-VI від 14.04.2009}

Організація та діяльність спеціальних виховних установ регламентується кримінально-виконавчим законодавством.

{Частина друга статті 10 в редакції Закону № 2377-IV від 20.01.2005}

{Стаття 10 із змінами, внесеними згідно із Законом № 312-XIV від 11.12.98}

Стаття 11. Притулки для дітей служб у справах дітей

Притулки для дітей утворюються, реорганізуються та ліквідуються відповідно до соціальних потреб відповідного регіону Радою міністрів Автономної Республіки Крим, обласними, Київською та Севастопольською міськими, районними, районними у містах Києві та Севастополі державними адміністраціями, виконавчими органами міських, районних у містах рад і підпорядковуються відповідній службі у справах дітей.

{Частина перша статті 11 в редакції Закону № 609-V від 07.02.2007}

Притулки для дітей можуть також створюватися за погодженням із службами у справах дітей підприємствами, установами та організаціями незалежно від форм власності, громадськими організаціями та громадянами.

У притулках для дітей тимчасово розміщуються діти віком від 3 до 18 років, які опинились у складних життєвих обставинах.

{Статтю 11 доповнено частиною згідно із Законом № 609-V від 07.02.2007}

Діти можуть перебувати в притулку для дітей протягом часу, необхідного для їх подальшого влаштування, але не більш як 90 діб.

{Частина статті 11 із змінами, внесеними згідно із Законом № 864-XIV від 08.07.99; в редакції Закону № 609-V від 07.02.2007}

Не підлягають розміщенню у притулках діти, які перебувають у стані алкогольного або наркотичного сп’яніння, психічно хворі з вираженими симптомами хвороби, а також ті, які вчинили кримінальне правопорушення і щодо яких є рішення про затримання, тримання під вартою або поміщення в приймальник-розподільник для дітей.

{Частина п’ята статті 11 із змінами, внесеними згідно із Законом № 245-VII від 16.05.2013}

Основними завданнями притулків для дітей є соціальний захист дітей, які опинились у складних життєвих обставинах, залишили сім’ї, навчальні заклади; створення належних житлово-побутових і психолого-педагогічних умов для забезпечення нормальної життєдіяльності дітей, надання їм можливості навчатися, працювати та змістовно проводити дозвілля.

{Частина статті 11 із змінами, внесеними згідно із Законами № 864-XIV від 08.07.99, № 3167-IV від 01.12.2005; в редакції Закону № 609-V від 07.02.2007}

Посадові особи притулків для дітей:

надають дітям кваліфіковані та різнобічні (психологічні, педагогічні, медичні, юридичні) консультації залежно від конкретних причин соціальної дискомфортності;

вживають вичерпних заходів щодо забезпечення дітей доступом до безоплатної правничої допомоги на підставах та в порядку, встановлених Законом України "Про безоплатну правничу допомогу";

{Частину сьому статті 11 доповнено новим абзацом згідно із Законом № 5477-VI від 06.11.2012 - зміна набирає чинності поетапно після початку діяльності центрів з надання безоплатної вторинної правової допомоги - див. розділ II Закону № 5477-VI від 06.11.2012; в редакції Закону № 3022-IX від 10.04.2023}

сприяють у прийнятті рішення про зміну або створення нових умов життєдіяльності дітей у сім’ї, навчально-виховних закладах, за місцем роботи та в інших сферах;

порушують клопотання про застосування заходів громадського впливу, притягнення до кримінальної, адміністративної чи майнової відповідальності батьків (усиновителів) або опікунів (піклувальників), які нехтують правами, інтересами дітей, провокують їх асоціальну поведінку, самовільне залишення сім’ї, навчально-виховних закладів, створюють загрозу їх здоров’ю та інтелектуальному розвитку;

вживають заходів щодо повернення дитини в безпечне сімейне оточення.

{Частину сьому статт 11 доповнено абзацом п’ятим згідно із Законом № 609-V від 07.02.2007}

Притулки для дітей мають права юридичної особи, рахунок в органах, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів, власний бланк, печатку із зображенням Державного герба України та своїм найменуванням.

{Частина восьма статт 11 із змінами, внесеними згідно із Законами № 609-V від 07.02.2007, № 5462-VI від 16.10.2012}

Положення про притулки для дітей затверджується Кабінетом Міністрів України.

Стаття 111. Центри соціально-психологічної реабілітації дітей

Центри соціально-психологічної реабілітації дітей створюються, реорганізуються та ліквідуються Радою міністрів Автономної Республіки Крим, обласними, районними, міськими, селищними, сільськими радами і підпорядковуються відповідній службі у справах дітей для тривалого (стаціонарного) або денного перебування дітей віком від 3 до 18 років, які опинилися у складних життєвих обставинах, надання їм та їхнім батькам комплексної соціальної, психологічної, педагогічної, медичної, правової та інших видів допомоги.

{Частина перша статті 111 в редакції Закону № 2541-IX від 30.08.2022}

Строк перебування дитини в центрі соціально-психологічної реабілітації дітей залежить від конкретних обставин, але не може перевищувати відповідно 9 і 12 місяців у разі стаціонарного і денного перебування. Строк перебування дитини в центрі визначається адміністрацією закладу за погодженням із службою у справах дітей засновника такого центру.

{Частина друга статті 111 із змінами, внесеними згідно із Законом № 2541-IX від 30.08.2022}

До центрів соціально-психологічної реабілітації дітей не приймаються діти, які перебувають у стані алкогольного або наркотичного сп’яніння, психічно хворі, із симптомами хвороби в гострому періоді або в період загострення хронічних захворювань, а також ті, що вчинили кримінальне правопорушення і щодо яких прийнято рішення про затримання, тримання під вартою або поміщення до приймальника-розподільника для дітей.

{Частина третя статті 111 із змінами, внесеними згідно із Законом № 245-VII від 16.05.2013}

Центри соціально-психологічної реабілітації дітей є юридичними особами, мають реєстраційні рахунки в органах, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів, бланки, печатку і штамп встановленого зразка.

{Частина четверта статті 111 із змінами, внесеними згідно із Законом № 5462-VI від 16.10.2012}

Типове положення про центр соціально-психологічної реабілітації дітей затверджує Кабінет Міністрів України.

{Розділ IV доповнено статтею 111 згідно із Законом № 609-V від 07.02.2007}

Стаття 112. Соціально-реабілітаційні центри (дитячі містечка)

Соціально-реабілітаційні центри (дитячі містечка) є закладами соціального захисту для проживання дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, дітей, які опинились у складних життєвих обставинах, безпритульних дітей віком від 3 до 18 років, дітей, розлучених із сім’єю, надання їм комплексної соціальної, психологічної, педагогічної, медичної, правової, інших видів допомоги та подальшого їх влаштування.

{Частина перша статті 112 із змінами, внесеними згідно із Законом № 5290-VI від 18.09.2012}

Соціально-реабілітаційні центри (дитячі містечка) утворюються, реорганізуються та ліквідуються місцевою державною адміністрацією і підпорядковуються службі у справах дітей.

Соціально-реабілітаційні центри (дитячі містечка) також можуть бути утворені громадськими, благодійними організаціями та фондами, у тому числі міжнародними, за погодженням з відповідною службою у справах дітей.

Соціально-реабілітаційні центри (дитячі містечка) забезпечують перебування в них дітей протягом періоду, визначеного службою у справах дітей.

До соціально-реабілітаційних центрів (дитячих містечок) не приймаються діти, які перебувають у стані алкогольного або наркотичного сп’яніння, психічно хворі з вираженими симптомами хвороби, а також ті, що вчинили кримінальне правопорушення і щодо яких прийнято рішення про затримання, тримання під вартою або поміщення до приймальника-розподільника для дітей.

{Частина п’ята статті 112 із змінами, внесеними згідно із Законом № 245-VII від 16.05.2013}

Соціально-реабілітаційні центри (дитячі містечка) є юридичними особами, мають власні бланки, печатку і штамп встановленого зразка.

Типове положення про соціально-реабілітаційний центр (дитяче містечко) затверджує Кабінет Міністрів України.

{Розділ IV доповнено статтею 112 згідно із Законом № 609-V від 07.02.2007}

Розділ V
ФІНАНСОВЕ ТА КАДРОВЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ОРГАНІВ І СЛУЖБ У СПРАВАХ ДІТЕЙ ТА СПЕЦІАЛЬНИХ УСТАНОВ ДЛЯ ДІТЕЙ

Стаття 12. Джерела і порядок фінансування органів і служб у справах дітей, спеціальних установ та закладів соціального захисту для дітей

Фінансування органів і служб у справах дітей, спеціальних установ та закладів соціального захисту для дітей здійснюється за рахунок коштів державного і місцевих бюджетів, а також інших джерел, не заборонених законодавством.

{Стаття 12 в редакції Закону № 609-V від 07.02.2007}

Стаття 13. Матеріально-побутове і медичне забезпечення дітей у спеціальних установах та закладах соціального захисту для дітей

{Назва статті 13 із змінами, внесеними згідно із Законом № 609-V від 07.02.2007}

Особам, поміщеним у приймальники-розподільники для дітей, загальноосвітні школи і професійні училища соціальної реабілітації, центри медико-соціальної реабілітації дітей, спеціальні виховні установи та притулки для дітей, створюються належні житлово-побутові умови відповідно до встановлених правил санітарії та гігієни.

{Частина перша статті 13 із змінами, внесеними згідно із Законом № 2377-IV від 20.01.2005}

Діти забезпечуються харчуванням, одягом, взуттям, предметами для навчання і дозвілля, а також комунально-побутовими послугами згідно з нормативами, затвердженими Кабінетом Міністрів України.

Лікувально-профілактична та санітарно-протиепідемічна робота у зазначених закладах організується і проводиться відповідно до законодавства про охорону здоров’я.

Часткове відшкодування витрат на утримання дітей у приймальниках-розподільниках для дітей, загальноосвітніх школах і професійних училищах соціальної реабілітації, центрах медико-соціальної реабілітації дітей здійснюється за рахунок батьків (усиновителів) або опікунів (піклувальників) у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Стаття 14. Кадрове забезпечення діяльності органів і служб у справах дітей, спеціальних установ та закладів, які здійснюють соціальний захист дітей, захист прав дитини, профілактику правопорушень

З метою належної організації діяльності органів і служб у справах дітей, спеціальних установ та закладів, які здійснюють соціальний захист дітей, захист прав дитини, профілактику правопорушень, центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері усиновлення та захисту прав дитини, забезпечує спеціальну підготовку і перепідготовку керівників та фахівців (педагогів, соціальних психологів, соціологів, юристів, медичних працівників, працівників правоохоронних органів).

{Стаття 14 із змінами, внесеними згідно із Законом № 609-V від 07.02.2007; в редакції Закону № 2541-IX від 30.08.2022}

Розділ VI
КОНТРОЛЬ І НАГЛЯД ЗА ДІЯЛЬНІСТЮ ОРГАНІВ І СЛУЖБ У СПРАВАХ ДІТЕЙ ТА СПЕЦІАЛЬНИХ УСТАНОВ ДЛЯ ДІТЕЙ

Стаття 15. Охорона прав дітей під час здійснення профілактики правопорушень

Діти, щодо яких здійснювався профілактичний захід або яких він торкнувся, у разі протиправного посягання на їх права, свободу, честь і гідність, заподіяння їм майнової чи іншої шкоди мають право на повне поновлення порушених прав і відшкодування заподіяної шкоди.

Посадові особи, винні у порушенні прав дітей, заподіянні їм шкоди під час проведення профілактичного заходу, несуть відповідальність на підставах і в порядку, передбачених законом.

{Частина друга статті 15 із змінами, внесеними згідно із Законом № 609-V від 07.02.2007}

Стаття 16. Контроль за діяльністю органів і служб у справах дітей, спеціальних установ та закладів, які здійснюють соціальний захист дітей, захист прав дитини, профілактику правопорушень

Кабінет Міністрів України, центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері усиновлення та захисту прав дитини, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, місцеві державні адміністрації у межах своєї компетенції здійснюють контроль за діяльністю органів і служб у справах дітей, спеціальних установ та закладів, які здійснюють соціальний захист дітей, захист прав дитини, профілактику правопорушень.

{Стаття 16 в редакції Законів № 864-XIV від 08.07.99, № 609-V від 07.02.2007; текст статті 16 в редакції Закону № 5462-VI від 16.10.2012, стаття 16 в редакції Закону № 2541-IX від 30.08.2022}

Стаття 17. Нагляд за додержанням законів в органах і службах у справах дітей та спеціальних установах для дітей

Нагляд за додержанням законів уповноваженими підрозділами органів Національної поліції, приймальниками-розподільниками для дітей, школами та професійними училищами соціальної реабілітації, спеціальними виховними установами Державної кримінально-виконавчої служби України здійснюється прокурором шляхом реалізації повноважень щодо нагляду за додержанням законів органами, які проводять оперативно-розшукову діяльність, дізнання, досудове слідство, та повноважень щодо нагляду за додержанням законів при виконанні судових рішень у кримінальних справах та при застосуванні інших заходів примусового характеру, пов’язаних з обмеженням особистої свободи громадян.

{Стаття 17 в редакції Закону № 1697-VII від 14.10.2014; із змінами, внесеними згідно із Законом № 901-VIII від 23.12.2015}

Президент України	Л.КУЧМА
м. Київ 24 січня 1995 року № 20/95-ВР

Джерело:Офіційний портал ВРУ

Оновлення в Господарських договорах

Оновлення в Господарських договорах

Оновлення в Господарських договорах

Оновлення в Господарських договорах

Оновлення в Господарських договорах

Оновлення в Господарських договорах

Оновлення в Господарських договорах

Закон № 20/95-ВР від 24.01.1995 Про органи і служби у справах дітей та спеціальні установи для дітей

Оновлення в Господарських договорах

Оновлення в Господарських договорах

Оновлення в Господарських договорах

Оновлення в Господарських договорах

Оновлення в Господарських договорах

Оновлення в Господарських договорах

Оновлення в Господарських договорах

Ви не авторизовані

Розділи системи

134 839 011

29 274

4 984

545 850

32 316 697

56 315 009

Унікальні можливості

Моніторинг

Календар засідань

Обране

Добірки прецедентів

Зв'яжіться з нами

Про нас

Комерційний відділ

Підтримка користувачів

Загальні контакти

Соціальні мережі

Закон № 20/95-ВР від 24.01.1995 Про органи і служби у справах дітей та спеціальні установи для дітей