З А К О Н У К Р А Ї Н И
Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини іосновоположних свобод 1950 року,
Першого протоколу та протоколів N 2, 4, 7
та 11 до Конвенції
( Відомості Верховної Ради України (ВВР), 1997, N 40, ст.263 )
{ Із змінами, внесеними згідно із Законами
N 551-XIV ( 551-14 ) від 24.03.99, ВВР, 1999, N 22-23, ст.197
N 1420-IV ( 1420-15 ) від 03.02.2004, ВВР, 2005, N 3, ст.76
N 3436-IV ( 3436-15 ) від 09.02.2006, ВВР, 2006, N 26, ст.216 }
{ У назві та тексті Закону слова "Конвенція про захистправ і основних свобод людини" в усіх відмінках
замінено словами "Конвенція про захист прав людини і
основоположних свобод" у відповідному відмінку згідно
із Законом N 3436-IV ( 3436-15 ) від 09.02.2006 }
Верховна Рада України п о с т а н о в л я є:
Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950
року ( 995_004 ), підписану від імені України 9 листопада 1995
року, Перший протокол ( 994_535 ), протоколи N 4 ( 994_059 ) і N 7
( 994_804 ) до Конвенції, підписані від імені України 19 грудня
1996 року, та протоколи N 2 ( 994_854 ) і N 11 ( 994_536 ) до
Конвенції, підписані від імені України 9 листопада 1995 року у м.
Страсбурзі, ратифікувати з такими заявами та застереженнями:
1. Україна повністю визнає на своїй території дію статті 25
Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року
( 995_004 ) щодо визнання компетенції Європейської комісії з прав
людини приймати від будь-якої особи, неурядової організації або
групи осіб заяви на ім'я Генерального Секретаря Ради Європи про
порушення Україною прав, викладених у Конвенції, та статті 46
Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року
щодо визнання обов'язковою і без укладення спеціальної угоди
юрисдикцію Європейського суду з прав людини в усіх питаннях, що
стосуються тлумачення і застосування Конвенції. Україна повністю визнає на своїй території дію статей 25 та
46 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950
року ( 995_004 ) щодо протоколів N 4 ( 994_059 ) і N 7
( 994_804 ) до Конвенції.
2. Положення пункту 1 статті 5 Конвенції про захист прав
людини і основоположних свобод 1950 року ( 995_004 )
застосовуються в частині, що не суперечить пункту 13 розділу XV
"Перехідні положення" Конституції України ( 254к/96-ВР ) та
статтям 106 і 157 Кримінально-процесуального кодексу України
( 1002-05 ) щодо затримання особи та дачі прокурором санкцій на
арешт. Ці застереження діють до внесення відповідних змін до
Кримінально-процесуального кодексу України або до прийняття нового
Кримінально-процесуального кодексу України, але не довше ніж до 28
червня 2001 року.
( Статтю 3 виключено на підставі Закону N 1420-IV ( 1420-15 )
від 03.02.2004 )
4. Україна повністю визнає на своїй території дію підпункту
"d" пункту 3 статті 6 Конвенції про захист прав людини і
основоположних свобод 1950 року ( 995_004 ) щодо права підсудного
на виклик і допит свідків (статті 263 і 303
Кримінально-процесуального кодексу України ) ( 1003-05 ), а щодо
права підозрюваного і обвинуваченого - лише в частині права
заявляти клопотання про виклик і допит свідків та проведення з
ними очної ставки відповідно до статей 43, 43-1 і 142 зазначеного
Кодексу.
5. Положення статті 8 Конвенції про захист прав людини і
основоположних свобод 1950 року ( 995_004 ) застосовуються в
частині, що не суперечить пункту 13 розділу XV "Перехідні
положення" Конституції України та статтям 177 і 190
Кримінально-процесуального кодексу України щодо дачі прокурором
санкції на обшук, а також щодо огляду житла. Ці застереження діють до внесення відповідних змін до
Кримінально-процесуального кодексу України або до прийняття нового
Кримінально-процесуального кодексу України, але не довше ніж до 28
червня 2001 року.
Голова Верховної Ради України О.МОРОЗ
м. Київ, 17 липня 1997 рокуN 475/97-ВР
