З А К О Н У К Р А Ї Н И
Про внесення змін і доповнень до Кримінальногоі Кримінально-процесуального кодексів України
( Відомості Верховної Ради України (ВВР), 1997, N 4, ст. 21 )
Верховна Рада України п о с т а н о в л я є:
I. Внести до Кримінального кодексу України ( 2001-05,
2002-05 ) такі зміни і доповнення:
1. Доповнити Кодекс статтями 155-8 і 198-2 такого змісту:
"Стаття 155-8. Протидія законній підприємницькій діяльності
Протидія законній підприємницькій діяльності, тобто
протиправна вимога перестати займатися підприємницькою діяльністю
чи обмежити її, укласти яку-небудь угоду, виконання якої може
обмежити законні права чи інтереси того, хто займається
підприємницькою діяльністю, поєднана з погрозою насильства над
потерпілим або близькими йому особами, пошкодження чи знищення їх
майна при відсутності ознак вимагательства, -
карається позбавленням волі на строк до п'яти років або
виправними роботами на строк до двох років.
Ті самі дії, вчинені повторно, або за попереднім зговором
групою осіб, або з погрозою вбивства чи нанесення тяжких тілесних
ушкоджень, або поєднані з насильством, що не є небезпечним для
життя і здоров'я, або з пошкодженням чи знищенням майна, -
караються позбавленням волі на строк від чотирьох до десяти
років з конфіскацією майна чи без такої.
Протидія законній підприємницькій діяльності, вчинена
організованою групою, або особливо небезпечним рецидивістом, або
посадовою особою з використанням посадового становища, або
поєднана з насильством, небезпечним для життя чи здоров'я, або
така, що завдала великої шкоди чи спричинила інші тяжкі
наслідки, -
карається позбавленням волі на строк від семи до п'ятнадцяти
років з конфіскацією майна";
"Стаття 198-2. Примушування до виконання чи невиконанняцивільно-правових зобов'язань
Примушування до виконання чи невиконання цивільно-правових
зобов'язань, тобто вимога виконати чи не виконати який-небудь
договір, угоду чи інше цивільно-правове зобов'язання під погрозою
насильства над потерпілим або близькими йому особами, пошкодження
чи знищення їх майна при відсутності ознак вимагательства, -
карається позбавленням волі на строк до трьох років або
виправними роботами на строк до двох років.
Примушування до виконання чи невиконання цивільно-правових
зобов'язань, вчинене повторно, або за попереднім зговором групою
осіб, або під погрозою вбивства чи нанесення тяжких тілесних
ушкоджень, або поєднане з насильством, що не є небезпечним для
життя і здоров'я, або з пошкодженням чи знищенням майна, -
карається позбавленням волі на строк від двох до п'яти років.
Примушування до виконання чи невиконання цивільно-правових
зобов'язань, вчинене організованою групою, або особливо
небезпечним рецидивістом, або поєднане з насильством, небезпечним
для життя чи здоров'я, або таке, що завдало великої шкоди чи
спричинило інші тяжкі наслідки, -
карається позбавленням волі на строк від чотирьох до восьми
років з конфіскацією майна або без такої".
2. У частині другій статті 7-1 ( 2001-05 ):
слова і цифри "(статті 86-2 частина 3 і 144 частина 3)"
замінити словами і цифрами "(статті 86-2 частини 2 і 3, 144
частини 2 і 3)";
доповнити цю частину після слів і цифр "(стаття 154 частини 2
і 3)" словами і цифрами "протидія законній підприємницькій
діяльності, вчинена при обтяжуючих обставинах (стаття 155-8
частина 3)", після слова і цифр "(стаття 190-1)" - словами і
цифрами "примушування до виконання чи невиконання
цивільно-правових зобов'язань, вчинене при обтяжуючих обставинах
(стаття 198-2 частина 3)".
3. Пункт 2 частини першої статті 26:
після слів і цифр "(статті 86 і 142)" доповнити словами і
цифрами "вимагательство державного, колективного або
індивідуального майна, вчинене при обтяжуючих обставинах (стаття
86-2 частини 2 і 3, стаття 144 частини 2 і 3)";
після слів і цифр "(стаття 154 частини 2 і 3)" доповнити
словами і цифрами "протидію законній підприємницькій діяльності,
вчинену при обтяжуючих обставинах (стаття 155-8 частина 3)";
після слова і цифр "(стаття 190-1)" доповнити словами і
цифрами "примушування до виконання чи невиконання
цивільно-правових зобов'язань, вчинене при обтяжуючих обставинах
(стаття 198-2 частина 3)".
4. Частину першу статті 32 ( 2001-05 ) викласти в такій
редакції:
"Штраф є грошове стягнення, що накладається судом у випадках
і межах, встановлених в особливій частині, а також у статтях 45 і
46-1 цього Кодексу".
5. У статті 45:
перших два речення частини першої викласти в такій редакції:
"Якщо при призначенні покарання у вигляді позбавлення волі
або виправних робіт суд, враховуючи обставини справи і особу
винного, прийде до переконання про недоцільність відбування винним
призначеного покарання, він може ухвалити про умовне
незастосування покарання з сплатою штрафу в межах від десяти до
двохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, а за
корисливі злочини - в межах від сорока до чотирьохсот
неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. У цьому разі суд з
обов'язковим зазначенням у вироку мотивів постановляє не
виконувати основне покарання, якщо протягом визначеного судом
іспитового строку засуджений не вчинить нового злочину, сплатить
штраф і зразковою поведінкою виправдає виявлене йому довір'я";
частину другу доповнити реченням такого змісту:
"Незастосування при умовному засудженні штрафу, передбаченого
частиною 1 цієї статті, можливе лише за наявності підстав,
передбачених у статті 44 цього Кодексу";
частину третю викласти у такій редакції:
"При умовному засудженні, крім штрафу, передбаченого частиною
1 цієї статті, можуть бути призначені додаткові покарання у
вигляді позбавлення права займати певні посади або займатися
певною діяльністю, позбавлення військового або спеціального
звання, позбавлення батьківських прав";
частину п'яту після слів "громадського впливу" доповнити
словами "або у випадку його ухилення від сплати штрафу".
6. У статті 46-1:
частину першу викласти в такій редакції:
"При призначенні покарання особі, яка вперше засуджується до
позбавлення волі на строк до трьох років, суд, з урахуванням
характеру і ступеня суспільної небезпеки вчиненого злочину, особи
винного та інших обставин справи, а також можливості його
виправлення і перевиховання без ізоляції від суспільства, може
відстрочити виконання вироку щодо такої особи на строк від одного
до двох років зі сплатою штрафу в межах від десяти до двохсот
неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, а за корисливі
злочини - в межах від сорока до чотирьохсот неоподатковуваних
мінімумів доходів громадян. Незастосування у таких випадках штрафу
можливе лише за наявності підстав, передбачених у статті 44 цього
Кодексу";
доповнити цю статтю частиною другою такого змісту:
"При відстрочці виконання вироку суд, крім штрафу,
передбаченого частиною 1 цієї статті, може призначити додаткові
покарання у вигляді конфіскації майна, позбавлення права займати
певні посади або займатися певною діяльністю, позбавлення
військового або спеціального звання, позбавлення батьківських
прав. Суд може відстрочити і виконання додаткових покарань, крім
штрафу".
У зв'язку з цим частини другу, третю, четверту, п'яту, шосту,
сьому та восьму вважати відповідно частинами третьою, четвертою,
п'ятою, шостою, сьомою, восьмою та дев'ятою;
частину сьому після слів "громадського впливу" доповнити
словами "або ухиляється від сплати штрафу".
7. Частину шосту статті 52 після слів і цифр "(стаття 86-1),
крім вчиненого шляхом розбою" доповнити словами і цифрами
"вимагательство державного, колективного або індивідуального
майна, вчинене при обтяжуючих обставинах (стаття 86-2 частини 2 і
3, стаття 144 частини 2 і 3)".
8. У статті 86-2:
у частині першій слова "до чотирьох років" замінити словами
"до п'яти років"; у частині другій слова "до семи років" замінити словами "від
чотирьох до десяти років"; у частині третій слова "від п'яти до десяти років" замінити
словами "від семи до п'ятнадцяти років".
9. У статті 144:
у частині першій слова "до чотирьох років" замінити словами
"до п'яти років"; у частині другій слова "до семи років" замінити словами "від
чотирьох до десяти років"; у частині третій слова "від п'яти до десяти років" замінити
словами "від семи до п'ятнадцяти років".
II. Внести до Кримінально-процесуального кодексу України
( 1001-05, 1002-05 ) такі зміни і доповнення:
1. Доповнити Кодекс статтею 154-1 такого змісту:
"Стаття 154-1. Застава
Застава полягає у внесенні на депозит органу попереднього
розслідування або суду підозрюваним, обвинуваченим, підсудним,
іншими фізичними чи юридичними особами грошей чи передачі їм інших
матеріальних цінностей з метою забезпечення належної поведінки,
виконання зобов'язання не відлучатися з місця постійного
проживання або з місця тимчасового знаходження без дозволу
слідчого чи суду, явки за викликом до органу розслідування і суду
особи, щодо якої застосовано запобіжний захід.
Розмір застави встановлюється з урахуванням обставин справи
органом, який застосував запобіжний захід. Він не може бути
меншим: щодо особи, обвинуваченої у вчиненні тяжкого злочину, за
який передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк
понад десять років, - однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів
доходів громадян; щодо особи, обвинуваченої у вчиненні іншого
тяжкого злочину чи раніше судимої особи, - п'ятисот
неоподатковуваних мінімумів доходів громадян; щодо інших осіб -
п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. У всіх
випадках розмір застави не може бути меншим розміру цивільного
позову, обгрунтованого достатніми доказами.
При внесенні застави підозрюваному, обвинуваченому,
підсудному роз'яснюються його обов'язки і наслідки їх невиконання,
а заставодавцю - у вчиненні якого злочину підозрюється чи
обвинувачується особа, щодо якої застосовується запобіжний захід,
і що в разі невиконання нею своїх обов'язків застава буде звернена
в доход держави.
Міра запобіжного заходу у вигляді застави щодо особи, яка
знаходиться під вартою, до направлення справи до суду може бути
обрана лише з дозволу прокурора, який давав санкцію на арешт, а
після надходження справи до суду - судом.
Заставодавець може відмовитись від взятих на себе зобов'язань
до виникнення підстав для звернення застави в доход держави. У
цьому випадку він забезпечує явку підозрюваного, обвинуваченого,
підсудного до органу розслідування чи суду для заміни йому
запобіжного заходу на інший. Застава повертається лише після
обрання нового запобіжного заходу.
Якщо підозрюваний, обвинувачений, підсудний порушує взяті на
себе зобов'язання, застава звертається в доход держави. Питання
про звернення застави в доход держави вирішується судом у
судовому засіданні при розгляді справи або в іншому судовому
засіданні. В судове засідання викликається заставодавець для дачі
пояснень. Неявка без поважних причин заставодавця в судове
засідання не перешкоджає розгляду питання про звернення застави в
доход держави.
Питання про повернення застави заставодавцю вирішується судом
при розгляді справи. Застава, внесена підозрюваним, обвинуваченим,
підсудним, може бути звернена судом на виконання вироку в частині
майнових стягнень".
2. Частину другу статті 112 після цифр "155-7" доповнити
словом і цифрами "статтею 155-8", а слово і цифри "статтею
198-1" замінити словом і цифрами "статтями "198-1 - 198-2".
3. Доповнити статтю 149 після пункту 3 новим пунктом 3-1
такого змісту:
"3-1) застава".
4. У частині другій статті 152 слова і цифри "у розмірі до
100 карбованців" замінити словами "до двохсот неоподатковуваних
мінімумів доходів громадян".
Президент України Л.КУЧМА
м. Київ, 20 листопада 1996 рокуN 530/96-ВР
