З А К О Н У К Р А Ї Н И
Про розмір внесків на деякі види загальнообов'язковогодержавного соціального страхування
( Відомості Верховної Ради України (ВВР), 2001, N 11, ст.47 )
( Із змінами, внесеними згідно із Законами
N 2980-III ( 2980-14 ) від 17.01.2002, ВВР, 2002, N 17, ст.124
N 3084-III ( 3084-14 ) від 07.03.2002, ВВР, 2002, N 30, ст.210
N 492-IV ( 492-15 ) від 06.02.2003, ВВР, 2003, N 16, ст.116 )
Цей Закон спрямований на запровадження Закону України "Про
загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з
тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими
народженням та похованням" ( 2240-14 ) та Закону України "Про
загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок
безробіття" ( 1533-14 ) шляхом визначення розмірів внесків до
фондів з даних видів страхування та внесення змін до окремих
законодавчих актів з метою приведення їх у відповідність до норм
вищезазначених законів.
Стаття 1. Установити розміри внесків на загальнообов'язкове
державне соціальне страхування:
1) у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та
витратами, зумовленими народженням та похованням:
для роботодавців - 2,9 відсотка суми фактичних витрат на
оплату праці найманих працівників, що включають витрати на виплату
основної та додаткової заробітної плати, інші заохочувальні і
компенсаційні виплати, у тому числі в натуральній формі, які
визначаються згідно з нормативно-правовими актами, прийнятими
відповідно до Закону України "Про оплату праці" ( 108/95-ВР ), та
підлягають обкладанню прибутковим податком з громадян; ( Абзац
другий пункту 1 статті 1 із змінами, внесеними згідно із Законом
N 2980-III ( 2980-14 ) від 17.01.2002 )
для роботодавців - на підприємствах та в організаціях
громадських організацій інвалідів, де кількість інвалідів
становить не менше 50 відсотків загальної чисельності працюючих і
за умови, що фонд оплати праці таких інвалідів становить не менше
25 відсотків суми витрат на оплату праці, - окремо 0,7 відсотка
суми фактичних витрат на оплату праці найманих
працівників-інвалідів та 2,9 відсотка суми фактичних витрат на
оплату праці інших працівників, що включають витрати на виплату
основної та додаткової заробітної плати, інші заохочувальні та
компенсаційні виплати, у тому числі в натуральній формі, які
визначаються згідно з нормативно-правовими актами, прийнятими
відповідно до Закону України "Про оплату праці" ( 108/95-ВР ), та
підлягають обкладанню прибутковим податком з громадян; ( Пункт 1
статті 1 доповнено абзацом згідно із Законом N 3084-III
( 3084-14 ) від 07.03.2002 )
для роботодавців - на підприємствах та в організаціях
товариств УТОГ і УТОС - 0,5 відсотка суми фактичних витрат на
оплату праці найманих працівників, що включають витрати на виплату
основної та додаткової заробітної плати, інші заохочувальні та
компенсаційні виплати, у тому числі в натуральній формі, які
визначаються згідно з нормативно-правовими актами, прийнятими
відповідно до Закону України "Про оплату праці" ( 108/95-ВР ), та
підлягають обкладанню прибутковим податком з громадян; ( Пункт 1
статті 1 доповнено абзацом згідно із Законом N 3084-III
( 3084-14 ) від 07.03.2002 )
для найманих працівників - 0,5 відсотка, а для найманих
працівників-інвалідів, які працюють на підприємствах і в
організаціях товариств УТОГ і УТОС, - 0,25 відсотка суми оплати
праці, що включає основну та додаткову заробітну плату, а також
інші заохочувальні та компенсаційні виплати, у тому числі в
натуральній формі, які підлягають обкладанню прибутковим податком
з громадян. ( Абзац п'ятий пункту 1 статті 1 в редакції Закону
N 492-IV ( 492-15 ) від 06.02.2003 )
( Абзац шостий пункту 1 статті 1 виключено на підставі Закону
N 492-IV ( 492-15 ) від 06.02.2003 )
( Абзац сьомий пункту 1 статті 1 виключено на підставі Закону
N 492-IV ( 492-15 ) від 06.02.2003 )
2) на загальнообов'язкове державне соціальне страхування на
випадок безробіття:
для роботодавців - 1,9 відсотка суми фактичних витрат на
оплату праці найманих працівників, що включають витрати на виплату
основної та додаткової заробітної плати, інші заохочувальні та
компенсаційні виплати, у тому числі в натуральній формі, що
визначаються згідно з нормативно-правовими актами, прийнятими
відповідно до Закону України "Про оплату праці" ( 108/95-ВР ), та
підлягають обкладанню прибутковим податком з громадян; ( Абзац
другий пункту 2 статті 1 із змінами, внесеними згідно із Законами
N 2980-III ( 2980-14 ) від 17.01.2002, N 492-IV ( 492-15 ) від
06.02.2003 )
для найманих працівників - 0,5 відсотка суми оплати праці, що
включає основну та додаткову заробітну плату, а також інші
заохочувальні та компенсаційні виплати, у тому числі в натуральній
формі, які підлягають обкладанню прибутковим податком з громадян;
на підприємствах та в організаціях громадських організацій
інвалідів, де кількість інвалідів становить не менше 50 відсотків
загальної чисельності працюючих і за умови, що фонд оплати праці
таких інвалідів становить не менше 25 відсотків суми витрат на
оплату праці, роботодавці звільняються від сплати внесків у
частині витрат на оплату праці найманих працівників-інвалідів;
( Пункт 2 статті 1 доповнено абзацом четвертим згідно із Законом
N 3084-III ( 3084-14 ) від 07.03.2002 )
роботодавці підприємств та організацій товариств УТОГ і УТОС
звільняються від сплати внесків; ( Пункт 2 статті 1 доповнено
абзацом п'ятим згідно із Законом N 3084-III ( 3084-14 ) від
07.03.2002 )
3) для осіб, які беруть участь у загальнообов'язковому
державному соціальному страхуванні на добровільних засадах,
забезпечують себе роботою самостійно (члени творчих спілок, творчі
працівники, які не є членами творчих спілок), фізичних осіб -
суб'єктів підприємницької діяльності, осіб, які виконують роботи
(послуги) згідно з цивільно-правовими угодами, а також громадян
України, які працюють за межами України та не застраховані в
системі обов'язкового державного соціального страхування країни, в
якій вони перебувають, - 5,8 відсотка суми оподатковуваного доходу
(прибутку), у тому числі: ( Абзац перший пункту 3 статті 1 із
змінами, внесеними згідно із Законом N 492-IV ( 492-15 ) від
06.02.2003 )
3,4 відсотка - на загальнообов'язкове державне соціальне
страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та
витратами, зумовленими народженням та похованням; ( Абзац другий
пункту 3 статті 1 із змінами, внесеними згідно із Законом
N 2980-III ( 2980-14 ) від 17.01.2002 )
2,4 відсотка - на загальнообов'язкове державне соціальне
страхування на випадок безробіття. ( Абзац третій пункту 3 статті
1 із змінами, внесеними згідно із Законами N 2980-III ( 2980-14 )
від 17.01.2002, N 492-IV ( 492-15 ) від 06.02.2003 )
Стаття 2. Установити, що допомога по тимчасовій
непрацездатності внаслідок захворювання або травми, не пов'язаної
з нещасним випадком на виробництві, виплачується застрахованим
особам Фондом соціального страхування з тимчасової втрати
працездатності починаючи з шостого дня непрацездатності за весь
період до відновлення працездатності або до встановлення
медико-соціальною експертною комісією (МСЕК) інвалідності
незалежно від звільнення застрахованої особи в період втрати
працездатності у порядку та розмірах, встановлених законодавством.
Перші п'ять днів тимчасової непрацездатності внаслідок
захворювання або травми, не пов'язаної з нещасним випадком на
виробництві, оплачуються власником або уповноваженим ним органом
за рахунок коштів підприємства, установи, організації за основним
місцем роботи у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів
України.
Допомога по тимчасовій непрацездатності внаслідок
захворювання або травми, не пов'язаної з нещасним випадком на
виробництві, оплачується застрахованим інвалідам, які працюють на
підприємствах та в організаціях товариств УТОГ і УТОС, Фондом
соціального страхування України з тимчасової втрати працездатності
починаючи з першого дня непрацездатності за весь період до
відновлення працездатності або встановлення медико-соціальною
експертною комісією (МСЕК) інвалідності незалежно від звільнення
застрахованої особи в період втрати працездатності у порядку та
розмірах, встановлених законодавством. ( Статтю 2 доповнено
частиною третьою згідно із Законом N 3084-III ( 3084-14 ) від
07.03.2002 )
Стаття 3. Виходячи з можливостей Фонду загальнообов'язкового
державного соціального страхування України на випадок безробіття
установити, що виплати, передбачені частинами другою та четвертою
статті 23, абзацом другим частини першої та частиною другою
статті 28, частиною першою статті 33 Закону України "Про
загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок
безробіття" ( 1533-14 ), встановлюються в розмірі не нижче ніж
21 відсоток прожиткового мінімуму для працездатної особи. Стаття 3 із змінами, внесеними згідно із Законами N 2980-III
( 2980-14 ) від 17.01.2002, N 492-IV ( 492-15 ) від 06.02.2003 )
Стаття 4. Виходячи з можливостей Фонду соціального
страхування з тимчасової втрати працездатності установити, що
виплата, передбачена статтею 41 Закону України "Про
загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з
тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими
народженням та похованням" ( 2240-14 ), встановлюється в розмірі
прожиткового мінімуму для дітей віком до 6 років, а виплата,
передбачена статтею 43 зазначеного Закону, встановлюється в
розмірі не нижче ніж 15 відсотків прожиткового мінімуму для
працездатної особи. Стаття 4 із змінами, внесеними згідно із Законами N 2980-III
( 2980-14 ) від 17.01.2002, N 492-IV ( 492-15 ) від 06.02.2003 )
Стаття 5. Розмір допомоги на поховання з усіх видів
загальнообов'язкового державного соціального страхування
встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для працездатної
особи. Стаття 5 із змінами, внесеними згідно із Законом N 492-IV
( 492-15 ) від 06.02.2003 )
Стаття 6. Прикінцеві положення
1. Цей Закон набирає чинності з 1 січня 2001 року.
2. Пункт 4 статті 34, статті 42, 43 та 44 Закону України "Про
загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з
тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими
народженням та похованням" ( 2240-14 ) ввести в дію з 1 січня
2002 року.
3. Доповнити пункт 3 розділу VIII "Прикінцеві положення"
Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне
страхування на випадок безробіття" ( 1533-14 ) (Відомості
Верховної Ради України, 2000 р., N 22, ст. 171) абзацом такого
змісту:
"До стабілізації економічного становища в Україні мінімальний
розмір виплат, передбачених частинами другою та четвертою статті
23, абзацом другим частини першої та частиною другою статті 28,
статтею 29, частиною першою статті 33 цього Закону, визначається
Верховною Радою України щороку одночасно з встановленням розміру
страхових внесків виходячи з реальних можливостей Фонду
загальнообов'язкового державного соціального страхування України
на випадок безробіття".
4. До набрання чинності Законом України "Про
загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного
випадку на виробництві та професійного захворювання, які
спричинили втрату працездатності" ( 1105-14 ) виплата найманим
працівникам допомоги по тимчасовій непрацездатності, спричиненої
трудовим каліцтвом і професійним захворюванням, які виникли
внаслідок порушень роботодавцем правил з охорони праці,
здійснюється Фондом соціального страхування з тимчасової втрати
працездатності з наступним відшкодуванням йому цих витрат
роботодавцями.
5. Визнати такими, що втратили чинність з 1 січня 2001 року:
статтю 49-3 Кодексу законів про працю України ( 322-08 )
(Відомості Верховної Ради УРСР, 1971 р., додаток до N 50, ст. 375;
1988 р., N 23, ст. 556; 1991 р., N 23, ст. 267);
Закон України "Про збір на обов'язкове соціальне страхування"
( 402/97-ВР ) (Відомості Верховної Ради України, 1997 р., N 37,
ст. 238; 1998 р., N 14, ст. 53, N 20, ст. 101, N 25, ст. 147;
1999 р., N 5-6, ст. 39, N 15, ст. 83, N 32, ст. 264);
Закон України "Про ставку збору на обов'язкове соціальне
страхування" ( 135-14 ) (Відомості Верховної Ради України,
1998 р., N 45, ст. 273).
Президент України Л.КУЧМА
м. Київ, 11 січня 2001 рокуN 2213-III
