КАБІНЕТ МІНІСТРІВ УКРАЇНИ
Р О З П О Р Я Д Ж Е Н Н Явід 21 серпня 2001 р. N 398-р
Київ
Про схвалення Концепції Державноїнауково-технічної програми пріоритетних
напрямів підтримання безпеки об'єктів
ядерно-енергетичного комплексу до 2010 року
Схвалити Концепцію Державної науково-технічної програми
пріоритетних напрямів підтримання безпеки об'єктів
ядерно-енергетичного комплексу до 2010 року, що додається.
Мінпаливенерго разом з МНС, МОН, Мінфіном, Мінекономіки,
Мін'юстом, Держатомрегулювання і Національною академією наук
розробити і до 1 квітня 2002 р. подати Кабінетові Міністрів
України проект Державної науково-технічної програми пріоритетних
напрямів підтримання безпеки об'єктів ядерно-енергетичного
комплексу до 2010 року.
Прем'єр-міністр України А.КІНАХ
Інд. 33
СХВАЛЕНОрозпорядженням Кабінету Міністрів України
від 21 серпня 2001 р. N 398-р
КОНЦЕПЦІЯДержавної науково-технічної програми пріоритетних
напрямів підтримання безпеки об'єктів
ядерно-енергетичного комплексу до 2010 року
Ця Концепція розроблена з метою визначення основних засад та
першочергових завдань Державної науково-технічної програми
пріоритетних напрямів підтримання безпеки об'єктів
ядерно-енергетичного комплексу до 2010 року.
1. Обгрунтування концептуальних засад
На цей час більше 40 відсотків електроенергії в Україні
виробляється атомними електростанціями. Проектний термін
експлуатації енергоблоків першого покоління АЕС становить майже
30 років, тривалість експлуатації більшості блоків - 12-16 років,
а окремих з них - 20 і більше. Спрацьованість деякого
устаткування, в тому числі елементів та систем, важливих для
безпеки, наближується до меж встановленого проектом
експлуатаційного терміну використання. Тим часом, фактичний стан
устаткування, його реальна фізична спрацьованість дають змогу
продовжити термін його експлуатації. Зважаючи на дефіцит
енергоносіїв в Україні, високу вартість та трудомісткість, що
супроводжують його заміну, значне подорожчання будівництва нових
блоків, неприпустимість зниження рівня безпеки та надійності
експлуатації, особливої актуальності набуває питання продовження
терміну використання елементів, устаткування та систем, важливих
для безпеки, на основі переоцінки та визначення залишкового
ресурсу, здійснення заходів пом'якшення впливу процесів старіння
та управління цими процесами, визначення нового терміну
експлуатації, що перевищує встановлений проектом, а відтак -
управління експлуатаційним терміном використання устаткування
енергоблоків у цілому.
Досвід експлуатації ядерних установок у світовій практиці
свідчить, що після закінчення проектного терміну впровадження
ядерної установки безпечна експлуатація може здійснюватися
протягом значного періоду часу. Так, у США проблема продовження
експлуатації енергоблоків АЕС в останні роки набула особливої
актуальності (за умови вироблення ними 20 відсотків всієї
електроенергії). У зв'язку з цим у період 2000-2014 років
планується продовження терміну дії ліцензій на право експлуатації
49 блоків АЕС, що забезпечить прибуток у 350 млрд. доларів США,
зменшить викид вуглецю на 150 млн. тонн, окису сірки - на
2,5 млн. тонн. Кошторис продовження терміну експлуатації типового
енергоблока потужністю 1000 мВт на 20 років становить
1100 доларів/кВт, а співвідношення корисної дії до витрат
коливається від 4 до 5,5 раза (відповідно США і Франція).
Щодо російського досвіду продовження терміну експлуатації
Ново-Воронезької та Кольської АЕС розрахунки вартості цих робіт
мають такі результати: співвідношення корисної дії до витрат
дорівнює 10, а вартість 1 кВт відновленого блока порівняно з 1 кВт
встановленої потужності побудованого становить відповідно 875 та
8800 російських рублів.
За результатами аналізу роботи 3 і 4 енергоблоків Запорізької
АЕС, введених у експлуатацію у 1986-1987 роках, майже половина
загальної кількості устаткування, апаратури реакторного та
турбінного відділень вже відпрацювала встановлений ресурс.
Кошторис заміни цього устаткування становить орієнтовно
20 млн. доларів США. Економічна ситуація не дає змоги вишукати
такі обсяги фінансування для проведення робіт із заміни
устаткування. Як показує досвід Фінляндії, Угорщини, Чехії, що
експлуатують реактори конструкції, подібної до 1 та 2 блоків
Рівненської АЕС, ці реактори мають великий запас надійності та
безпеки, що дає змогу на підставі реалізації технічних заходів
підвищити потужність блоків на 10-12 відсотків.
Таким чином, існує нагальна потреба реалістично оцінити
рівень та запас безпеки, виявити найбільш вразливі елементи АЕС та
розробити пріоритети підтримання рівня безпеки, найважливішим з
яких є виявлення залишкового ресурсу та можливостей щодо
управління терміном експлуатації енергоблоків у цілому.
Для вітчизняної енергетики необхідно визначити шляхи
подальшого розвитку науково-технічної та дослідницької діяльності
щодо забезпечення нормативно-правового та методичного
супроводження робіт з переоцінки безпеки, продовження ресурсу та
управління експлуатаційним терміном використання енергоблоків АЕС,
а також подальший розвиток експертної діяльності щодо оцінки
безпеки технічних рішень з модернізації, реконструкції та
відновлення систем важливих для безпеки і прийняття рішення про
продовження терміну їх експлуатації.
Ця Концепція обгрунтовує необхідність розроблення і
здійснення відповідної Програми, яка визначає найбільш важливі
завдання та напрями науково-технічної діяльності, спрямованої на
забезпечення і дотримання прийнятого у державі рівня безпеки.
2. Необхідність розроблення
Чинні нормативні акти не встановлюють принципової можливості
продовження проектного терміну експлуатації енергоблоків.
Залишаються не урегульованими питання щодо:
нормативно-правових засад цієї діяльності;
організації, порядку та процедур дотримання продовження
термінів експлуатації;
показників надійності та безпеки;
норм та правил підтримки безпечної та надійної експлуатації в
умовах обгрунтованого управління експлуатаційним терміном
використання та виведення з експлуатації енергоблоків АЕС після
закінчення цього терміну;
вимог до документації з обгрунтування безпеки.
Недосконалість нормативно-правового забезпечення щодо
продовження ресурсу експлуатації елементів, устаткування та
систем, важливих для безпеки, та енергоблоків у цілому призвели до
неспроможності здійснювати в достатньому обсязі експертну
діяльність, спрямовану на отримання об'єктивних оцінок щодо:
прогнозування та визначення залишкового ресурсу устаткування;
критеріїв рівня безпеки та надійності експлуатації;
умов безпеки, надійності та економічної доцільності обраних
технічних рішень;
рівня безпеки у процесі поводження з радіоактивними відходами
та відпрацьованим ядерним паливом у період експлуатації об'єкта,
що працює понад проектний термін;
наявності дефіциту верифікованих розрахункових моделей та
програм для розрахунку показників залежності ресурсу устаткування
від факторів старіння (корозії, ерозії, теплового старіння) та
оцінки їх впливу на термін експлуатації АЕС.
3. Шляхи реалізації
Розв'язанням проблем є розвиток науково-технічного
забезпечення дотримання прийнятого у державі рівня безпеки та
надійності експлуатації в умовах значного витрачення ресурсу
устаткування і систем важливих для безпеки АЕС, визначення та
запобігання виникненню проблем безпеки, пов'язаних з процесами
старіння, які поступово погіршують властивості елементів та
систем, а також виконання ними встановлених функцій безпеки,
прогнозування стану устаткування щодо необхідних запасів безпеки,
а також прийняття відповідних заходів з метою продовження термінів
експлуатації діючих енергоблоків.
Необхідно передбачити:
розроблення нормативно-правових актів, що встановлюють
правовідносини між суб'єктами регулювання щодо діяльності з
управління ресурсом експлуатації експлуатуючими організаціями;
приведення діючих в Україні нормативно-правових актів у
відповідність з рекомендаціями МАГАТЕ;
розроблення нових норм, правил і стандартів, що визначатимуть
кількісні та якісні показники стану безпеки і надійності систем та
устаткування, важливих для безпеки, а також вимоги до організації
та порядку здійснення діяльності щодо ліцензування, нагляду,
контролю, випробувань, верифікації та валідації розрахункових
програм, кодів, моделей, методів, атестації систем контролю та
персоналу;
аналіз та переоцінку безпеки діючих енергоблоків з
урахуванням їх комплексного інженерно-радіаційного обстеження;
створення інформаційно-аналітичної системи про поточний стан
безпеки;
вибір та обгрунтування коригуючих заходів і оцінку їх
ефективності щодо вартості та інженерних факторів;
визначення дефіцитів безпеки проектних рішень, що плануються
до реалізації;
убезпечення ведення робіт з модернізації, реконструкції,
відновлення устаткування та систем, зняття з експлуатації
енергоблоків;
удосконалення вимог щодо експлуатаційного контролю,
інспекцій, іспитів, технічного обслуговування, ремонтів та
експлуатаційної документації;
визначення залишкового ресурсу устаткування;
розвиток та адаптацію програмно-математичного забезпечення,
математичних методів, розрахункових кодів, моделей, алгоритмів для
обробки й аналізу даних, формування інформаційних матеріалів з
проблем експлуатації, а також заходів, спрямованих на їх
розв'язання та ефективність;
визначення методів та засобів діагностики стану устаткування
і систем, змін їх характеристик та спроможності до виконання
функцій;
визначення необхідного обсягу проведення контрольних
випробувань та переліку показників, що перевірятимуться;
дослідження вразливості устаткування до процесів старіння;
розроблення технічних та організаційних заходів щодо
поліпшення умов експлуатації з метою стримування процесів старіння
та пом'якшення впливу цих процесів на ресурс використання
устаткування;
створення нових технологій, матеріалів з поліпшеними
властивостями щодо процесів, які зменшують ресурс устаткування;
розроблення засобів та приладів діагностування, контролю,
управління та створення стендів для проведення іспитів;
розроблення засобів колективного та індивідуального захисту
для ведення відновних робіт, модернізації та реконструкції, що
супроводжуються додатковим радіаційним опроміненням персоналу.
Оптимальним вирішенням цих питань є розроблення
науково-технічної програми пріоритетних напрямів підтримання
безпеки об'єктів ядерного енергетичного комплексу, яка дасть змогу
спланувати та розв'язати визначену проблему комплексно.
Передбачається, що функції державного замовника Програми буде
здійснювати Мінпаливенерго.
