І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
Р І Ш Е Н Н ЯКОНСТИТУЦІЙНОГО СУДУ УКРАЇНИ
Рішення Конституційного Суду Україниу справі за конституційним поданням Президента України
щодо офіційного тлумачення положень частини першої
статті 93 Конституції України, частини першої статті 35
Закону України "Про бюджетну систему України"
(справа про зміни до закону про бюджет)
м. Київ, 17 травня 2001 року Справа N 1-12/2001N 5-рп/2001
Конституційний Суд України у складі суддів Конституційного
Суду України:
Скоморохи Віктора Єгоровича - головуючий, Вознюка Володимира Денисовича, Євграфова Павла Борисовича, Іващенка Володимира Івановича, Козюбри Миколи Івановича, Корнієнка Миколи Івановича - суддя-доповідач, Костицького Михайла Васильовича, Малинникової Людмили Федорівни, Мироненка Олександра Миколайовича, Розенка Віталія Івановича, Савенка Миколи Дмитровича, Селівона Миколи Федосовича, Тимченка Івана Артемовича, Тихого Володимира Павловича, Чубар Людмили Пантеліївни, Яценка Станіслава Сергійовича,
розглянув на пленарному засіданні справу про офіційне
тлумачення положень частини першої статті 93 Конституції України
( 254к/96-ВР ), частини першої статті 35 Закону України "Про
бюджетну систему України" від 5 грудня 1990 року, N 512-XII
( 512-12 ) в редакції Закону України від 29 червня 1995 року
N 253/95-ВР ( 253/95-ВР ) (Відомості Верховної Ради України,
1995 р., N 26, ст. 195).
Приводом для розгляду справи згідно зі статтею 39 Закону
України "Про Конституційний Суд України" ( 422/96-ВР ) стало
конституційне подання Президента України.
Підставою для розгляду справи згідно з частиною першою статті
93 Закону України "Про Конституційний Суд України" є практична
необхідність в офіційному тлумаченні положень зазначених статей
Конституції України і Закону України "Про бюджетну систему
України" щодо визначення суб'єктів, яким належить право
законодавчої ініціативи вносити до Верховної Ради України проекти
законів про Державний бюджет України на наступний рік та про
внесення змін та доповнень до закону про Державний бюджет України.
Заслухавши суддю-доповідача Корнієнка М.І. та дослідивши
матеріали справи, Конституційний Суд України
у с т а н о в и в:
1. Суб'єкт права на конституційне подання - Президент
України - звернувся до Конституційного Суду України з клопотанням
дати офіційне тлумачення положень частини першої статті 93
Конституції України ( 254к/96-ВР ), частини першої статті 35
Закону України "Про бюджетну систему України" ( 512-12 ) щодо
визначення кола суб'єктів, які мають право вносити до Верховної
Ради України проекти законів про Державний бюджет України на
наступний рік та проекти законів про внесення змін та доповнень до
закону про Державний бюджет України.
Президент України вважає, що розроблення та подання Верховній
Раді України зазначених законопроектів належить до відання лише
Кабінету Міністрів України.
У поясненнях Голови Верховної Ради України стверджується, що
жодна з норм Конституції України не передбачає виключного права
Кабінету Міністрів України ініціювати внесення змін та доповнень
до закону про Державний бюджет України.
2. Конституційний Суд України, вирішуючи цей спір, виходить з
такого.
Відповідно до Конституції України (частина перша статті 93)
право законодавчої ініціативи у Верховній Раді України належить
Президентові України, народним депутатам України, Кабінету
Міністрів України і Національному банку України. Така
конституційна норма не передбачає відмінностей щодо змісту й
обсягу наданого зазначеним суб'єктам права законодавчої
ініціативи. З огляду на це їх треба вважати рівними. Проте в інших
статтях Конституції України визначаються законопроекти, подавати
які до Верховної Ради України можуть лише окремі з названих у
частині першій статті 93 суб'єкти права законодавчої ініціативи.
Зокрема, законопроекти про внесення змін до Конституції України
подають Президент України або не менш як третина чи дві третини
народних депутатів України від конституційного складу Верховної
Ради України (статті 154, 156), проект закону про Державний бюджет
України на наступний рік - Кабінет Міністрів України (частина
друга статті 96).
3. Конституція України встановлює загальні положення
бюджетного процесу та визначає коло його суб'єктів.
Кабінет Міністрів України розробляє проект закону про
Державний бюджет України на наступний рік, подає його до Верховної
Ради України, забезпечує виконання затвердженого Верховною Радою
України Державного бюджету України, звітує перед Верховною Радою
України про його виконання (частина друга статті 96, частина перша
статті 97, пункт 6 статті 116).
Верховна Рада України затверджує Державний бюджет України та
вносить зміни до нього, здійснює контроль за виконанням Державного
бюджету України, приймає рішення щодо звіту про його виконання
(пункт 4 частини першої статті 85, частина перша статті 96).
Крім Конституції України, питання бюджетного процесу
врегульовані Законом України "Про бюджетну систему України". Так,
відповідно до статті 5 цього Закону основними стадіями бюджетного
процесу є складання, розгляд, затвердження бюджетів, їх виконання
і контроль за їх виконанням, затвердження звітів про виконання
бюджетів.
Отже, згідно з Конституцією України та названим Законом
затвердження Державного бюджету України Верховною Радою України є
самостійною стадією бюджетного процесу, яка за змістом не
пов'язана безпосередньо з іншими його стадіями. Частина перша
статті 35 Закону, відповідно до якої "внесення змін, уточнень та
доповнень до бюджетів протягом бюджетного року здійснюється в
порядку, передбаченому цим Законом для затвердження відповідних
бюджетів", за своїм змістом є відсильною. Аналіз зазначеної статті
у системному зв'язку з іншими положеннями його статей, зокрема
статті 28 "Затвердження Державного бюджету України", свідчить, що,
визначаючи механізм затвердження Державного бюджету України
Верховною Радою України, ці норми не торкаються порушеного в
конституційному поданні питання про коло суб'єктів, які мають
право ініціювати проекти законів про внесення змін та доповнень до
закону про Державний бюджет України протягом бюджетного року.
На підставі викладеного та керуючись статтями 147, 150
Конституції України, статтями 51, 63, 95 Закону України "Про
Конституційний Суд України", Конституційний Суд України
в и р і ш и в:
1. Положення частини першої статті 93 Конституції України
( 254к/96-ВР ) в аспекті порушеного в конституційному поданні
питання треба розуміти так, що Президент України, народні депутати
України, Кабінет Міністрів України, Національний банк України
можуть подавати до Верховної Ради України законопроекти з
будь-якого питання, крім тих законопроектів, які відповідно до
Конституції України можуть вноситися спеціально визначеними нею
суб'єктами права законодавчої ініціативи. Зокрема, проект закону
про Державний бюджет України на кожний наступний рік розробляє та
подає до Верховної Ради України лише Кабінет Міністрів України
(частина друга статті 96, пункт 6 статті 116 Конституції України).
2. Частина перша статті 35 Закону України "Про бюджетну
систему України" ( 512-12 ), відповідно до якої "внесення змін,
уточнень та доповнень до бюджетів протягом бюджетного року
здійснюється в порядку, передбаченому цим Законом для затвердження
відповідних бюджетів", за своїм змістом є відсильною і в
системному зв'язку зі статтею 28 та іншими положеннями названого
Закону її треба розуміти так, що затвердження відповідних бюджетів
є самостійною стадією бюджетного процесу, яка не стосується
безпосередньо порядку ініціювання змін, уточнень та доповнень до
бюджетів протягом бюджетного року. Зазначені статті не визначають
коло суб'єктів, які мають право ініціювати законопроекти про
внесення змін та доповнень до закону про Державний бюджет України
протягом бюджетного року.
3. Рішення Конституційного Суду України є обов'язковим до
виконання на території України, остаточним і не може бути
оскарженим.
Рішення Конституційного Суду України підлягає опублікуванню у
"Віснику Конституційного Суду України" та в інших офіційних
виданнях України.
КОНСТИТУЦІЙНИЙ СУД УКРАЇНИ
