П О С Т А Н О В АВЕРХОВНОЇ РАДИ УКРАЇНИ
Про Рекомендації парламентських слуханьщодо вшанування пам'яті жертв голодомору
1932-1933 років
( Відомості Верховної Ради України (ВВР), 2003, N 26, ст.201 )
Зважаючи на висновки та пропозиції учасників парламентських
слухань щодо вшанування пам'яті жертв голодомору 1932-1933 років,
Верховна Рада України п о с т а н о в л я є:
1. Схвалити Рекомендації парламентських слухань щодо
вшанування пам'яті жертв голодомору 1932-1933 років (додаються).
2. Кабінету Міністрів України:
у процесі підготовки проекту Закону України про Державний
бюджет України на 2004 рік, прийняття нормативно-правових актів і
розробки державних програм у сфері культури, освіти і науки, а
також здійснення інформаційної політики врахувати рекомендації,
зауваження і пропозиції, висловлені учасниками парламентських
слухань;
спорудити у центральній частині столиці України - місті Києві
(вулиця Січневого повстання, 1) Державний історико-меморіальний
комплекс жертв голодомору, політичних репресій та насильницьких
депортацій (далі - Державний історико-меморіальний комплекс),
включаючи монумент, музей, конференц-зал, науково-дослідний центр
та інші необхідні функціональні приміщення.
3. З метою реалізації пункту 2 цієї Постанови Кабінету
Міністрів України:
створити дирекцію з проектування і будівництва Державного
історико-меморіального комплексу, передавши їй функції замовника;
вивільнити земельну ділянку за адресою: місто Київ, вулиця
Січневого повстання, 1 з користування Міністерства оборони України
разом із спорудами, розташованими на цій ділянці, що належать
військовій комендатурі Міністерства оборони України, та передати
їх зазначеній вище дирекції;
перевести військову комендатуру Міністерства оборони України
та розмістити її у місті Києві на іншій території, що належить
Міністерству оборони України або іншим установам державної форми
власності;
затвердити спільно з Київською міською державною
адміністрацією заходи з проведення конкурсу на кращий проект
Державного історико-меморіального комплексу, а також забезпечення
його будівництва;
включити до Державного історико-меморіального комплексу
Державний історико-меморіальний заповідник "Биківнянські могили";
профінансувати у 2003 році в установленому порядку конкурсні,
проектувальні та інші підготовчі роботи із спорудження Державного
історико-меморіального комплексу за рахунок резервного фонду
бюджету;
передбачити у проекті Закону України про Державний бюджет
України на 2004 рік кошти на спорудження Державного
історико-меморіального комплексу.
4. Контроль за виконанням цієї Постанови покласти на комітети
Верховної Ради України з питань прав людини, національних меншин і
міжнаціональних відносин та з питань культури і духовності.
Голова Верховної Ради України В.ЛИТВИН
м. Київ, 6 березня 2003 рокуПостановою Верховної Ради України
від 6 березня 2003 року N 607-IV
РЕКОМЕНДАЦІЇпарламентських слухань щодо вшанування пам'яті
жертв голодомору 1932-1933 років
Учасники парламентських слухань 12 лютого 2003 року,
присвячених відзначенню 70-х роковин голодомору 1932-1933 років та
вшануванню пам'яті його мільйонних жертв, відзначають, що трагедія
голодомору 1932-1933 років в Україні протягом багатьох десятиріч
офіційно заперечувалася Комуністичною партією Радянського Союзу і
правлячою верхівкою Союзу Радянських Соціалістичних Республік.
Його причини, штучний характер, механізм організації і масштаби
ретельно приховувалися не тільки від світової громадськості, а й,
насамперед, від кількох поколінь наших співвітчизників.
Намагання замовчати і поховати у плині історичного часу
правду про загибель від організованого сталінським режимом
голодомору 1932-1933 років мільйонів українців виявилися марними.
Про цю катастрофу України ще з 1933 року знали і писали на Заході.
Щодо Українського народу - то для нього істина, дійсно об'єктивні
матеріали про події 1932-1933 років почали відкриватися зовсім
недавно - напередодні розпаду Союзу Радянських Соціалістичних
Республік.
Тоді був покладений початок прориву в офіційному замовчуванні
цих подій. Нині без перебільшення можна стверджувати, що перші
слова правди про голодомор 1932-1933 років відіграли велику роль у
національному відродженні, стали одним із важливих чинників
здобуття Україною незалежності.
Але далеко не все, пов'язане з історією голодомору
1932-1933 років, який слід визнати актом геноциду Українського
народу, до кінця розкрито і з'ясовано. Передусім Верховна Рада
України досі не давала належної політико-правової оцінки цій
трагедії.
Учасники парламентських слухань підкреслюють, що така
ситуація є неприпустимою. Адже Україна вже понад 10 років є
суверенною, незалежною, демократичною, соціальною, правовою
державою, де відбуваються активні процеси відродження національної
самосвідомості та історичної пам'яті народу. Учасники
парламентських слухань наголосили також на відсутності у
законодавстві України будь-яких положень стосовно подолання
наслідків голодомору 1932-1933 років чи інших пов'язаних з ним
питань.
Разом з тим позитивні зрушення у дослідженні і висвітленні
фактів голодомору 1932-1933 років та вшануванні його жертв вже
намітилися. Відбуваються наукові конференції, "круглі столи",
присвячені цій темі, проводяться мітинги-реквієми, встановлюються
пам'ятні знаки, здійснюється видання документальних матеріалів
тощо. Активізувалася діяльність правозахисних та інших громадських
організацій, які безпосередньо займаються вивченням проблеми
голодомору 1932-1933 років.
Парламентські слухання порушили чимало гостродискусійних
питань, що стосуються історії голодомору 1932-1933 років,
передусім його причин, дійсних організаторів та виконавців,
механізму здійснення, наслідків - економічних, соціальних,
політичних, демографічних, етнічних, морально-психологічних.
Учасники парламентських слухань висловили ряд побажань та
конкретних пропозицій і звертаються з рекомендаціями до:
1. Президента України:
сприяти співпраці і стимулювати консолідацію всіх гілок влади
у реалізації заходів, присвячених 70-м роковинам голодомору
1932-1933 років;
взяти до уваги матеріали парламентських слухань і доручити
Адміністрації Президента України врахувати їх у практичній
діяльності;
взяти особисту участь у спеціальному засіданні Верховної Ради
України 7 травня 2003 року, що буде проведено з метою вшанування
пам'яті жертв голодомору 1932-1933 років.
2. Верховної Ради України:
разом з Кабінетом Міністрів України порушити у встановленому
порядку питання перед Організацією Об'єднаних Націй про визнання
голодомору 1932-1933 років геноцидом Українського народу;
з метою реалізації цієї пропозиції створити на державному
рівні комісію фахівців-юристів для підготовки спеціальної
документації та здійснення необхідних процедур, передбачених
міжнародним законодавством;
забезпечити належний рівень і результативність спеціального
засідання Верховної Ради України, яке має відбутися 7 травня
2003 року з метою вшанування пам'яті жертв голодомору
1932-1933 років (пункт 1 Постанови Верховної Ради України від
28 листопада 2002 року N 258-IV ( 258-15 ) "Про 70-ті роковини
голодомору в Україні");
прийняти в установленому порядку Закон України про визнання
факту геноциду української нації у 1932-1933 роках;
разом з Кабінетом Міністрів України забезпечити відповідно до
законодавства передачу до Національного архівного фонду матеріалів
Комісії Конгресу Сполучених Штатів Америки з розслідування
голодомору 1932-1933 років;
з метою ознайомлення української та світової громадськості з
матеріалами парламентських слухань 12 лютого 2003 року щодо
вшанування пам'яті жертв голодомору 1932-1933 років видати ці
матеріали масовим накладом в установленому порядку.
3. Кабінету Міністрів України:
внести відповідно до законодавства до Верховної Ради України
законопроект щодо політико-правової оцінки голодомору
1932-1933 років, його наслідків для Українського народу та про
статус потерпілих від голодомору;
подати пропозиції про внесення змін до Закону України "Про
Державний бюджет України на 2003 рік" щодо фінансування в
поточному році заходів, пов'язаних із вшануванням пам'яті жертв
голодомору 1932-1933 років;
передбачити у проекті Закону України про Державний бюджет
України на 2004 рік кошти на фінансування заходів, пов'язаних із
вшануванням пам'яті жертв голодомору 1932-1933 років;
разом з Національною академією наук України підготувати і
провести у листопаді 2003 року в місті Києві міжнародну наукову
конференцію з метою визнання світовою спільнотою голодомору
1932-1933 років актом геноциду Українського народу;
при розробці відповідних нормативно-правових актів та
загальнодержавних програм у галузях культури, освіти, науки,
інформаційної політики врахувати пропозиції, висловлені на
парламентських слуханнях;
до Дня пам'яті жертв голодомору та політичних репресій -
22 листопада 2003 року в місцях масових поховань загиблих від
голодомору 1932-1933 років установити пам'ятні знаки для увічнення
їхньої пам'яті;
зважаючи на гірку і трагічну долю селян України, пам'ятаючи
про мільйони хліборобів і їхніх дітей, які стали жертвами
голодомору 1932-1933 років, та з метою відродження поваги до
українського селянина - годувальника нації в установленому порядку
проголосити 2003 рік Роком українського селянина;
активно залучати народних депутатів України до участі в
реалізації Плану заходів у зв'язку з 70-ми роковинами голодомору в
Україні на 2002-2003 роки, забезпечуючи оперативне інформування
Верховної Ради України про їх проведення, зокрема в регіонах
України;
розглянути питання про перетворення Центру досліджень
геноциду в Україні Інституту історії України НАН України в
самостійний науково-дослідний інститут;
сприяти організації роботи тимчасової археографічної комісії
для виявлення нових документів з історії голодоморів в Україні;
організувати постійно діючі тематичні експозиції в
Національному музеї історії України, обласних краєзнавчих музеях,
присвячені голодоморам Українського народу в XX столітті;
забезпечити видання і перевидання збірників архівних
документів і матеріалів про голодомор 1932-1933 років, наукових
монографій, брошур та спеціального посібника для шкіл на цю тему
(українською і російською мовами);
ввести в програми навчальних закладів усіх типів і рівнів
акредитації проведення уроків пам'яті жертв голодомору
1932-1933 років;
забезпечити широке висвітлення в засобах масової інформації
теми голодомору 1932-1933 років та заходів, пов'язаних з його
70-ми роковинами, запровадивши для цього відповідні рубрики в
газетах і журналах та цикли радіо- і телепередач;
звернутися до Українського народу з проханням пожертвувати
кошти на спорудження Державного історико-меморіального комплексу.
4. Державного комітету архівів України:
разом з Міністерством освіти і науки України та Національною
академією наук України підготувати і видати масовим накладом
хрестоматію документів про голодомор 1932-1933 років;
продовжити разом з Національною академією наук України та
осередками Міжнародної асоціації україністів систематичне
дослідження історичної правди про події 1932-1933 років шляхом
залучення до наукового обігу джерел із закордонних архівів,
передусім Російської Федерації (документи федеральних архівів та
відомчих архівів силових служб), а також Великобританії, Італії,
Німеччини, Румунії, Франції (аналітично-інформаційні матеріали
спецслужб, дипломатичних представників, журналістів за
1932-1933 роки);
розробити і реалізувати із залученням Всеукраїнської спілки
краєзнавців та інших громадських організацій державну програму
збирання та зберігання спогадів і свідчень людей, які пережили
голодомор 1932-1933 років, та їх нащадків "Усна історія
Голодомору".
