З А К О Н У К Р А Ї Н И
{ Закон втратив чинність на підставі Закону
N 1835-VIII ( 1835-19 ) від 07.02.2017, ВВР, 2017, N 11, ст.102 }
Про антидопінговий контроль у спорті
( Відомості Верховної Ради України (ВВР), 2001, N 23, ст.112 )
Цей Закон визначає правові та організаційні умови здійснення
антидопінгового контролю в Україні, участі відповідних установ та
організацій у профілактиці, попередженні застосування і
розповсюдження допінгу в спорті.
Стаття 1. Визначення термінів
У цьому Законі наведені нижче терміни вживаються у такому
значенні:
допінг - речовини і методи, що застосовуються для підвищення
працездатності спортсменів, є потенційно небезпечними для їхнього
здоров'я і заборонені для використання антидопінговим Кодексом
Олімпійського руху та компетентними органами відповідних
спортивних організацій;
тестування на допінг - виконання встановленої процедури
взяття та дослідження біопроб спортсменів з метою виявлення
наявності речовин в їхньому організмі чи встановлення застосування
методів, які заборонені антидопінговим Кодексом Олімпійського руху
та компетентними органами відповідних спортивних організацій.
Стаття 2. Законодавство України про антидопінговийконтроль у спорті
Законодавство України про антидопінговий контроль складається
з цього Закону та інших законів України.
Якщо міжнародним договором України, згода на обов'язковість
якого надана Верховною Радою України, встановлено інші норми, ніж
ті, що передбачені цим Законом, то застосовуються норми
міжнародного договору.
Стаття 3. Організація та здійснення антидопінговогоконтролю
На території України організація та здійснення
антидопінгового контролю в спорті проводиться з дотриманням вимог
антидопінгового Кодексу Олімпійського руху та покладається на
Національний антидопінговий центр з лабораторією антидопінгового
контролю у його складі, який створюється Кабінетом Міністрів
України.
Програма діяльності щодо профілактики, попередження
застосування і розповсюдження допінгу в спорті розробляється
Національним антидопінговим центром і затверджується Кабінетом
Міністрів України.
Тестування на допінг проводиться виключно лабораторією
антидопінгового контролю Національного антидопінгового центру з
дотриманням вимог антидопінгового Кодексу Олімпійського руху.
Тестуванню на допінг підлягають спортсмени України незалежно
від віку, рівня майстерності та місця перебування.
Організатори змагань зобов'язані забезпечити умови для
проведення тестування на допінг з дотриманням вимог
антидопінгового Кодексу Олімпійського руху та компетентних органів
відповідних спортивних організацій.
На території України реклама допінгових речовин або методів
для їх використання в спорті заборонена.
Стаття 4. Обов'язки осіб, які беруть участь в організаціїта здійсненні антидопінгового контролю
Особи, які беруть участь в організації та здійсненні
антидопінгового контролю, зобов'язані зберігати таємницю про
результати тестування на допінг до прийняття остаточного рішення
компетентними органами відповідних спортивних організацій.
Стаття 5. Відповідальність за порушення законодавствапро антидопінговий контроль у спорті
У разі встановлення факту вживання спортсменом допінгу до
нього відповідно до вимог антидопінгового Кодексу Олімпійського
руху та компетентних органів відповідних спортивних організацій
застосовуються такі санкції: попередження, визнання недійсними
спортивних результатів, позбавлення спортивних медалей чи призів,
виданих у натуральній або грошовій формі, тимчасова або довічна
заборона брати участь у спортивних змаганнях.
Результат участі спортсменів у командних змаганнях, що
розпочалися, анулюється в разі встановлення факту вживання допінгу
одним із членів такої команди.
Незнання спортсменами природи, складу, наслідків вживання
заборонених у спорті речовин чи методів не є підставою для
звільнення від застосування санкцій.
За розповсюдження допінгу в спорті винні особи несуть
відповідальність згідно з законом України.
ПРИКІНЦЕВІ ПОЛОЖЕННЯ
1. Цей Закон набирає чинності з дня його опублікування.
2. Кабінету Міністрів України у двомісячний строк з дня
набрання чинності цим Законом:
привести свої нормативно-правові акти у відповідність з цим
Законом та внести до Верховної Ради України пропозиції про
приведення законодавчих актів у відповідність з цим Законом;
забезпечити перегляд і скасування міністерствами та іншими
центральними органами виконавчої влади їх нормативно-правових
актів, що не відповідають цьому Закону.
Президент України Л.КУЧМА
м. Київ, 5 квітня 2001 рокуN 2353-III
