З А К О Н У К Р А Ї Н И
Про внесення змін до статті 96 Закону України"Про банки і банківську діяльність"
{ Відомості Верховної Ради України (ВВР), 2006, N 8, ст.90 }
Верховна Рада України п о с т а н о в л я є:
I. Внести до статті 96 Закону України "Про банки і банківську
діяльність" ( 2121-14 ) (Відомості Верховної Ради України,
2001 р., N 5-6, ст. 30) такі зміни:
1. Назву статті викласти в такій редакції:
"Стаття 96. Черговість та порядок задоволення вимогдо банку, оплата витрат та здійснення
платежів".
2. Частину першу замінити п'ятьма частинами такого змісту:
"Кошти, одержані в результаті ліквідаційної процедури,
спрямовуються на задоволення вимог кредиторів у такій черговості:
1) зобов'язання, що виникли внаслідок заподіяння шкоди життю
та здоров'ю громадян;
2) грошові вимоги по заробітній платі, що виникли із
зобов'язань банку перед працівниками до порушення процедури
ліквідації банку;
3) вимоги вкладників - фізичних осіб у частині перевищення
суми, передбаченої системою гарантування вкладів фізичних осіб,
але не більше еквівалента 50 000 гривень;
4) вимоги вкладників - фізичних осіб у частині, що перевищує
еквівалент 50 000 гривень;
5) вимоги Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, що
виникли у випадках, визначених законодавством про гарантування
вкладів фізичних осіб;
6) вимоги фізичних осіб, платежі яких або платежі на ім'я
яких заблоковано (крім фізичних осіб - суб'єктів підприємницької
діяльності);
7) інші вимоги.
Оплата витрат, пов'язаних із здійсненням ліквідаційної
процедури, здійснюється позачергово протягом усієї процедури
ліквідації банку в межах кошторису витрат, затвердженого
Національним банком України. До цих витрат, зокрема, належать:
оплата державного мита;
витрати на опублікування оголошення про ліквідацію банку;
витрати на публікацію інформації про порядок продажу майна
банку;
витрати ліквідатора, пов'язані з утриманням і збереженням
активів банку;
витрати на оцінку та продаж майна;
витрати на проведення аудиту;
витрати на оплату роботи ліквідатора (включаючи залучених для
забезпечення здійснення повноважень ліквідатора осіб);
витрати на виплату вихідної допомоги звільненим працівникам
банку;
оплата кредиту, отриманого для виплати вихідної допомоги.
Майно банку, що є предметом застави, включається до складу
ліквідаційної маси, але використовується виключно для
позачергового задоволення вимог заставодержателя.
Заставодержатель має право за погодженням з ліквідатором
здійснити реалізацію заставленого майна у порядку, встановленому
чинним законодавством або договором застави, та отримати
задоволення своїх вимог повністю або частково.
У разі недостатності коштів від реалізації заставленого майна
для задоволення визнаних ліквідатором кредиторських вимог
заставодержателя не задоволені вимоги підлягають задоволенню в
порядку черговості, встановленої цим Законом".
У зв'язку з цим частини другу - дев'яту вважати відповідно
частинами шостою - тринадцятою.
3. Частину сьому доповнити словами "крім вимог кредиторів,
зазначених у пункті 3 частини першої цієї статті".
4. Після частини сьомої доповнити новою частиною такого
змісту:
"Погашення вимог кредиторів, зазначених у пункті 3 частини
першої цієї статті, здійснюються рівними частинами в межах наявних
коштів, одержаних для задоволення вимог кредиторів цієї черги".
У зв'язку з цим частини восьму - тринадцяту вважати
відповідно частинами дев'ятою - чотирнадцятою.
II. Прикінцеві положення
1. Цей Закон набирає чинності з дня його опублікування.
Задоволення вимог кредиторів до банку, розпочате до дня
набрання чинності цим Законом, здійснюється у черговості, що
встановлена нормами, які діяли на момент початку такої процедури.
2. Національному банку України привести свої
нормативно-правові акти у відповідність із цим Законом.
Президент України В.ЮЩЕНКО
м. Київ, 29 листопада 2005 рокуN 3127-IV
