З А К О Н У К Р А Ї Н И
Про Концепцію державної політикив галузі культури на 2005-2007 роки
( Відомості Верховної Ради України (ВВР), 2005, N 16, ст.264 )
Верховна Рада України п о с т а н о в л я є:
1. Затвердити Концепцію державної політики в галузі культури
на 2005-2007 роки (додається).
2. Рекомендувати Кабінету Міністрів України:
до 1 липня 2006 року розробити та затвердити державні
соціальні стандарти надання послуг населенню у сфері культури, що
гарантуються державою (перелік та обсяг послуг, порядок їх
надання, показники виконання та якості послуг), а також методику
визначення розміру фінансового забезпечення державних соціальних
стандартів надання послуг населенню у сфері культури, що
гарантуються державою, в розрахунку на душу населення;
до 1 січня 2006 року розробити та внести на розгляд Верховної
Ради України загальнодержавну програму відродження, збереження і
розвитку народних художніх промислів в Україні.
3. Цей Закон набирає чинності з дня його опублікування.
Президент України В.ЮЩЕНКО
м. Київ, 3 березня 2005 рокуЗаконом України
від 3 березня 2005 року
державної політики в галузі культури на 2005-2007 роки
1. Загальні положення
Концепція державної політики в галузі культури
на 2005-2007 роки (далі - Концепція) аналізує сучасний стан
культури в Україні, визначає цілі, пріоритетні завдання та
принципи державної політики в галузі культури на 2005-2007 роки, а
також стратегічні напрями, механізми її реалізації та очікувані
результати.
Головною метою реалізації Концепції має стати утвердження
культурного розвитку одним з ключових чинників
соціально-економічного розвитку України та її окремих регіонів.
Реалізація державної політики в галузі культури
на 2005-2007 роки передбачає затвердження довгострокової програми
культурного розвитку України.
Довгострокова програма культурного розвитку України має тісно
пов'язуватися з контекстом світового розуміння ролі і призначення
культури в XXI столітті, зокрема виходити з того, що:
сталий розвиток і розвиток культури є взаємопов'язаними
процесами;
головною метою розвитку людства є суспільна і культурна
самореалізація особистості;
доступ до культурних цінностей та участь у культурному житті
є фундаментальним правом людини.
2. Сучасний стан культури в Україні
Сучасний стан розвитку української культури і духовності
характеризується розмиванням і поступовою маргіналізацією
культурних і духовних цінностей у суспільному житті, руйнуванням
цілісної мережі закладів, підприємств, організацій та установ
культури і цілісного інформаційно-культурного простору,
неефективним використанням наявних культурних і творчих ресурсів.
Протягом останнього десятиліття культура в Україні не лише
втратила відповідне місце серед пріоритетів державної політики, а
й опинилася на периферії державних інтересів. Як наслідок,
утворився й дедалі збільшується розрив між так званою офіційною
культурою, що фінансується з бюджету, і незалежною та орієнтованою
на сучасні потреби культурною діяльністю; стала хронічною проблема
неадекватного фінансового забезпечення галузі культури; суттєво
погіршилася економічна структура видатків місцевих бюджетів на
галузь культури; розрізнені культурні заходи так і не склалися в
єдину програму послідовного культурного розвитку.
Для подолання системних негативних явищ у галузі культури
необхідно розв'язати такі проблеми:
1) "залишковий принцип" ставлення до культури у суспільстві
та державній політиці;
2) відсутність цілісного інформаційно-культурного простору і
мережі партнерських зв'язків на вертикальному і горизонтальному
рівнях;
3) відсутність середньо- і довгострокових програм культурного
розвитку;
4) відсутність визначених державних соціальних стандартів
надання послуг населенню у сфері культури, що гарантуються
державою;
5) непідготовленість кадрів до господарських відносин у
ринковій економіці;
6) соціальна незахищеність працівників культури;
7) недостатня участь України в європейських і світових
культурних проектах.
Існуючий стан культури в Україні вимагає нових політичних
підходів, програм і механізмів їх реалізації.
3. Цілі та пріоритетні завдання державноїполітики в галузі культури
Концепція визначає такі цілі та пріоритетні завдання
державної політики в галузі культури на 2005-2007 роки:
1) визначення культурного розвитку України та її окремих
регіонів одним з пріоритетних напрямів діяльності органів
державної влади та органів місцевого самоврядування;
2) розробка та затвердження довгострокової програми
культурного розвитку України, а також сприяння розробці
середньострокових регіональних програм культурного розвитку;
3) зміна методів управління у галузі культури, зокрема
переорієнтація органів державної влади та органів місцевого
самоврядування з виконання певних функцій на досягнення
поставлених цілей, залучення громадськості до процесів управління
та контролю в галузі культури;
4) створення ефективної моделі фінансового та
матеріально-технічного забезпечення культурного розвитку;
5) розробка, затвердження та впровадження державних
соціальних стандартів надання послуг населенню у сфері культури,
що гарантуються державою (перелік та обсяг послуг, порядок їх
надання, показники виконання та якості послуг), а також методики
визначення розміру фінансового забезпечення державних соціальних
стандартів надання послуг населенню у сфері культури, що
гарантуються державою, в розрахунку на душу населення;
6) запровадження коригуючих коефіцієнтів фінансових
нормативів бюджетної забезпеченості видатків місцевих бюджетів на
культуру і мистецтво, розрахованих виходячи з кількості об'єктів
культурної спадщини, предметів основного фонду музеїв, охорона
яких здійснюється за рахунок коштів місцевого бюджету;
7) реалізація комплексу освітніх, культурно-мистецьких
програм і проектів для дітей та молоді;
8) підтримка та розвиток культури на селі;
9) формування цілісного інформаційно-культурного простору
України, зокрема шляхом інвентаризації культурних ресурсів,
складання мапи культурних ресурсів, створення відповідних
аналітичних баз даних, видання інформаційних буклетів, а також
створення телеканалу "Культура";
10) участь України у міжнародних культурних проектах,
здійснення комплексу інформаційно-культурних заходів для
ознайомлення світової громадськості з культурними цінностями
України.
4. Принципи державної політики в галузі культури
Реалізація Концепції має створити передумови для формування
системи принципів державної політики в галузі культури, що
відповідають світовим і європейським засадам сучасної культурної
політики.
Державна політика в галузі культури ґрунтується на таких
принципах:
1) принцип прозорості і публічності:
державна політика в галузі культури проводиться публічно,
відповідні рішення та проекти рішень органів державної влади та
органів місцевого самоврядування оприлюднюються через засоби
масової інформації;
громадяни України, іноземці, особи без громадянства мають
право на повну, своєчасну та об'єктивну інформацію про рішення та
проекти рішень органів державної влади та органів місцевого
самоврядування у сфері культури та мистецтв;
2) принцип демократичності:
участь у розробці, здійсненні та контролі за реалізацією
державної політики в галузі культури беруть усі суб'єкти
діяльності у сфері культури;
незалежні групи спеціалістів з ініціативи об'єднань громадян,
органів державної влади та органів місцевого самоврядування за
рахунок їх власних коштів або на громадських засадах можуть
здійснювати громадські експертизи рішень і проектів рішень у сфері
культури та мистецтв. Висновки зазначених експертиз можуть
враховуватися органами державної влади та органами місцевого
самоврядування при здійсненні державної політики в галузі
культури;
3) принцип деідеологізованості і толерантності:
державна політика в галузі культури формується на
плюралістичних ідеологічних засадах, відображаючи
загальносуспільні цінності, закріплені Конституцією України
( 254к/96-ВР );
неприпустимою є дискримінація за ознаками раси, кольору
шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі,
етнічного та соціального походження, майнового стану, місця
проживання, за мовними або іншими ознаками;
забезпечуються умови вільного розвитку культурних традицій та
цінностей усіх національних меншин на території України;
4) принцип системності та ефективності:
державна політика в галузі культури є невід'ємною складовою
загальної державної політики, що спрямовується на забезпечення
сталого розвитку України;
державна політика в галузі культури ґрунтується на глибокому
факторному аналізі проблем галузі та ресурсному методі планування
комплексу таких інструментів, механізмів, програм і заходів, які
здатні своєчасно та ефективно вирішити ту чи іншу проблему у сфері
культури і мистецтв;
державна політика в галузі культури спрямовується на
створення такої моделі культурного розвитку, яка здатна
забезпечити самовідтворення та послідовний розвиток культури в
Україні;
5) принцип інноваційності:
суб'єкти реалізації державної політики в галузі культури
сприяють розробці, впровадженню та реалізації нових форм і методів
діяльності у сфері культури та мистецтв;
культурний розвиток є можливим за умови формування цілісного
споживчого ринку культурно-мистецьких послуг, що передбачає
створення інституту посередництва між виробниками та споживачами
культурно-мистецького продукту.
5. Стратегічні напрями та механізми реалізаціїдержавної політики в галузі культури
на 2005-2007 роки
Досягнення визначених у Концепції цілей та завдань державної
політики в галузі культури має здійснюватися на таких напрямах:
1) управління - впровадження програмно-цільового методу
управління, принципів прозорості, публічності, системності,
ефективності та інноваційності державної політики в галузі
культури;
2) законодавство - структурно-правова реорганізація засад і
умов діяльності у сфері культури та мистецтв, створення належної
нормативно-правової бази для розвитку культури в Україні;
3) фінансування - створення ефективної моделі фінансового та
матеріально-технічного забезпечення культурного розвитку;
4) інформація - формування цілісного інформаційно-культурного
простору України, позиціонування української культури у світі.
Реформування існуючої системи управління в галузі культури
передбачає переорієнтацію органів державної влади та органів
місцевого самоврядування з виконання певних функцій на досягнення
поставлених цілей.
Цілі державної політики в галузі культури визначаються у
довгостроковій програмі культурного розвитку України, а також у
середньострокових регіональних програмах культурного розвитку.
Прогнозування та програмування державної політики щодо
розвитку культури в Україні, ухвалення відповідних рішень органів
державної влади та органів місцевого самоврядування, а також
контроль за їх виконанням здійснюються із залученням усіх
суб'єктів діяльності у сфері культури та із застосуванням
громадських експертиз таких проектів програм і рішень.
Здійснення державної політики в галузі культури ґрунтується
на визначенні культурного розвитку України та її окремих регіонів
одним з пріоритетних напрямів діяльності органів державної влади
та органів місцевого самоврядування, невід'ємною складовою сталого
розвитку України. Тому досягнення цілей державної політики в
галузі культури потребує міжвідомчої координації.
Управління у сфері культури та мистецтв спирається на наукові
підходи. Це передбачає застосування глибокого факторного аналізу
проблем галузі культури та ресурсного методу планування комплексу
таких інструментів, механізмів, програм і заходів, які здатні
своєчасно та ефективно їх вирішувати.
Удосконалення законодавства України у сфері культури та
мистецтв передбачає нормативно-правове забезпечення:
1) набуття та реалізації статусу неприбутковості закладами,
підприємствами, організаціями та установами культури, зокрема
шляхом прийняття закону про неприбуткові організації та внесення
змін до Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств"
( 334/94-ВР );
2) надання благодійної допомоги, меценатських та спонсорських
коштів, зокрема шляхом внесення змін до Закону України
"Про благодійництво та благодійні організації" ( 531/97-ВР ),
прийняття закону про меценатство та спонсорство;
3) механізму бюджетних дотацій на здійснення того чи іншого
культурно-мистецького проекту закладами, підприємствами,
організаціями та установами культури, що залучили благодійну
допомогу, спонсорські чи меценатські кошти на реалізацію такого
проекту;
4) залучення інвестиційних коштів на реалізацію програм
культурного розвитку України та її окремих регіонів;
5) впровадження державних соціальних стандартів надання
послуг населенню у сфері культури, що гарантуються державою, а
також їх фінансового забезпечення в розрахунку на душу населення;
6) використання коригуючих коефіцієнтів фінансових нормативів
бюджетної забезпеченості видатків місцевих бюджетів на культуру і
мистецтво, розрахованих виходячи з кількості об'єктів культурної
спадщини, предметів основного фонду музеїв, охорона яких
здійснюється за рахунок коштів місцевого бюджету;
7) створення інституту посередництва між виробниками та
споживачами культурно-мистецького продукту.
Удосконалення нормативно-правового забезпечення сфери
культури і мистецтв відбувається з урахуванням світової практики
її законодавчого регулювання.
Створення ефективної моделі фінансового та
матеріально-технічного забезпечення культурного розвитку
передбачає:
1) поступове збільшення частки видатків державного та
місцевих бюджетів на програми у сфері культури та мистецтв;
2) перехід на програмно-цільовий метод формування та
здійснення видатків бюджету у сфері культури і мистецтв;
3) державну підтримку у залученні благодійної допомоги,
меценатських та спонсорських коштів шляхом податкового, митного та
інших видів регулювання, за допомогою створення системи державного
визнання, відзначення і нагородження благодійників, меценатів та
спонсорів;
4) стимулювання закладів, підприємств, організацій та установ
культури до залучення благодійної допомоги, спонсорських та
меценатських коштів шляхом запровадження системи бюджетних дотацій
на здійснення того чи іншого культурно-мистецького проекту такими
закладами, підприємствами, організаціями та установами культури,
що залучили благодійну допомогу, спонсорські чи меценатські кошти
на його здійснення;
5) розробку механізму залучення інвестиційних коштів на
реалізацію програм культурного розвитку України та її окремих
регіонів, зокрема залучення інвестицій у заходи з охорони
культурної спадщини України з метою отримання частини прибутку
(доходу) від подальшого використання культурної спадщини як
туристичного ресурсу.
Фінансування галузі культури базується на розмірові
фінансового забезпечення державних соціальних стандартів надання
послуг населенню у сфері культури, що гарантуються державою, в
розрахунку на душу населення. Це становить базу видатків
державного та місцевих бюджетів на галузь культури.
Бюджети розвитку галузі культури за видатками складаються з:
1) коштів на реалізацію інноваційних бюджетних програм,
виконавці яких визначаються виключно на конкурсній основі;
2) розміру бюджетних дотацій на здійснення того чи іншого
культурно-мистецького проекту закладами, підприємствами,
організаціями та установами культури, що залучили благодійну
допомогу, спонсорські чи меценатські кошти на його здійснення;
3) коштів місцевих бюджетів, визначених на основі коригуючих
коефіцієнтів фінансових нормативів бюджетної забезпеченості
видатків місцевих бюджетів на культуру і мистецтво, розрахованих
виходячи з кількості об'єктів культурної спадщини, предметів
основного фонду музеїв, охорона яких здійснюється за рахунок
коштів місцевого бюджету.
Державна політика щодо формування цілісного україномовного
інформаційно-культурного простору, позиціонування української
культури у світі включає такі заходи:
1) реалізація освітньо-культурологічних та
пізнавально-туристичних програм для дітей та молоді;
2) створення телеканалу "Культура" та мережі
інформаційно-культурних центрів, у тому числі за кордоном;
3) реалізація цільових державних програм з підготовки,
виготовлення та розповсюдження друкованої, електронної,
аудіовізуальної інформації про культурні цінності України
українською та іноземними мовами;
4) участь України у міжнародних культурних проектах,
активізація культурно-інформаційного обміну з країнами Європи та
світу.
6. Очікувані результати
Реалізація Концепції має на меті отримання таких результатів:
підвищення ролі культури в контексті сталого розвитку України
та її окремих регіонів;
зміна методів управління у галузі культури, зокрема
переорієнтація органів державної влади та органів місцевого
самоврядування з виконання певних функцій на досягнення
поставлених цілей, залучення громадськості до процесів управління
та контролю в галузі культури;
розробка ефективної моделі фінансового та
матеріально-технічного забезпечення культурного розвитку із
залученням коштів державного та місцевих бюджетів, благодійної
допомоги, спонсорських та меценатських коштів;
поступове формування споживчого ринку культурно-мистецьких
послуг;
створення цілісного інформаційно-культурного простору
України;
активізація участі України в міжнародних культурних проектах,
культурно-інформаційного обміну з країнами Європи та світу.
