З А К О Н У К Р А Ї Н И
Про внесення змін до деяких законівУкраїни щодо посилення боротьби із
захворюванням на туберкульоз
( Відомості Верховної Ради України (ВВР), 2006, N 34, ст.292 )
Верховна Рада України п о с т а н о в л я є:
I. Внести зміни до таких законів України:
1. Доповнити частину першу статті 10 Закону України "Про
міліцію" ( 565-12 ) (Відомості Верховної Ради УРСР, 1991 р., N 4,
ст. 20; Відомості Верховної Ради України, 1992 р., N 36, ст. 526)
новим пунктом 21-1 такого змісту:
"21-1) здійснювати за рішенням суду привід осіб, хворих на
заразні форми туберкульозу, до протитуберкульозного закладу".
2. Статтю 12 Закону України "Про боротьбу із захворюванням на
туберкульоз" ( 2586-14 ) (Відомості Верховної Ради України,
2001 р., N 49, ст. 258) викласти в такій редакції:
"Стаття 12. Госпіталізація, лікування та медичний(диспансерний) нагляд за хворими на туберкульоз
Лікування хворих на туберкульоз здійснюється під обов'язковим
медичним контролем із дотриманням установлених стандартів
лікування. Лікування та медичний (диспансерний) нагляд за всіма
хворими на туберкульоз, інфікованими мікобактеріями туберкульозу
та особами, які були в контакті з хворими на заразні форми
туберкульозу, здійснюються спеціалізованими протитуберкульозними
закладами.
Хворі на заразні форми туберкульозу, в тому числі соціально
дезадаптовані, із супутніми захворюваннями на хронічний
алкоголізм, наркоманію чи токсикоманію, підлягають обов'язковій
госпіталізації до протитуберкульозних закладів та зобов'язані
пройти відповідне лікування. У разі ухилення від обов'язкової
госпіталізації зазначені особи з метою запобігання поширенню
туберкульозу за рішенням суду підлягають розшуку, приводу та
обов'язковій госпіталізації до протитуберкульозних закладів,
визначених місцевими органами виконавчої влади.
Обов'язкова госпіталізація осіб, щодо яких судом ухвалено
відповідне рішення, здійснюється на строк до трьох місяців.
Продовження лікування цих осіб здійснюється за рішенням суду на
визначений ним строк на підставі висновку лікарської комісії
протитуберкульозного закладу.
Не підлягають обов'язковій госпіталізації до
протитуберкульозних закладів хворі, зазначені у частині другій
цієї статті: які страждають на психічні розлади; вагітні жінки;
жінки, які мають дітей віком до трьох років.
Порядок госпіталізації, лікування та медичного
(диспансерного) нагляду за хворими на туберкульоз визначається
центральним органом виконавчої влади в галузі охорони здоров'я.
У разі ухилення від обов'язкової госпіталізації до
протитуберкульозних закладів або від продовження лікування осіб,
хворих на заразні форми туберкульозу, щодо яких судом ухвалено
рішення відповідно про обов'язкову госпіталізацію або про
продовження лікування, органи внутрішніх справ за зверненням
керівника протитуберкульозного закладу надають у межах своїх
повноважень медичним працівникам допомогу у забезпеченні виконання
рішення суду.
Рішення про обов'язкову госпіталізацію до
протитуберкульозного закладу чи продовження лікування хворих на
заразні форми туберкульозу приймається судом за місцем виявлення
зазначених хворих або за місцезнаходженням протитуберкульозного
закладу. Заява про обов'язкову госпіталізацію чи продовження
лікування хворого на заразні форми туберкульозу подається до суду
представником протитуберкульозного закладу, який здійснює медичний
(диспансерний) нагляд за цим хворим.
Заклади охорони здоров'я усіх форм власності та медичні
працівники, які займаються приватною медичною практикою, у разі
виявлення особи, хворої на туберкульоз або підозрілої щодо
захворювання на туберкульоз, зобов'язані направити зазначених осіб
до протитуберкульозного закладу для подальшого обстеження за
місцем проживання або виявлення особи та терміново повідомити про
них цей заклад".
II. Прикінцеві положення
1. Цей Закон набирає чинності з дня його опублікування.
2. Кабінету Міністрів України протягом шести місяців із дня
опублікування цього Закону:
забезпечити прийняття нормативно-правових актів, що
випливають із цього Закону;
внести до Верховної Ради України пропозиції щодо приведення
законодавчих актів у відповідність із цим Законом;
привести свої нормативно-правові акти у відповідність із цим
Законом;
забезпечити перегляд і скасування міністерствами та іншими
центральними органами виконавчої влади їх нормативно-правових
актів, що суперечать цьому Закону.
Президент України В.ЮЩЕНКО
м. Київ, 15 березня 2006 рокуN 3537-IV
