У Х В А Л АКОНСТИТУЦІЙНОГО СУДУ УКРАЇНИ
Про відмову у відкритті конституційного провадженняу справі за конституційним поданням 46 народних
депутатів України щодо відповідності Конституції
України (конституційності) пункту 17 Методики
розрахунку і порядку використання плати за оренду
державного майна, затвердженої Постановою Кабінету
Міністрів України від 4 жовтня 1995 року N 786,
та щодо інших питань цього подання
м. Київ Справа N 2-6/2006
30 листопада 2006 року
N 16-у/2006
Конституційний Суд України у складі суддів Конституційного
Суду України:
Пшеничного Валерія Григоровича, - головуючий, Бринцева Василя Дмитровича, Джуня В'ячеслава Васильовича - суддя-доповідач, Дідківського Анатолія Олександровича, Іващенка Володимира Івановича, Кампа Володимира Михайловича, Колоса Михайла Івановича, Лилака Дмитра Дмитровича, Маркуш Марії Андріївни, Мачужак Ярослави Василівни, Овчаренка В'ячеслава Андрійовича, Стецюка Петра Богдановича, Стрижака Андрія Андрійовича, Ткачука Павла Миколайовича,
розглянув питання про відкриття конституційного провадження
у справі за конституційним поданням 46 народних депутатів України
щодо відповідності Конституції України ( 254к/96-ВР ) та Закону
України "Про систему оподаткування" від 25 червня 1991 року
N 1251-XII ( 1251-12 ) в редакції Закону України від
18 лютого 1997 року N 77/97-ВР ( 77/97-ВР ) (Відомості Верховної
Ради України, 1997 р., N 16, ст. 119) з наступними змінами пункту
17 Методики розрахунку і порядку використання плати за оренду
державного майна, затвердженої Постановою Кабінету Міністрів
України від 4 жовтня 1995 року N 786 ( 786-95-п ) (ЗП України,
1996 р., N 2, ст. 57) з наступними змінами і доповненнями, щодо
неузгодженості положень частин першої, другої статті 75, частини
четвертої статті 133, частини першої статті 136 Господарського
кодексу України ( 436-15 ) з положеннями частини першої статті 287
цього ж Кодексу, про офіційне тлумачення положень частини першої
статті 287 Господарського кодексу України ( 436-15 ), про надання
роз'яснення щодо дії частини другої статті 19 Закону України "Про
оренду державного та комунального майна" від 10 квітня 1992 року
N 2269-XII ( 2269-12 ) в редакції Закону України від
14 березня 1995 року N 98/95-ВР ( 98/95-ВР ) (Відомості Верховної
Ради України, 1995 р., N 15, ст. 99) з наступними змінами та про
офіційне тлумачення пункту 5 Тимчасового положення про Фонд
державного майна України, затвердженого Постановою Верховної Ради
України від 7 липня 1992 року N 2558-XII ( 2558-12 ) (Відомості
Верховної Ради України, 1992 р., N 39, ст. 581).
Заслухавши суддю-доповідача Джуня В.В. та розглянувши
матеріали конституційного подання, Конституційний Суд України
у с т а н о в и в:
1. Третя колегія суддів Конституційного Суду України Ухвалою
від 6 листопада 2006 року відмовила у відкритті конституційного
провадження у справі на підставі пунктів 2, 3 статті 45 Закону
України "Про Конституційний Суд України" ( 422/96-ВР ) -
невідповідність конституційного подання вимогам, передбаченим
Конституцією України ( 254к/96-ВР ), Законом України "Про
Конституційний Суд України" ( 422/96-ВР ), та непідвідомчість
Конституційному Суду України питань, порушених у конституційному
поданні.
2. Суб'єкт права на конституційне подання - 46 народних
депутатів України - звернувся до Конституційного Суду України з
клопотанням про визнання неконституційним пункту 17 Методики
розрахунку і порядку використання плати за оренду державного майна
( 786-95-п ) (далі - Методика). У цьому пункті Методики
( 786-95-п ) містяться положення про розподіл орендної плати за
використання державного майна між державним бюджетом та державними
підприємствами, організаціями, на балансі яких обліковується це
майно.
Неконституційність зазначених положень правового акта
Кабінету Міністрів України народні депутати України обґрунтовують
тим, що запровадження платежів, передбачених пунктом 17
Методики ( 786-95-п ), не відповідає вимогам частини другої
статті 19, пункту 5 статті 116 Конституції України ( 254к/96-ВР ).
Проте у конституційному поданні не наведено жодних аргументів, які
б конкретно підтверджували невідповідність приписів пункту 17
Методики ( 786-95-п ) вимогам зазначених конституційних норм.
Натомість суб'єкт права на конституційне подання обґрунтовує
невідповідність пункту 17 Методики ( 786-95-п ) положенням частини
дев'ятої статті 1 Закону України "Про систему
оподаткування" ( 1251-12 ), статей 10, 13 Закону України "Про
підприємства в Україні" ( 887-12 ), частини третьої статті 73,
частин першої, другої статті 74 Господарського кодексу України
( 436-15 ), частини другої статті 19 Закону України "Про оренду
державного та комунального майна" ( 2269-12 ), Указу Президента
України "Про Національний спортивний комплекс "Олімпійський" від
12 травня 1996 року N 331 ( 331/96 ).
Вирішуючи питання про відкриття конституційного провадження,
Конституційний Суд України виходить з того, що згідно зі статтею
14 Закону України "Про Конституційний Суд України" ( 422/96-ВР )
до повноважень Конституційного Суду України не належать питання
щодо законності актів органів державної влади, зокрема постанов
Кабінету Міністрів України.
3. Народні депутати України порушили також питання про
невідповідність пункту 17 Методики ( 786-95-п ) положенням
статті 3 Закону України "Про систему оподаткування" ( 1251-12 ).
Проте, як зазначалось, до повноважень Конституційного Суду України
питання щодо законності актів органів державної влади не належать
(стаття 14 Закону України "Про Конституційний Суд України"
( 422/96-ВР ).
4. Суб'єктом права на конституційне подання заявлено
клопотання про підтвердження Конституційним Судом України
неузгодженості положень частин першої, другої статті 75, частини
четвертої статті 133, частини першої статті 136 Господарського
кодексу України ( 436-15 ) з положеннями частини першої статті 287
цього ж Кодексу, оскільки, на його думку, цими нормами
визначаються різні власники державного майна, закріпленого за
державними підприємствами, організаціями. Проте відповідно до
статті 150 Конституції України ( 254к/96-ВР ), статті 13 Закону
України "Про Конституційний Суд України" ( 422/96-ВР ) розгляд
питання щодо наявності правових колізій (суперечностей) у законах
України не належить до повноважень Конституційного Суду України.
Державна влада в Україні здійснюється на засадах її поділу на
законодавчу, виконавчу та судову (частина перша статті 6
Конституції України ( 254к/96-ВР ), а тому Конституційний Суд
України не може втручатися у діяльність законодавчого органу
державної влади та ухвалювати рішення про наявність колізій у
законах України.
5. У конституційному поданні порушено клопотання про офіційне
тлумачення положення частини першої статті 287 Господарського
кодексу України ( 436-15 ), ставиться питання, чи врегульовує
ця норма правовідносини виключно у сфері торговельної діяльності,
та пропонується змінити назву розділу цього Кодексу ( 436-15 ).
Інших правових обґрунтувань практичної необхідності у з'ясуванні
або роз'ясненні положення частини першої статті 287 Господарського
кодексу України ( 436-15 ) суб'єктом права на конституційне
подання не наведено.
Конституційний Суд України відповідно до вимог статті 150
Конституції України ( 254к/96-ВР ), статті 13 Закону України "Про
Конституційний Суд України" ( 422/96-ВР ) не має повноважень щодо
зміни або доповнення актів чинного законодавства України. У статті
6 Конституції України ( 254к/96-ВР ) визначено: "Державна влада в
Україні здійснюється на засадах її поділу на законодавчу,
виконавчу та судову. Органи законодавчої, виконавчої та судової
влади здійснюють свої повноваження у встановлених цією
Конституцією ( 254к/96-ВР ) межах і відповідно до законів
України". А у статті 75 Конституції України ( 254к/96-ВР )
передбачено, що єдиним органом законодавчої влади в Україні є
парламент - Верховна Рада України.
Згідно з частиною першою статті 93 Закону України "Про
Конституційний Суд України" ( 422/96-ВР ) підставою для
конституційного подання щодо офіційного тлумачення Конституції
України ( 254к/96-ВР ) та законів України є практична необхідність
у з'ясуванні або роз'ясненні, офіційній інтерпретації положень
Конституції України ( 254к/96-ВР ) та законів України. Однак у
конституційному поданні не наведено обґрунтування практичної
необхідності в такій інтерпретації положення частини першої
статті 287 Господарського кодексу України ( 436-15 ).
6. Народні депутати України просять офіційно підтвердити
термін набрання чинності положеннями частини другої статті 19
Закону України "Про оренду державного та комунального майна"
( 2269-12 ). Це клопотання обґрунтовується тим, що визначений
Законом України "Про внесення змін до Закону України "Про оренду
державного та комунального майна" від 29 червня 2004 року
N 1905-IV ( 1905-15 ) (яким, зокрема, передбачено чинну редакцію
частини другої статті 19) термін набрання ним чинності не
узгоджується з положенням частини восьмої статті 1 Закону України
"Про систему оподаткування" ( 1251-12 ).
Проте розгляд питань про відповідність положень одних законів
положенням інших законів не належить до повноважень
Конституційного Суду України (статті 147, 150 Конституції України
( 254к/96-ВР ), статті 13, 14 Закону України "Про Конституційний
Суд України" ( 422/96-ВР ).
Суб'єктом права на конституційне подання також не
обґрунтовано практичної необхідності в офіційному тлумаченні
положення частини другої статті 19 Закону України "Про оренду
державного та комунального майна" ( 2269-12 ) або норми про
набрання цим положенням чинності, як того вимагає частина перша
статті 93 Закону України "Про Конституційний Суд України"
( 422/96-ВР ).
7. Автори конституційного подання порушили клопотання про
офіційне тлумачення пункту 5 Тимчасового положення про Фонд
державного майна України, затвердженого Постановою Верховної Ради
України "Про Тимчасове положення про Фонд державного майна
України" ( 2558-12 ). Проте згідно з пунктом 2 частини першої
статті 150 Конституції України ( 254к/96-ВР ), пунктом 4 статті 13
Закону України "Про Конституційний Суд України" ( 422/96-ВР )
Конституційний Суд України приймає рішення та дає висновки у
справах щодо офіційного тлумачення лише Конституції України
( 254к/96-ВР ) та законів України. Оскільки закони і постанови є
різними юридичними формами рішень Верховної Ради України, розгляд
питання про офіційне тлумачення постанови Верховної Ради України
не належить до повноважень Конституційного Суду України.
З огляду на викладене не вбачається підстав для відкриття
конституційного провадження у справі.
Керуючись статтями 147, 150 Конституції України
( 254к/96-ВР ), статтями 13, 14, 39, 40, 41, 45, 50, 71, 75, 93
Закону України "Про Конституційний Суд України" ( 422/96-ВР ),
Конституційний Суд України
у х в а л и в:
1. Відмовити у відкритті конституційного провадження у справі
за конституційним поданням 46 народних депутатів України щодо
відповідності Конституції України ( 254к/96-ВР ) та Закону України
"Про систему оподаткування" ( 1251-12 ) пункту 17 Методики
розрахунку і порядку використання плати за оренду державного
майна ( 786-95-п ), щодо неузгодженості положень частин першої,
другої статті 75, частини четвертої статті 133, частини першої
статті 136 Господарського кодексу України ( 436-15 ) з положеннями
частини першої статті 287 цього ж Кодексу ( 436-15 ), про офіційне
тлумачення положень частини першої статті 287 Господарського
кодексу України ( 436-15 ), про надання роз'яснення щодо дії
частини другої статті 19 Закону України "Про оренду державного та
комунального майна" ( 2269-12 ) та про офіційне тлумачення пункту
5 Тимчасового положення про Фонд державного майна України
( 2558-12 ) на підставі пунктів 2, 3 статті 45 Закону України "Про
Конституційний Суд України" ( 422/96-ВР ) - невідповідність
конституційного подання вимогам, передбаченим Конституцією України
( 254к/96-ВР ), Законом України "Про Конституційний Суд України"
( 422/96-ВР ), та непідвідомчість Конституційному Суду України
питань, порушених у конституційному поданні.
2. Ухвала Конституційного Суду України є остаточною.
КОНСТИТУЦІЙНИЙ СУД УКРАЇНИ
