судді Конституційного Суду України Кампа В.М. стосовно Рішення Конституційного Суду України у справі за конституційним поданням 50 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень частин п'ятої, шостої статті 13 Закону України "Про статус народного депутата України", частини четвертої статті 61 Регламенту Верховної Ради України та офіційного тлумачення положень пункту 6 частини другої, частини шостої статті 81, частини шостої статті 83 Конституції України, частини четвертої статті 13 Закону України "Про статус народного депутата України" (справа про перебування народного депутата України у депутатській фракції)
Не заперечуючи в цілому конструктивний правовий характер Рішення Конституційного Суду України від 25 червня 2008 року № 12-рп/2008 (далі - Рішення) та керуючись статтею 64 Закону України "Про Конституційний Суд України", вважаю за необхідне висловити окрему думку стосовно нього з таких підстав.
Рішення було б повнішим та об'єктивнішим, якби Конституційний Суд України, розглядаючи справу щодо невходження, виходу зі складу депутатської фракції народних депутатів України, взяв за основу доктрину конституційної відповідальності.
Переконаний, що Конституційний Суд України, досліджуючи цю справу, обмежився переважно граматичним тлумаченням понять "невходження", "вихід" зі складу депутатської фракції, що недостатньо для правового вирішення питань, порушених у конституційному поданні. У цьому разі Суду насамперед слід було вдатися до формально-догматичного тлумачення цих понять.
Конституційна відповідальність - це форма юридичної відповідальності, що настає за конституційне правопорушення і виявляється в негативних правових наслідках для його суб'єкта. Вона передбачена нормами конституції, а однією з її санкцій є дострокове припинення дії депутатського мандата1. У демократичній, правовій державі ця форма юридичної відповідальності виступає як реальна гарантія проти зловживання правом, владою2. Суб'єктами конституційної відповідальності можуть бути вищі посадові особи або органи державної влади. Конституційний Суд України у Рішенні від 7 травня 2002 року № 8-рп/2002 (справа щодо підвідомчості актів про призначення або звільнення посадових осіб) підтвердив, що суб'єктами конституційної відповідальності можуть бути суб'єкти конституційно-правових відносин, в тому числі і народні депутати України. Підставою конституційної відповідальності є конституційне правопорушення, тобто дія суб'єкта конституційного права, що порушує норми конституції.
1 Детальніше див.: Шляхтун П.П. Конституційне право: словник термінів. - К.: Либідь, 2005. - С. 215.
2 Детальніше див.: Баглай М.В., Туманов В.А. Малая энциклопедия конституционного права. - М.: БЕК, 1998. - С. 296
Виходячи з цього невходження народного депутата України, обраного від політичної партії (виборчого блоку політичних партій), до складу депутатської фракції цієї політичної партії (виборчого блоку політичних партій) або вихід із депутатської фракції в контексті частини шостої статті 83 Конституції України є конституційними правопорушеннями народних депутатів України, які посягають на конституційний правопорядок, зокрема встановлений за результатами чергових або позачергових парламентських виборів кількісний склад депутатських фракцій у Верховній Раді України.
Запровадження конституційної відповідальності за такі правопорушення, як невходження народного депутата України, обраного від політичної партії (виборчого блоку політичних партій), до складу депутатської фракції цієї політичної партії (виборчого блоку політичних партій) або його вихід із депутатської фракції, було вимушеним заходом боротьби та запобігання політичній корупції. Очевидно, що застосування конституційної відповідальності у цій ситуації має тимчасовий і перехідний характер, оскільки необхідність у ній зникне з формуванням у парламентарів правової та політичної культури і традицій європейського рівня.
Зважаючи на громадську думку про значне поширення серед частини депутатського корпусу конституційного нігілізму, тлумачення Конституційним Судом України, надане в Рішенні, мало чітко визначити, що відповідно до чинної Конституції України невходження, вихід народних депутатів України із депутатської фракції є конституційним правопорушенням, що має наслідком невідворотне застосування відповідної санкції, а саме дострокового припинення повноважень народних депутатів України. Це сприяло б формуванню у свідомості народних депутатів України відповідального ставлення до свого статусу та підвищенню їх конституційно-політичної культури.
Відсутність визначення невходження народних депутатів України до складу депутатської фракції та виходу із неї як конституційних правопорушень, на нашу думку, пояснюється застосуванням неточного термінологічного вислову при тлумаченні понять: "порядок невходження, виходу ... повинен визначатися законом" (абзац другий підпункту 5.2 пункту 5 мотивувальної частини), "у встановленому законом порядку відмова ...", "у встановленому законом порядку припинення ..." (абзаци другий, третій пункту 1 резолютивної частини).
За "Великим тлумачним словником сучасної української мови" порядок означає стан, коли все робиться, виконується так, як слід, відповідно до певних вимог, правил і т. ін.; упорядкованість, лад; додержання правил, норм поведінки де-небудь; дисципліна; певна послідовність, черговість чого-небудь; спосіб виконання, метод здійснення чого-небудь3. За Великим енциклопедичним юридичним словником порядок - це певним чином урегульований стан суспільних відносин, процедура, механізм реалізації повноважень, прав і обов'язків, вчинення відповідних дій суб'єктами правовідносин4.
3 Великий тлумачний словник сучасної української мови.- К., Ірпінь: Перун, 2001.
4 Великий енциклопедичний юридичний словник / За ред. акад. НАН України Ю.С.Шемшученка. - К.: Юридична думка, 2007.- С. 660.
Отже, застосування терміна "встановлений законом порядок" певних дій може розумітися як надання цим діям позитивного характеру, їх процедурне гарантування.
З формулювання, застосованого у Рішенні, може скластися хибна думка, що, оскільки сам порядок невходження і виходу народних депутатів України зі складу депутатської фракції встановлюється законом, такі дії є їхнім правом, тобто є дозволеними, якщо здійснюються відповідно до цього порядку.
Таким чином, це не кореспондується з негативним характером зазначених дій, які мають своїм наслідком застосування конституційно-правових санкцій.
Вважаю, що в мотивувальній та резолютивній частинах Рішення Конституційний Суд України недостатньо врахував значення доктрини конституційної відповідальності народних депутатів України і тому не зміг повніше та об'єктивніше вирішити питання конституційного подання.
