судді Конституційного Суду України Кампа В.М. стосовно Рішення Конституційного Суду України у справі за конституційним поданням Президента України щодо офіційного тлумачення положення частини восьмої статті 83 Конституції України у системному зв'язку з положеннями частин шостої, сьомої статті 83, пункту 9 частини першої статті 106, частин третьої, четвертої статті 114 Конституції України
1. У Рішенні від 28 квітня 2009 року № 8-рп/2009 (далі - Рішення) Конституційний Суд України дав тлумачення положення частини восьмої статті 83 Конституції України у системному зв'язку з положеннями частин шостої, сьомої статті 83, пункту 9 частини першої статті 106, частин третьої, четвертої статті 114 Конституції України. Згідно з позицією Конституційного Суду України зазначені положення слід розуміти так, що внесення пропозицій відповідно до Конституції України Президенту України щодо кандидатури Прем'єр-міністра України та щодо кандидатур до складу Кабінету Міністрів України належить виключно до повноважень коаліції депутатських фракцій у Верховній Раді України, сформованої згідно з частинами шостою, сьомою статті 83 Конституції України.
На підставі статті 64 Закону України "Про Конституційний Суд України" вважаю за доцільне висловити окрему думку стосовно деяких положень Рішення.
2. Конституційний Суд України, даючи тлумачення зазначених положень Конституції України, обійшов увагою питання практики їх застосування коаліціями депутатських фракцій у Верховній Раді України. Ця практика підтверджує наявність фактів як добросовісного, так і недобросовісного їх застосування. Власне, такий дуалізм застосування цих положень Конституції України і став підставою для відкриття конституційного провадження у справі.
Аналізуючи відповідні положення Конституції України, практику Конституційного Суду України, єдиний орган конституційної юрисдикції у цій справі повинен був з'ясувати причини недобросовісного застосування положень Конституції України, які він тлумачив, та вжити конституційних заходів для їх усунення. Однією з головних причин такого застосування, на мою думку, є невиконання окремими учасниками коаліції депутатських фракцій у Верховній Раді України, зокрема їх представниками на керівних посадах в органах законодавчої та виконавчої влади, угоди про цю коаліцію, насамперед, її положень про порядок припинення діяльності такої коаліції, в тому числі про відставку цих представників.
3. Очевидно, що у разі коли одна угода про коаліцію депутатських фракцій у Верховній Раді України не вичерпала свою дію, не можна впроваджувати наступну угоду вже іншої коаліції депутатських фракцій, тому що незакінченість дії однієї угоди про коаліцію може перешкоджати реалізації іншої. Ця колізія угод носить правовий, а не політичний характер, оскільки зазначені угоди містять конвенційні норми конституційного права1, що відповідно до принципу верховенства права мають обов'язковий характер для їх учасників тощо та можуть захищатися позасудовими і судовими способами2. Так, одним із проявів верховенства права є те, що "право не обмежується лише законодавством як однією з його форм, а включає й інші соціальні регулятори, зокрема норми моралі, традиції, звичаї тощо, які легітимовані суспільством і зумовлені історично досягнутим культурним рівнем суспільства. Всі ці елементи права об'єднуються якістю, що відповідає ідеології справедливості, ідеї права, яка значною мірою дістала відображення в Конституції України" (абзац другий підпункту 4.1. пункту 4 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 2 листопада 2004 року № 15-рп/2004). Отже, угоду про коаліцію депутатських фракцій у Верховній Раді України слід розглядати як акт, що має правову природу, хоча цим і не вичерпується.
1Про конвенційні норми конституційного права XIX ст., напр., див.: Дайси А.В. Основы государственного права Англии. Введение в изучение английской конституции. - М., 1907. - С. 28
2Така правова позиція відрізняється від підходів, поширених у країнах європейської демократії, де традиція парламентаризму, включаючи виконання угод, має сталий характер.
Щодо способів захисту положень угоди про коаліцію депутатських фракцій у Верховній Раді України, то ними можуть бути внутрішні, позасудові, наприклад, арбітраж, звернення до авторитетних вчених тощо. Судові способи такого захисту відповідно до статті 124 Конституції України поширюються на всі правовідносини, що виникають у державі, в тому числі - коаліції депутатських фракцій.
Таким чином, правова колізія угод про коаліції депутатських фракцій у Верховній Раді України повинна вирішуватися не інакше як у порядку, визначеному чинним законодавством.
4. Особливу увагу Конституційного Суду України у цій справі повинні були привернути положення угод про коаліції депутатських фракцій, що передбачають відставку представників цих фракцій з керівних посад в органах законодавчої та виконавчої влади. Відповідно до статті 61 Закону України "Про Конституційний Суд України" єдиний орган конституційної юрисдикції зобов'язаний був перевірити конституційність постанов Верховної Ради України, які не втратили чинність через невиконання цими представниками своїх зобов'язань щодо відставки у разі припинення діяльності відповідної коаліції депутатських фракцій.
Отже, Конституційний Суд України повинен забезпечувати верховенство права в додержанні кожної угоди учасниками коаліції депутатських фракцій, їх представниками на керівних посадах в органах законодавчої та виконавчої влади. Фактично йдеться про забезпечення Конституційним Судом України конституційного механізму належного здійснення будь-якої угоди про коаліцію депутатських фракцій у Верховній Раді України.
Крім того, підтвердження Конституційним Судом України обов'язкового характеру угоди про коаліцію депутатських фракцій у Верховній Раді України та можливість захисту її положень мало б наслідком забезпечення встановленого частиною восьмою статті 83 Конституції України, як зазначено в Рішенні, "виключного конституційного повноваження" коаліції депутатських фракцій вносити Президенту України пропозицій щодо кандидатури Прем'єр-міністра України та призначеному Верховною Радою України Прем'єр-міністру України - кандидатур до складу Кабінету Міністрів України.
Вважаю, що в мотивувальній частині Рішення Конституційного Суду України необхідно було зазначити, що внесення новоствореною коаліцією депутатських фракцій пропозицій Президенту України щодо кандидатури Прем'єр-міністра України можливе лише після виконання умов угоди, зокрема, щодо припинення повноважень обраних чи призначених за ініціативою попередньої коаліції депутатських фракцій їх представників на керівних посадах в органах законодавчої і виконавчої влади.
