МІНІСТЕРСТВО ФІНАНСІВ УКРАЇНИ
ЗАТВЕРДЖЕНОНаказ Міністерства фінансів
України
24.12.2010 N 1629
( z0087-11 )
Зареєстровано в Міністерствіюстиції України
20 січня 2011 р.
за N 92/18830
НАЦІОНАЛЬНЕ ПОЛОЖЕННЯ (СТАНДАРТ)бухгалтерського обліку в державному секторі
127 "Зменшення корисності активів"
I. Загальні положення
1. Це Національне положення (стандарт) визначає методологічні
засади формування в бухгалтерському обліку інформації про
зменшення корисності активів і її розкриття у фінансовій
звітності.
2. Норми цього Національного положення (стандарту)
застосовуються суб'єктами бухгалтерського обліку в державному
секторі (далі - суб'єкти державного сектору).
3. Це Національне положення (стандарт) не поширюється на: запаси; активи, які оцінюються за справедливою вартістю; фінансові активи; активи, які виникають від виплат працівникам; інші активи, стосовно яких облікові вимоги щодо зменшення
корисності визначаються іншими національними положеннями
(стандартами) бухгалтерського обліку в державному секторі.
4. Терміни, що використовуються в національних положеннях
(стандартах) бухгалтерського обліку в державному секторі, мають
таке значення: активи, які забезпечують надходження грошових коштів, -
активи, основною метою утримання яких є отримання доходу; активи, які не забезпечують надходження грошових коштів, -
активи, основна мета утримання яких є інша, ніж отримання доходу; вигоди від відновлення корисності - величина, на яку сума
очікуваного відшкодування активу (у межах балансової (залишкової)
вартості цього активу, визначеної на дату відновлення корисності
без урахування попередньої суми втрат від зменшення його
корисності) перевищує його балансову (залишкову) вартість; втрати від зменшення корисності активу - сума, на яку
балансова вартість активу перевищує суму його очікуваного
відшкодування та/або очікуваного відшкодування потенціалу
корисності; група активів, яка забезпечує надходження грошових коштів, -
мінімальна група активів, яку можна ідентифікувати, використання
якої приводить до збільшення грошових коштів окремо від інших
активів (групи активів); сума очікуваного відшкодування потенціалу корисності -
найбільша з двох оцінок: чиста вартість реалізації активу або
теперішня вартість потенціалу корисності активу, який не
забезпечує надходження грошових коштів.
II. Визначення та оцінка зменшення корисності активу
1. На дату річної фінансової звітності суб'єкт державного
сектору визначає наявність ознаки зменшення корисності активу.
2. Про зменшення корисності активу можуть свідчити такі
ознаки:
2.1. Зменшення ринкової вартості активу протягом звітного
періоду на суттєво більшу величину, ніж очікувалося.
2.2. Відсутність потреби в послугах, надання яких пов'язане з
використанням активу.
2.3. Суттєві негативні зміни у технологічних, правових і
політичних умовах, в яких діє суб'єкт державного сектору, та зміна
рівня, способу використання активу, що відбулися протягом звітного
періоду або очікуються найближчим часом.
2.4. Застаріння, фізичне пошкодження активу.
2.5. Рішення припинити будівництво активу до його завершення
або доведення до робочого стану.
2.6. Інше свідчення того, що ефективність активу є або буде
значно меншою, ніж очікувалось.
3. За наявності ознак зменшення корисності активу
визначається сума очікуваного відшкодування.
4. Незалежно від наявності ознак зменшення корисності суб'єкт
державного сектору має на дату річної фінансової звітності
перевіряти на зменшення корисності нематеріальні активи з
необмеженим строком корисного використання та нематеріальні
активи, які не використовуються.
5. Суму очікуваного відшкодування визначають окремо для
кожного активу, крім випадку, установленого пунктом 1 розділу IV
цього Національного положення (стандарту).
6. Чиста вартість реалізації активу визначається на підставі
цін активного ринку, за вирахуванням очікуваних витрат на
реалізацію. До витрат на реалізацію належать витрати, які можна
прямо пов'язати з продажем активу, за винятком фінансових витрат. За відсутності активного ринку для конкретного активу його
чиста вартість реалізації визначається на підставі наявної
інформації про суму, яку суб'єкт державного сектору може отримати
за актив на дату річної фінансової звітності в операції між
обізнаними, зацікавленими та незалежними сторонами після
вирахування витрат на його реалізацію.
7. Теперішня вартість майбутніх чистих грошових надходжень
від активу визначається застосуванням відповідної ставки дисконту
до майбутніх грошових потоків від безперервного використання
активу та його продажу (списання) наприкінці строку корисного
використання (експлуатації). Майбутні грошові потоки від активу
визначаються виходячи з фінансових планів суб'єкта державного
сектору на період не більше п'яти років. Якщо в суб'єкта
державного сектору є досвід визначення суми очікуваного
відшкодування активу і наявні розрахунки, що свідчать про
достовірність оцінки майбутніх грошових потоків, то така оцінка
може визначатися на підставі фінансових планів суб'єкта державного
сектору, які охоплюють період більше п'яти років. При цьому грошові потоки в році, що настає за останнім роком,
на який складено фінансовий план, та за кожний подальший рік
використання активу приймаються в сумі, яка (без урахування впливу
інфляції) не перевищує величини грошових потоків останнього року,
на який складено фінансовий план.
8. Майбутні грошові потоки слід попередньо оцінювати для
активу в його теперішньому стані. При визначенні майбутніх
грошових потоків від активу не враховують очікуваних надходжень
або вибуття грошових коштів унаслідок:
8.1. Майбутньої реструктуризації, щодо якої суб'єктом
державного сектору не визнано зобов'язань.
8.2. Майбутніх капітальних інвестицій для збільшення
первісного рівня корисності активу.
8.3. Майбутніх грошових потоків від фінансової діяльності.
9. Майбутні грошові потоки від продажу (списання) активу
наприкінці строку його корисного використання оцінюються за чистою
вартістю його реалізації.
10. Ставка дисконту базується на ринковій ставці відсотка
(до вирахування податків і зборів), що використовується в
операціях з аналогічними активами. При визначенні ставки дисконту враховуються ризики, крім
ризиків, що були враховані при визначенні майбутніх грошових
потоків.
11. Втрати від зменшення корисності активу визнаються іншими
витратами, а щодо активів, відображених в обліку за переоціненою
вартістю, - у порядку, передбаченому відповідними національними
положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку в державному
секторі з одночасним зменшенням його балансової (залишкової)
вартості. Після визнання втрат від зменшення корисності активу, що
амортизується, нарахування амортизації здійснюється виходячи з
нової балансової (залишкової) вартості активу і переглянутого
(у разі зміни) строку його корисного використання (експлуатації).
III. Відновлення корисності активу
1. Якщо на дату річної фінансової звітності ознаки зменшення
корисності активу перестали існувати, то суб'єкт державного
сектору визначає і відображає вигоди від відновлення його
корисності.
2. Про відновлення корисності активу можуть свідчити,
зокрема, такі ознаки:
2.1. Суттєве збільшення ринкової вартості активу протягом
звітного періоду.
2.2. Суттєві позитивні зміни в технологічному, ринковому,
економічному або правовому середовищі, у якому діє суб'єкт
державного сектору, що відбулися протягом звітного періоду.
2.3. Зменшення протягом звітного періоду ринкових ставок
відсотка або інших ринкових ставок доходу від інвестицій, яке може
вплинути на ставку дисконту і суттєво збільшити суму очікуваного
відшкодування активу.
2.4. Суттєві зміни активу та/або способу його використання
протягом звітного періоду або такі очікувані зміни в наступному
періоді, які позитивно вплинуть на діяльність суб'єкта державного
сектору.
2.5. Інші свідчення того, що ефективність активу є або буде
кращою, ніж очікувалось.
3. Якщо ознаки зменшення корисності активу перестали
існувати, то вигоди від відновлення корисності активу визнаються
іншим доходом, а щодо активів, відображених в обліку за
переоціненою вартістю, - у порядку, передбаченому відповідними
національними положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку в
державному секторі, з одночасним збільшенням його балансової
(залишкової) вартості. Після відновлення корисності активу, що амортизується,
нарахування амортизації здійснюється виходячи з нової балансової
(залишкової) вартості активу і переглянутого (у разі зміни) строку
його корисного використання (експлуатації). Балансова (залишкова)
вартість активу, збільшена внаслідок відновлення його корисності,
не повинна перевищувати балансової (залишкової) вартості цього
активу, визначеної на дату відновлення корисності без урахування
попередньої суми втрат від зменшення його корисності.
4. Сума очікуваного відшкодування активу, який не забезпечує
надходження грошових коштів, визначається за такими методами: залишкової вартості заміщення; витрат на відновлення.
5. За методом залишкової вартості заміщення (відтворення)
сума очікуваного відшкодування обчислюється як вартість заміщення
(відтворення) активу, за вирахуванням зносу.
6. За методом витрат на відновлення сума очікуваного
відшкодування визначається у сумі витрат на відновлення потенціалу
корисності активу до його первісного рівня.
IV. Зменшення та відновлення корисності групи активів,яка забезпечує надходження грошових коштів
1. Якщо суму очікуваного відшкодування певного активу
визначити неможливо, то визначається сума очікуваного
відшкодування групи активів, яка забезпечує надходження грошових
коштів і до якої належить цей актив.
2. Суму очікуваного відшкодування активу неможливо визначити,
якщо теперішня вартість майбутніх грошових надходжень від цього
активу суттєво відрізняється від чистої вартості його реалізації
та якщо актив самостійно не забезпечує надходження грошових коштів
від його використання.
3. Сума очікуваного відшкодування групи активів, яка
забезпечує надходження грошових коштів, визначається у порядку,
встановленому пунктами 6-10 розділу II цього Національного
положення (стандарту). Балансова вартість групи активів, яка забезпечує надходження
грошових коштів, включає балансову вартість лише тих активів, які
можна прямо віднести до такої групи, або визначається шляхом
розподілу балансової вартості активів на обґрунтованій та
послідовній основі. Балансова вартість групи активів, яка забезпечує надходження
грошових коштів, не включає суми зобов'язання, якщо суму
очікуваного відшкодування такої групи можна визначити без
урахування цього зобов'язання.
4. Втрати від зменшення корисності групи активів, яка
забезпечує надходження грошових коштів, визнаються, якщо сума
очікуваного відшкодування цієї групи менша за її балансову
вартість. Балансова вартість окремих активів групи зменшується на
відповідну частину зазначених втрат, визначену шляхом розподілу
загальної суми втрат пропорційно балансовій вартості кожного
активу групи. Якщо чисту вартість реалізації окремого активу групи або
теперішню вартість майбутніх чистих грошових надходжень для
окремого активу групи можна визначити, то балансова вартість
такого активу не може бути меншою за чисту вартість реалізації
активу або теперішньої вартості майбутніх чистих грошових
надходжень від цього активу. У такому разі сума втрат від
зменшення корисності групи активів, яка залишається не
розподіленою, розподіляється на інші активи групи пропорційно їх
балансовій вартості.
5. Втрати від зменшення корисності групи активів, яка
забезпечує надходження грошових коштів, визнаються для кожного
активу групи в порядку, встановленому пунктом 11 розділу II цього
Національного положення (стандарту).
6. Вигоди від відновлення корисності групи активів, яка
забезпечує надходження грошових коштів, визнаються, якщо сума
очікуваного відшкодування цієї групи перевищує її балансову
вартість. Балансова вартість окремого активу групи збільшується на
відповідну частину такого перевищення, визначену шляхом розподілу
суми вигід пропорційно балансовій вартості кожного активу групи.
При цьому балансова вартість групи активів після відновлення
корисності не повинна перевищувати її балансової вартості,
визначеної на дату відновлення корисності без урахування
попередньої суми втрат від зменшення корисності. Якщо можна визначити суму очікуваного відшкодування окремого
активу групи, то при розподілі суми вигід від відновлення
корисності групи активів, яка забезпечує надходження грошових
коштів, між активами цієї групи балансова вартість окремого активу
визначається за найменшою вартістю: за сумою його очікуваного
відшкодування або за його балансовою вартістю, визначеною на дату
відновлення корисності без урахування попередньої суми втрат від
зменшення його корисності. У такому разі сума вигід від
відновлення корисності групи активів, яка залишилась не
розподіленою, розподіляється на інші активи цієї групи пропорційно
їх балансовій вартості.
7. Вигоди від відновлення корисності групи активів, яка
забезпечує надходження грошових коштів, визнаються для кожного
активу групи в порядку, встановленому пунктом 3 розділу III цього
Національного положення (стандарту).
V. Розкриття інформації про зменшення і відновлення корисності активів у примітках до фінансової звітності
1. У примітках до фінансової звітності щодо кожної статті
активів наводиться така інформація:
1.1. Сума втрат від зменшення корисності, відображених у
звіті про фінансові результати.
1.2. Сума вигід від відновлення корисності, відображених у
звіті про фінансові результати.
1.3. Сума втрат від зменшення корисності, відображених у
складі власного капіталу.
1.4. Сума вигід від відновлення корисності, відображених у
складі власного капіталу.
2. Якщо визнані втрати від зменшення корисності або вигоди
від відновлення корисності окремого активу або групи активів, яка
забезпечує надходження грошових коштів, є суттєвими, то в
примітках до фінансової звітності наводиться така інформація:
2.1. Події та обставини, які спричинили зменшення або
відновлення корисності.
2.2. Визнана сума втрат від зменшення корисності та/або вигід
від відновлення корисності.
2.3. Характеристика активу (назва, місце використання,
сегмент, до якого належить актив), щодо якого визначалася сума
втрат від зменшення або вигід від відновлення його корисності.
2.4. Характеристика (склад) групи активів, яка забезпечує
надходження грошових коштів (назва, місце використання, сегмент,
до якого належить група), із зазначенням поточного і попереднього
способів включення активів до певної їх групи, причини зміни
способу групування (якщо визначення складу групи активів, яка
забезпечує надходження грошових коштів, змінилося).
2.5. Оцінка (чиста вартість реалізації або теперішня вартість
майбутніх чистих грошових надходжень від активу), за якою
визначена сума очікуваного відшкодування активу чи групи активів,
яка забезпечує надходження грошових коштів.
2.6. База, прийнята для визначення чистої вартості реалізації
(якщо сумою очікуваного відшкодування визнано чисту вартість
реалізації).
2.7. Ставка дисконту, використана для поточного і
попереднього визначення теперішньої вартості майбутніх чистих
грошових надходжень від активу (якщо сума очікуваного
відшкодування активу визначена у звітному періоді за теперішньою
вартістю майбутніх чистих грошових надходжень від активу).
2.8. Метод визначення вартості при використанні активу, який
не забезпечує надходження грошових коштів.
2.9. Статті активів, на які впливають визнані втрати від
зменшення корисності та/або вигоди від відновлення корисності, про
які згідно з підпунктами 2.1-2.8 цього пункту інформацію не
наведено.
3. Для кожної групи активів, яка забезпечує надходження
грошових коштів, на яку було розподілено вартість нематеріальних
активів з невизначеним строком корисного використання, наводиться
така інформація:
3.1. Розподілена балансова вартість нематеріальних активів з
невизначеним строком корисного використання.
3.2. База, прийнята для визначення суми очікуваного
відшкодування цієї групи.
Начальник Управління методології
бухгалтерського обліку О.О.Канцуров
