МІНІСТЕРСТВО ФІНАНСІВ УКРАЇНИ
ЗАТВЕРДЖЕНОНаказ Міністерства
фінансів України
12.10.2010 N 1202
( z1017-10 )
Зареєстровано в Міністерствіюстиції України
1 листопада 2010 р.
за N 1019/18314
НАЦІОНАЛЬНЕ ПОЛОЖЕННЯ (СТАНДАРТ)бухгалтерського обліку в державному секторі
123 "Запаси"
I. Загальні положення
1. Це Національне положення (стандарт) визначає методологічні
засади формування в бухгалтерському обліку інформації про запаси і
розкриття відповідної інформації у фінансовій звітності.
2. Це Національне положення (стандарт) застосовується
суб'єктами бухгалтерського обліку в державному секторі.
3. Норми цього Національного положення (стандарту) не
поширюються на: незавершені роботи за будівельними контрактами, включаючи
контракти з надання послуг, що безпосередньо пов'язані з ними; фінансові активи; поточні біологічні активи, якщо вони оцінюються за
справедливою вартістю, та корисні копалини, якщо вони оцінюються
за чистою вартістю реалізації, відповідно до інших національних
положень (стандартів) бухгалтерського обліку в державному секторі.
4. Терміни, що використовуються в національних положеннях
(стандартах) бухгалтерського обліку в державному секторі, мають
таке значення: балансова вартість активу - вартість активу, за якою він
включається до підсумку балансу; відновлювальна вартість - сучасна собівартість придбання; запаси - це активи, які: утримуються для подальшого продажу, безоплатного розподілу
передачі за умов звичайної господарської діяльності; перебувають у процесі звичайної діяльності суб'єкта
бухгалтерського обліку в державному секторі для подальшого
споживання; перебувають у формі сировини чи допоміжних матеріалів для
використання у виробництві продукції, при виконанні робіт, наданні
послуг або для досягнення поставленої мети та/або задоволення
потреб суб'єкта бухгалтерського обліку в державному секторі; звичайна діяльність - будь-яка діяльність суб'єкта
бухгалтерського обліку в державному секторі, а також операції, що
її забезпечують або виникають унаслідок її проведення; змінні виробничі накладні витрати - непрямі витрати суб'єкта
бухгалтерського обліку в державному секторі, що змінюються прямо
або майже прямо пропорційно обсягу звичайної діяльності; нормальна потужність - очікуваний середній обсяг діяльності,
що може бути досягнутий за умов звичайної діяльності суб'єкта
бухгалтерського обліку в державному секторі протягом кількох років
або операційних циклів з урахуванням запланованого обслуговування
виробництва; постійні виробничі накладні витрати - непрямі витрати
суб'єкта бухгалтерського обліку в державному секторі, які
залишаються відносно незмінними незалежно від обсягу звичайної
діяльності, а також витрати на досягнення поставленої мети та/або
задоволення потреб суб'єкта бухгалтерського обліку в державному
секторі; чиста вартість реалізації запасів - очікувана ціна реалізації
запасів в умовах звичайної діяльності, за вирахуванням очікуваних
витрат на завершення їх виробництва та реалізацію.
II. Визнання та первісна оцінка запасів
1. Запаси визнаються активом, якщо вартість запасів можливо
достовірно визначити, існує ймовірність отримання суб'єктом
бухгалтерського обліку в державному секторі майбутніх економічних
вигід, пов'язаних з їх використанням, та/або вони мають потенціал
корисності.
2. Для цілей бухгалтерського обліку запаси включають: сировину, основні й допоміжні матеріали, комплектуючі вироби
та інші матеріальні цінності, призначені для забезпечення
звичайної діяльності і досягнення поставленої мети та/або
задоволення потреб суб'єкта бухгалтерського обліку в державному
секторі; готову продукцію або незавершене виробництво. Незавершене
виробництво суб'єктів бухгалтерського обліку в державному секторі,
що виконують роботи та надають послуги, складається з витрат на
виконання незакінчених робіт (послуг), щодо яких ще не визнано
доходу; матеріальні цінності, що придбані (вироблені, отримані) та
утримуються суб'єктом бухгалтерського обліку в державному секторі
з метою подальшого розподілу, передачі, продажу, в тому числі
вироби з дорогоцінних металів та дорогоцінного і
напівдорогоцінного каміння, підручники й інші матеріали освітніх
(навчальних) закладів, запаси озброєння тощо; активи, що становлять державні матеріальні резерви та запаси
(резерви нафтопродуктів, зерна тощо); малоцінні та швидкозношувані предмети, що використовуються не
більше одного року або протягом операційного циклу, якщо він
більше одного року; поточні біологічні активи, якщо вони оцінюються за цим
Національним положенням (стандартом), а також сільськогосподарську
продукцію і продукцію лісового господарства науково-дослідних
закладів після її первісного визнання.
3. Одиницею обліку запасів є їх найменування або однорідна
група (вид).
4. Придбані (отримані) або вироблені запаси зараховуються на
баланс за первісною вартістю. Запаси, на створення та випуск яких держава має виключне
право, зокрема поштові марки, бланки цінних паперів тощо,
відображаються за первісною вартістю (вартістю їх виготовлення,
друкування, чеканення тощо). Запаси, які утримують з метою безоплатного розподілу,
передачі, а також ті, щодо яких не існує активного ринку,
відображаються на дату балансу за найменшою з двох оцінок:
первісною вартістю або відновлювальною вартістю.
5. Первісною вартістю запасів, отриманих безоплатно від
фізичних та юридичних осіб, визнається їх справедлива вартість на
дату отримання з урахуванням витрат, передбачених пунктом 8 цього
розділу.
6. Первісна вартість запасів, отриманих безоплатно від
суб'єктів бухгалтерського обліку в державному секторі, дорівнює
балансовій вартості запасів установи, що їх передала, з
урахуванням витрат, передбачених пунктом 8 цього розділу.
7. Первісна вартість запасів включає витрати на придбання,
обмін, витрати на переробку та інші витрати, що виникли під час
доставки запасів до місця зберігання (використання), і доведення
їх до стану, в якому вони придатні для використання у запланованих
цілях.
8. Первісною вартістю запасів, що придбані за плату, є
собівартість запасів, яка складається з таких фактичних витрат: суми, що сплачується згідно з договором постачальнику
(продавцю), за вирахуванням непрямих податків; суми ввізного мита; суми непрямих податків у зв'язку з придбанням запасів, які не
відшкодовуються суб'єктам бухгалтерського обліку в державному
секторі; транспортно-заготівельні витрати (затрати на заготівлю
запасів, оплата тарифів (фрахту) за вантажно-розвантажувальні
роботи і транспортування запасів усіма видами транспорту до місця
їх використання, включаючи витрати зі страхування ризиків
транспортування запасів); інші витрати, які безпосередньо пов'язані з придбанням
запасів і доведенням їх до стану, в якому вони придатні для
використання у запланованих цілях. До таких витрат, зокрема,
належать прямі матеріальні витрати, прямі витрати на оплату праці,
інші прямі витрати суб'єкта бухгалтерського обліку в державному
секторі на доопрацювання і підвищення якісно технічних
характеристик запасів.
9. У разі якщо на момент оприбуткування запасів неможливо
достовірно визначити їх вартість, такі запаси можуть оцінюватися
та відображатися за справедливою вартістю з подальшим коригуванням
до первісної вартості.
10. Первісна вартість запасів, що виготовляються власними
силами суб'єктів бухгалтерського обліку в державному секторі,
дорівнює їх виробничій собівартості. Вона складається з витрат
сировини і матеріалів, витрачених безпосередньо на виготовлення
запасів, із витрат на оплату праці працівників, безпосередньо
зайнятих виготовленням цих запасів, з відповідними відрахуваннями
на соціальні заходи, змінних виробничих накладних витрат та інших
витрат, безпосередньо пов'язаних з їх виготовленням.
11. Виробнича собівартість запасів зменшується на справедливу
вартість супутньої продукції, яка реалізується, та вартість
супутньої продукції в оцінці можливого її використання, що
використовується суб'єктом бухгалтерського обліку в державному
секторі.
12. Якщо витрати на переробку основного та супутнього
продукту неможливо визначити окремо, вони розподіляються
пропорційно придбанню вартості кожного продукту.
13. Віднесення постійних виробничих накладних витрат до
витрат на переробку залежить від нормальної потужності виробничого
устаткування. Можна використовувати фактичний рівень виробництва,
коли він наближається до нормальної потужності. Нерозподілені
накладні витрати визнаються як витрати того періоду, в якому вони
здійснені. У періоди надзвичайно високого рівня виробництва сума
постійних накладних витрат, розподілених на кожну одиницю
виробництва, зменшується так, щоб запаси не оцінювалися вище
собівартості. Змінні виробничі накладні витрати розподіляються на кожну
одиницю виробленого продукту.
14. Не включаються до первісної вартості запасів, а належать
до витрат того періоду, в якому вони були здійснені (встановлені): понаднормові втрати і нестачі запасів; витрати на позики (за винятком витрат на позики, які
включаються до собівартості кваліфікаційних активів відповідно до
національного положення (стандарту) бухгалтерського обліку у
державному секторі "Витрати на позики"); витрати на зберігання, крім тих витрат, які необхідні перед
наступним етапом виробництва; загальногосподарські та інші подібні витрати, які
безпосередньо не пов'язані з придбанням і доставкою запасів та
приведенням їх до стану, в якому вони придатні для використання у
запланованих цілях; витрати на збут.
15. Первісна вартість одиниці запасів, придбаних у результаті
обміну на подібні запаси, дорівнює балансовій вартості переданих
запасів. Якщо балансова вартість переданих запасів перевищує їх
справедливу вартість, то первісною вартістю отриманих запасів є їх
справедлива вартість. Різниця між балансовою і справедливою
вартістю переданих запасів включається до складу витрат звітного
періоду. Первісною вартістю запасів, що придбані в обмін на неподібні
запаси, визнається справедлива вартість отриманих запасів.
III. Оцінка запасів на дату балансу
1. Запаси відображаються в бухгалтерському обліку і звітності
на дату балансу, в тому числі у разі зміни мети утримання запасів
за найменшою з двох оцінок: первісною вартістю або чистою вартістю
реалізації.
2. Запаси відображаються за чистою вартістю реалізації, якщо
на дату балансу їх ціна знизилась або вони зіпсовані, застаріли
або іншим чином втратили первісно очікувану економічну вигоду.
3. Чиста вартість реалізації визначається по кожній одиниці
запасів вирахуванням з очікуваної ціни продажу очікуваних витрат
на завершення виробництва і збут.
4. Сума, на яку первісна вартість запасів перевищує їх чисту
вартість реалізації, та вартість повністю втрачених (зіпсованих
або тих, яких не вистачає) запасів списуються на витрати звітного
періоду. Суми нестач і втрат від псування цінностей до прийняття
рішення про конкретних винуватців відображаються на позабалансових
рахунках. Після встановлення осіб, які мають відшкодувати втрати,
належна до відшкодування сума зараховується до складу дебіторської
заборгованості (або інших активів) і доходу звітного періоду.
5. Якщо чиста вартість реалізації тих запасів, що раніше були
уцінені та є активами на дату балансу, надалі збільшується, то на
суму збільшення чистої вартості реалізації, але не більше суми
попереднього зменшення, визнається інший операційний дохід із
збільшенням вартості цих запасів.
6. Якщо майбутні економічні вигоди або потенціал корисності
запасів, які розподіляються, передаються безоплатно, не пов'язані
безпосередньо зі спроможністю цих запасів генерувати чисті
надходження грошових коштів, такі запаси відображаються за сумою,
яку суб'єктові бухгалтерського обліку в державному секторі
необхідно сплатити для придбання майбутніх економічних вигід або
потенціалу корисності для досягнення поставленої мети та/або
задоволення потреб суб'єкта бухгалтерського обліку в державному
секторі. В іншому разі необхідна попередня оцінка відновлювальної
вартості.
IV. Оцінка вибуття запасів
1. Якщо запаси продані (розподілені, передані), балансову
вартість таких запасів слід визнавати як витрати періоду, в якому
визнається пов'язаний з ними дохід. Якщо немає пов'язаного з ними
доходу, витрати визнають, коли запаси розподілено, передано або
відповідні послуги надано.
2. Суму будь-якого часткового списання вартості запасів та
всі втрати запасів слід визнавати як витрати того періоду, в якому
відбувається часткове списання вартості або виявлені втрати. Суму будь-якого сторнування будь-якого часткового списання
вартості запасів слід визнавати як зменшення суми запасів,
визнаної витратами в тому періоді, у якому відбулося сторнування.
3. Запаси, використані для створення інших активів власними
силами, визнаються витратами на створення цього активу.
4. Вибуття запасів в установах оцінюється за такими методами: ідентифікованої собівартості відповідної одиниці запасів; середньозваженої собівартості; собівартості перших за часом надходження запасів (ФІФО). Для всіх одиниць обліку запасів, що мають однакове
призначення та однакові умови використання, застосовується тільки
один із наведених методів.
5. Запаси, які відпускаються, та послуги, що виконуються для
спеціальних замовлень і проектів, а також запаси, які не замінюють
один одного, оцінюються за ідентифікованою собівартістю.
6. Оцінка за середньозваженою собівартістю проводиться щодо
кожної одиниці запасів діленням сумарної вартості залишку таких
запасів на початок звітного місяця і вартості одержаних у звітному
місяці запасів на сумарну кількість запасів на початок звітного
місяця і одержаних у звітному місяці запасів.
7. Оцінка кожної операції з вибуття запасів може
здійснюватись за середньозваженою собівартістю діленням сумарної
вартості таких запасів на дату операції на сумарну кількість
запасів на дату операції.
8. Оцінка запасів за методом ФІФО базується на припущенні, що
запаси використовуються у тій послідовності, у якій вони надходили
до суб'єкта бухгалтерського обліку в державному секторі
(відображені у бухгалтерському обліку), тобто запаси, які першими
відпускаються у виробництво (продаж та інше вибуття), оцінюються
за собівартістю перших за часом надходження запасів.
9. Вартість малоцінних та швидкозношуваних предметів, що
передані в експлуатацію, виключається зі складу активів
(списується з балансу) з подальшою організацією оперативного
кількісного обліку таких предметів за місцями експлуатації і
відповідними особами протягом строку їх фактичного використання.
10. Сума транспортно-заготівельних витрат, що узагальнюється
на окремому субрахунку рахунків обліку запасів, щомісяця
розподіляється між сумою залишку запасів на кінець звітного місяця
і сумою запасів, що вибули (використані, реалізовані, безоплатно
передані тощо) за звітний місяць. Сума транспортно-заготівельних
витрат, яка відноситься до запасів, що вибули, визначається як
добуток середнього відсотка транспортно-заготівельних витрат і
вартості запасів, що вибули, з відображенням її на тих самих
рахунках обліку, у кореспонденції з якими відображено вибуття цих
запасів. Середній відсоток транспортно-заготівельних витрат
визначається діленням суми залишків транспортно-заготівельних
витрат на початок звітного місяця і транспортно-заготівельних
витрат за звітний місяць на суму залишку запасів на початок місяця
і запасів, що надійшли за звітний місяць.
V. Розкриття інформації про запасив примітках до фінансової звітності
1. У примітках до фінансової звітності наводиться інформація
про: балансову (облікову) вартість запасів у розрізі окремих
класифікаційних груп; балансову (облікову) вартість запасів, які відображені за
чистою вартістю реалізації; балансову вартість запасів, відображених за відновлювальною
вартістю; балансову (облікову) вартість запасів, переданих у переробку,
на комісію, в заставу.
2. У примітках до фінансової звітності також наводиться
інформація про: методи оцінки запасів; суму збільшення чистої вартості реалізації, за якою проведена
оцінка запасів відповідно до пункту 5 розділу III цього
Національного положення (стандарту).
Начальник Управління методології
бухгалтерського обліку В.М.Пархоменко
