|
МІНІСТЕРСТВО СОЦІАЛЬНОЇ ПОЛІТИКИ УКРАЇНИ |
НАКАЗ |
16.12.2013 № 875/1776 |
Про затвердження нормативно-правових актів щодо підтвердження результатів неформального професійного навчання осіб за робітничими професіями
Відповідно до пунктів 3, 11 Порядку підтвердження результатів неформального професійного навчання осіб за робітничими професіями, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15 травня 2013 року № 340, НАКАЗУЄМО:
1. Затвердити такі, що додаються:
1) Вимоги до підприємств, установ, організацій для підтвердження результатів неформального професійного навчання осіб за робітничими професіями;
2) Порядок створення комісії для підтвердження результатів неформального професійного навчання осіб за робітничими професіями.
2. Департаменту праці та зайнятості Міністерства соціальної політики України (Н. Зінкевич) забезпечити подання цього наказу на державну реєстрацію до Міністерства юстиції України в установленому порядку.
3. Цей наказ набирає чинності з дня його офіційного опублікування.
4. Контроль за виконанням цього наказу покласти на заступника Міністра соціальної політики - керівника апарату В. Коломійця та заступника Міністра освіти і науки Б. Жебровського.
ПОГОДЖЕНО: |
|
ЗАТВЕРДЖЕНО |
ВИМОГИ
до підприємств, установ, організацій для підтвердження результатів неформального професійного навчання осіб за робітничими професіями
1. Ці Вимоги встановлюють вимоги до підприємств, установ, організацій, які здійснюватимуть підтвердження результатів неформального професійного навчання осіб за робітничими професіями (далі - суб’єкти підтвердження).
2. У цих Вимогах наведені нижче терміни вживаються в таких значеннях:
імітаційна діяльність - система дій особи у штучно створеній ситуації на спеціально обладнаному робочому місці, що відповідає виробничим умовам та технології виконання робіт, професійним завданням і обов’язкам, результати якої засвідчують рівень професійної кваліфікації особи та встановлюють її готовність самостійно виконувати всі (або окремі) види робіт з обраної професії (спеціалізації) відповідного розряду (класу, категорії, групи);
кандидат - особа, якій територіальним органом Державної служби зайнятості видано направлення на підтвердження результатів неформального професійного навчання осіб за робітничими професіями (далі - підтвердження кваліфікації) за встановленою формою;
кваліфікаційна атестація - визначення рівня професійних знань, умінь та навичок кандидатів відповідно до вимог кваліфікаційної характеристики (професійного стандарту). Кваліфікаційна атестація складається із кваліфікаційного іспиту та однієї або кількох кваліфікаційних пробних робіт;
кваліфікаційна пробна робота - визначення відповідного рівня практичних умінь і навичок кандидата згідно з вимогами кваліфікаційної характеристики професії за відповідним кваліфікаційним рівнем, професійного стандарту;
кваліфікаційний іспит - визначення відповідного рівня професійно-теоретичних знань кандидата згідно з вимогами кваліфікаційної характеристики професії за відповідним кваліфікаційним рівнем, професійного стандарту;
комісія з підтвердження кваліфікації - допоміжний орган з питань підтвердження кваліфікації, який у встановленому порядку утворюється суб’єктом підтвердження.
Інші терміни, що використовуються у цих Вимогах, вживаються в значеннях, наведених у постанові Кабінету Міністрів України від 15 травня 2013 року № 340 „Про затвердження Порядку підтвердження результатів неформального професійного навчання осіб за робітничими професіями”, інших нормативно-правових актах з питань професійного навчання.
3. Суб’єкти підтвердження мають відповідати таким вимогам:
мати ліцензію на надання освітніх послуг у сфері професійно-технічної освіти за відповідною професією;
створити у встановленому порядку одну або декілька комісій;
мати власні або надані в користування іншими підприємствами, установами, організаціями відповідно до укладених договорів приміщення, робочі місця для проведення кваліфікаційних іспитів та кваліфікаційних пробних робіт;
приміщення, робочі місця для проведення кваліфікаційних іспитів та кваліфікаційних пробних робіт мають відповідати санітарно-гігієнічним нормам, вимогам нормативно-правових актів з охорони праці;
робочі місця для проведення кваліфікаційних пробних робіт мають бути у встановленому порядку атестованими за умовами праці, обладнані відповідно до вимог нормативно-правових актів, що регламентують виконання робіт, передбачених кваліфікаційними характеристиками, професійними стандартами професії (рівня кваліфікації), за якою здійснюється підтвердження кваліфікації. У разі якщо специфіка професійної діяльності не дає змоги проводити кваліфікаційну пробну роботу безпосередньо на виробництві або у сфері послуг, суб’єкт підтвердження має створити умови для проведення кваліфікаційної пробної роботи шляхом імітаційної діяльності;
мати для проведення оцінки результатів неформального професійного навчання кандидата затверджені у встановленому законодавством порядку: анкету самооцінювання, перелік засобів вимірювання, критерії оцінювання результатів неформального професійного навчання за робітничою професією, за якою здійснюватиметься підтвердження професійної кваліфікації.
4. З метою підтвердження кваліфікації суб’єкти підтвердження забезпечують:
розробку та оновлення (не рідше одного разу на 5 років) анкет самооцінювання, переліку засобів вимірювання та критеріїв оцінювання результатів неформального професійного навчання за робітничою професією;
створення та забезпечення умов для роботи комісії;
створення умов для проведення кваліфікаційного іспиту та кваліфікаційної пробної роботи;
укладання договорів про проведення підтвердження кваліфікації з особою або роботодавцем;
видачу свідоцтв про присвоєння (підвищення) робітничої кваліфікації за результатами неформального професійного навчання і сертифікатів оцінювання результатів неформального професійного навчання встановленого зразка;
ведення обліку виданих особам свідоцтв про присвоєння (підвищення) робітничої кваліфікації за результатами неформального професійного навчання, сертифікатів оцінювання результатів неформального професійного навчання встановленого зразка;
оприлюднення інформації щодо проведення підтвердження кваліфікації;
складання кошторису витрат на підтвердження кваліфікації;
визначення графіка підтвердження кваліфікації;
ведення та зберігання документації з підтвердження кваліфікації.
5. Перелік суб’єктів підтвердження затверджується Мінсоцполітики за пропозиціями Спільного представницького органу сторони роботодавців на національному рівні та Спільного представницького органу репрезентативних всеукраїнських об'єднань профспілок на національному рівні.
6. Для розгляду питання відповідності підприємств, установ, організацій Вимогам до суб’єктів підтвердження Мінсоцполітики утворюється робоча група за участі представників Міністерства освіти і науки, Держгірпромнагляду, інших зацікавлених центральних органів виконавчої влади (за згодою), Спільного представницького органу сторони роботодавців на національному рівні, Спільного представницького органу репрезентативних всеукраїнських об'єднань профспілок на національному рівні, заінтересованих всеукраїнських об’єднань організацій роботодавців та всеукраїнських об’єднань профспілок.
7. Робочою групою розглядаються подані Спільним представницьким органом сторони роботодавців на національному рівні, Спільним представницьким органом репрезентативних всеукраїнських об’єднань профспілок на національному рівні пропозиції до переліку суб’єктів підтвердження із обґрунтуванням відповідності підприємств, організацій, установ цим Вимогам.
8. За результатами засідання складається протокол, на підставі якого Мінсоцполітики затверджує перелік суб’єктів підтвердження.
