Про затвердження критеріїв, за якими оцінюється ступінь ризику від провадження господарської діяльності, пов’язаної з продажем (реалізацією) товарів, щодо яких встановлено державне регулювання цін, і визначається періодичність здійснення планових заходів державного нагляду (контролю) Державною інспекцією з контролю за цінами
Відповідно до частини другої статті 5 Закону України “Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності” Кабінет Міністрів України постановляє:
1. Затвердити критерії, за якими оцінюється ступінь ризику від провадження господарської діяльності, пов’язаної з продажем (реалізацією) товарів, щодо яких встановлено державне регулювання цін, і визначається періодичність здійснення планових заходів державного нагляду (контролю) Державною інспекцією з контролю за цінами, згідно з додатком.
2. Визнати такими, що втратили чинність, постанови Кабінету Міністрів України згідно з переліком, що додається.
КРИТЕРІЇ,
за якими оцінюється ступінь ризику від провадження господарської діяльності, пов’язаної з продажем (реалізацією) товарів, щодо яких встановлено державне регулювання цін, і визначається періодичність здійснення планових заходів державного нагляду (контролю) Державною інспекцією з контролю за цінами
1. У цих критеріях термін “суб’єкт природної монополії” вживається у значенні, наведеному в Законі України “Про природні монополії”, термін “монопольне (домінуюче) становище на ринку” - у значенні, наведеному в статті 12 Закону України “Про захист економічної конкуренції”.
Інші терміни вживаються у значенні, наведеному в Законах України “Про ціни і ціноутворення” та “Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності”.
2. Критеріями, за якими оцінюється ступінь ризику від провадження господарської діяльності, пов’язаної з продажем (реалізацією) товарів, щодо яких встановлено державне регулювання цін, є:
1) сукупний обсяг реалізації таких товарів (у грошовому виразі);
2) належність суб’єкта господарювання до суб’єктів природних монополій;
3) монопольне (домінуюче) становище суб’єкта господарювання на ринку;
4) порушення вимог законодавства про ціни і ціноутворення;
5) підвищення більш як на 10 відсотків цін на зазначені товари протягом певного періоду часу.
3. Відповідно до встановлених критеріїв суб’єкти господарювання належать до одного з трьох ступенів ризику - високого, середнього або незначного.
4. До суб’єктів господарювання з високим ступенем ризику належать суб’єкти, які:
1) займають монопольне (домінуюче) становище на ринку;
2) є суб’єктами природних монополій;
3) здійснюють продаж (реалізацію) товарів, щодо яких встановлено державне регулювання цін, на суму від 5 млн. гривень та більше на рік;
4) здійснюють продаж (реалізацію) товарів, щодо яких встановлено державне регулювання цін, ціни на які підвищені більш як на 10 відсотків протягом одного місяця;
5) допустили протягом останніх трьох років, що передують плановому, але не менш як за результатами двох останніх заходів державного нагляду (контролю), порушення вимог законодавства про ціни і ціноутворення.
5. До суб’єктів господарювання із середнім ступенем ризику належать суб’єкти, які:
1) здійснюють продаж (реалізацію) товарів, щодо яких встановлено державне регулювання цін, на суму від 3 до 5 млн. гривень на рік;
2) здійснюють продаж (реалізацію) товарів, щодо яких встановлено державне регулювання цін, ціни на які підвищені більш як на 10 відсотків протягом трьох місяців.
6. До суб’єктів господарювання з незначним ступенем ризику належать суб’єкти, які здійснюють продаж (реалізацію) товарів, щодо яких встановлено державне регулювання цін, та не відносяться до суб’єктів господарювання з високим або середнім ступенем ризику.
7. Планові заходи державного нагляду (контролю) за додержанням суб’єктами господарювання вимог законодавства про ціни і ціноутворення здійснюються з такою періодичністю:
1) з високим ступенем ризику - не частіше ніж один раз на рік;
2) із середнім ступенем ризику - не частіше ніж один раз на два роки;
3) з незначним ступенем ризику - не частіше ніж один раз на п’ять років.
8. У разі коли протягом останніх трьох років, але не менш як за результатами двох останніх заходів державного нагляду (контролю), не виявлено фактів порушення суб’єктом господарювання вимог законодавства про ціни і ціноутворення, наступний плановий захід державного нагляду (контролю) щодо такого суб’єкта здійснюється не раніше ніж через період часу, встановлений для відповідного ступеня ризику, збільшений у 1,5 раза.
9. У разі коли суб’єкт господарювання може бути віднесений одночасно до двох або більше ступенів ризику, такий суб’єкт відноситься до більш високого ступеня ризику з тих, до яких він може бути віднесений.
ПЕРЕЛІК
постанов Кабінету Міністрів України, що втратили чинність
1. Постанова Кабінету Міністрів України від 21 травня 2008 р. № 483 “Про затвердження критеріїв, за якими оцінюється ступінь ризику від провадження господарської діяльності і визначається періодичність проведення планових заходів, пов’язаних з державним наглядом (контролем) за додержанням порядку формування, встановлення та застосування цін (тарифів)” (Офіційний вісник України, 2008 р., № 37, ст. 1238).
2. Постанова Кабінету Міністрів України від 10 березня 2010 р. № 255 “Про доповнення додатка до постанови Кабінету Міністрів України від 21 травня 2008 р. № 483” (Офіційний вісник України, 2010 р., № 17, ст. 781).
3. Пункт 9 змін, що вносяться до актів Кабінету Міністрів України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 28 грудня 2011 р. № 1390 (Офіційний вісник України, 2012 р., № 3, ст. 85).
4. Постанова Кабінету Міністрів України від 22 травня 2013 р. № 417 “Про внесення змін до пункту 6 додатка до постанови Кабінету Міністрів України від 21 травня 2008 р. № 483”(Офіційний вісник України, 2013 р., № 45, ст. 1609).
