Про затвердження Порядку надання державними органами, державними реєстраторами на запит суб’єкта первинного фінансового моніторингу інформації про клієнта
{Із змінами, внесеними згідно з Постановою КМ
№ 343 від 10.05.2018}
Відповідно до частини шостої статті 9 Закону України “Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення” Кабінет Міністрів України постановляє:
1. Затвердити Порядок надання державними органами, державними реєстраторами на запит суб’єкта первинного фінансового моніторингу інформації про клієнта, що додається.
2. Визнати такими, що втратили чинність:
постанову Кабінету Міністрів України від 25 серпня 2010 р. № 746 “Про затвердження Порядку надання державними органами на запит суб’єкта первинного фінансового моніторингу інформації про ідентифікацію клієнта” (Офіційний вісник України, 2010 р., № 65, ст. 2260);
пункт 2 змін, що вносяться до постанов Кабінету Міністрів України з питань діяльності Державної служби фінансового моніторингу, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 7 лютого 2011 р. № 75 “Про внесення змін до постанов Кабінету Міністрів України з питань діяльності Державної служби фінансового моніторингу” (Офіційний вісник України, 2011 р., № 9, ст. 419).
ПОРЯДОК
надання державними органами, державними реєстраторами на запит суб’єкта первинного фінансового моніторингу інформації про клієнта
1. Цей Порядок визначає механізм надання державними органами, державними реєстраторами на запит суб’єкта первинного фінансового моніторингу (далі - суб’єкт) інформації, що стосується ідентифікації та/або необхідна для вивчення клієнта, уточнення інформації про нього або проведення поглибленої перевірки клієнта (далі - інформація про клієнта).
2. У цьому Порядку терміни вживаються у значенні, наведеному у Законі України “Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення”.
3. У разі виникнення сумнівів у достовірності чи повноті поданої клієнтом (представником клієнта) інформації про клієнта суб’єкт вживає заходів щодо проведення його поглибленої перевірки. При цьому суб’єкт має право звернутися до державних органів, державних реєстраторів із запитом щодо надання ними необхідної інформації.
4. На запит суб’єкта інформацію про клієнта надають:
1) державні органи - Мін’юст, ДФС, ДМС та відділи державної реєстрації актів цивільного стану;
5. Запит надсилається суб’єктом за місцезнаходженням відповідного державного органу, державному реєстратору у письмовій формі, підписується керівником суб’єкта або особою, яка його заміщує. Запит може надсилатися також в електронній формі. Формат електронної взаємодії та форма надання інформації визначаються державними органами відповідно до вимог законодавства щодо захисту інформації з обмеженим доступом.
{Пункт 5 із змінами, внесеними згідно з Постановою КМ № 343 від 10.05.2018}
6. У запиті зазначаються підстави для надання державними органами, державними реєстраторами інформації про клієнта, її перелік та мета використання такої інформації. До запиту додається копія довідки про обліковий ідентифікатор.
У разі виникнення сумнівів щодо дійсності копії довідки про обліковий ідентифікатор державні органи, державні реєстратори не пізніше наступного робочого дня з дати надходження запиту звертаються до Держфінмоніторингу щодо уточнення інформації.
У такому разі Держфінмоніторинг надає уточнену інформацію протягом трьох робочих днів з дня надходження запиту.
7. Державні органи, державні реєстратори надають протягом 10 робочих днів суб’єкту інформацію про клієнта, передбачену частинами дев’ятою - дев’ятнадцятою статті 9 Закону. Зазначена інформація надається безоплатно.
8. Листи державних органів, державних реєстраторів з інформацією, що надається на запит суб’єкта, повинні містити:
номер і вихідну дату запиту суб’єкта, на який надається відповідь;
інформацію, що запитується суб’єктом і належить до компетенції державного органу;
підстави для відмови у наданні інформації про клієнта (у разі ненадання такої інформації).
9. Інформація про клієнта, що надходить суб’єкту від державних органів, державних реєстраторів, є інформацією з обмеженим доступом та використовується виключно з метою виконання вимог законодавства у сфері запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення.
10. Суб’єкт веде реєстр запитів до державних органів, державних реєстраторів, який повинен містити вихідні реквізити запиту, прізвище, ім’я та по батькові (за наявності) фізичної особи або повне найменування юридичної особи, інформація про яких запитується, підстави для надсилання запиту та реквізити листа державного органу, державного реєстратора з інформацією, що надійшла у відповідь на запит суб’єкта.
Державні органи, державні реєстратори ведуть в установленому законодавством порядку облік запитів суб’єктів щодо надання інформації про клієнта в окремому реєстрі, в якому зазначаються обліковий ідентифікатор суб’єкта, вхідні реквізити запиту, вихідні реквізити листа-відповіді.
11. Запит суб’єкта та інформація, що надається державними органами, державними реєстраторами згідно з вимогами цього Порядку, є інформацією з обмеженим доступом і не підлягає передачі третім особам, крім Держфінмоніторингу, відповідних суб’єктів державного фінансового моніторингу та інших державних органів у передбачених законом випадках.
12. Суб’єкти забезпечують зберігання та використання інформації про клієнта відповідно до вимог законодавства, запобігання несанкціонованому доступу та поширенню такої інформації.
13. За порушення вимог законодавства щодо зберігання інформації про клієнта, що надходить від державних органів, державних реєстраторів, та її розголошення суб’єкт несе відповідальність згідно із законом.
