{Постанова втратила чинність на підставі Постанови КМ № 298 від 06.03.2019}
Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 17 квітня 2008 р. № 365
Кабінет Міністрів України постановляє:
Внести до постанови Кабінету Міністрів України від 17 квітня 2008 р. № 365 “Про затвердження критеріїв оцінки ступеня ризику від провадження господарської діяльності та визначення періодичності здійснення заходів державного нагляду (контролю) у галузі залізничного транспорту” (Офіційний вісник України, 2008 р., № 31, ст. 976) зміни, що додаються.
ЗМІНИ,
що вносяться до постанови Кабінету Міністрів України від 17 квітня 2008 р. № 365
1. У назві та пункті 1 постанови слова “та визначення періодичності здійснення заходів державного нагляду (контролю) у галузі залізничного транспорту” замінити словами “у сфері залізничного транспорту та визначення періодичності здійснення заходів державного нагляду (контролю) Державною інспекцією з безпеки на наземному транспорті”.
2. Критерії оцінки ступеня ризику від провадження господарської діяльності та визначення періодичності здійснення заходів державного нагляду (контролю) у галузі залізничного транспорту, затверджені зазначеною постановою, викласти в такій редакції:
“ЗАТВЕРДЖЕНО |
КРИТЕРІЇ
оцінки ступеня ризику від провадження господарської діяльності у сфері залізничного транспорту та визначення періодичності здійснення заходів державного нагляду (контролю) Державною інспекцією з безпеки на наземному транспорті
1. Критерії оцінки ступеня ризику від провадження господарської діяльності (далі - критерії) встановлюються з метою проведення оцінки рівня небезпеки діяльності суб’єктів господарювання, у власності або користуванні (оренді) яких перебувають об’єкти залізничного транспорту - залізничний рухомий склад, колії, будівлі, споруди, виробничі приміщення, в яких проводиться виготовлення, приймання, ремонт залізничного транспорту і виконуються операції з перевезення пасажирів та вантажів на залізничному транспорті.
2. До критеріїв, за якими оцінюється ступінь ризику від провадження господарської діяльності у сфері залізничного транспорту, належать:
1) кількість залізничних транспортних подій (катастроф, аварій, серйозних інцидентів, інцидентів), у тому числі сходження з рейок залізничного рухомого складу;
2) кількість осіб, які постійно або тимчасово можуть перебувати одночасно на об’єкті залізничного транспорту;
3) кількість залізничного рухомого складу та протяжність колій;
4) належність суб’єкта господарювання до суб’єктів відносин перевезення вантажів та/або суб’єктів, які провадять допоміжні види діяльності, пов’язані з перевезенням вантажів, або здійснюють управління залізничним транспортом загального користування.
3. До суб’єктів господарювання з високим ступенем ризику відносяться суб’єкти, які:
1) протягом року допустили одну і більше транспортних подій під час перевезення пасажирів та/або небезпечних вантажів;
2) протягом року допустили одну і більше катастроф, аварій, серйозних інцидентів або 20 і більше інцидентів під час перевезення вантажів;
3) протягом року допустили сходження з рейок 10 і більше одиниць залізничного рухомого складу;
4) експлуатують об’єкти залізничного транспорту, на яких постійно або тимчасово перебувають одночасно 500 і більше осіб;
5) мають власні або орендовані під’їзні колії чи колії, які використовуються на підставі договору про спільну діяльність, договору управління майном, протяжністю 800 кілометрів і більше;
6) мають власний або орендований залізничний рухомий склад, який виходить на колії загального користування або на колії, які використовуються на підставі договору про спільну діяльність, договору управління майном, у кількості 20000 одиниць і більше.
4. До суб’єктів господарювання із середнім ступенем ризику відносяться суб’єкти, які:
1) протягом року допустили до 20 інцидентів під час перевезення вантажів;
2) протягом року допустили сходження з рейок до 10 одиниць залізничного рухомого складу;
3) здійснюють управління залізничним транспортом загального користування;
4) експлуатують об’єкти залізничного транспорту, на яких постійно або тимчасово перебувають одночасно від 300 до 500 осіб;
5) мають власні або орендовані під’їзні колії чи колії, які використовуються на підставі договору про спільну діяльність, договору управління майном, протяжністю від 10 до 800 кілометрів;
6) мають власний або орендований залізничний рухомий склад, який виходить на колії загального користування або на колії, які використовуються на підставі договору про спільну діяльність, договору управління майном, у кількості від 250 до 20000 одиниць.
5. До суб’єктів господарювання з незначним ступенем ризику відносяться суб’єкти, які:
1) протягом року не допустили жодної транспортної події під час перевезення вантажів;
2) протягом року не допустили сходження з рейок залізничного рухомого складу;
3) експлуатують об’єкти залізничного транспорту, на яких постійно або тимчасово перебувають одночасно до 300 осіб;
4) мають власні або орендовані під’їзні колії чи колії, які використовуються на підставі договору про спільну діяльність, договору управління майном, протяжністю до 10 кілометрів;
5) мають власний або орендований залізничний рухомий склад, який виходить на колії загального користування або на колії, які використовуються на підставі договору про спільну діяльність, договору управління майном, у кількості до 250 одиниць;
6) є суб’єктами відносин перевезення вантажів та/або провадять допоміжні види діяльності, пов’язані з перевезенням вантажів.
6. Планові заходи державного нагляду (контролю) за діяльністю суб’єктів господарювання здійснюються з такою періодичністю:
1) з високим ступенем ризику - не частіше ніж один раз на рік;
2) із середнім ступенем ризику - не частіше ніж один раз на три роки;
3) з незначним ступенем ризику - не частіше ніж один раз на п’ять років.
7. У разі коли за результатами двох останніх планових перевірок не виявлено фактів порушення суб’єктом господарювання вимог нормативно-правових актів щодо забезпечення безпеки руху на залізничному транспорті, наступна планова перевірка такого суб’єкта проводиться не раніше ніж через період часу, встановлений для відповідного ступеня ризику, збільшений у 1,5 раза.
8. У разі коли суб’єкт господарювання може бути віднесений одночасно до двох або більше ступенів ризику, такий суб’єкт відноситься до більш високого ступеня ризику.”.
