Про внесення змін до деяких законів України щодо будівництва та експлуатації автомобільних доріг
(Відомості Верховної Ради (ВВР), 2018, № 14, ст.80)
{Із змінами, внесеними згідно із Законом
№ 155-IX від 03.10.2019, ВВР, 2019, № 48, ст.325}
Верховна Рада України постановляє:
I. Внести зміни до таких законів України:
1. У Законі України "Про джерела фінансування дорожнього господарства України" (Відомості Верховної Ради України, 1998 р., № 14, ст. 60; 1999 р., № 40, ст. 361; 2017 р., № 1, ст. 4):
1) у частині третій статті 3:
пункт 6 доповнити словами "(крім випадків передачі відповідної новозбудованої автомобільної дороги у концесію)";
доповнити пунктом 61 такого змісту:
"61) концесійних платежів - у разі передачі новозбудованої автомобільної дороги загального користування державного значення у концесію";
2) частину першу статті 5 після слів "плата за проїзд платними автомобільними дорогами загального користування" доповнити словами "(крім випадків передачі відповідної новозбудованої автомобільної дороги у концесію)".
{Пункт 2 розділу I втратив чинність на підставі Закону № 155-IX від 03.10.2019}
3. У Законі України "Про автомобільні дороги" (Відомості Верховної Ради України, 2005 р., № 51, ст. 556; 2017 р., № 1, ст. 6):
1) статтю 27 викласти в такій редакції:
"Стаття 27. Віднесення та порядок переведення автомобільних доріг загального користування до розряду платних
Віднесення автомобільних доріг загального користування та окремих їх ділянок, у тому числі мостових переходів, до розряду платних здійснюється з урахуванням державної стратегії розвитку мережі автомобільних доріг України на підставі окремого закону, крім випадків будівництва та експлуатації новозбудованих автомобільних доріг на умовах концесії.
Подання до Кабінету Міністрів України про віднесення автомобільної дороги загального користування до розряду платних вносить орган державного управління автомобільними дорогами за погодженням з органами місцевого самоврядування, по територіях яких проходить відповідна автомобільна дорога, на підставі техніко-економічного обґрунтування та/або проектно-кошторисної документації.
Автомобільні дороги, окремі їх ділянки можуть бути віднесені до розряду платних лише за умови їх суттєвого вдосконалення, а також у разі будівництва та експлуатації новозбудованих автомобільних доріг на умовах концесії та забезпечення альтернативного безоплатного проїзду транспортних засобів.
Довжина автомобільних доріг, окремих їх ділянок, що забезпечують альтернативний безоплатний проїзд транспортних засобів, не може перевищувати більш як удвічі довжину платної автомобільної дороги (крім випадків, коли більше 50 відсотків протяжності платної автомобільної дороги становлять мости, тунелі, шляхопроводи).
Альтернативний безоплатний проїзд транспортних засобів автомобільними дорогами забезпечується протягом усього терміну використання платної автомобільної дороги.
Платні автомобільні дороги загального користування залишаються у державній власності, не підлягають приватизації, щодо них не можуть вчинятися дії, наслідком яких може бути відчуження доріг з державної власності";
частину третю доповнити реченням такого змісту: "У разі віднесення новозбудованих автомобільних доріг загального користування державного значення до розряду платних відповідно до рішення Кабінету Міністрів України про їх будівництво та експлуатацію на умовах концесії процедура справляння плати за проїзд встановлюється концесіонером";
частину шосту після слів "Державного бюджету України" доповнити словами "(крім випадків передачі новозбудованої автомобільної дороги у концесію)".
{Пункт 4 розділу I втратив чинність на підставі Закону № 155-IX від 03.10.2019}
5. У Законі України "Про відчуження земельних ділянок, інших об’єктів нерухомого майна, що на них розміщені, які перебувають у приватній власності, для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності" (Відомості Верховної Ради України, 2010 р., № 1, ст. 2; 2013 р., № 7, ст. 65, № 28, ст. 303):
1) частину п’яту статті 3 доповнити абзацом другим такого змісту:
"У разі якщо відчужується частина земельної ділянки для будівництва, капітального ремонту, реконструкції та обслуговування автомобільних доріг, мостів, естакад та об’єктів, необхідних для їх експлуатації, можливість раціонального використання решти її площі за цільовим призначенням визначається власником, а за вимогою власника відчуженню підлягає вся земельна ділянка";
2) частину третю статті 12 після абзацу другого доповнити новим абзацом такого змісту:
"Рішення про викуп земельної ділянки, інших об’єктів нерухомого майна, що на ній розміщені, для будівництва, капітального ремонту, реконструкції та обслуговування автомобільних доріг, мостів, естакад та об’єктів, необхідних для їх експлуатації, втрачає чинність, якщо протягом трьох років з дня прийняття рішення відповідний орган виконавчої влади чи орган місцевого самоврядування не звернувся до суду з позовом про примусове відчуження цих об’єктів або якщо рішення суду про відмову в задоволенні цього позову набрало законної сили".
У зв’язку з цим абзац третій вважати абзацом четвертим;
3) частину першу статті 15 доповнити абзацом сьомим такого змісту:
"У разі недосягнення згоди щодо умов договору купівлі-продажу (іншого правочину, що передбачає передачу права власності) протягом шести місяців з дня прийняття рішення про викуп земельної ділянки, інших об’єктів нерухомого майна, що на ній розміщені, зазначені об’єкти можуть бути примусово відчужені у державну чи комунальну власність лише як виняток з мотивів суспільної необхідності і виключно для будівництва автомобільних доріг загального користування державного значення, мостів, естакад та об’єктів, необхідних для їх експлуатації, на умовах концесії".
1. Цей Закон набирає чинності з дня, наступного за днем його опублікування.
2. Кабінету Міністрів України протягом шести місяців з дня набрання чинності цим Законом:
привести свої нормативно-правові акти у відповідність із цим Законом;
забезпечити перегляд та приведення міністерствами та іншими центральними органами виконавчої влади їх нормативно-правових актів у відповідність із цим Законом.
