Про затвердження критеріїв оцінки допустимості державної допомоги суб’єктам господарювання на працевлаштування окремих категорій працівників та створення нових робочих місць
Відповідно до частини другої статті 6 Закону України “Про державну допомогу суб’єктам господарювання” Кабінет Міністрів України постановляє:
Затвердити критерії оцінки допустимості державної допомоги суб’єктам господарювання на працевлаштування окремих категорій працівників та створення нових робочих місць, що додаються.
КРИТЕРІЇ
оцінки допустимості державної допомоги суб’єктам господарювання на працевлаштування окремих категорій працівників та створення нових робочих місць
1. До критеріїв оцінки допустимості державної допомоги суб’єктам господарювання на працевлаштування окремих категорій працівників та створення нових робочих місць (далі - державна допомога на працевлаштування) належать:
недопущення суттєвої нерівності умов діяльності конкуруючих між собою суб’єктів господарювання;
збільшення кількості працевлаштованих осіб окремих категорій;
збільшення кількості нових робочих місць для осіб окремих категорій.
2. У цих критеріях терміни вживаються у такому значенні:
створення нових робочих місць - створення робочих місць у зв’язку із створенням нового суб’єкта господарювання або збільшенням штатної чисельності працівників за умови відсутності скорочення (зменшення) у порівнянні із середньою чисельністю за попередні 12 місяців, при цьому штатна чисельність працівників з повним робочим часом, неповним робочим часом та сезонних працівників розглядається окремо;
витрати на оплату праці особи - сума витрат суб’єкта господарювання на заробітну плату та сплату єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування відповідно до Законів України “Про оплату праці”, ”Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування”.
Інші терміни вживаються у значенні, наведеному у Господарському кодексі України, Законах України “Про державну допомогу суб’єктам господарювання”, “Про захист економічної конкуренції”, “Про зайнятість населення”, “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні”, “Про реабілітацію інвалідів в Україні”, “Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб”, “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”, “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту”, “Про оплату праці”, “Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування”.
3. Державна допомога на працевлаштування є допустимою у разі, коли:
1) надається з метою сприяння працевлаштуванню та створенню нових робочих місць для:
осіб, які не мали постійної оплачуваної роботи протягом щонайменше 24 місяців або щонайменше 12 місяців і щодо яких виконується одна з умов, передбачених пунктом 7, крім абзацу третього, частини першої статті 1 Закону України “Про державну допомогу суб’єктам господарювання”; внутрішньо переміщених осіб; учасників бойових дій, які віднесені до однієї з категорій, зазначених у пунктах 19 і 20 частини першої статті 6 Закону України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту” (далі - особливо незабезпечені особи);
осіб, зареєстрованих як безробітні, у значенні, наведеному у Законах України “Про зайнятість населення”, “Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття” (далі - зареєстровані безробітні особи);
осіб, звільнених після відбуття покарання або примусового лікування;
2) державна допомога на працевлаштування спрямована на відшкодування суб’єктам господарювання витрат на:
оплату праці незабезпечених осіб, особливо незабезпечених осіб, зареєстрованих безробітних осіб, осіб, звільнених після відбуття покарання або примусового лікування;
сприяння в працевлаштуванні незабезпечених осіб, особливо незабезпечених осіб, зареєстрованих безробітних осіб, осіб, звільнених після відбуття покарання або примусового лікування, та створенні нових робочих місць для зазначених осіб (здійснення заходів, спрямованих на стимулювання самостійності та адаптації особи до робочого середовища, підвищення рівня конкурентоспроможності з урахуванням вразливості особи на ринку праці, її супровід під час вирішення соціально-побутових питань, підтримка під час спілкування з роботодавцем, допомога у врегулюванні конфліктів);
оплату праці осіб з інвалідністю;
сприяння в працевлаштуванні осіб з інвалідністю та створенні нових робочих місць для зазначених осіб (здійснення заходів, спрямованих на стимулювання самостійності та адаптації особи до робочого середовища, підвищення рівня конкурентоспроможності з урахуванням вразливості особи на ринку праці, її супровід під час вирішення соціально-побутових питань, підтримка під час спілкування з роботодавцем, допомога у врегулюванні конфліктів);
створення нових робочих місць;
працевлаштування на робочі місця, що звільнилися у зв’язку з припиненням трудових відносин попереднім працівником за його ініціативою чи у зв’язку із застосуванням до працівника заходу дисциплінарного впливу відповідно до законів, але не в результаті скорочення чисельності або штату працівників.
4. До категорій отримувачів державної допомоги на працевлаштування належать суб’єкти господарювання, що провадять діяльність у будь-якій галузі.
5. Державна допомога на працевлаштування не надається суб’єктам господарювання, які мають прострочену заборгованість перед державним (місцевим) бюджетом, із виплати заробітної плати, сплати єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування та/або страхових внесків на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування, яких визнано банкрутами, стосовно яких порушено справу про банкрутство, які перебувають на стадії ліквідації, визнають свою неспроможність своєчасно виконувати зобов’язання перед кредиторами через незадовільний стан фінансово-господарської діяльності.
6. Один і той самий суб’єкт господарювання може бути отримувачем державної допомоги за кількома програмами державної допомоги та/або індивідуальної державної допомоги.
7. Державна допомога на працевлаштування надається у будь-якій формі.
8. Максимальний розмір державної допомоги на працевлаштування, яка може надаватися на відшкодування суб’єктам господарювання витрат на оплату праці незабезпечених осіб, зареєстрованих безробітних осіб, осіб, звільнених після відбуття покарання або примусового лікування, становить не більше 50 відсотків розміру таких витрат.
Державна допомога на відшкодування суб’єктам господарювання витрат на оплату праці зазначених осіб може надаватися протягом щонайбільше 12 місяців з моменту працевлаштування таких осіб.
Надання державної допомоги на працевлаштування припиняється та державна допомога підлягає поверненню у разі звільнення особи, за працевлаштування якої надавалася така допомога, до закінчення відповідного строку з дня працевлаштування (крім випадків, коли на місце звільненого працівника працевлаштовується інша незабезпечена особа, зареєстрована безробітна особа, особа, звільнена після відбуття покарання або примусового лікування).
9. Максимальний розмір державної допомоги на працевлаштування, яка може надаватися на відшкодування суб’єктам господарювання витрат на сприяння в працевлаштуванні незабезпечених осіб, зареєстрованих безробітних осіб, осіб, звільнених після відбуття покарання або примусового лікування, та створенні нових робочих місць для зазначених осіб, становить не більше 50 відсотків розміру таких витрат.
Витратами на сприяння в працевлаштуванні зазначених осіб та створенні нових робочих місць для таких осіб є:
витрати на оплату праці працівника виключно за робочий час, витрачений ним на сприяння в працевлаштуванні зазначеної особи та створенні нового робочого місця для такої особи, протягом щонайбільше 12 місяців з дати працевлаштування такої особи;
витрати на навчання працівника, що буде здійснювати сприяння в працевлаштуванні зазначеної особи та створенні нового робочого місця для такої особи.
10. Максимальний розмір державної допомоги на працевлаштування, яка може надаватися на відшкодування суб’єктам господарювання витрат на оплату праці особливо незабезпечених осіб, становить не більше 50 відсотків розміру таких витрат.
Державна допомога на відшкодування суб’єктам господарювання витрат на оплату праці особливо незабезпечених осіб може надаватися протягом щонайбільше 24 місяців з моменту працевлаштування таких осіб.
Надання державної допомоги на працевлаштування припиняється та державна допомога підлягає поверненню у разі звільнення особливо незабезпеченої особи, за працевлаштування якої надавалася така допомога, до закінчення відповідного строку з дня працевлаштування (крім випадків, коли на місце звільненого працівника працевлаштовується інша особливо незабезпечена особа).
11. Максимальний розмір державної допомоги на працевлаштування, яка може надаватися на відшкодування суб’єктам господарювання витрат на сприяння в працевлаштуванні особливо незабезпечених осіб та створенні нових робочих місць для зазначених осіб, становить не більше 50 відсотків розміру таких витрат.
Витратами на сприяння в працевлаштуванні особливо незабезпечених осіб та створенні нових робочих місць для зазначених осіб є:
витрати на оплату праці працівника виключно за робочий час, витрачений ним на сприяння в працевлаштуванні особливо незабезпеченої особи та створенні нового робочого місця для зазначеної особи, протягом щонайбільше 24 місяців з дати працевлаштування такої особи;
витрати на навчання працівника, що буде здійснювати сприяння в працевлаштуванні особливо незабезпеченої особи та створенні нового робочого місця для зазначеної особи.
12. Максимальний розмір державної допомоги на працевлаштування, яка може надаватися на відшкодування суб’єктам господарювання витрат на оплату праці осіб з інвалідністю, становить не більше 75 відсотків розміру таких витрат.
Державна допомога на відшкодування суб’єктам господарювання витрат на оплату праці осіб з інвалідністю може надаватися протягом будь-якого строку працевлаштування таких осіб.
13. Максимальний розмір державної допомоги на працевлаштування, яка може надаватися на відшкодування суб’єктам господарювання витрат на сприяння в працевлаштуванні осіб з інвалідністю, становить не більше 100 відсотків розміру таких витрат.
Витратами на сприяння в працевлаштуванні осіб з інвалідністю є:
витрати на розумне пристосування приміщень для роботи осіб з інвалідністю, облаштування робочого місця особи з інвалідністю, у тому числі спеціального;
витрати на оплату праці працівника виключно за робочий час, витрачений ним для надання допомоги особі з інвалідністю в процесі здійснення такою особою професійних обов’язків, а також на організацію заходів з підвищення рівня конкурентоспроможності з урахуванням обмежених можливостей особи з інвалідністю, адаптації такої особи до робочого середовища, її супровід під час соціальних і адміністративних заходів, підтримка під час спілкування з роботодавцем і допомога у врегулюванні конфліктів, витрати на навчання працівника, що буде надавати зазначену допомогу особі з інвалідністю;
витрати на розумне пристосування або придбання основного та додаткового обладнання чи програмного забезпечення з урахуванням обмежених можливостей особи з інвалідністю, у тому числі додаткові витрати на адаптовані або допоміжні технічні пристрої;
витрати, прямо пов’язані з перевезенням осіб з інвалідністю до місця роботи та до місць провадження пов’язаної з роботою діяльності;
витрати на оплату праці за час, витрачений особою з інвалідністю на медичну реабілітацію;
витрати на будівництво, установлення або модернізацію виробничого обладнання, а також будь-які адміністративні та транспортні витрати суб’єкта господарювання за умови, що вони безпосередньо пов’язані з працевлаштуванням осіб з інвалідністю, у разі утворення суб’єктом господарювання підприємства, на якому кількість працевлаштованих осіб з інвалідністю становитиме не менше 30 відсотків загальної чисельності працівників.
14. У разі коли суб’єкт господарювання є отримувачем державної допомоги за різними програмами державної допомоги та/або індивідуальної державної допомоги, з метою визначення сукупного розміру державної допомоги на працевлаштування ураховується розмір державної допомоги, що надається на відшкодування витрат на оплату праці незабезпечених осіб, особливо незабезпечених осіб, зареєстрованих безробітних осіб, осіб, звільнених після відбуття покарання або примусового лікування, осіб з інвалідністю, сприяння в працевлаштуванні зазначених осіб та створенні нових робочих місць для таких осіб за всіма діючими програмами державної допомоги та індивідуальної державної допомоги.
Якщо критеріями оцінки допустимості інших категорій державної допомоги визначений більший, ніж цими критеріями, максимальний розмір державної допомоги на відшкодування витрат на оплату праці незабезпечених осіб, особливо незабезпечених осіб, зареєстрованих безробітних осіб, осіб, звільнених після відбуття покарання або примусового лікування, осіб з інвалідністю, сприяння в працевлаштуванні зазначених осіб та створенні нових робочих місць для зазначених осіб, такий розмір вважається допустимим для конкуренції і для державної допомоги на працевлаштування.
15. Визначення максимального розміру державної допомоги на працевлаштування і витрат, що можуть бути відшкодовані суб’єктам господарювання, здійснюється з урахуванням податків, інших зборів та періоду, протягом якого суб’єкт господарювання зобов’язаний зберігати гарантії зайнятості працевлаштованої особи.
