Деякі питання визнання іноземних сертифікатів відкритих ключів, електронних підписів, а також використання інформаційно-комунікаційної системи центрального засвідчувального органу для забезпечення визнання в Україні електронних довірчих послуг, іноземних сертифікатів відкритих ключів, що використовуються під час надання юридично значущих електронних послуг у процесі взаємодії між суб’єктами різних держав
{Із змінами, внесеними згідно з Постановою КМ
№ 1131 від 01.10.2024}
Відповідно до частини третьої статті 38 Закону України “Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги” Кабінет Міністрів України постановляє:
1. Затвердити Порядок визнання іноземних сертифікатів відкритих ключів, електронних підписів, а також використання інформаційно-комунікаційної системи центрального засвідчувального органу для забезпечення визнання в Україні електронних довірчих послуг, іноземних сертифікатів відкритих ключів, що використовуються під час надання юридично значущих електронних послуг у процесі взаємодії між суб’єктами різних держав, що додається.
{Пункт 2 втратив чинність на підставі Постанови КМ № 1131 від 01.10.2024}
3. Установити, що адміністратором інформаційно-комунікаційної системи центрального засвідчувального органу є державне підприємство “ДІЯ”, що належить до сфери управління Міністерства цифрової трансформації.
4. Визнати такими, що втратили чинність:
постанову Кабінету Міністрів України від 23 січня 2019 р. № 60 “Про затвердження Порядку взаємного визнання українських та іноземних сертифікатів відкритих ключів, електронних підписів, а також використання інформаційно-телекомунікаційної системи центрального засвідчувального органу для забезпечення визнання в Україні електронних довірчих послуг, іноземних сертифікатів відкритих ключів, що використовуються під час надання юридично значущих електронних послуг у процесі взаємодії між суб’єктами різних держав” (Офіційний вісник України, 2019 р., № 14, ст. 506);
пункт 6 змін, що вносяться до постанов Кабінету Міністрів України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 11 грудня 2019 р. № 1068 (Офіційний вісник України, 2020 р., № 2, ст. 68).
5. Ця постанова набирає чинності одночасно з набранням чинності Законом України від 1 грудня 2022 р. № 2801-IX “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо забезпечення укладення угоди між Україною та Європейським Союзом про взаємне визнання кваліфікованих електронних довірчих послуг та імплементації законодавства Європейського Союзу у сфері електронної ідентифікації”.
ПОРЯДОК
визнання іноземних сертифікатів відкритих ключів, електронних підписів, а також використання інформаційно-комунікаційної системи центрального засвідчувального органу для забезпечення визнання в Україні електронних довірчих послуг, іноземних сертифікатів відкритих ключів, що використовуються під час надання юридично значущих електронних послуг у процесі взаємодії між суб’єктами різних держав
1. Цей Порядок визначає механізм визнання іноземних сертифікатів відкритих ключів, електронних підписів, а також використання інформаційно-комунікаційної системи центрального засвідчувального органу з метою забезпечення визнання в Україні іноземних електронних довірчих послуг, іноземних сертифікатів відкритих ключів, що використовуються під час надання юридично значущих електронних послуг у процесі взаємодії між суб’єктами різних держав.
Дія цього Порядку не поширюється на надання електронних довірчих послуг відповідно до положень абзацу другого частини першої статті 2 Закону України “Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги”.
2. Терміни, що вживаються в цьому Порядку, мають таке значення:
Список довірчих списків Європейського Союзу - довірчі списки держав - членів Європейського Союзу та інших держав - членів Європейської економічної зони, які публікуються Європейською Комісією відповідно до частини четвертої статті 22 Регламенту Європейського Парламенту і Ради (ЄС) № 910/2014 від 23 липня 2014 р. про електронну ідентифікацію та довірчі послуги для електронних транзакцій на внутрішньому ринку та про скасування Директиви 1999/93/ЄС;
юридично значущі електронні послуги - послуги, в результаті надання яких виникають юридичні наслідки, спрямовані на набуття, зміну чи припинення прав та/або обов’язків фізичної або юридичної особи, та які надаються з використанням електронних довірчих послуг.
3. Інші терміни в цьому Порядку вживаються у значенні, наведеному в Законах України “Про інформацію”, “Про захист інформації в інформаційно-комунікаційних системах”, “Про електронні комунікації”, “Про електронні документи та електронний документообіг”, “Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги”, “Про міжнародні договори України”, інших нормативно-правових актах, що регулюють відносини у сферах електронної ідентифікації та електронних довірчих послуг.
4. Набуття статусу кваліфікованого надавача електронних довірчих послуг юридичними особами та фізичними особами - підприємцями, які є нерезидентами, здійснюється за їх заявою та на підставі документів, поданих у паперовій або електронній формі в порядку та строки, визначені статтею 30 Закону України “Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги”.
5. Кваліфіковані електронні підписи (печатки) Європейського Союзу визнаються в Україні відповідно до пункту 61 розділу VII “Прикінцеві та перехідні положення” Закону України “Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги”.
{Пункт 5 із змінами, внесеними згідно з Постановою КМ № 1131 від 01.10.2024}
6. Взаємне визнання українських та іноземних сертифікатів відкритих ключів та електронних підписів, що використовуються для надання юридично значущих електронних послуг, забезпечується Мінцифри як центральним засвідчувальним органом шляхом забезпечення укладення відповідних міжнародних договорів України.
7. До початку передбачених законодавством процедур щодо укладення міжнародних договорів України Мінцифри як центральний засвідчувальний орган вживає заходів для імплементації норм міжнародного права та права Європейського Союзу у сфері електронної ідентифікації та електронних довірчих послуг, а також узгоджує дії, необхідні для забезпечення інтероперабельності технічних рішень у сфері електронної ідентифікації та електронних довірчих послуг.
8. Вид міжнародного договору України та порядок його укладення визначаються відповідно до положень Закону України “Про міжнародні договори України”, інших нормативно-правових актів та з урахуванням позицій сторін міжнародного договору України.
Особливості подання пропозицій до міжнародних договорів України міжвідомчого характеру, ведення переговорів щодо їх укладення, здійснення їх перекладу, припинення їх дії регулюється Положенням про порядок укладення, виконання та денонсації міжнародних договорів України міжвідомчого характеру, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 17 червня 1994 р. № 422 (ЗП України, 1994 р., № 10, ст. 251).
9. Міжнародним договором України мають бути передбачені:
сфера дії міжнародного договору України;
сторони міжнародного договору України та перелік нормативно-правових актів, якими встановлено повноваження сторін міжнародного договору України;
суб’єкти сторін міжнародного договору України, на яких поширюється його дія та які здійснюють технічне забезпечення реалізації міжнародного договору України;
відомості про відповідність надавачів електронних довірчих послуг вимогам національного законодавства кожної із сторін міжнародного договору України та умови підтвердження відповідності зазначеним вимогам;
умови та порядок визнання електронних довірчих послуг, які надаються надавачами електронних довірчих послуг, які походять з однієї держави - сторони міжнародного договору України, суб’єктами сторони міжнародного договору України іншої держави;
умови та порядок взаємного визнання засобів електронного підпису між сторонами міжнародного договору України та публікації відповідного переліку таких засобів;
вимоги до форматів, протоколів, алгоритмів та об’єктних ідентифікаторів, які використовуються у засобах електронного підпису та сертифікатах відкритих ключів під час надання електронних довірчих послуг;
умови взаємного визнання, погодження і публікації політик сертифікації та сертифікаційних практик надавачів електронних довірчих послуг;
умови тимчасового зупинення і припинення взаємного визнання сертифікатів відкритих ключів та електронних довірчих послуг;
особливості ведення довірчих списків сторонами міжнародного договору України у разі наявності;
порядок здійснення нагляду та співпраці між контролюючими органами сторін міжнародного договору України;
умови щодо захисту інформації та захисту персональних даних;
інші умови міжнародного договору України.
10. Технічне забезпечення реалізації міжнародного договору України від України здійснює адміністратор інформаційно-комунікаційної системи центрального засвідчувального органу.
11. Міжнародний договір України публікується відповідно до вимог статті 21 Закону України “Про міжнародні договори України”, а також на офіційному веб-сайті державного органу України, від імені якого укладено міжнародний договір України.
12. Для перевірки та підтвердження кваліфікованого електронного підпису чи печатки обов’язково використовується Список довірчих списків Європейського Союзу, якщо інше не визначено міжнародним договором України, згода на обов’язковість якого надана Верховною Радою України.
{Зміни, що вносяться до Порядку проведення експериментального проекту щодо взаємного визнання електронних довірчих послуг між Україною та Європейським Союзом втратили чинність на підставі Постанови КМ № 1131 від 01.10.2024}
