Про внесення змін до статті 212 Сімейного кодексу України щодо визначення осіб, які не можуть бути усиновлювачами
(Відомості Верховної Ради (ВВР), 2025, № 39, ст.165)
Верховна Рада України постановляє:
I. Внести до частини першої статті 212 Сімейного кодексу України (Відомості Верховної Ради України, 2002 р., № 21-22, ст. 135) такі зміни:
пункти 5, 8 і 10 викласти в такій редакції:
"5) мають психічні розлади, у тому числі внаслідок вживання психоактивних речовин, наявність яких встановлено на підставах, передбачених Законом України "Про психіатричну допомогу" та іншими законами України, у порядку, затвердженому Кабінетом Міністрів України";
"8) мають захворювання, розлади або стани, перелік яких затверджений центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров’я, які встановлені за результатами медичного огляду, проведеного у порядку, затвердженому Кабінетом Міністрів України";
"10) були засуджені за злочини проти основ національної безпеки України, кримінальні правопорушення проти життя і здоров’я, волі, честі та гідності, статевої свободи та статевої недоторканості особи, проти громадської безпеки, громадського порядку та моральності, у сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів, миру, безпеки людства та міжнародного правопорядку, а також за злочини, передбачені статтями 164, 166, 167, 169, 181, 187 Кримінального кодексу України, або мають непогашену чи не зняту в установленому законом порядку судимість за вчинення інших кримінальних правопорушень";
доповнити пунктами 14-16 такого змісту:
"14) вчинили домашнє насильство, насильство за ознакою статі та до них було застосовано адміністративне стягнення за його вчинення;
15) є громадянами держави-агресора та/або держави, щодо якої Україною застосовано секторальні санкції;
16) перебувають у шлюбі з громадянином держави-агресора та/або держави, щодо якої Україною застосовано секторальні санкції".
1. Цей Закон набирає чинності з дня, наступного за днем його опублікування, та вводиться в дію через один місяць з дня набрання ним чинності.
2. Кабінету Міністрів України протягом одного місяця з дня набрання чинності цим Законом:
1) забезпечити прийняття нормативно-правових актів, необхідних для реалізації цього Закону;
2) привести свої нормативно-правові акти у відповідність із цим Законом;
3) забезпечити приведення міністерствами та іншими центральними органами виконавчої влади їх нормативно-правових актів у відповідність із цим Законом.
