Правова позиція
Європейського суду з прав людини
згідно з Рішенням
від 04 липня 2024 року
у справі «GRAVIER c. FRANCE»
за заявою № 49904/21
Щодо порушення презумпції невинуватості
Фабула справи: заявник скаржився на те, що обґрунтування та формулювання рішень апеляційного та касаційного судів порушили його право на презумпцію невинуватості.
Правове обґрунтування: Суд повторює, що презумпція невинуватості, закріплена в пункті 2 статті 6, є одним з елементів справедливого кримінального судочинства, що вимагається пунктом 1 статті 6. Вона порушується, якщо офіційна заява або рішення щодо обвинуваченої особи відображає переконання, що вона винна, навіть якщо її вину ще не було встановлено в законному порядку. Навіть за відсутності офіційного висновку достатньо викладення мотивів, щоб припустити, що суддя або посадова особа вважає відповідну особу винною, а передчасне висловлення такої думки самим судом безперечно порушує презумпцію невинуватості (див., серед інших рішень, Deweer c. Belgique, 27 février 1980, § 56, série A no 35, Minelli c. Suisse, 25 mars 1983, §§ 27, 30 et 37, série A no 62, Allenet de Ribemont c. France, 10 février 1995, série A no 308, §§ 35-36, Daktaras c. Lituanie, no 42095/98, §§ 41-44, CEDH 2000‑X, et Matijašević c. Serbie, no 23037/04, § 45, CEDH 2006-X).
Іншими словами, приписувати особі кримінальну відповідальність означає відображати сприйняття того, що ця особа винна відповідно до стандарту, який регулює вчинення кримінального правопорушення (Nealon et Hallam c. Royaume-Uni [GC], №№ 32483/19 і 35049/19, § 168, 11 червня 2024 року, з наведеними в ньому прецедентами).
Для більш повного викладу загальних принципів, що стосуються права на презумпцію невинуватості, Суд посилається на рішення у справах Lagardère v. France (№ 18851/07, §§ 73-75, 12 квітня 2012 року), «Urat v. Türkiye (№№ 53561/09 і 13952/11, §§ 51-52, 27 листопада 2018 року), Rigolio c. Italie (№ 20148/09, §§ 91-96, 9 березня 2023 року), і Nealon і Hallam (згадані вище, §§ 101 і далі).
Суд зазначив, що заявник, який був партнером-підписантом двох аудиторських фірм, перебував під слідством у зв'язку з підтвердженням неправдивої інформації аудитором і був поміщений під статус свідка, якому надається сприяння, за нерозкриття злочинних дій аудитора. Його цивільний позов як жертви окремих, але пов'язаних між собою діянь (підробка та використання підробок, перешкоджання проведенню аудиторської перевірки) був визнаний неприйнятним.
У зв'язку з цим Суд з самого початку чітко зазначає, що в контексті цієї справи він покликаний винести рішення у світлі пункту 2 статті 6 щодо термінів, які використовуються судами, а не щодо суті рішення про неприйнятність цивільного позову, або щодо процесуальної норми, яка стосується доступу до справи особи, чия заява як цивільного відповідача оскаржується. Таким чином, Суд вважає, що рішення слідчого судді про неприйнятність цивільного позову заявника не було таким, що порушує саме по собі його право на презумпцію невинуватості (див., mutatis mutandis, Larrañaga Arando et autres c. Espagne (ріш.), № 73911/16 та 3 інші, 25 червня 2019 року). Суд також зазначає, що заявник не критикував умови ухвали слідчого судді.
Висновки: у пункті 35 свого рішення Касаційний суд зазначив, що заявник «брав участь у шахрайській змові з метою приховування скрутного фінансового становища». На думку Суду, поняття «участь у шахрайській змові» є неоднозначним і схожим на поняття шахрайства, яке не належить до суто кримінальної сфери. Однак, коли до нього додається фраза «з метою приховування скрутного фінансового становища», ця фраза набуває значення, яке можна обґрунтовано тлумачити як таке, що передбачає кримінальну відповідальність заявника за підтвердження неправдивої інформації аудитором, тобто за злочин, у зв'язку з яким він перебував під слідством.
Беручи до уваги терміни, використані Касаційним судом, Суд доходить висновку, що мало місце порушення пункту 2 статті 6 Конвенції.
Констатовані порушення: право на справедливий суд (п. 2 ст. 6 Конвенції).
Ключові слова: порушення засад кримінального провадження, зміст судових рішень, справедливість кримінального провадження
