Правова позиція
Європейського суду з прав людини
згідно з Рішенням
від 06 лютого 2025 року
у справі «GAYDASHEVSKYY v. UKRAINE»
за заявою № 11553/21
Щодо упередженості суду апеляційної інстанції у зв'язку з відсутністю сторони обвинувачення під час апеляційного провадження у справі про адміністративні правопорушення
Фабула справи: заявник скаржився, що відсутність сторони обвинувачення під час провадження у справі про адміністративне правопорушення означає, що апеляційний суд не може вважатися неупередженим, що є порушенням пункту 1 статті 6 Конвенції. Він також посилався на статтю 13 Конвенції, стверджуючи, що в його ситуації не було жодного ефективного засобу юридичного захисту.
Правове обґрунтування: відповідні принципи прецедентної практики Суду узагальнені у справі Figurka (див. вище, §§ 23-29). Зокрема, відсутність сторони обвинувачення на усному слуханні може порушити питання за пунктами 1 і 3 статті 6 Конвенції, оскільки це може викликати сумніви в об'єктивній неупередженості суду, змусивши його прийняти сторону обвинувачення (там же, § 29, з подальшими посиланнями).
Висновки: у цій справі апеляційний суд, який мав юрисдикцію розглядати як питання права, так і питання факту, провів слухання, але не викликав ні прокурора, ні працівника міліції, який склав протокол про адміністративне правопорушення. Як наслідок, жодна зі сторін не підтримала обвинувачення проти заявника на судовому засіданні. Незважаючи на це, і незважаючи на те, що заявник стверджував про свою невинуватість у судовому засіданні, апеляційний суд залишив у силі судове рішення щодо заявника. Крім того, що важливо, і на відміну від ситуації у справі Figurka, не можна сказати, що в цій справі апеляційний суд не зробив більше, ніж дослідив докази, підготовлені слідчим органом. Навпаки, на вимогу апеляційного суду до справи були долучені докази, зокрема, акт медичного обстеження та роз'яснення його значення, видані відповідним медичним закладом.
З цього випливає, що апеляційний суд з власної ініціативи шукав ключові докази, які шкодять позиції обвинуваченого, і використав їх у своєму рішенні на противагу аргументам, наведеним захистом. Жодна інша сторона адміністративного провадження не звернулася до суду з клопотанням про проведення таких запитів чи збирання доказів.
Здійснивши пошук таких доказів з власної ініціативи, а потім засудивши заявника на підставі отриманих у такий спосіб доказів, апеляційний суд створив враження плутанини між ролями прокурора та судді і, відповідно, дав підстави для законних сумнівів у неупередженості суду відповідно до об'єктивного критерію.
Обґрунтовані сумніви щодо об'єктивної неупередженості апеляційного суду, виявлені у цій справі, не можуть розглядатися як сумісні зі статтею 6 Конвенції, незважаючи на те, що справа заявника стосувалася незначного порушення правил дорожнього руху, а отже, провадження, в якому кримінально-правові гарантії статті 6 не застосовуються з усією їхньою суворістю.
Констатовані порушення: право на справедливий суд (п. 1 ст. 6 Конвенції).
Ключові слова: принципи здійснення правосуддя, порушення прав обвинуваченого, принцип безсторонності суду
