Правова позиція
Європейського суду з прав людини
згідно з Рішенням
від 03 липня 2025 року
у справі «ZHUKOV AND ZHUKOVA v. UKRAINE»
за заявами №№ 60191/16, 60194/16 і 35272/17
Щодо неефективного розслідування смерті особи у медичному закладі
Фабула справи: заявники, батьки померлої дочки, скаржились на те, що національне розслідування обставин смерті їхньої дочки у державній лікарні було неефективним.
Правове обґрунтування: загальні принципи, що стосуються процесуальних зобов'язань держави відповідно до статті 2 Конвенції в контексті охорони здоров'я, були узагальнені у справі Lopes de Sousa Fernandes v. Portugal ([GC], № 56080/13, §§ 214-21, 19 грудня 2017 р.). Суд розгляне, чи можна вважати, що наявні правові засоби захисту, в сукупності, як передбачені законом і застосовані на практиці, становили правові засоби, здатні встановити факти, притягнути до відповідальності винних і забезпечити належне відшкодування шкоди потерпілому (див. справу Lopes de Sousa Fernandes, цитовану вище, §§ 214-16, та справу Valeriy Fuklev v. Ukraine, № 6318/03, §§ 66-67, 16 січня 2014 року).
Суд зазначає, що органи охорони здоров'я негайно розпочали розслідування, а незабаром після цього комісія, створена Міністерством охорони здоров'я, виявила недоліки в діях лікарів лікарні. Однак єдиним вжитим заходом було винесення догани відповідним лікарям. Не було проведено аналізу недоліків або вжито будь-яких інших запобіжних заходів, щоб уникнути їх повторення в майбутньому.
Незважаючи на висновки дисциплінарного провадження, слідчі органи п'ять разів відмовлялися порушувати кримінальну справу, хоча всі ці рішення згодом були скасовані регіональною прокуратурою. Такі затримки на початковому етапі розслідування неминуче зменшили шанси на його успішне завершення (див., mutatis mutandis, справу Oleynikova v. Ukraine, № 38765/05, § 80, 15 грудня 2011 року).
Після того, як кримінальне провадження було нарешті розпочато, воно тривало сім років і в кінцевому підсумку було припинено через закінчення строку давності, а обвинувачений був звільнений від кримінальної відповідальності. Сама держава-відповідач визнала тривалий характер розслідування.
Крім того, під час кримінального провадження було проведено надзвичайно велику кількість повторних експертиз медичних експертів. Хоча можна визнати, що за певних обставин може бути необхідним повторити експертизу для з’ясування обставин справи, той факт, що один і той самий вид судово-медичної експертизи призначався кілька разів у рамках одного кримінального провадження, свідчить про відсутність комплексного підходу до збору доказів на стадії досудового розслідування (див. справу Sergiyenko v. Ukraine, № 47690/07, § 52, 19 квітня 2012 р., та Basyuk v. Ukraine, № 51151/10, §§ 67-68, 5 листопада 2015 р.).
Суд зазначає, що в подальшому цивільному провадженні заявникам було присуджено компенсацію, яку мала виплатити лікарня. Однак Суд наголошує, що не було визнано порушення процесуальної частини статті 2 Конвенції, на яке скаржаться заявники в даній справі, а також не було надано відшкодування за це порушення, що призвело б до втрати заявниками статусу жертв.
Більше того, сам факт того, що результат цивільного судочинства був сприятливим для заявників, не виправив істотних недоліків попереднього кримінального судочинства, які стосувалися суті скарг заявників за Конвенцією. Хоча цивільні суди розглянули позови заявників у короткий термін, така оперативність була можлива значною мірою завдяки тому, що цивільні суди спиралися виключно на висновки кримінального провадження (див. пункт 12 вище) (див. справу «Marchuk v. Ukraine [Комітет], № 65663/12, § 36, 28 липня 2016 року).
Суд раніше наголошував на необхідності оперативного розгляду справ, що стосуються медичної недбалості в лікарняних закладах (див. Lopes de Sousa Fernandes, цитований вище, § 218).
Висновки: оцінивши сукупність обставин даної справи, Суд вважає, що національні органи влади не провели оперативного розгляду скарг заявників. В цілому, національне судове провадження щодо обставин смерті дочки заявників тривало надто довго, супроводжувалося різними недоліками і, отже, було несумісним із зобов'язанням держави за статтею 2 Конвенції проводити ефективне розслідування.
Констатовані порушення: право на життя у процесуальному аспекті (ст. 2 Конвенції).
Ключові слова: захист права на життя, принцип ефективності розслідування, недоліки розслідування
