Постанова
Іменем України
04 липня 2018 р.
м. Київ
Справа № 200/25054/15
Провадження № 51-1634км18
Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого ОСОБА_1 ,
суддів: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_4 ,
прокурора ОСОБА_5 ,
засудженої ОСОБА_6 ,
захисника ОСОБА_7
розглянув в судовому засіданні касаційні скарги засудженої ОСОБА_6 , її захисника ОСОБА_7 та касаційну скаргу прокурора на вирок Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 06 квітня 2017 року та вирок Апеляційного суду Дніпропетровської області від 29 червня 2017 року у кримінальному провадженні № 22015040000000471 по обвинуваченню
ОСОБА_6 , яка народилася ІНФОРМАЦІЯ_1 у м. Запоріжжі та проживає у АДРЕСА_1 ,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 149 КК.
Рух справи, зміст судових рішень і встановлені судами
першої та апеляційної інстанцій обставини
Вироком Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 06 квітня 2017 року ОСОБА_6 визнано винуватою за ч. 2 ст. 149 КК та призначено покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років без конфіскації майна. На підставі ст.75КК ОСОБА_6 звільнено від відбування призначеного покарання з випробуванням з іспитовим строком 3 роки та покладено обов`язки, передбачені ст.76 КК. Цим же вироком вирішено питання щодо цивільного позову та про речові докази.
Як встановлено судом першої інстанції, у невстановлений час, у невстановленому місці, при невстановлених обставинах ОСОБА_6 познайомилась з невстановленою особою, з якою вступила в попередню змову та домовилась про те, що вона за грошову винагороду на території м. Дніпропетровська буде підшукувати осіб жіночої статі для їх сексуальної експлуатації за кордоном, а також переміщувати вказаній особі до м. Санкт-Петербурга Російської Федерації.
Реалізуючи свій злочинний умисел, ОСОБА_6 , знаходячись у невстановленому місці та у невстановлений час, використовуючи всесвітню мережу Інтернет, розмістила на сайті «http//www.jobexpert.com.ua» оголошення щодо працевлаштування молодих осіб жіночої статі на високооплачувану роботу із заробітною платою в сумі 1000$ США у сфері обслуговування без надання інтимних послуг, зазначивши у цьому оголошенні свій номер мобільного телефону НОМЕР_1 .
Приблизно у період з січня по червень 2015 року ОСОБА_8 , підшуковуючи собі роботу, знайшла в мережі «Інтернет» оголошення щодо працевлаштування в м. Санкт-Петербурзі Російської Федерації, яке розмістила ОСОБА_6 , та 03.06.2015 року зателефонувала на вказаний в оголошенні номер мобільного телефону для з`ясування обставин пропонованої роботи і на її дзвінок відповіла ОСОБА_6 .
ОСОБА_6 , реалізуючи спільний з невстановленою особою злочинний умисел, спрямований на здійснення вербування особи з метою сексуальної експлуатації, діючи за попередньою змовою групою осіб з корисливих мотивів, 03 червня 2015року близько 19 год. біля ТЦ «Пасаж» за адресою: м.Дніпропетровськ, пр.К.Маркса, 50, зустрілась з ОСОБА_8 та під час спілкування з останньою, використовуючи психологічний вплив на ґрунті її матеріальних проблем через відсутність роботи та збіг тяжких сімейних обставин, про які їй стало відомо під час спілкування, запропонувала їй працевлаштуватися в якості повії для надання інтимних послуг на території м. Санкт-Петербурга Російської Федерації, більш точну адресу місця розпусти встановити не вдалось можливим, з високою грошовою зарплатнею та безоплатним проживанням, чим спонукала в подальшому ОСОБА_8 , яка знаходилась у вразливому стані, дати згоду на працевлаштування у цій сфері за межами України.
Крім цього, в ході подальшого спілкування ОСОБА_6 , маючи на меті організацію переміщення ОСОБА_8 на територію Російської Федерації, повідомила останній про необхідність пошуку нею грошових коштів на білет у сумі 2500 грн., які б у подальшому були повернуті ОСОБА_8 .
У той же час, приблизно у період з кінця 2014 по червень 2015 року ОСОБА_9 , підшуковуючи собі роботу, знайшла в мережі «Інтернет» оголошення щодо працевлаштування в м. Санкт-Петербурзі Російської Федерації, яке розмістила ОСОБА_6 , і зателефонувала на номер мобільного телефону НОМЕР_1 , зазначений в оголошенні, для з`ясування обставин пропонованої роботи і на її дзвінок відповіла ОСОБА_6 .
ОСОБА_6 , реалізуючи спільний з невстановленою особою злочинний умисел, спрямований на здійснення вербування з метою сексуальної експлуатації, діючи за попередньої змовою групою осіб з корисливих мотивів, у той же день, близько 18 год. біля ТЦ «Пасаж» за адресою: м. Дніпропетровськ, пр. К. Маркса, 50, зустрілась з ОСОБА_9 , та під час спілкування з останньою, використовуючи психологічний вплив на ґрунті її матеріальних проблем через відсутність роботи та збіг тяжких сімейних обставин, про які їй стало відомо під час спілкування, запропонувала їй працевлаштуватись в якості повії для надання інтимних послуг в м. Санкт-Петербурзі Російської Федерації, більш точно адресу місця розпусти встановити не виявилося можливим, з високою грошовою зарплатнею та безоплатним проживанням, чим спонукала в подальшому ОСОБА_9 , яка знаходилась у вразливому стані, дати згоду на працевлаштування у цій сфері за межами України.
У ході подальшого спілкування ОСОБА_6 , маючи на меті організацію переміщення ОСОБА_10 на територію Російської Федерації, повідомила останній про необхідність пошуку нею грошових коштів на білет у сумі 2500 грн., які б у подальшому були повернуті ОСОБА_9 .
Крім цього, приблизно в період з осені 2014 по червень 2015 року, ОСОБА_11 , підшуковуючи собі роботу, знайшла в мережі «Інтернет» оголошення щодо працевлаштування в м. Санкт-Петербурзі Російської Федерації, яке розмістила ОСОБА_6 , та зателефонувала на номер мобільного телефону НОМЕР_1 , який був зазначений в оголошенні, для з`ясування обставин пропонованої роботи, і на її дзвінок відповіла ОСОБА_6 .
ОСОБА_12 , реалізуючи спільний з невстановленою особою злочинний умисел, спрямований на здійснення вербування з метою сексуальної експлуатації, діючи за попередньою змовою групою осіб, з корисливих мотивів, 17.06.2015 року, близько 19год. біля ТЦ «Мост Сіті» за адресою: м. Дніпропетровськ, вул. Глінки, 2, зустрілась з ОСОБА_11 , та під час спілкування з останньою, використовуючи психологічний вплив на ґрунті її матеріальних проблем через відсутність роботи та збіг тяжких сімейних обставин, про які їй стало відомо під час спілкування, запропонувала їй працевлаштуватися в якості повії для надання інтимних послуг у м. Санкт-Петербурзі Російської Федерації, більш точну адресу місця розпусти встановити не виявилось можливим, з високою грошовою зарплатнею та безоплатним проживанням, чим спонукала в подальшому ОСОБА_11 , яка знаходилась у вразливому стані, дати згоду на працевлаштування у цій сфері за межами України.
Крім цього, в ході подальшого спілкування ОСОБА_6 , маючи на меті організацію переміщення ОСОБА_11 на територію Російської Федерації, повідомила останній про необхідність пошуку нею грошових коштів на білет в сумі 2500 грн., які б у подальшому були повернуті ОСОБА_11
15.06.2015 року неповнолітня ОСОБА_13 , підшуковуючи собі роботу, знайшла в мережі «Інтернет» оголошення щодо працевлаштування в м. Санкт-Петербурзі Російської Федерації, яке розмістила ОСОБА_6 , та зателефонувала на номер мобільного телефону НОМЕР_1 , який зазначений в оголошенні, для з`ясування обставин пропонованої роботи, і на її дзвінок відповіла ОСОБА_6 .
ОСОБА_6 , реалізуючи спільний з невстановленою особою злочинний умисел, спрямований на здійснення вербування з метою сексуальної експлуатації, діючи за попередньої змовою групою осіб, з корисливих мотивів, 16.06.2015 року, близько 19год. біля ТЦ «Мост Сіті» за адресою: м. Дніпропетровськ, вул. Глінки, 2, зустрілась з ОСОБА_13 , та під час спілкування з останньою, використовуючи психологічний вплив на ґрунті її матеріальних проблем через відсутність роботи та збіг тяжких сімейних обставин, про які їй стало відомо під час спілкування, запропонувала їй працевлаштуватися в якості повії для надання інтимних послуг в м. Санкт-Петербурзі Російської Федерації, більш точну адресу місця розпусти встановити не виявилось можливим, з високою грошовою зарплатнею та безоплатним проживанням, чим спонукала в подальшому ОСОБА_13 дати згоду на працевлаштування у цій сфері за межами України.
Крім цього, в ході подальшого спілкування ОСОБА_6 , маючи на меті організацію переміщення ОСОБА_13 на територію Російської Федерації, повідомила останній про необхідність пошуку нею грошових коштів на білет у сумі 2500 грн., які б у подальшому були повернуті ОСОБА_13 .
Продовжуючи свій єдиний злочинний умисел із невстановленою особою, направлений на сексуальну експлуатацію осіб жіночої статі та переміщення вказаних осіб до Російської Федерації, ОСОБА_6 , здійснивши вербування ОСОБА_8 , ОСОБА_11 , ОСОБА_9 та неповнолітньої ОСОБА_13 з метою їх сексуальної експлуатації, повідомила останнім про необхідність явки 21.06.2015 року до каси залізничного вокзалу м. Дніпропетровська, з метою познайомити вказаних осіб між собою та обговорити питання, пов`язані з від`їздом до Російської Федерації.
21.06.2015 року ОСОБА_6 , діючи за попереднім планом, з метою переміщення потерпілих до Російської Федерації для подальшої сексуальної експлуатації, зустрілась з ОСОБА_8 , яка прибула за її проханням, та знаходячись поряд із залізничним вокзалом у м. Дніпропетровську, який розташований на пл.Петровського, буд. 1, у м. Дніпропетровську, в ході спілкування з останньою передала аркуш паперу з номерами телефонів інших потерпілих, номер невстановленої досудовим розслідуванням особи на ім`я ОСОБА_14 , та сказала, щоб ОСОБА_8 разом з іншими дівчатами зустрілась та разом самостійно вирішили питання від`їзду до Російської Федерації.
22.06.2015 року ОСОБА_8 , ОСОБА_11 , ОСОБА_9 та неповнолітня ОСОБА_13 зустрілись в ТЦ «Мост Сіті» за адресою: м. Дніпропетровськ, вул.Глінки, 2. Під час зустрічі останніх туди ж прибула ОСОБА_6 , яка в ході спілкування повідомила про відмову в працевлаштуванні неповнолітньої ОСОБА_13 у зв`язку з причинами, що не залежать від її волі, та в подальшому з метою організації переправлення останніх зателефонувала до представника підприємства ПП «Осипа», яке надає послуги з перевезення пасажирів, та особисто замовила чотири квитки потерпілим на рейсовий автобус «Маріуполь-Москва», який відправлявся 25.06.2015 року з вул. Набережна Леніна, 33, у м. Дніпропетровську навпроти готелю «Дніпропетровськ».
У подальшому, продовжуючи свій злочинний умисел, направлений на реалізацію вербування для подальшої сексуальної експлуатації потерпілих на території Російської Федерації, з метою організації та контролю за переміщенням потерпілих 25.06.2015року ОСОБА_6 прибула в місце відправлення автобуса, де зустрілась з потерпілими ОСОБА_8 , ОСОБА_11 та ОСОБА_9 , де проконтролювала придбання ними раніше замовлених білетів та їх посадку на рейсовий автобус, надавши останнім вказівку про необхідність повідомляти їй про хід переміщення, у тому числі щодо їх прибуття до м. Москва та м. Санкт-Петербург Російської Федерації.
26.06.2015 року потерпілі ОСОБА_8 , ОСОБА_11 та ОСОБА_9 прибули до пропускного пункту «Гоптівка» Дергачівського району Харківської області, де близько 00.10 год. самостійно відмовились від подальшої поїздки та під супроводом працівників прикордонної служби залишили рейсовий автобус, у якому прямували до м. Москва Російської Федерації.
Вироком Апеляційного суду Дніпропетровської області від 29 червня 2017 року зазначений вирок місцевого суду в частині призначеного покарання скасовано. Ухвалено вважати ОСОБА_6 засудженою за ч. 2 ст. 149 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років без конфіскації майна. У решті вирок суду першої інстанції залишено без зміни.
Вимоги касаційної скарги і доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі прокурор, вказуючи на істотні порушення вимог кримінального процесуального закону та на неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, просить скасувати вирок апеляційного суду та призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції.
Касаційна скарга мотивована тим, що апеляційний суд при ухваленні вироку належним чином не мотивував своє рішення щодо непризначення додаткового покарання у виді конфіскації майна. Зазначається про безпідставне незастосування апеляційним судом вказаного додаткового покарання.
У касаційній скарзі засуджена ОСОБА_6 , вказуючи на суворість призначеного апеляційним судом покарання без застосування ст. 75 КК, просить скасувати вирок апеляційного суду.
Касаційна скарга мотивована тим, що судом першої інстанції було прийнято правильне рішення щодо можливості звільнення засудженої від відбування призначеного покарання з випробуванням. Вказується на наявність достатніх підстав для застосування положень ст. 75 КК.
У касаційній скарзі захисник ОСОБА_7 , вказуючи на істотні порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, просить судові рішення скасувати і призначити новий розгляд у суді першої інстанції.
Касаційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції не взяв до уваги докази сторони захисту та не дав їм оцінки, не звернув уваги на заяву сторони захисту щодо провокації злочину, не навів у вироку мотиви неврахування окремих доказів, що суд апеляційної інстанції належним чином не перевірив доводи апеляційної скарги сторони захисту. Зазначається, що суди не вказали у чому саме полягає уразливий стан потерпілих, відсутні докази про наявність в діях ОСОБА_6 вербування та переміщення потерпілої ОСОБА_13 .
Позиції учасників судового провадження
Засуджена ОСОБА_6 у судовому засіданні підтримала свою касаційну скаргу.
Захисник ОСОБА_7 у судовому засіданні підтримав свою касаційну скаргу.
Прокурор, яка взяла участь у судовому засіданні, підтримала касаційну скаргу прокурора та частково підтримала касаційну скаргу захисника.
Інші учасники судового провадження були належним чином повідомлені про дату, час і місце касаційного розгляду, однак у судове засідання вони не з`явилися. Клопотань про особисту участь у касаційному розгляді, заперечень або повідомлень про поважність причин їх неприбуття до Суду від них не надходило.
Мотиви Суду
У відповідності з вимогами ст. 433 КПК, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги. При цьому суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
Положеннями п. 1 ч. 1 ст. 438 КПК визначено, що підставами для скасування або зміни судових рішень при розгляді справи в суді касаційної інстанції є істотне порушення вимог кримінального процесуального закону.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 412 КПК істотними порушеннями вимог кримінального процесуального закону є такі порушення вимог цього Кодексу, які перешкодили чи могли перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення.
Апеляційний суд, переглядаючи кримінальне провадження відносно ОСОБА_6 за апеляційною скаргою захисника обвинуваченої та за апеляційною скаргою прокурора, погодився з висновками суду щодо доведеності вини ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 149 КК, і, поряд з цим, дійшов висновку про безпідставність застосування відносно обвинуваченої ст.75 КК та звільнення останньої від відбування покарання з випробуванням.
При цьому апеляційний суд, визнаючи апеляційну скаргу захисника безпідставною, у вироку зазначив, що судом першої інстанції правильно встановлені фактичні обставини вчиненого кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 149 КК, як вербування, переміщення людини, вчинені з метою експлуатації, з використанням уразливого стану особи, вчинені щодо неповнолітнього, щодо кількох осіб, за попередньою змовою групою осіб, і висновки суду першої інстанції про винність обвинуваченої у вчиненні цього злочину підтверджується сукупністю зібраних по справі доказів, які належним чином повністю перевірені в судовому засіданні.
Разом з цим, Верховний Суд не погоджується з такими висновками апеляційного суду з наступних підстав.
Відповідно до вимог ч. 2 ст. 420 КПК вирок суду апеляційної інстанції повинен відповідати загальним вимогам до вироків. Крім того, у вироку суду апеляційної інстанції зазначаються зміст вироку суду першої інстанції, короткий зміст вимог апеляційної скарги, мотиви ухваленого рішення, рішення по суті вимог апеляційної скарги.
Поряд з цим, при залишенні апеляційної скарги без задоволення апеляційний суд повинен зазначити підстави, з яких апеляційну скаргу визнано необґрунтованою.
Крім того за положеннями ч. ч. 1, 3, 4 ст. 370 КПК судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. При цьому обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 КПК. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Проте вказаних вимог кримінального процесуального закону суд апеляційної інстанції при постановленні вироку належним чином не дотримався.
Так відповідно до вимог ч. 2 ст. 149 КК кримінальна відповідальність передбачена за торгівлю людьми або здійснення іншої незаконної угоди, об`єктом якої є людина, а так само вербування, переміщення, переховування, передачу або одержання людини, вчинені з метою експлуатації, з використанням обману, шантажу чи уразливого стану особи, вчинені щодо неповнолітнього або щодо кількох осіб, або повторно, або за попередньою змовою групою осіб, або службовою особою з використанням службового становища, або особою, від якої потерпілий був у матеріальній чи іншій залежності, або поєднані з насильством, яке не є небезпечним для життя чи здоров`я потерпілого чи його близьких, або з погрозою застосування такого насильства.
Дії ОСОБА_6 кваліфіковані за ч. 2 ст. 149 КК як вербування, переміщення людини, вчинене з метою експлуатації, з використанням уразливого стану особи, вчинене щодо неповнолітнього, щодо кількох осіб, за попередньою змовою групою осіб.
В апеляційній скарзі захисник обвинуваченої ОСОБА_6 порушував питання про перегляд вироку суду першої інстанції, його скасування та закриття кримінального провадження. В обґрунтування своїх вимог зазначав, що висновки суду не підтверджуються доказами, дослідженими під час судового розгляду; що місцевий суд не взяв до уваги докази, які могли істотно вплинути на його висновки, та у судовому рішенні не зазначив, чому він взяв до уваги одні докази і відкинув інші. Зокрема, захисник в апеляційній скарзі вказував, що:
- суд першої інстанції у вироку не зазначив, яким чином ОСОБА_6 використовувала вразливий стан потерпілих, та з яких причин обвинувачена відмовилась від працевлаштування неповнолітньої ОСОБА_13 ;
- в матеріалах провадження відсутні докази про наявність в діях ОСОБА_6 вербування та переміщення неповнолітньої потерпілої ОСОБА_13 ;
- суд не взяв до уваги докази щодо провокації (підбурювання) ОСОБА_6 до вчинення злочинних дій, а саме переміщення, тощо.
Вказані доводи апеляційної скарги захисника обґрунтовувалися посиланням на конкретні докази та потребували належної перевірки з боку апеляційного суду, у тому числі шляхом їх дослідження та оцінки у сукупності з іншими доказами.
Разом з тим, апеляційний суд за результатами перевірки наведених вище доводів апеляційної скарги захисника навів формальні мотиви та висновки на спростування доводів, які стосувались провокації (підбурювання) обвинуваченої, оскільки зазначені висновки апеляційний суд фактично продублював з вироку суду першої інстанції.
Інші доводи апеляційної скарги захисника щодо невідповідності висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження, неповноти судового розгляду апеляційним судом взагалі не перевірені.
Поза увагою апеляційного суду залишились доводи захисника, які стосувались такої обов`язкової ознаки злочину як способу вчинення злочину, а саме використання ОСОБА_6 уразливого стану потерпілих, та доводи, які стосувались вчинення обвинуваченою дій щодо вербування та переміщення неповнолітньої ОСОБА_13 .
За таких обставин, висновки апеляційного суду щодо доведеності вини ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст.149 КК, є передчасними.
Крім того, вирок апеляційного суду містить суперечності. Як вбачається зі змісту вироку, а саме з мотивувальної частини, апеляційний суд не погодився з доводами апеляційної скарги захисника, проте в резолютивній частині вироку вказав про часткове задоволення цієї апеляційної скарги. При цьому апеляційний суд у вироку не зазначив, які саме доводи захисника суд апеляційної інстанції визнав обґрунтованими і в якій частині апеляційна скарга останнього була задоволена.
Поряд з наведеним, апеляційний суд належним чином не перевірив і доводи апеляційної скарги прокурора щодо необхідності призначення ОСОБА_6 додаткового покарання у виді конфіскації майна. Залишаючи в цій частині апеляційну скаргу прокурора без задоволення, апеляційний суд своє рішення щодо не призначення обвинуваченій додаткового покарання взагалі не мотивував.
У зв`язку з наведеним, вирок апеляційного суду не відповідає вимогам кримінального процесуального закону.
Виходячи з зазначеного та керуючись статтями 433, 434, 436-438, 441, 442 КПК, Суд вважає, що касаційні скарги прокурора, захисника та засудженої підлягають частковому задоволенню, вирок апеляційного суду скасуванню з призначенням нового розгляду в суді апеляційної інстанції.
Під час нового розгляду суду апеляційної інстанції необхідно усунути наведені недоліки, та постановити законне, обґрунтоване та вмотивоване рішення.
Зокрема, при перевірці доводів апеляційної скарги захисника щодо провокації злочину апеляційний суд має взяти до уваги відповідну практику Європейського суду з прав людини (ЄСПЛ). Так, загальні принципи щодо розгляду питання про провокацію викладені у справі Раманаускаса (Ramanauskas v. Lithuania, рішення Великої Палати від 5лютого 2008року, заява 74420/01, §§ 49-61). Критерії для того, щоб розрізняти провокацію, що порушує пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, від допустимої поведінки при використанні законних таємних методів під час кримінальних проваджень, були викладені ЄСПЛ усправі «Баннікова проти Росії» (Bannikova v. Russia, рішення від 4листопада 2010року, заява № 18757/06, §§ 37-65) та узагальнені у справі «Матановіч проти Хорватії» (Matanovic v. Croatia, від 4 квітня 2017 року, заява № 2742/12, §§ 123-135). Важливі роз`яснення щодо цього питання містяться у рішенні ЄСПЛ у справі «Раманаускас проти Литви (No.2)» (Ramanauskas v. Lithuania (No.2), рішення від 20 лютого 2018 року, заява №55146/14, §§ 52-70) та інших.
Отже, при перевірці вказаних доводів апеляційної скарги захисника потрібно на основі наявних у справі доказів визначити, чи було б скоєно злочин без втручання органів влади, тобто чи було розслідування «пасивним». Під час прийняття рішення про те, чи було розслідування «пасивним», необхідно з`ясувати, чи не діяли всі потерпілі під контролем або керівництвом працівників правоохоронних органів, якщо так, то чи не виходила їх поведінка за межі «пасивної» фіксації злочину, зокрема, чи не здійснювали вони вплив на обвинувачену для того, щоб спровокувати вчинити злочин, який би інакше не було скоєно, а також інші обставини, які мають значення в контексті даного кримінального провадження.
У разі, якщо при перевірці доводів апеляційної скарги захисника щодо невинуватості ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст.149 КК, апеляційний суд дійде висновку про безпідставність вказаних доводів та про доведеність винуватості ОСОБА_6 у пред`явленому їй обвинуваченні, то при вирішенні питання щодо призначення ОСОБА_6 покарання, апеляційному суду слід належним чином перевірити доводи апеляційної скарги прокурора щодо м`якості призначеного ОСОБА_6 покарання та навести відповідні мотиви і висновки щодо призначення чи непризначення ОСОБА_6 додаткового покарання у виді конфіскації майна.
Виходячи з того, що вирок апеляційного суду, на підставі якого ОСОБА_6 була взята під варту, скасовується, ОСОБА_6 підлягає негайному звільненню з-під варти.
З цих підставСуд постановив:
Касаційні скарги засудженої ОСОБА_6 , її захисника ОСОБА_7 та прокурора задовольнити частково.
Вирок Апеляційного суду Дніпропетровської області від 29 червня 2017 року відносно ОСОБА_6 скасувати, призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції.
ОСОБА_6 звільнити з-під варти негайно в залі суду.
Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню не підлягає.
Судді:
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3
