Єдиний державний реєстр судових рішень
УХВАЛА
03 квітня 2024 року
м. Київ
справа №320/10293/22
адміністративне провадження №К/990/36437/23
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого судді: Губської О.А.,
суддів: Білак М.В., Мацедонської В.Е.,
розглянув у порядку спрощеного провадження заяву ОСОБА_1 - представника ОСОБА_2 про ухвалення додаткового судового рішення у справі за позовом ОСОБА_2 до Державного підприємства обслуговування повітряного руху України, треті особи: Міністерство оборони України, Міністерство розвитку громад, територій та інфраструктури України про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії,
встановив:
Верховний Суд постановою від 29 лютого 2024 року скасував рішення Київського окружного адміністративного суду від 14 лютого 2023 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 26 вересня 2023 року у цій справі та ухвалив нове судове рішення про задоволення позову повністю.
До Верховного Суду надійшла заява ОСОБА_1 - представника ОСОБА_2 про ухвалення додаткового судового рішення щодо питання розподілу судових витрат, понесених у зв`язку із розглядом справи, а саме: стягнення з відповідача на користь позивача судового збору за подання позовної заяви у розмірі 992,40 грн, за подання апеляційної скарги 1488,60 грн, за подання касаційної скарги 1984,80 грн та витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 15000,00 грн.
Вирішуючи питання щодо обґрунтованості вказаної заяви та наявності підстав для її задоволення Верховний Суд виходить з такого.
Відповідно до пункту 3 частини першої статті 252 Кодексу адміністративного судочинства України суд, що ухвалив судове рішення, може за заявою учасника справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.
Згідно із частиною третьою статті 252 Кодексу адміністративного судочинства України суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення. У разі необхідності суд може розглянути питання ухвалення додаткового судового рішення в судовому засіданні з повідомленням учасників справи. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви.
Ухвалою Верховного Суду від 28 лютого 2024 року справу призначено до розгляду у порядку спрощеного провадження.
Отже, додаткове судове рішення у цій справі може бути ухвалене у порядку спрощеного провадження.
Відповідно до частини першої статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.
Частинами першою та сьомою статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Відповідно до матеріалів справи встановлено, що за подання позовної заяви до суду першої інстанції позивач сплатив судовий збір у розмірі 992,40 грн (квитанція від 04.11.2022 № 2225), за подання апеляційної скарги позивач сплатив судовий збір у розмірі 1488,60 грн (квитанція від 14.03.2023 № 1), за подання касаційної скарги 1984,80 грн(квитанція від 26.10.2023 № 31).
Оскільки рішення у справі ухвалено Судом на користь позивача, тому сплачена ним сума судового збору повинна бути стягнута на його користь за рахунок відповідача - Державного підприємства обслуговування повітряного руху України.
Крім цього, Верховний Суд враховує таке.
Стаття 134 Кодексу адміністративного судочинства України визначає, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Положення частин 1 та 2 статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України кореспондуються із європейськими стандартами, зокрема, пунктом 14 Рекомендацій Комітету Міністрів Ради Європи державам-членам Щодо шляхів полегшення доступу до правосуддя № R (81) 7 передбачено, що за винятком особливих обставин, сторона, що виграла справу, повинна в принципі отримувати від сторони, що програла відшкодування зборів і витрат, включаючи гонорари адвокатів, які вона обґрунтовано понесла у зв`язку з розглядом.
Відповідно до статті 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Аналіз наведених положень процесуального закону дає підстави для висновку про те, що документально підтверджені судові витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають компенсації стороні, яка не є суб`єктом владних повноважень та на користь якої ухвалене рішення, за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень.
При цьому, обов`язок доведення не співмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Тобто законодавець визначив, що обов`язок доведення не співмірності витрат покладається саме на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами та при наявності зазначеного положення суд розглядає питання співмірності витрат.
Державне підприємств обслуговування повітряного руху України не скористалось правом подання заперечення на заяву про ухвалення додаткового рішення.
Верховний Суд звертає увагу, що відсутність обгрунтованого клопотання про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу від іншої сторони виключає можливість суду самостійно (без указаного клопотання) зменшувати розмір витрат на професійну правничу допомогу (постанови Верховного Суду від 29.03.2018 р. у справі №907/357/16, від 18.12.2018 р. у справі №910/4881/18).
Також Суд зазначає витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено. Така позиція є усталеною і підтверджується постановами Верховного Суду, наприклад від 01.09.2021 року у справі №178/1522/18, від 10.11.2021 року у справі №329/766/18, від 23.12.2021 року у справі № 923/560/17, від 28.09.2021 року у справі №160/12268/19, від 04 грудня 2023 року справа №420/329/21.
Як вбачається зі змісту заяви позивач просив стягнути з відповідача витрати на правничу допомогу у розмірі 15000,00 грн.
На підтвердження понесених витрат позивачем надано: ордер про надання правничої (правової) допомоги серії АІ №1301797; свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю №2006/10 від 25.12.2001 року; договір про надання професійної правничої допомоги № 19 від 19.09.2022 року; додаткову угоду №1 від 19.09.2022 року до договору про надання професійної правничої допомоги від 19.09.2022 року; акт-рахунок №1 від 04.11.2022 року про вартість адвокатських послуг у розмірі 15000,00 грн, за яким клієнт претензій щодо обсягу, якості, вартості та строків виконання робіт (послуг) не має.
Суд враховує, що у застосуванні критерію співмірності витрат на оплату послуг адвоката суд користується досить широким розсудом, який, тим не менш, повинен ґрунтуватися на критеріях, визначених у частині п`ятій статті 134 КАС України. Ці критерії суд застосовує за наявності наданих стороною, яка вказує на неспівмірність витрат, доказів та обґрунтування невідповідності заявлених витрат цим критеріям.
Відповідно до висновків Верховного Суду, викладених, зокрема, у постанові від 28 квітня 2021 року у справі № 640/3098/20, метою стягнення витрат на правничу допомогу є не тільки компенсація стороні, на користь якої прийняте рішення понесених витрат, але і у певному сенсі має спонукати суб`єкта владних повноважень утримуватися від подачі безпідставних заяв, скарг та своєчасно вчиняти дії, необхідні для поновлення порушених прав та інтересів фізичних та юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин.
Верховний Суд неодноразово вказував на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц).
Взявши до уваги рівень складності юридичної кваліфікації правовідносин у справі, обсяг та обґрунтованість підготовлених та поданих до суду заявником документів, їх значення для спору, заявлений до стягнення розмір витрат на професійну правничу допомогу, визначених позивачем у 15000,00 грн., Верховний Суд вважає його співмірним із складністю справи; виконаними представником роботами (наданими послугами); часом, витраченим на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих послуг та виконаних робіт в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
За цих обставин Суд уважає підтвердженими витрати позивача на сплату судового збору та професійну правничу допомогу у розмірі 992,40 грн, 1488,60 грн, 1984,80 грн, а всього 4465,80 грн та 15000,00 грн, які підлягають стягненню на його користь з відповідача.
Керуючись статтями 139, 252, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд
постановив:
1. Заяву ОСОБА_1 - представника ОСОБА_2 про ухвалення додаткового судового рішення задовольнити.
2. Ухвалити додаткову постанову у цій справі.
3. Стягнути на користь ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_1 ; зареєстрований АДРЕСА_1 ) за рахунок бюджетних асигнувань Державного підприємства обслуговування повітряного руху України (код ЄДРПОУ 19477064; місцезнаходження: Україна, 08301, аеропорт, м. Бориспіль) судові витрати, пов`язані зі сплатою судового збору за звернення до суду з позовною заявою, апеляційної та касаційною скаргами в сумі 4465 (чотири тисячі чотириста шістдесят п`ять) грн 80 коп. та оплатою професійної правничої допомоги в сумі 15000 (п`ятнадцять тисяч) грн 00 коп.
Додаткова постанова є невід`ємною частиною постанови Верховного Суду від 29 лютого 2024 року, набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий О. А. Губська
Судді М.В. Білак
В. Е. Мацедонська
